Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №917/1168/16
Постанова ВГСУ від 19.04.2017 року у справі №917/1168/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/1168/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Зварич Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

у складі суддів: С.В. Барбашова - головуючий, Н. В. Гребенюк, О.А. Істоміна

від 10.10.2017р.

та на рішення господарського суду Полтавської області

суддя: О.А.Киричук

від 25.07.2017р.

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"

про стягнення 2 459 996,66 грн.

за участю представників учасників:

позивача: Лисенко В.О. - адвокат

відповідача: Баранова В.І. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (далі - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", відповідач) про стягнення 2 459 996,66 грн. заборгованості, з яких: 2 049 997,23 грн. - пеня та 409 999,45 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо строків оплати за отриманий газ, поставлений позивачем, на виконання договору купівлі - продажу природного газу №14/2068/12-Н від 30.03.2012р.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.07.2017р. у справі №917/1168/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2017р., позов ПАТ "НАК " Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 915 928,70 грн. пені, 366 371,48 грн. 3% річних та 32 973,43 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань у частині строків оплати за отриманий природний газ, що є підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Судом першої інстанції частково задоволено заяву відповідача про зменшення розміру пені, відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, та зменшено розмір пені та 50%.

Рішення ґрунтується на повному виконанні боржником зобов'язань за Договором, незначному терміні прострочення оплати, а також на тому, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 Цивільного кодексу України.

При цьому, судом враховано правову позицію Конституційного Суду України, зазначену в рішенні від 11.07.2013р. № 7-рп/2013 про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "НАК " Нафтогаз України" частково не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, звернулося до касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.07.2017р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2017р. у справі №917/1168/16 в частині відмови у стягненні 915 928,70 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 224, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 4-2, 43, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник вказує на те, що господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків.

4. Позиції інших учасників справи

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" у відзиві на касаційну скаргу просить суд залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідач зазначає, що судові рішення є законними та обґрунтованими, а вирішення питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (покупець) 30.03.2012р. укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2068/12-Н (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Згідно з п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.02.2012р. по 31.12.2012р. газ обсягом до 510 000 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів.

П. п. 3.4, 3.5 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

П. 6.2 договору визначено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується, як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1, 6.2 Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. договору).

Згідно з п. 9.2 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору, позивач впродовж березня - грудня 2012 року поставив, а відповідач - прийняв природний газ, на загальну суму 148 733 585,76 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі.

Між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Головним фінансовим управлінням Полтавської обласної державної адміністрації укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005р. "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання спільних протокольних рішень, відповідач перерахував позивачеві кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, залишок вартості отриманого природного газу сплачено відповідачем власними грошовими коштами. Вартість отриманого природного газу відповідачем оплачена повністю, проте частково, з порушенням строків, визначених умовами договору.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Позивач надав розрахунок, згідно з яким пеня та 3% річних нараховуються на кошти, які були сплачені поза межами спільних протокольних рішень. Відповідно до вказаного розрахунку пеня становить 1 831 857,40 грн. та 409 999,45грн. - 3% річних.

Відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про зменшення розміру пені.

Звертаючись з клопотанням про застосування ч. 2 ст. 233 ГК України, яка дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій, відповідач посилається на майновий стан, на те що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" не є газовидобувною компанією, інших джерел погашення заборгованості за спожитий природний газ, ніж її стягнення в судовому порядку зі своїх контрагентів у ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" не існує.

Крім того, вказує на те, що оплата вартості спожитого природного газу здійснюється в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1082 від 03.12.2008р. "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої плата за природний газ від усіх категорій споживачів підприємства зараховується на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ. Всі кошти, що надходять на рахунок оплати послуг з газопостачання населенням, бюджетними установами та іншими споживачами за затвердженим алгоритмом, у відсотковому співвідношенні спрямовуються на оплату спожитого природного газу.

Постановою НКРЕКП № 2018 від 13.07.2015р. "Про внесення змін до нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, які здійснювали діяльність до 01.07.2015р., відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорій споживачів "населення", "бюджетні установи", "промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання", на липень 2015 року", з 13 липня 2015 року для ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" затверджено "нульові" нормативи перерахування коштів для всіх категорій споживачів. У Товариства виникла кризова ситуація, пов'язана з відсутністю обігових коштів.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме, ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Свій висновок про можливість зменшення розміру пені, нарахованої на підставі договору № 14/2068/12-Н, суд першої інстанції мотивував тим, що заборгованість за вказаним договором була повністю погашена; незначним терміном прострочення оплати; та тим що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання зобов'язань не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків.

З такими висновками суду першої інстанції обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції.

Судами, також, враховано порядок проведення розрахунків за використаний природний газ, встановлений постановою КМУ № 1082 від 03.12.2008р.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами не зазначено будь-яких доказів, на підставі яких прийнято рішення щодо зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, та його важкий фінансовий стан не є винятковими випадками та підставою для зменшення неустойки, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду відхиляються, оскільки не можуть свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, так як не були єдиним мотивом для задоволення такого клопотання, а оцінені в сукупності з іншими обставинами.

Таким чином суди попередніх інстанцій правомірно скористались наданим п. 3 ст. 83 ГПК України правом щодо зменшення розміру пені на 50 %.

Доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25.07.2017р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2017р. у справі №917/1168/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач