Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №927/849/17

Друк

Пошук

210

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/849/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство "Київфундаментбуд"

представник позивача - Войнаровський О. В.

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівінвест" (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Раст")

представник відповідача - Ситник С. М.

третя особа - Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Курнабеда Тетяна Олександрівна

представник третьої особи - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівінвест" (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Раст") на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 (головуючий суддя - Жук Г. А., судді Мальченко А. О., Чорногуз М. Г.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівінвест" (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Раст") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Курнабеди Тетяни Олександрівни про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно,

Короткий зміст позовних вимог

1. 06.09.2017 Приватне акціонерне товариство "Київфундаментбуд" (далі - Позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Раст" (далі - Відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача - Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Карнабеди Тетяни Олександрівни (далі - Третя особа) про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно, серія та номер 594 від 22.06.2016, виданого Третьою особою, яким посвідчено право власності Відповідача на об'єкт нерухомості загальною площею 1660,3 кв.м., розташований за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Мазепи Івана, будинок 63.

Позовна заява мотивована тим, що 10.12.2015 відбулись електронні торги (СЕТАМ), на яких за лотом № 110096 виставлено на продаж майно, віднесене до категорії промислової нерухомості, яке знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 63 (далі - Об'єкт нерухомості), будівля тех. майстерні з адміністративними приміщеннями, власником якого є Позивач. Відповідача визнано переможцем за результатами проведених торгів на підставі висунутої найвищої цінової пропозиції. 22.06.2016 Третьою особою видано свідоцтво серія та номер 594, яким посвідчено право Відповідача на Об'єкт нерухомості. Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/788/16 від 22.09.2016, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2017, визнано недійсними результати проведених 10.12.2015 прилюдних торгів, що оформлені протоколом № 133499, на яких продано Об'єкт нерухомості, отже, відповідно до статей 216, 236, 317, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підстава, на якій Третьою особою видано оспорюване свідоцтво відпала, тому наявні підстави для визнання недійсним свідоцтва про право власності серія та номер 594 від 22.06.2016.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. 12.10.2017 Господарський суд Чернігівської області вирішив у задоволенні позову відмовити повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що за змістом статей 15, 16, 202 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", свідоцтво про право власності не є ані правочином, ані нормативним актом, чи актом індивідуальної дії, а є лише кінцевим результатом оформлення (юридично значимих фактів/дій) покупцем свого права власності на придбане майно, відповідно ці свідоцтва не можуть виступати предметом спору, оскільки таким може бути лише правовстановлюючий документ, на підставі якого видано свідоцтво. Також суд зазначив, що за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, втім позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності є похідною від позовної вимоги про визнання права власності, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що обраний Позивачем спосіб захисту, а саме визнання недійсним свідоцтва про право власності, не забезпечує реального захисту порушеного права та не призведе до позитивного правового результату у вигляді повернення Позивачу статусу власника спірного майна, тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. 31.01.2018 Київський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Позивача задовольнити. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2017 скасувати, ухвалити нове рішення. Позов задовольнити. Визнати нечинним свідоцтво про право власності за реєстраційним № 594 від 22.06.2016, видане Третьою особою, яким посвідчено право власності Відповідача на майно: Об'єкт нерухомості, загальною площею 1660,3 кв.м., що розташований за адресою: м. Чернігів, вул. І. Мазепи, 63 та складається з будівлі технічної майстерні з адміністративними приміщеннями (А-2, А1-1); прохідної (Б-1, Б1-1); складів для ПММ (В-1).

Постанова мотивована тим, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, тобто не є правочином, як правильно вказав місцевий господарський суд. Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв'язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує в його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє. Таким чином, оскільки прилюдні торги від 10.12.2015 визнані в судовому порядку недійсними, то свідоцтво про право власності на майно, яким посвідчено право власності Відповідача на Об'єкт нерухомості, підлягає визнанню нечинним. Оскільки Позивач, як власник майна, переданого на прилюдні торги, які в подальшому визнані недійсними, не може реалізувати свої права власника та вчинити необхідні дії для реєстрації свого права власності на майно у зв'язку з існуванням документа, що посвідчує таке право за іншою особою - Відповідачем, суд апеляційної інстанції вважав, що права та інтереси Позивача підлягають захисту у інший спосіб, ніж визначено останнім, а саме шляхом визнання свідоцтва про право власності за реєстраційним № 594 від 22.06.2016, яким посвідчено право власності Відповідача на майно: об'єкт нерухомості, загальною площею 1660,3 м.кв., що розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. І.Мазепи, 63 нечинним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 14.02.2018 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 скасувати, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2017 залишити в силі.

5. 26.03.2018 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 - без змін.

6. 10.04.2018 Відповідач подав клопотання, в якому повідомив про те, що відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівінвест", затвердженого загальними зборами акціонерів протоколом № 2 від 06.02.2018, змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю "Раст" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівінвест".

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Відповідач набув право власності на Об'єкт нерухомості на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016, яка набрала законної сили і є чинною відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а не за результатами проведення електронних торгів, про що зазначено у відповідному протоколі про результати проведення електронних торгів на підставі якого нотаріусом видано спірне свідоцтво. Вказані висновки грубо порушують норми Конституції України, оскільки судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України та вважаються законними доки не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку.

8. Майна, яке було набуте на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду на час розгляду даної справи не існує, оскільки Відповідачем було створено об'єкт нерухомості (новостворена річ), а саме: допоміжну будівлю, загальною площею 640,0 кв.м., за адресою: вул. Івана Мазепи, буд. 63-в, тому об'єкт нерухомого майна щодо якого звернувся Позивач припинив своє існування. Фактично в реєстрі відсутній запис про право власності Відповідача на спірний об'єкт нерухомості. Однак, суд апеляційної інстанції не дослідив надані докази, з яких вбачається, що майно з вищевказаними характеристиками не існує в натурі, оскільки воно припинило своє фактичне існування ще до пред'явлення позову, тому задоволення позову про скасування свідоцтва з тими технічними характеристиками, які вказані в ньому є неможливим, оскільки це свідоцтво є елементом виконання чинної постанови Київського апеляційного господарського суду.

9. Позивачем не обгрунтовано яким чином обраний ним спосіб захисту шляхом заявлення вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності зможе забезпечити реальний та ефективний захист його порушеного (невизнаного) чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Оскільки свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, а не документом, на підставі якого набувається чи припиняється право власності, тому обраний спосіб захисту майнових прав шляхом звернення з позовом про визнання вказаного свідоцтва недійсним не відповідає передбаченим статтею 16 ЦК України способам захисту цивільних прав та інтересів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

10. Оцінку законності електронних торгів, проведених 10.12.2015 у справі № 910/32168/15 не можна визнати преюдиціальним фактом при розгляді даної справи, позаяк це суперечить положенням статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки предметом розгляду у вказаній справі було зокрема проведення повторних електронних торгів 15.12.2015.

11. Видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) - одна з тих нотаріальних дій, що встановлюють факти, які мають юридичне значення, передбачена статтею 34 Закону України "Про нотаріат", тому суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що, оскільки прилюдні торги від 10.12.2015 визнані в судовому порядку недійсними, то свідоцтво про право власності на майно серія та номер 594 від 22.06.2016, яким посвідчено право власності Відповідача на Об'єкт нерухомості, підлягає визнанню нечинним.

12. Обраний Позивачем спосіб захисту своїх цивільних прав шляхом скасування (або визнання нечинним) свідоцтва відповідає положенням статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому якщо обмеження матеріального права суперечать зазначеним положенням Конституції і Конвенції, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту також у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Позиція Верховного Суду

13. Доводи Скаржника (пункт 7) про набуття права власності на Об'єкт нерухомості на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі № 910/32168/15 та відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також посилання на порушення судом апеляційної інстанції норм Конституції України щодо обов'язковості судового рішення безпідставні, оскільки згідно з вказаним судовим рішенням визнано недійсними торги, що проходили 15.12.2015 щодо Об'єкта нерухомості, однак постанова не містить висновків про набуття Відповідачем права власності на це майно. Водночас, в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2017 у справі № 927/788/16 залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким визнано недійсними електронні торги щодо Об'єкта нерухомості, проведені 10.12.2015, саме за результатами яких Відповідачем і було зареєстроване право власності як за переможцем торгів.

14. Суд не приймає до уваги аргументи Скаржника (пункт 8) щодо відсутності на час розгляду цієї справи майна, щодо якого звернувся Позивач з огляду на те, що предметом розгляду у даній справі є вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яким посвідчено право власності на Об'єкт нерухомості.

15. Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 9) не те, що Позивачем не обґрунтовано, яким чином обраний ним спосіб захисту, який не відповідає статті 16 ЦК України, відновить право останнього з огляду на наступне. Так, як мотивовано зазначено судами, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, тобто не є правочином. Разом з цим свідоцтво видається на підтвердження права, яке виникло внаслідок правочину. Підставою як оформлення акту державного виконавця про проведені електронні торги, так і видачі спірного свідоцтва про право власності є саме правочин щодо відчуження майна на прилюдних торгах, тобто всі подальші дії, в тому числі і видача нотаріусом свідоцтва про право власності є діями з оформлення результатів проведених прилюдних торгів. Судом обґрунтовано, що Позивач як власник майна, переданого на торги, які в подальшому визнані недійсними, не може реалізувати свої права власності на це майно, у зв'язку з існуванням документа, який посвідчує таке право власності на це майно за іншою особою. При цьому порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту відповідно до статті 16 ЦК України, за частиною 3 якої суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Водночас законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.

16. Враховуючи наведене висновки апеляційного господарського суду про наявність підстав для визнання недійсним спірного свідоцтва про право власності на Об'єкт нерухомості ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, надання їх належної правової оцінки та правильного застосування зазначених норм права, що регулюють спірні правовідносини.

17. З огляду на викладене постанова суду апеляційної інстанції законна та обґрунтована, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд