Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №914/3004/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/3004/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Чайки М.А.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Галнафтотрейд ЛТД",

представник боржника - не з'явився,

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойл ГалТрейд", представник кредитора - не з'явився,

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Банк Софійський"

представник кредитора - Холоденко Г.М. (довіреність б/н від 02.04.2018),

арбітражний керуючий (розпорядник майна) ОСОБА_5 - не з'явився

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Банк Софійський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Софійський" Куренного О.В.

на ухвалу господарського суду Львівської області від 31.05.2017

суддя: Чорній Л.З.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017

у складі колегії суддів: Желік М.Б. (головуючий), Галушко Н.А., Костів Т.С.

у справі господарського суду Львівської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл ГалТрейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафтотрейд ЛТД"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойл ГалТрейд" (далі - ТОВ "Ойл ГалТрейд", ініціюючий кредитор) звернулося до господарського суду Львівської області про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафтотрейд ЛТД" (далі - ТОВ "Галнафтотрейд", боржник), в порядку норм ст.ст. 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону №4212-VІ від 22.12.2011.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.11.2016 заяву ТОВ "Ойл ГалТрейд" прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.

За результатами розгляду заяви у підготовчому засіданні, господарським судом Львівської області ухвалою від 14.12.2016 порушено провадження у справі № 914/3004/16 про банкрутство ТОВ "Галнафтотрейд ЛТД", визнано розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "Ойл ГалТрейд" на загальну суму 567 385,00 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5, вирішено інші процедурні питання.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Львівської області від 31.05.2017 у справі № 914/3004/16 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 100 196 990,82 грн., за яким вимоги кредиторів визнано та включено до реєстру в таких розмірах:

вимоги ТОВ "Ойл ГалТрейд" на загальну суму 71 115 428,76 грн. (16 980,00 грн. - вимоги першої черги, 71 098 448,76 - вимоги четвертої черги);

вимоги ПАТ "Банк "Софійський" на загальну суму 29 081 562,06 грн. (2 756,00 грн. - вимоги першої черги, 20 000 000,00 грн. - вимоги четвертої черги, 9 078 806,06 грн. - вимоги шостої черги).

Ухвала попереднього засідання місцевого господарського суду мотивована обґрунтованістю та доведеністю заявлених конкурсними кредиторами грошових вимог до боржника в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Львівської області 31.05.2017, кредитор ПАТ "Банк "Софійський" звернувся з апеляційною скаргою з вимогою скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині визнання грошових вимог ТОВ "Ойл ГалТрейд" до ТОВ "Галнафтотрейд ЛТД" в сумі 70 531 063,76 грн. боргу та 3 200,0 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Софійський" ухвалу господарського суду Львівської області від 31.05.2017 про затвердження реєстру вимог кредиторів залишено без змін в цілому.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що додаткові вимоги ініціюючого кредитора ТОВ "Ойл ГалТрейд" до боржника в сумі 70 531 063,76 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак останній є конкурсним кредитором по відношенню боржника в силу ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з вказаними вище судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Банк Софійський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Софійський" Куренного О.В. (далі - ПАТ "Банк "Софійський") звернулося до Верховного Суду у складі Касаційного господарського з касаційною скаргою, в якій просило Суд скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 31.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі № 914/3004/16 в частині визнання додаткових грошових вимог ТОВ "Ойл ГалТрейд". До касаційної скарги скаржником додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник послався на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, а саме ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 662, 664 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 82, 101 Господарського процесуального кодексу Україна (в редакції, чинній до 15.12.2017). При цьому скаржник зазначає, що включення до реєстру штучно створених вимог порушує права кредиторів на задоволення своїх вимог.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/3004/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018, у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду, поновлено ПАТ "Банк "Софійський" строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі № 914/3004/16 за касаційною скаргою ПАТ "Банк "Софійський; призначено розгляд справи на 12.04.2018 з повідомленням учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 03.04.2018; доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом, визначеним ст.ст. 42, 295 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подали.

В судовому засіданні 12.04.2018 представник кредитора ПАТ "Банк "Софійський" повністю підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, з підстав наведених у ній; просив суд касаційної інстанції постанову апеляційного суду від 27.09.2017 та ухвалу місцевого господарського суду від 31.05.2017 у справі № 914/3004/16 скасувати.

Інші учасники даного судового процесу, в судове засідання 12.04.2018 повноважних представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги сторони були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, що не з'явились.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника кредитора, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Львівської області від 14.12.2016 порушено провадження у справі № 914/3004/16 про банкрутство ТОВ "Галнафтотрейд ЛТД; визнано безспірні грошові вимоги ТОВ "Ойл ГалТрейд" у розмірі 567 385,00 грн.

З метою виявлення кредиторів боржника, 15.12.2016 оприлюднено оголошення про порушення даної справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

Частинами 1, 2 статті 23 Закону про банкрутство встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

В межах строку, визначеному законодавством, ініціюючий кредитор ТОВ "Ойл ГалТрейд" звернувся із заявою про визнання додаткових вимог до боржника в сумі 70 531 063,76 грн., а також 3 200,00 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви з додатковими грошовими вимогами до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частинами 3, 6, 8 ст. 23 Закону про банкрутство, передбачено, що заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, які додаються до заяви, а також докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна та документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає господарський суд незалежно від того чи визнавались ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними та достатніми доказами, оскільки відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують, а саме первинні документи, визначені законодавством про бухгалтерський облік, зокрема, договорами (угодами), накладними, рахунками, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт тощо, виконавчі документи або рішення суду, яке набрало законної сили. Непідтвердження грошових вимог кредитором належними та достатніми доказами може бути підставою для відмови господарським судом у визнанні грошових вимог такого кредитора.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені ТОВ "Ойл ГалТрейд" додаткові вимоги виникли на підставі договору поставки № 1 від 07.02.2014, укладеним між ТОВ "Ексімол" як постачальником (з 24.10.2016 перейменовано у ТОВ "Ойл ГалТрейд") та ТОВ "Нафтотрейд ЛТД" як покупцем (з 24.10.2016 перейменовано у ТОВ "Галнафтотрейд ЛТД").

Відповідно до умов вказаного договору, постачальник зобов'язався постачати і передавати у власність покупцеві, а покупець приймати і оплачувати нафтопродукти, іменовані «товар» (п.1.1 договору).

Найменування, кількість, номенклатура, ціна, загальна вартість та умови поставки кожної окремої партії товару визначаються сторонами в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Пунктом 2.4 договору визначено, що загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається сумою всіх узгоджених рахунків-фактур та/або видаткових накладних до цього договору.

Згідно з видатковими накладними №143 від 29.12.2015, №142 від 18.12.2015, №141 від 18.12.2015, №140 від 17.12.2015, №139 від 16.12.2015, №138 від 16.12.2015, №137 від 15.12.2015, №136 від 15.12.2015, №135 від 14.12.2015, №134 від 14.12.2015, №133 від 11.12.2015, №130 від 11.12.2015, №129 від 10.12.2015, №132 від 10.12.2015, та на підставі договору від 07.02.14, - ТОВ "Ексімол" (постачальник) поставило ТОВ "Нафтотрейд ЛТД" (покупець) товар на загальну суму 81 607 521,10 грн.

Судами встановлено, що видаткові накладні оформлені належним чином, містять підписи та печатки осіб постачальника і отримувача. Заперечень покупця щодо отриманого товару чи щодо неотримання такого товару матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За загальним правилом, що визначається ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У пункті 3.1 договору поставки сторони визначили, що ціна на товар погоджується на кожну окрему партію товару і фіксується у відповідних рахунках/фактурах та/або видаткових накладних.

За умовами п. 4.4 додаткової угоди №1 від 14.02.2014 до Договору поставки, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання ним видаткової накладної.

Оплата товару здійснюється покупцем з відстроченням платежу у строк, що не перевищує 80 календарних днів з моменту поставки товару (п. 5.3 Договору).

Разом з тим, судами встановлено, що зі спливом 80 календарних днів з моменту поставки товару, яка відбувалася 10.12.2015, 11.12.2015, 14.12.2015, 15.12.2015, 16.12.2015, 17.12.2015, 18.12.2015, 29.12.2015, покупець зобов'язаний був оплатити отриманий товар.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

Обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство. З цього приводу, слід вказати на те, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, видаткові накладні у відповідності до вимог законодавства та договору поставки є первинними доказами, які підтверджують здійснення господарської операції між контрагентами.

Крім цього, заявником долучено копії заявок до договору поставки від 07.02.2014, акти приймання-передачі нафтопродуктів від 11.12.2015, від 10.12.2015, від 17.12.2015, від 18.12.2015, від 14.12.2015, від 15.12.2015, від 16.12.2015, від 29.12.2015, що спростовує твердження скаржника стосовно відсутності первинних доказів здійснення поставки товару та недоведеності реальності операцій поставки нафтопродуктів.

При цьому, доводи касаційної скарги в частині недоведеності наявності матеріально-технічних ресурсів для переміщення нафтопродуктів не спростовують факту поставки товару згідно з договором, оскільки ні договором, ні законодавчими нормами не передбачено складення актів зливу.

Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 N 281/171/578/155, передбачено лише оформлення актів перевірки ПРК (ОРК) на точність відпуску нафтопродуктів на АЗС та зливання їх після перевірки до резервуарів за формою N 1-НП за результатами комісійної перевірки за претензіями споживачів.

Разом з тим, судами встановлено, що доказів здійснення боржником оплати отриманого товару матеріали справи не містять. Актами звірки взаємних розрахунків за період січень 2015 - грудень 2016 років сторони погодили, що заборгованість ТОВ "Галнафтотрейд ЛТД" станом на 31.12.2016 становить 70 531 063,73 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 34 та ч. 2 ст. 36 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України (у вказаній редакції), судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Перевіривши правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора ТОВ "Ойл ГалТрейд" до боржника ТОВ "Галнафтотрейд ЛТД", суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про визнання додаткових кредиторських вимог ТОВ "Ойл ГалТрейд" в сумі 70 531 063,73 грн. та включення їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів боржника, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство.

Доводи скаржників про те, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору та не досліджено належним чином усіх доказів по справі, колегією суддів Касаційного господарського суду відхиляються, оскільки вбачається, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до приписів ст.ст. 43, 101 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм надано належну юридичну оцінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання.

Відповідно до ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, враховуючи положення ст. 309 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), у Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відсутні підстави для скасування правильного по суті і законного судового рішення.

Доводи скаржників про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ч.1 ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Софійський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Софійський" Куренного О.В. та залишення без змін ухвали господарського суду Львівської області від 31.05.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі № 914/3004/16.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Софійський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Софійський" Куренного О.В. та залишенням без змін ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Водночас колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийшла до висновку про необхідність направлення прокурору окремої ухвали в порядку ч.11 ст.246 ГПК України

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Софійський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Софійський" Куренного О.В. залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 31.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі № 914/3004/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков