Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/21759/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-виробничий центр технічної діагностики "Техдіагаз"

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя - С.О. Чебикіна) від 01.02.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - О.В. Агрикова, судді: Н.Ф. Калатай, М.Г. Чорногуз) від 13.04.2017

за позовом Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 53 133 грн. 93 коп.

Короткий зміст позовних вимог

1. 28.11.2016 Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-виробничий центр технічної діагностики "Техдіагаз" (далі - Відповідач) на користь Позивача 7 733 грн. 46 коп. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, 5 017 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 2 041 грн. 45 коп. 3 % річних, 8 198 грн. 24 коп. пені у розмірі 0,1 % вартості товарів за кожний день прострочення оплати, 30 143 грн. 56 коп. штрафу у розмірі 7 % за прострочення оплати за договором від 26.08.2015 № ТДГ-50/1508000779.

2. Позовна заява мотивована несвоєчасним здійсненням Відповідачем оплати за поставлений Позивачем згідно з укладеним між сторонами договором купівлі-продажу від 26.08.2015 № ТДГ-50/1508000779 стисненого природного газу, докази поставки якого на загальну суму 430 622 грн. 34 коп. підтверджуються актами приймання-передачі. В обґрунтування вимог щодо кожної із суми вимог Позивач послався на умови вказаного договору та норми законодавства, що передбачають стягнення відповідних видів пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 01.02.2017 Господарський суд міста Києва вирішив позовні вимоги задовольнити частково: стягнути з Відповідача на користь Позивача 7 733 грн. 46 коп. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, 29 918 грн. 17 коп. 7 % штрафу, 5 017 грн. 22 коп. - інфляційних втрат, 2 031 грн. 67 коп. - 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 159 грн. 28 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Відповідач з порушенням строків розрахувався за отриманий від Позивача товар - стиснений природний газ, за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу від 26.08.2015 № ТДГ-50/1508000779, умови якого передбачають проведення покупцем -Відповідачем попередньої оплати та передачу товару у власність покупця (Відповідача) на автомобільних газонаповнювальних компресорних станціях (АГНКС) за допомогою електронних смарт-карток. Часткове задоволення вимог щодо стягнення суми штрафу у розмірі 7 % обґрунтоване здійсненим судом відповідно до вимог закону розрахунком. Відмова у задоволенні стягнення 8 198 грн. 24 коп. пені у розмірі 0,1 % вартості товарів за кожний день прострочення оплати мотивована тим, що такий розмір пені застосовується лише у випадках, якщо інший розмір пені не передбачений договором, тоді як за умовами вказаного договору в пункті 9.2 сторони передбачили стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, сума та стягнення якої в розмірі 7 733 грн. 46 коп. визнані судом обґрунтованими. Стягнення 3 % річних частково - в сумі 2 031 грн. 67 коп., обґрунтовано проведеним судом відповідно до вимог законодавства розрахунком, а вимоги щодо стягнення інфляційних втрат визнані обґрунтованими на всю суму вимоги, як такі, що відповідають нормам законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 13.04.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 скасувати частково із викладенням резолютивної частини в редакції, відповідно до якої з Відповідача на користь Позивача стягнено: 865 грн. 18 коп. -3 % річних, 3 130 грн. 94 коп. -інфляційних втрат, 3 508 грн. 42 коп. -пені, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 128 грн. 52 коп. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції стосовно підтвердження прострочення оплати за поставлений Позивачем Відповідачу товар - стиснений газ за договором купівлі-продажу від 26.08.2015 № ТДГ-50/1508000779 та наявності підстав для застосування до Відповідача відповідальності за таке прострочення, передбачене як умовами договору, так і нормами законодавства. Висновки щодо часткового задоволення вимог про стягнення пені в сумі 3 508 грн. 42 коп., інфляційних втрат - 3 130 грн. 94 коп. та 3 % річних - в сумі 865 грн. 18 коп. та відмова у задоволенні штрафу обґрунтовані проведеними апеляційним судом відповідно до вимог законодавства перерахунком відповідних сум, визначенні періодів нарахування пені та інфляційних втрат, а також відсутністю правових підстав для нарахування штрафу та пені відповідно до статті 231 Господарського кодексу України

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 26.10.2017 Відповідач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 (в скарзі помилково вказано від 06.02.2017) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 і прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову повністю.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. При здійсненні розрахунку сум, що визначені до стягнення, апеляційним судом не взяті до уваги дійсні обставини справи - умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 26.08.2015 № ТДГ-50/1508000779 та докази у справі при визначенні періодів, за які здійснені відповідні нарахування, у зв'язку із чим до спірних правовідносин застосовані норми законодавства, що не підлягали застосуванню, а тому відповідні розрахунки апеляційного суду є неправильними.

7. Суди неправильно застосували норми законодавства щодо відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов'язання, оскільки предметом позову є відповідальність за порушення строків авансових платежів за договором купівлі-продажу від 26.08.2015 № ТДГ-50/1508000779, на яку не розповсюджуються вимоги щодо нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

8. Встановлені судами обставини порушення Відповідачем обов'язків за договором купівлі-продажу та строків розрахунку мають наслідком застосування до нього відповідальності, передбаченої укладеним між сторонами договором та нормами закону.

Позиція Верховного Суду

Щодо умов здійснення попередньої оплати

9. Частиною 1 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Отже правила частини 1 статті 693 ЦК України стосовно порядку розрахунків застосовуються у разі, якщо сторони передбачили обов'язок покупця здійснювати попередню оплату.

Частиною 1 статті 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Частиною 4 статті 538 ЦК України визначено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Суд погоджується із висновком апеляційного суду про те, що обов'язок покупця - Відповідача здійснити передоплату відповідно до пункту 5.1 є частиною умов щодо порядку розрахунків за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу, і виконання цього обов'язку не залежить від направлення продавцем (Позивачем) рахунку-фактури, що також передбачено в цьому ж пункті договору.

У зв'язку із цим слід погодитись із висновком апеляційного суду про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин норм щодо відкладальної умови для виконання Відповідачем обов'язку зі здійснення попередньої оплати Позивачу за договором згідно зі статтею 212 ЦК України та не призводить до зміни порядку та строків розрахунків за цим договором.

Таким чином, спростовуються доводи скаржника (пункт 6) щодо зміни строків проведення розрахунків між сторонами в частині попередньої оплати товару через неправильне тлумачення скаржником норм статті 538 ЦК України.

При цьому Суд виходить із встановлених апеляційним судом, з посиланням на обставини справи, періодів прострочення для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, зробленого апеляційним судом перерахунку відповідних сум та погоджується із такими висновками апеляційного суду, у тому числі щодо відхилення вимог про нарахування штрафних санкцій за нормами статті 231 Господарського кодексу України.

Щодо визначення предмету та підстав позову

10. Підставою заперечення оскаржуваних судових рішень стала також матеріальна кваліфікація Відповідачем підстав позову, а відповідно і кваліфікація правових підстав для відповідальності за порушення грошового зобов'язання. У зв'язку із цим скаржник стверджує про порушення судами норм процесуального права через те, що місцевий суд вийшов за межі своїх повноважень, змінив за власною ініціативою підстави позову (тлумачення умов договору, на підставі яких заявлені позовні вимоги у даній справі) та саме за зміненими підставами розглянув по суті та частково задовольнив позовні вимоги.

Такі висновки скаржник зробив, виходячи з власного тлумачення підстав заявлених позовних вимог, які не ґрунтуються ні на нормі законодавства, ні на встановлених судами обставинах справи.

Виходячи висновків Суду в пункті 9 даної постанови, проведення попередньої оплати є частиною розрахунків за договором між сторонами - частиною виконання грошового зобов'язання Відповідача перед Позивачем, до спірних правовідносин з приводу чого слід застосовувати відповідні норми законодавства, що регулюють відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що також підтверджується у викладених до ухвалення рішення місцевим судом поясненнях Позивача від 13.12.2016. Тому спростовується аргумент скаржника про незаконну зміну підстав позову в ході розгляду справи за ініціативною суду (пункт 6), оскільки під час розгляду спору у даній справі не мала місце зміна предмета або підстав позову за ініціативною суду.

11. У зв'язку із викладеним Суд відхиляє доводи скаржника про незаконність нарахування Позивачем та стягнення судом сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат (пункт 7) та погоджується із висновками апеляційного суду в оскаржуваній постанові про наявність правових та матеріальних підстав для застосування до Відповідача відповідальності згідно з пунктом 9.2 укладеного між сторонами договору від 26.08.2015 № ТДГ-50/1508000779, здійснення нарахувань згідно зі статтею 625 ЦК України та статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат, рішення апеляційного суду про стягнення яких у відповідних розмірах є правомірним та обґрунтованим.

12. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях з урахуванням внесених апеляційним судом в резолютивну частину місцевого суду змін, про часткове задоволення позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 526, 530, 538, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

13. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

14. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-виробничий центр технічної діагностики "Техдіагаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 у справі № 910/21759/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак