Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.10.2018 року у справі №922/577/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/577/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс",

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Присяжнюк О.О.)

від 13.06.2018,

та постанову Харківського апеляційного господарського суду

(головуючий - Істоміна О.А., судді - Ільїн О.В., Тихий П.В.)

від 25.09.2018,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро",

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс",

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2017 року ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" про стягнення попередньої оплати у сумі 222 072,80 грн, 249425,00 грн штрафу, 467 864,71 грн 28% річних за договором поставки №2604ПФ від 26.04.2017 (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 22.05.2018).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" договору поставки №2604ПФ від 26.04.2017.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2018 позов задоволено. Стягнуто з СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" на користь ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" 222 072,80 грн попередньої оплати за договором поставки №2604ПФ від 26.04.2017, штраф у сумі 249 425,00 грн, 28 % річних у сумі 467 864,71 грн, судовий збір в сумі 14 090,44 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що відповідач отримавши як попередню оплату за договором грошові кошти в сумі 222 072,80 грн, не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару в повному обсязі. В зв'язку з цим, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо стягнення штрафу, 28% річних нарахованих на суму заборгованості, оскільки такі наслідки порушення зобов'язання були передбачені умовами підписаного між сторонами договору та не суперечать чинному законодавству.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2018 залишено без змін.

СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і закрити провадження у справі.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Вказує, що обов'язок щодо повернення грошових коштів попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України. На думку відповідача нарахування позивачем процентів річних у розмірі 467 864,71 грн на суму попередньої оплати є неправомірним, оскільки зобов'язання СТОВ "Старовірівський птахокомплекс", як постачальника за договором, не є грошовим. Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Вказує на порушення відповідачем умов договору поставки №2604ПФ від 26.04.2017. Просить розподілити судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог. Долучив до відзиву попередній розрахунок суми судових витрат позивача на професійну правнича допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 26 квітня 2017 року між СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" (постачальник) і ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" (покупець) було укладено договір поставки № 2604ПФ, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2017 року, на умовах, зазначених в договорі.

Відповідно до пункту 1.2 договору кількість товару склала 450,00 тонн за ціною однієї тонни 9 000,00 грн з ПДВ на загальну суму 4 050 000,00 грн.

Згідно з пунктом 5.3 договору у разі порушення постачальником строку поставки товару, що вказаний у пункті 1.4 договору, він зобов'язується повернути покупцю грошові кошти, які були отримані постачальником як передоплата до 15.09.2017 і сплатити покупцю штраф у твердій грошовій сумі, який становить 349 425,00 грн. Постачальник сплачує штраф до 15.09.2017.

Сторони укладали до основного договору поставки додаткові угоди, якими змінювали умови пункту 1.2 договору.

Так, 25.09.2017 було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої кількість товару (соняшника) склала 430,0 т: партія соняшника в кількості 200,0 т за ціною 10000,00 грн за одну тонну, партія соняшника в кількості 230,0 т за ціною 9000,00 грн за одну тонну.

На виконання додаткової угоди № 1 постачальник здійснив поставку товару загальним обсягом 163,78 т, що підтверджується видатковими накладними № 25 від 29.09.2017 (кількість товару 52,420 т), № 26 від 02.10.2017 (кількість товару 55,700 т), № 27 від 03.10.2017 (кількість товару 55,660 т).

04.10.2017 сторони у справі уклали додаткову угоду № 2, відповідно до якої кількість товару (соняшника) склала 420,0 т: партія соняшника в кількості 300,0 т за ціною 10 000,00 грн за одну тонну, партія соняшника в кількості 120,0 т за ціною 9 000,00 грн за тонну.

На виконання додаткової угоди № 2 постачальник здійснив поставку товару загальним обсягом 138,7 т, що підтверджується видатковими накладними № 28 від 04.10.2017 (кількість товару 27,560 т), № 29 від 05.10.2017 (кількість товару 28,300 т), № 30 від 06.10.2017 (кількість товару 27.780 т), № 31 від 07.10.2017 (кількість товару 26,760 т), № 32 від 10.10.2017 (кількість товару 28,300 т).

04.10.2017 між сторонами у справі було укладено додаткову угоду № 3, якою внесено зміни до пункту 1.4 договору, встановлено строк поставки товару окремими партіями до 07.10.2017 включно, а також внесено зміни до пункту 5.6 договору, яким передбачено, що відповідно до частини 3 статті 693, ст. 536 ЦК України сторони встановили 28 процентів річних за користування грошовими коштами, що були сплачені як попередня оплата, у разі порушення строку поставки товару за договором, що нараховуються на суму неповернутих грошових коштів від дня одержання цієї суми до дати фактичного виконання зобов'язання з повернення попередньої оплати.

Судами встановлено, що на виконання договору позивачем здійснив попередню оплату, зокрема, перерахував відповідачу: 28.04.2017 - 500 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7131619932 від 28 квітня 2017 року; 31.05.2017 - 3 500 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7131620270 від 31 травня 2017 року.

01.11.2017 між позивачем і відповідачем було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 85 415,20 грн.

10.11.2017 відповідач повернув частину попередньої оплати в сумі 100 000,00 грн.

24.11.2017 між позивачем і відповідачем було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 182 696,00 грн.

27.11.2017 позивачем було направлено відповідачу вимогу № 211/4 щодо погашення боргу з повернення попередньої оплати та сплати штрафних санкцій і процентів.

07.12.2017 відповідачем було частково сплачено суму штрафу у розмірі 100000,00 грн.

У період з 28.12.2017 по 09.02.2018 відповідачем було повернуто попередню оплату у сумі 265 000,00 грн.

05.03.2017 позивачем було направлено відповідачу вимогу № 276/2 щодо погашення боргу з повернення попередньої оплати та сплати штрафних санкцій і процентів повторно.

01.04.2018 між позивачем та відповідачем було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 120 016,00 грн.

Як стверджує позивач, відповідач не поставив товар в строк, узгоджений сторонами у додатковій угоді № 3, чим порушив зобов'язання за договором, а в подальшому відмовився від поставки товару і сторони дійшли згоди щодо повернення попередньої оплати. Крім того, відповідач своїми діями повністю визнав наявність у нього обов'язку з повернення попередньої оплати, а також сплати штрафних санкцій.

Як правильно зазначено господарськими судами, правовідносини сторін врегульовано договором №2604ПФ від 26.04.2017, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи положення вищенаведених норм та встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини, що відповідач, отримавши як попередню оплату за договором грошові кошти в сумі 222 072,80 грн, не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару в повному обсязі, господарські суди обґрунтовано стягнули з відповідача 222 072,80 грн попередньої оплати.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 249 425,00 грн.

Згідно з статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторони справи у договорі поставки погодили таку відповідальність за порушення постачальником строку поставки товару. Зокрема, постачальник зобов'язується повернути покупцю грошові кошти, які були отримані постачальником як передоплата та до 15.09.2017 сплатити покупцю штраф у твердій грошовій сумі, який становить 349 425,00 грн (п. 5.3 договору).

З врахуванням встановленого судами порушення умов договору поставки № 2604ПФ від 26.04.2017, Верховний Суд погоджується з правомірністю застосування господарськими судами норм матеріального права в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 249 425,00 грн відповідно до п. 5.3 договору (з урахуванням його часткової оплати відповідачем в сумі 100 000,00 грн).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 28% річних в сумі 467 864,71 грн необхідно зазначити таке.

У п. 7.7 договору поставки сторони погодили, що якщо до 31.07.2017 сторони не дійшли згоди щодо ціни товару згідно п. 1.6 договору, постачальник має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання обов'язку щодо поставки товару. У цьому випадку постачальник зобов'язаний до 01.08.2017 повернути покупцю попередню оплату за товар в сумі згідно з п. 2.2. Крім того, постачальник зобов'язується як відсотки за користування чужими грошовими коштами сплатити 28 % річних від перерахованої як попередня оплата за договором грошової суми за весь період користування грошовими коштами з моменту їх отримання до повного розрахунку.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Таким чином, нарахування позивачем 28 % річних в сумі 467 864,71 грн передбачено умовами договору, відповідає чинному законодавству, дійсним обставинам справи, вимоги про їх стягнення підлягали задоволенню. При цьому господарськими судами були вчинені необхідні дії з перевірки їх розрахунку.

Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги на ст. 625 ЦК України як на підставу відмови у стягненні 467 864,71 грн 28 % річних, оскільки нарахування таких відсотків передбачено спірним договором та узгоджується зі статтями 536 та 693 Цивільного кодексу України. Господарськими судами правильно застосовано норм матеріального права в цій частині позовних вимог.

У змісті касаційної скарги СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" не погоджується зі стягненням суми судових витрат на правничу допомогу. Вказує, що позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.

СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" оскаржує в касаційному порядку рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018. Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що на СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" покладено витрати на правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн, понесені позивачем при розгляді справи в місцевому господарському суді.

За умовами статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та докази у справі, установили факт надання відповідачеві правничої допомоги, що підтверджується договором про надання консультаційних послуг від 04.07.2016 між ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" та адвокатським об'єднанням "Лоу Уолвс", додатковою угодою №4 від 23.02.2018 до нього про підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, актом прийому-здачі наданих послуг № 040716-2 від 04.07.2016 (в яких зазначено вид робіт та їх вартість), платіжним доручення №503 від 25.05.2018 на суму 9 000,00 грн. Врахували, що у судових засіданнях у Господарському суді Харківської області приймав участь представник ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" ОСОБА_2 за довіреністю від 02.10.2017, який є помічником адвоката ОСОБА_1 та самим адвокатом ОСОБА_1 (головою адвокатського об'єднання "Лоу Уолвс").

Отже, суди попередніх інстанцій перевірили обґрунтованість суми витрат на професійну правничу допомогу та дійшли правильного висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у спірній сумі.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

12.12.2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" подало до Касаційного господарського суду заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу в сумі 42 000,00 грн.

Надання правничої допомоги у касаційному провадженні підтверджується договором про надання консультаційних послуг від 04.07.2016, укладеним між ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" та адвокатським об'єднанням "Лоу Уолвс", додатковою угодою №10/3 від 20.11.2018 до нього про підготовку відзиву на касаційну скаргу та інших процесуальних документів, вивчення матеріалів справи № 922/577/18, надання консультацій і представництво інтересів ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" в Касаційному господарському суді, актом від 07.12.2018 прийому-здачі наданих послуг за договором № 040716-2 від 04.07.2016 на суму 42 000,00 грн, платіжним доручення №1297 від 07.12.2018 на суму 42 000,00 грн.

У судових засіданнях в режимі відеоконференції у Верховному Суді приймав участь представник ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" адвокат ОСОБА_1, голова адвокатського об'єднання "Лоу Уолвс".

Зважаючи на відсутність заперечень СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" стосовно розміру заявлених до розподілу судових витрат на правничу допомогу, перевіривши документи, надані товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" в обґрунтування своїх вимог, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 28 180,89 грн та витрати на професійну правничу допомогу понесені ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" у розмірі 42 000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі за № 922/577/18 - без змін.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" (63631, Харківська обл., Шевченківський район, село Старовірівка, код ЄДРПОУ 31127574) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (61002, місто Харків, вул. Чернишевська, будинок 66, код ЄДРПОУ 39820081) судові витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом касаційної скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" у справі за № 922/577/18 в сумі 42 000,00 гривень.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Г. Вронська

І. Ткач