ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 918/169/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю представників: Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області - Шеремета В.О., дов. №7447/9/17 від 18.12.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції із господарським судом Рівненської області касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області

на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.11.2017

(Суддя - Войтюк В.Р.)

та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2017

(Головуючий суддя - Крейбух О.Г.; судді - Павлюк І.Ю., Юрчук М.І.)

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"

до боржника Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні господарського суду Рівненської області знаходиться справа №918/169/16 про визнання банкрутом Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору, «ОВАС» (Далі - ПП «ОВАС»).

2. Постановою Господарського суду Рівненської області від 12.05.2017 року, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна, визнано банкрутом ПП «ОВАС», відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ващишину О.В.

3. До місцевого господарського суду 06.09.2017 звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (Далі - ГУ ДФС у Рівненській області) із заявою №5242/9/17-00-10-07 від 05.09.2017з грошовими вимогами до банкрута на суму 291 857,37 грн бюджетних платежів станом на 22.08.2017 року, які складаються із заборгованості: по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 100 314,00 грн що виникла 29.07.2017 року на підставі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.02.2017 року №90229053334; по орендній платі з юридичних осіб в сумі 191 543,37 грн що виникли на підставі податкового розрахунку земельного податку від 07.02.2017 року №9011840166 (в сумі 11 522,89 грн за періоди 30.06.2017 та 30.07.2017) та податкової декларації з плати за землю від 07.02.2017 року №9011833897 (в сумі 180 020,48 грн за періоди 30.06.2017 та 30.07.2017 ).

4. Вказану заборгованість заявник обґрунтував, зокрема, положеннями п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56, пп. 14.1.175 п.14 ст.14, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, та підтвердив розрахунком згідно карток особових рахунків боржника, обліковими картками платника податків, довідкою про стан розрахунків з бюджетом, податковими деклараціями.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.11.2017, яку залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 у справі № 918/169/16, серед іншого, у визнанні грошових вимог ГУ ДФС у Рівненській області до Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС» в розмірі 291 857,37 грн відмовлено.

6. Судові рішення обґрунтовані тим, що грошові вимоги ГУ ДФС у Рівненській області на суму 291 857,37 грн є вимогами зі сплати податків (обов'язкових платежів), які банкрут ПП «ОВАС» не повинен сплачувати в силу імперативних приписів ч.1 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки такі зобов'язання виникли після визнання даного підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. ГУ ДФС у Рівненській області звернулось до Суду касаційної інстанції зі скаргою, у якій просить скасувати наведені судові рішення у оскаржуваній частині стосовно відхилення його грошових вимог та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимог заявника на суму 291857,37 грн.

8. Підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій скаржник вважає невірне застосування та порушення судами норм матеріального та процесуального права:, зокрема, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон про банкрутство), положень податкового законодавства України.

8.1. Скаржник зазначає, що суди дійшли помилкових та необґрунтованих висновків про те, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у відповідності до ч.5 ст.19 Закону про банкрутство не поширюється на вимоги поточних кредиторів, а поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів;

8.2. ведення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання;

8.3. відповідно до ст.23 Закону про банкрутство, поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

8.4. судами не взято до уваги, що відповідно до п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України - платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 01 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем знаходження об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, вставленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частинами поквартально;

8.5. згідно з п.286 ст.286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцем знаходження земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями;

8.6. підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (абз. 1 п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України). Інформація щодо припинення зазначених орендних відносин з ПП «ОВАС» до ГУ ДФС у Рівненській області не надходила;

8.7. судами не надано належної оцінки тому, що в результаті несплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань у ПП «ОВАС» виник податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010400) в сумі 100 314,00 грн (по терміну сплати 29.07.2017 року) та по орендній платі з юридичних осіб (18010600) в сумі 191 543,37 грн (по терміну сплати 30.06.2017 року в сумі 5 758,27 грн та сумі 90 010,23 грн по терміну сплати 30.07.2017 року в сумі 5 764,62 грн та в сумі 90 010,25 грн);

8.8. сума заборгованості станом на 22.08.2017 року в розмірі 291857,37 грн відповідає задекларованим ПП «ОВАС» податковим зобов'язанням за 2017 рік;

8.9. судом першої інстанції не взято до уваги, що боржник не скористався нормою передбаченою абз. 3 ч.1 ст. 38 Закону про банкрутство та не подав до податкового органу уточнюючі податкові декларації за 2017 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та з орендної плати за землю за період з 12.05.2017 року по 31.12.2017 року;

8.10. судами не надано належної оцінки тому, що з огляду на норми п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України в органів ДФС відсутні підстави для самостійного визначення ПП «ОВАС» сум грошових зобов'язань по вказаних платежах;

8.11. судами не взято до уваги норми п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, якою визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Короткий зміст вимог інших учасників у справі

9. До Суду касаційної інстанції відзивів на касаційну скаргу не надано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.11.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 (в частинах відмови у визнанні грошових вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області в розмірі 291 857,37 грн) у справі №918/169/16.

10.1. Призначено до розгляду касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на 14 червня 2018 року о 12год. 00 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

11. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

12. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

13. Згідно з п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПП «ОВАС до органу доходів і зборів 07.02.2017 року подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, відповідно до яких загальний розмір земельного податку склав 69 175,48 грн (по 5 764,62 грн. щомісяця) та 1 080 123,02 грн. (по 90 010,25 грн щомісяця) .

15. Крім того, 15.02.2017 року ПП "ОВАС" до органу доходів і зборів подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, відповідно до якої протягом 2017 року ПП «ОВАС» мав сплачувати по 200 632,00 грн щокварталу (загалом 802 528,00 грн)

16. У відповідності до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

17. Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

18. У ч. ст.23 Закону про банкрутство, зокрема, передбачено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

19. У частині 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, зазначено, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

20. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 12.05.2017 постановою господарського суду Рівненської області ПП «ОВАС» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.

21. Доводи касаційної скарги про те, що суди необґрунтовано застосували до спірних правовідносин положення ст.38 Закону про банкрутство, відмовивши у визнанні грошових вимог до боржника у сумі 291 857,37 грн, які складаються із заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 100 314,00 грн, яка виникла 29.07.2017 року на підставі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.02.2017 року № 90229053334 та заборгованості по орендній платі з юридичних осіб в сумі 191 543,37 грн яка виникла на підставі податкового розрахунку земельного податку від 07.02.2017 року №9011840166 (в розмірі 11 522,89 грн по термінах сплати 30.06.2017 року та 30.07.2017 року) та податкової декларації з плати за землю від 07.02.2017 року №9011833897 (в розмірі 180 020,48 грн по термінах сплати 30.06.2017 року та 30.07.2017 року), колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, з огляду на таке.

22. Судами встановлено, що заявлені вимоги щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку (орендна плата з юридичних осіб), фактично виникли за період після визнання боржника банкрутом.

23. Приписами ч.1 ст.38 Закону про банкрутство імперативно визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, отже заявлені податковим органом вимоги зі сплати податків (обов'язкових платежів) ПП «ОВАС» не є поточними вимогами в розумінні ст. 23 Закону про банкрутство та не можуть сплачуватись банкрутом в силу імперативних приписів Закону про банкрутство, оскільки такі зобов'язання виникли після визнання підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

24. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій у даній справі обставин, Суд касаційної інстанції погоджується із висновком місцевого та апеляційного господарських судів про відмову у визнанні вимог Головного управління ДФС у Рівненській області до боржника у розмірі 291 857,37 грн та включенні цих вимог до реєстру вимог кредиторів у даній справі.

25. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки під час проведення судових процедур у справі про банкрутство, саме норми спеціального Закону мають пріоритетне застосування.

26. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

27. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій у даній справі, у оскаржуваній частині, підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

28. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.11.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 (в частинах відмови у визнанні грошових вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області у сумі 291 857,37 грн) у справі №918/169/16 Залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.11.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 (в частинах відмови у визнанні грошових вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області у сумі 291 857,37 грн) у справі №918/169/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко