ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/932/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради

представник - прокурор Доценко Г.О. (посвідчення №029222 від 29.09.1014),

відповідач-1 - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради,

представник - Калажнова А.О. (довіреність №306/вих-мр від 28.12.2018)

відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю",

представник - адвокат Шопар О.Ю. (довіреність від 04.02.2019)

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 14.01.2019

у складі колегії суддів: Таран С.В. (головуючий), Мишкіна М.А., Поліщук Л.В.

та рішення Господарського суду Одеської області

від 11.10.2018

у складі судді Степанової Л.В.

у справі №916/932/17

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю"

про визнання недійсним договору оренди комунального майна та зобов`язання вчинити певні дії

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 08.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2018 у справі №916/932/17 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/932/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2019.

3. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/932/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2019.

4. Ухвалою від 13.05.2019 Верховний Суд прийняв справу №916/932/17 Господарського суду Одеської області за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2018 до провадження, ухвалив розглянути касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2018 у справі №916/932/17 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Південно-західним апеляційним господарським судом, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 21.03.2019 на 14.05.2019 о 10:45.

5. Судове засідання Верховного Суду 14.05.2019 проводилося в режимі відеоконференції з Південно-Західним апеляційним господарським судом.

6. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

7. Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів -Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (далі - відповідач-1) та ТОВ "Дерева Раю" (далі - відповідач-2), яким просив визнати недійсним договір оренди комунального майна - берегозахисної споруди Траверсу №20 першої черги ПЗС, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, система відведення дощових вод, що знаходиться на території ділянки штучного пляжу "Аркадія", розташованої між траверсами №20 першої черги ПЗС і №1 другої черги ПЗС, укладений 26.12.2012 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Дерева Раю" шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 26.12.2012 №26/12/12, зобов`язати ТОВ "Дерева Раю" повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно - берегозахисну споруду Траверс №20 першої черги ПЗС, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, систему відведення дощових вод, що знаходиться на території ділянки штучного пляжу "Аркадія" розташованої між траверсами №20 першої черги ПЗС і №1 другої черги ПЗС.

7.1. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №26/12/12 від 26.12.2012, укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Дерева Раю", є удаваним та вчинений його сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди комунального майна, про що свідчать умови оспорюваного договору. Правовідносини, що виниклим між сторонами, мають регулюватися Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про оренду державного та комунального майна". В свою чергу договір оренди комунального майна порушує вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки Одеською міською радою не приймалося рішення щодо передачі в користування ТОВ "Дерева Раю" комунального майна у вигляді берегозахисної споруди Траверсу №20 першої черги ПЗС, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, система відведення дощових вод, що знаходиться на території ділянки штучного пляжу "Аркадія" розташованої між траверсами №20 першої черги ПЗС і №1 другої черги ПЗС.

Короткий зміст рішення першої інстанції

8. Рішенням від 11.10.2018 Господарський суд Одеської області позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідачів Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Дерева раю" про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив, визнав недійсним договір оренди комунального майна - берегозахисної споруди Траверсу №20 першої черги ПЗС, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, система відведення дощових вод, що знаходиться на території ділянки штучного пляжу "Аркадія", розташованої між траверсами №20 першої черги ПЗС і №1 другої черги ПЗС, укладений 26.12.2012 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Дерева Раю", шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 26.12.2012 №26/12/12, зобов`язав ТОВ "Дерева раю" повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно - берегозахисну споруду Траверсу №20 першої черги ПЗС, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, система відведення дощових вод, що знаходиться на території ділянки штучного пляжу "Аркадія", розташованої між траверсами №20 першої черги ПЗС і №1 другої черги ПЗС, стягнув з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на користь Прокуратури Одеської області 1 600 грн. судового збору, стягнув з ТОВ "Дерева раю" на користь Прокуратури Одеської області 1 600 грн. судового збору.

8.1. Місцевий суд встановив, що 26.12.2012 між відповідачами укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №26/12/12, відповідно до умов якого сторони зобов`язуються шляхом об`єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в місті Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані. Для реалізації спільного проекту задіюється берегозахисна споруда Траверсу №20 першої черги ПЗС, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, система відведення дощових вод, що знаходиться на території ділянки штучного пляжу "Аркадія", розташованої між траверсами №20 першої черги ПЗС і №1 другої черги ПЗС. При цьому, відповідно до змісту прав та обов`язків сторін договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 26.12.2012 №26/12/12, відповідач ТОВ "Дерева раю" на підставі спірного договору фактично отримав право користування комунальним майном - берегозахисною спорудою Траверсу №20 першої черги ПЗС, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, система відведення дощових вод, що знаходиться на території ділянки штучного пляжу "Аркадія", розташованої між траверсами №20 першої черги ПЗС і №1 другої черги ПЗС. Крім того, судом встановлено, що за умовами спірного договору відповідач ТОВ "Дерева раю" надано обмежене право користування берегозахисною спорудою, ТОВ "Дерева раю" взяло на себе зобов`язання виконати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди (пункти 1.3., 2.3.3., 2.3.4).

8.2. Судом зазначено, що враховуючи викладені умови договору від 26.12.2012 №26/12/12, доводи відповідача ТОВ "Дерева раю" про наявність в договорі, що оспорюється, елементів договору підряду та договору про спільну діяльність є помилковими, оскільки відповідно до умов договору, відповідачу ТОВ "Дерева раю" передано саме в користування берегозахисну споруду, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеса в особі Одеської міської ради. При цьому, умови договору, згідно з якими відповідач ТОВ "Дерева раю" взяло на себе зобов`язання виконати капітальний ремонт та/або реконструкцію берегозахисної споруди та системи водовідведення, підпадають під ознаки ремонту орендарем об`єкта оренди, що врегульовано статтею 776 ЦК України та статтею 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

8.3. Місцевий суд також зазначив, що доводи відповідача ТОВ "Дерева раю" про наявність в оспорюваному правочині ознак договору про спільну діяльність не узгоджуються з вимогами частини 1 статті 1130 ЦК України про укладення такого виду цивільно-правових договорів для здійснення його сторонами спільних дій для досягнення спільної мети, яка не суперечить закону, оскільки за умовами оспорюваного договору відповідач Управління як балансоутримувач, до обов`язків якого входить підтримання спірної берегозахисної споруди у належному технічному стані, фактично передав її в користування відповідачу ТОВ "Дерева раю" всупереч законодавчій забороні згідно із статтею 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". При цьому, з урахуванням положень статті 235 ЦК України, місцевий суд дійшов висновку, що до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору найму (оренди) комунального майна, врегульовані положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

8.4. Місцевий суд встановив, що Одеська міська рада в силу статті 12 Земельного кодексу України уповноважена державою на розпорядження землями територіальної громади міста Одеси та здійснює від імені та в інтересах територіальної громади міста Одеси правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі з правом передання об`єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам на підставі частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". При цьому, спірним договором фактично відповідачем-1 було передано в користування відповідача-2 об`єкт комунальної власності, хоча за законодавством України така правомочність належить лише власнику - територіальній громаді, від імені та в інтересах якої діє позивач (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Тому, всупереч зазначеним вимогам спірний договір, який за своєю правовою природою є договором оренди, укладений неуповноваженою особою. Крім того, місцевий суд дійшов висновку, що договір про співробітництво та організацію взаємовідносин укладено між відповідачами як удаваний правочин, без додержання загальних вимог щодо дійсності правочину, який сторони мали на увазі (частини 1, 2, 5 статті 203 ЦК України щодо договору оренди), що є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України.

8.5. Місцевий суд, з врахуванням положень статті 391 ЦК України та враховуючи визнання судом договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №26/12/12 від 26.12.2012 недійсним, встановлення факту користування відповідачем ТОВ "Дерева Раю" спірним майном, згідно наданих Одеською міською радою до матеріалів справи акту контролю використання берегозахисної споруди у вигляді траверсу №20 першої черги від 29.05.2017 та акта обстеження берегозахисної споруди у вигляді траверсу №20 першої черги від 04.08.2017, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради без дозволу власника спірного майна, дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про зобов`язання ТОВ "Дерева раю" повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно - берегозахисну споруду траверсу №20 першої черги ПЗС, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, система відведення дощових вод, що знаходиться на території ділянки штучного пляжу "Аркадія" розташованої між траверсами №20 першої черги ПЗС і №1 другої черги ПЗС обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

8.6. Щодо заяви про застосування строків позовної давності місцевий суд зазначив, що відповідач вважав, що про порушення своїх майнових прав позивач міг довідатись 26.12.2012, тому строк позовної давності щодо визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 26.12.2012 №26/12/12 сплинув 26.12.2015. Разом з тим, місцевий суд зазначив, що позивач не є стороною укладеного між відповідачами договору, а відповідач Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради є самостійною юридичною особою, наділеною правовою дієздатністю на укладання договорів. Спірна берегозахисна споруда була передана відповідачу-1 у відання.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

9. Постановою від 14.01.2019 Південно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Дерева Раю" залишив без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2018 у справі №916/932/17 - без змін.

9.1. Апеляційний суд зазначив, що відповідно до змісту прав та обов`язків сторін договору №26/12/12 від 26.12.2012, укладеного між Управлінням інженерного захисту та ТОВ "Дерева Раю", останнє на підставі оспорюваного договору фактично отримало право користування комунальним майном. При цьому, умови договору, згідно з якими скаржник за власний рахунок взяв на себе зобов`язання виконати капітальний ремонт, реконструкцію берегозахисної споруди та системи водовідведення, підпадають під ознаки ремонту орендарем об`єкта оренди, що врегульовано статтею 776 ЦК України та статтею 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Крім того, апеляційний суд зазначив, що твердження скаржника про наявність в оспорюваному правочині ознак договору про спільну діяльність не узгоджується з вимогами частини 1 статті 1130 ЦК України про укладення такого виду цивільно-правових договорів для здійснення його сторонами спільних дій для досягнення спільної мети, яка не суперечить закону, оскільки за умовами оспорюваного договору Управління інженерного захисту, як балансоутримувач, до обов`язків якого входить підтримання спірної берегозахисної споруди у належному технічному стані, фактично передало її в користування ТОВ "Дерева раю" всупереч законодавчій забороні згідно зі статтею 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тому апеляційний суд дійшов висновку, що правочин, який вчинено відповідачами, спрямовано на приховання іншого правочину - договору найму (оренди) нерухомого комунального майна, який сторони насправді вчинили, тобто спірний договір є удаваним правочином згідно з частиною 1 статті 235 ЦК України.

9.2. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що спірний договір, який за своєю правовою природою є договором оренди, з боку Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради вчинений неуповноваженою особою, оскільки Одеська міська рада в силу статті 12 ЗК України уповноважена державою на розпорядження землями територіальної громади міста Одеси та здійснює від імені та в інтересах територіальної громади міста Одеси правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі з правом передання об`єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам на підставі частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

9.3. Апеляційний суд зазначив, що відповідно до імперативних приписів статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", гідротехнічна берегозахисна споруда взагалі не може бути об`єктом оренди, а передача в користування скаржнику комунального майна відбулася без прийняття відповідного рішення сесії Одеської міської ради, проведення оцінки майна та конкурсної процедури, що є обов`язковими в силу статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", з огляду на те, що зазначене майно належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, і як це мало місце при укладенні відповідачами договору оренди берегозахисної споруди у вигляді штучного піщаного пляжу "Аркадія" №95-ор від 10.02.2010, тому, суд дійшов висновку, що договір №26/12/12 від 26.12.2012 не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України.

9.4. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Одеська міська рада про існування оспорюваного договору дізналась, отримавши повідомлення від прокурора №05/1-698вих17 від 14.04.2017, а докази обізнаності позивача про укладення відповідачами договору №26/12/12 від 26.12.2012, доказів про порушення своїх прав раніше зазначеної дати матеріали справи не містять. Крім того, Управлінням інженерного захисту оспорюваний договір не надавався Одеській міській раді та її виконавчому комітету. Разом з тим, суд зазначив, що позивач не є стороною даного договору. При цьому, Південно-західним апеляційним господарським судом враховано, що скаржником взагалі не обґрунтовано в силу яких норм права позивач міг довідатись 26.12.2012 про укладення відповідачами оспореного договору.

9.5. Посилання скаржника на можливість та обов`язок позивача знати про стан своїх майнових прав в даному випадку до уваги судом оцінено критично з аргументацією про те, що берегозахисна споруда траверс №20 та система відведення дощових вод були передані на баланс Управління інженерного захисту, на яке покладено обов`язок забезпечити належне утримання та ефективну експлуатацію території узбережжя, її інженерної інфраструктури. За відсутності визначених чинним законодавством строків проведення перевірок підконтрольних Одеській міській раді управлінь, що є самостійними юридичними особами, остання не могла передбачити, що зазначеним Управлінням будуть вжиті заходи, направлені на розпорядження комунальним майном у спосіб укладення прихованих договорів оренди. Крім того, суд зазначив, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Одеської міської ради судом визнано необґрунтованими, а також оцінено критично посилання скаржника на те, що спірний договір не містить такої істотної для договору оренди комунального майна умови як страхування орендарем взятого ним в оренду майна не свідчить про те, що між сторонами укладено договір про спільну діяльність, а лише додатково вказує на його невідповідність чинному законодавству.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ТОВ "Дерева раю", відповідач-2 у справі)

10. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 256, 257, 261 ЦК України, оскільки правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі й щодо передачі їх у тимчасове користування юридичним і фізичним особам, належать органам місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Одеська міська рада, яка не тільки могла дізнатись, а й мала обов`язок здійснювати контроль щодо об`єктів права комунальної власності та угод, які щодо них укладаються підзвітним та підконтрольним їй управлінням згідно з презумпцією можливості та обов`язку особи знати про стан свої майнових прав.

10.1. Скаржник аргументував, що представляючи в суді Одеську міську раду та подаючи позов від її імені, прокуратура здійснює захист інтересів територіальної громади, а не інтересів держави, що не передбачено законом. При цьому, прокурором не підтверджено наявності підстав для представництва та не дотримано порядку звернення до суду, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

10.2. Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій, всупереч вимогам частини 2 статті 36 ГПК України, суди прийняли оскаржувані рішення за відсутності в матеріалах справи належним чином засвідчених письмових доказів, якими обґрунтовує свій позов прокурор.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

11. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 2 статті 203 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частина 3 статті 203 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частина 1 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 статті 215 - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 257 - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 1 статті 261 - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

12. Закон України "Про прокуратуру"

Частина 1 статті 23 - представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частина 2 статті 23 - прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частина 3 статті 23 - прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

13. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"

Частина 1 статті 16 - органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Частина 2 статті 16 - органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 18-1 - орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Частина 1 статті 60 - територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Частина 2 статті 60 - підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

14. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

15. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 256, 257, 261 ЦК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 1 статті 36 ГПК України (в редакції ,чинній до 15.12.2017).

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

16. Виходячи з аналізу статей 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

У свою чергу, частиною 1 статті 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

17. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.12.2012 між відповідачами укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №26/12/12, відповідно до умов якого сторони зобов`язуються шляхом об`єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в місті Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані. Для реалізації спільного проекту задіюється берегозахисна споруда траверсу №20 першої черги ПЗС, що розміщена в місті Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, система відведення дощових вод, що знаходиться на території ділянки штучного пляжу "Аркадія" розташованої між траверсами №20 першої черги ПЗС і №1 другої черги ПЗС. Разом з тим, за умовами цього ж договору спірна гідроспоруда перейшла у користування відповідача-2, який організував на ній надання послуг підвищеного пляжного сервісу (організував барну стійку, надавались в оренду шезлонги, шатри, бунгало). Отже, гідроспоруда вибула з користування відповідача-1, що спростовує формальні умови договору про "співробітництво та організацію взаємовідносин" на предмет організації спільної діяльності по використанню даної гідроспоруди. Як встановлено судами, відповідач-2 отримав право користування берегозахисною спорудою до 31.12.2025 (пункти 2.4.1., 6.2. Договору), отже, тривале використання гідроспоруди в інтересах особи приватного права та всупереч волевиявленню органу місцевого самоврядування, як власника цього комунального майна, у значній мірі порушує публічні інтереси місцевої громади, яку представляє Одеська міська рада.

Судами також встановлено, що умовами укладеного договору (пункт 2.3) відповідач взяв на себе зобов`язання з проведення поточного та капітального ремонту (за умови погодження технічної документації з управлінням) прийнятої гідроспоруди, що також є одним з елементів оренди майна.

18. Верховний Суд звертає увагу, що положеннями статті 5 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" визначено, що орендодавцями майна, яке перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.

Отже, позивач - Одеська міська рада, яка в силу статті 12 ЗК України уповноважена державою на розпорядження землями територіальної громади міста Одеси, здійснює від імені та в інтересах територіальної громади міста Одеси правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі з правом передання об`єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам на підставі частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Крім того, судами встановлено, що об`єктом спірного договору є берегозахисна гідроспоруда, яка в силу закону (частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного і комунального майна") не може бути об`єктом оренди, тому суди обґрунтовано застосували до спірних правовідносин наслідки недійсності правочину, зміст якого суперечить законодавству про оренду комунального майна в частині визначення предмета договору (користування третьою особою берегозахисною спорудою).

З огляду на зазначене та керуючись частиною 2 статті 235 ЦК України, касаційний суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що укладення договору 26.12.2012 №26/12/12 про співробітництво та організацію взаємовідносин насправді приховувало укладення орендних правовідносин даного майна та було вчинено з порушенням законодавства про оренду комунального майна (без участі територіальної громади в особі місцевої ради, яка є власником майна, та всупереч законодавчій забороні щодо передачі в оренду гідроспоруд, як особливого об`єкта майнових прав), а тому оспорюваний договір є недійсним.

19. Верховний Суд вважає доводи скаржника, викладені в пункті 10.1. описової частини даної постанови, необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частин 2, 3 статті 53 ГПК України, можна дійти висновку про те, що прокурор вправі здійснювати представництво органу місцевого самоврядування, так як про це прямо зазначено у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Умовою представництва інтересів органу місцевого самоврядування є доведення прокурором обставин того, що такий орган неналежно виконує покладені на нього функції та попереднє повідомлення про звернення з позовом прокурора орган місцевого самоврядування, надання суду відповідного обґрунтування підстав для представництва. Суди першої та апеляційної інстанцій дослідили обставини та обґрунтування прокурора і, виходячи з власної оцінки доказів у справі, дійшли висновку про обґрунтованість доводів прокурора для представництва Одеської міської ради у даній справі. Касаційний суд, діючи в межах повноважень відповідно до статті 300 ГПК України, не вправі переоцінювати докази й обставини справи. Відтак, доводи скаржників у цій частині є необґрунтованими, як такі, що суперечать обставинам справи встановленим судами, компетентним давати оцінку доказам у справі.

Відтак, прокурор не обмежений можливістю захисту лише держави, а законом прямо передбачено обов`язок здійснення представництва органів місцевого самоврядування, а доводи скаржника виходять з неправильного тлумачення зазначених норм процесуального права.

20. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, викладені в пункті 10.2. описової частини даної постанови, оскільки як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою на виконання ухвали місцевого суду від 20.04.2017, до прийняття рішення у справі, подано засвідчені належним чином копії договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №26/12/12 від 26.12.2012 (т. 1, а. с. 65-70), копію листа Одеської міської ради від 03.02.2017 №02/01-10/92 (т. 1, а. с. 71), копію витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1, а. с. 72-84), копію розпорядження Одеської обласної ради (т. 1, а. с. 85), копію рішення Одеської міської ради від 13.12.96 №552 (т. 1, а. с. 86-87), копію повідомлення Прокуратури Одеської області від 14.04.17 №05/1-698вих17 (т. 1, а. с. 88), копії платіжного доручення та квитанції з копіями опису вкладення на підтвердження оплати судового збору та направлення позовної заяви з додатками відповідачам.

Відтак, доводи позивача про порушення судами частини 2 статті 36 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи №916/932/17.

21. Скаржник доводив, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували строки позовної давності щодо позовних вимог про повернення берегозахисної споруди місцевій раді, в той час як ним подавалась заява про застосування позовної давності.

Колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, якщо судом будуть встановлені обставини, що позовна давність пропущена (частина 4 статті 267 ЦК України). Разом з тим, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту, і суд має право використати свої повноваження для захисту цивільного права сторони спору (частина 5 статті 267 ЦК України).

Виходячи з обставин даної справи, судами попередніх інстанцій зазначено про відсутність підстав застосування строків позовної давності, оскільки у даній справі встановлено наявність прихованого правочину та отримання в оренду берегозахисної споруди без законних підстав за наслідком приховування правочину оренди іншим договором. Тому суди дійшли висновку, що саме внаслідок визнання недійсним оспорюваного договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №26/12/12 від 26.12.2012, Одеська міська рада, яка не була стороною такого договору, дізналася про порушення своїх прав власника щодо спірного майна, яке було передано у господарське відання відповідачу-1. Верховний Суд погоджується з такими висновками судів, виходячи із встановлених ними фактичних обставин, наданої ними оцінки доказів та не вбачає порушення вимог статті 267 ЦК України при прийнятті оспорюваних рішень, а доводи скаржника, викладені в пункті 10 описової частини постанови, вважає необґрунтованими.

22. Судами встановлено як такі, що не заперечуються сторонами, обставини, що Одеська міська рада не приймала рішення про уповноваження будь-яких осіб на укладення від імені територіальної громади міста Одеси будь-яких договорів щодо передання в користування третім особам спірного об`єкта комунального майна - берегозахисної споруди у вигляді берегозахисної споруди, яка є предметом даного спору, а, відтак, оспорюваний правочин вчинено від імені власника майнового об`єкта неуповноваженою особою.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Суди дійшли висновку, що Одеська міська рада (та прокурор в її інтересах) довела порушення своїх повноважень власника та вправі вимагати усунення перешкод в користуванні належним їй майном (берегозахисною спорудою комунальної власності), тому висновки судів про надання судового захисту власнику у поверненні його майна відповідає зазначеним приписам матеріального права.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

23. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 10-10.2. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 16-22 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судами попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

25. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.2018 у справі №916/932/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк