Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №914/1836/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1836/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Чайки М.А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",

представник позивача - Губаненко Ю.П., адвокат (договір про надання правової допомоги від 24.01.2018),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атріон",

представник відповідача - Осінчук В.Б. (довіреність б/н від 26.03.2018),

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2017

у складі судді: Бортника О.Ю.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018

у складі колегії суддів: Бонк Т.Б. (головуючий),судді Бойко С.М., Якімець Г.Г.

у справі № 914/1836/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріон"

про стягнення 235 628,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця", позивач) звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атріон" (далі - ТОВ "Атріон", відповідач) про стягнення 209 831,06 грн. - пені та 25 797,24 грн. - штрафу. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки.

Рішенням господарського суду Львівської області 13.11.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018, у справі №914/1836/17, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Приймаючи судові рішення, господарські суди виходили з того, що, оскільки вимоги ПАТ "Українська залізниця" № ЦУП-8/145 від 17.01.2017, № ЦУП-8/651 від 03.02.2017 та № ЦУП-8/1358 від 03.03.2017 не містять номенклатури та кількості партії товару за договором №ЦУП-04/0238/16, відтак не можуть вважатись заявками, в розумінні розділу V Договору, що не підтверджує порушення відповідачем взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо строків поставки, передбачених пунктами 5.1, 5.4 договору, а також неналежного виконання зобов'язань за договором

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області 13.11.2017 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у справі №914/1836/17, ПАТ "Українська залізниця" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 86, 238 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 914/1836/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 28.02.2018.

Ухвалою Верховного Суду, у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду, від 12.03.2018 у справі № 914/1836/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська залізниця" на рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018; витребувано з господарського суду Львівської області матеріали справи № 914/1836/17; повідомлено учасників справи про час та дату судового засідання; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 03.04.2018; доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

05.04.2018 до Верховного Суду від ТОВ "Атріон" надійшов Відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти вимог та доводів скаржника заперечив, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просив Суд оскаржувані судові акти залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Представник ПАТ "Українська залізниця", в засіданні суду касаційної інстанції, повністю підтримав вимоги та доводи заявленої касаційної скарги з підставі наведених у ній, просив Суд скасувати рішення господарського суду Львівської області 13.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у справі №914/1836/17 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти доводів та вимог скаржника заперечив, з підстав наведених у Відзиві від 05.04.2018, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові акти - без змін.

Перевіривши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.11.2016 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладений Договір поставки №ЦУП-04/0238/16, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець - прийняти цей товар і здійснити його оплату.

Відповідно до п. 5.1 Договору, поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом місяця після письмової Заявки позивача або згідно Графіку поставки.

У заявці повинно бути вказано: номенклатура, кількість партії товару, що підлягає поставці, вантажоодержувачі товару та їх реквізити (п. 5.5.2 Договору).

Згідно з п. 8.2 Договору, у разі не поставки товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10 % вказаної вартості.

11.01.2017 відповідач поставив позивачу без заявки 300 шпал ІІ типу на ВП "Новомосковський шпалопросочувальний завод" (що підтверджується видатковою накладною № 5 від 11.01.2017 та актом приймання-передачі № 1/238-А).

17.01.2017 позивач звернувся до відповідача з листом № ЦУП-8/145, в якому, посилаючись на договори поставки № ЦУП-04/0134 від 03.08.2016, № ЦУП-04/0238/16 від 23.11.2016, № ЦУП-04/0239/16 від 23.11.2016, № ЦУП-04/0240/16 від 23.11.2016, № ЦУП-04/0241/16 від 23.11.2016, № ЦУП-04/0242/16 від 23.11.2016, № ЦУП-04/0243/16 від 23.11.2016, зазначив про необхідність поставки протягом січня 2017 шпали дерев'яні в кількості 1700 шт. на склад Виробничого підрозділу "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" та на склад Виробничого підрозділу "Новомосковський шпалопросочувальний завод" в кількості 1700 шт.

03.02.2017 позивач звернувся до відповідача з аналогічною вимогою № ЦУП-8/651 щодо необхідності поставки протягом лютого 2017 року шпал в кількості 1650 шт. на склад Виробничого підрозділу "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" та 1650 шт. шпал на склад Виробничого підрозділу "Новомосковський шпалопросочувальний завод".

У вимозі від 03.03.2017 № ЦУП-8/1358 позивач повідомив відповідача про необхідність поставки у березні 2017 року 3300 шт. шпал І та ІІ типу у співвідношенні 70 % шпал І типу та 30 % шпал ІІ типу на склад Виробничого підрозділу "Рава-Руський шпалопросочувальний завод".

Вищезазначені вимоги, в частині поставки за договором № ЦУП-04/0238/16 від 23.11.2016, відповідач залишив без виконання, що й стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Господарським судами попередніх інстанцій з'ясовано, що відповідно до умов п. 5.1 договору, сторони не погоджували графік поставки товару.

Також, дослідивши надані позивачем листи (вимоги) № ЦУП-8/145 від 17.01.2017, № ЦУП-8/651 від 03.02.2017, № ЦУП-8/1358 від 03.03.2017, які останній вважає належно оформленими Заявками в розумінні розділу V договору, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що вони стосуються виконання відповідачем зобов'язань за сімома договорами поставки, проте, в них не вказана номенклатура та кількість партії товару по кожному договору окремо, в той час, як позовні вимоги базуються на невиконанні відповідачем своїх зобов'язань саме за Договором № ЦУП-04/0238/16 від 23.11.2016.

Отже, слід погодитись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що, в даному випадку, неможливо визначити дату настання строку виконання зобов'язання за договором № ЦУП-04/0238/16 від 23.11.2016 щодо поставки товару, кількість товару, його вартість та, відповідно, перевірити правильність нарахування позивачем штрафних санкцій.

Доводи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та необхідність залишення рішення господарського суду Львівської області 13.11.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у справі №914/1836/17 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області 13.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у справі №914/1836/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков