Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/290/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Кушніра І.В.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2017 (суддя Смородінова О.Г.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 (Крестьянінов О.О. - головуючий, судді: Білоусова Я.О., Тарасова І.В.) у справі

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"

до Селянського (фермерського) господарства "Артур"

про стягнення 37 122,12 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Артур" (далі - СФГ "Артур") боргу на загальну суму 37 122,12 грн., з яких: основний борг - 3 0431,15 грн., пеня - 2 093,60 грн., 3 % річних - 407,18 грн., інфляційні втрати - 2 060,01 грн. і 7 % штрафу - 2 130,18 грн., за неналежне виконання зобов'язань за договором від 20.06.2014 № ПУ-34897.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням позивачем умов договору в частині відшкодування плати за землю.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2017 (суддя Смородінова О.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 (Крестьянінов О.О. - головуючий, судді: Білоусова Я.О., Тарасова І.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судовий акт місцевого суду мотивовано положеннями частини 1 статті 1, статей 651, 797 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК), пункту 12.3 статті 12, статей 269, 270, пункту 274.1 статті 274, 286, пунктами 287.1, 287.7 статті 287 Податкового кодексу України (далі - ПК), пункту 5.1 розділу 5 рішення Южноукраїнської міської ради (далі - Южноукраїнська міськрада) від 25.06.2015 № 1550 "Про встановлення ставок місцевих податків і зборів та затвердження Положень про місцеві податки і збори" (далі - Рішення № 1550), а також статтями 32, 33- 34, 36 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, та доповнений апеляційним судом з посиланням на положення статей 11, 526 ЦК, пункту 3 частини 1 статті 174, частини 7 статті 179, статті 193 ГК, зважаючи на які суди дійшли висновку про недоведеність позивачем обставин заборгованості відповідача з відшкодування плати за землю. Так, пеня, 3 % річних, інфляційні втрати та 7 % штрафу, будучи похідними вимогами від основного боргу, не підлягають задоволенню з підстав відмови у стягненні плати за землю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ДП "НАЕК "Енергоатом" просить судові акти скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судами частини 1 статті 193 ГК, наголошуючи на тому, що, правильно встановивши фактичні обставини справи щодо правовідносин сторін, суди дійшли помилкових висновків про відсутність у відповідача обов'язку з відшкодування позивачеві плати за користування землею, зважаючи на відсутність в матеріалах справи підписаної додаткової угоди щодо зміни розміру відшкодування, який, на думку скаржника не залежить від укладення такої додаткової угоди, оскільки зумовлений фактом зростання розміру земельного податку, визначеного Рішенням № 1550.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанції

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а висновки судів попередніх інстанцій є правомірними, зважаючи на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 20.06.2014 між сторонами укладено договір № 34897 (далі - договір № 34897), за умовами якого якого СФГ "Артур" користується належною ДП "НАЕК "Енергоатом" земельною ділянкою площею 8 915,2 м2, розташованою за адресою: Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, промисловий майданчик, 8, асфальтно-бетонний завод та відшкодовує плату за землю. На ділянці розташовані: навіс з пандусом площею 815,6 м2, бетонне замощення площею 1 398,0 м2, підпірна стінка № № 10, 11 довжиною 88,6 м, шлагбаум довжиною 6,5 м. Земельна ділянка перебуває у постійному користуванні позивача згідно з державним актом від 19.04.1995 №МК-002166.

Сторони погодили, що відповідач має своєчасно здійснювати відшкодування плати за землю в строки, обумовлені пунктом 2.2 договору, а позивач має письмово повідомляти його про щорічний перегляд розміру відшкодування плати за землю При цьому, розмір відшкодування плати за землю переглядається у випадку зміни розміру земельної ділянки, щорічних ставок земельного податку за користування цією ділянкою та її індексації, що підтверджується нормативно-правовими документами (розділ 3 договору №34897).

Пунктом 5.1 договору №34897 сторони визначили, що договір укладено на період дії договору оренди державного нерухомого майна від 01.06.2012 № РОФ-1080, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (далі - РВ ФДМУ по Миколаївській обл.) (орендодавець) та СФГ "Артур" (орендар), і діє з 01.01.2014 до 30.04.2015 включно.

Зміни та доповнення до договору вносяться за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою (пункт 6.2 договору № 34897).

За актом приймання-передавання від 01.06.2012, СФГ "Артур" прийняло в строкове платне користування наведене державне нерухоме майно загальною площею 2 213,6 м2 за функціональним призначенням для зберігання сипучих матеріалів.

В подальшому, згідно з додатковою угодою від 30.04.2015 № 3 позивачем змінено розмір відшкодування плати за землю, який становить 68 815,23 грн.; змінено строк дії договору - до 30.04.2016 включно, з правом його пролонгації; викладено додаток № 1, яким визначено вартість відшкодування плати за землю за місяць, з урахуванням ПДВ 20 %, у розмірі 1 415,73 грн.

З 01.01.2016 у зв'язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки земельних ділянок Рішенням № 1550 затверджено Положення про плату за землю, згідно з яким щомісячна плата за землю (земельний податок) у 2016 році за користування землями енергетики становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з додатковою угодою від 29.02.2016 № 4 позивачем, зважаючи на Рішення № 1550, змінено розмір відшкодування плати за землю, який становить 194 918,73 грн.; викладено додаток № 1 в новій редакції та визначено вартість відшкодування плати за землю за місяць, з урахуванням ПДВ 20 %, у розмірі 6 086, 23 грн. Термін дії цього договору визначено (з урахуванням договору від 22.07.2015 № 1 про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна) до 30.04.2018, з правом його пролонгації.

Наведені додаткові угоди за № 3 та № 4 відповідачем отримані, але не підписані, погоджений примірник не повернуто, заперечень на угоди не висловлено.

При цьому, листом від 23.05.2016 № 23/2/5 відповідач повідомив РВ ФДМУ по Миколаївській області про розірвання договору оренди державного нерухомого майна від 01.06.2012 № РОФ-1080 через його подальшу нерентабельність, внаслідок чого суди дійшли висновку про наявність підстав для непідписання відповідачем додаткових угод від 30.04.2015 № 3 та від 29.02.2016 № 4 до договору № 34897.

Предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача відшкодування плати за землю (земельний податок) за період з червня по жовтень 2016 року з посиланням на недотримання відповідачем умов договору № 34897 і додаткових угод до нього від 30.04.2015 № 3 та від 29.02.2016 № 4 до нього і відповідний розрахунок: (8 915,2 м2 (площа земельної ділянки) x 6,8268 грн. (ставка земельного податку на рік без ПДВ) x 1,2 (ПДВ 20 %)) / 12) = 6086,23 грн. (вартість відшкодування плати за землю за місяць) x 5 (місяців) = 30 431,15 грн.

В основу оскаржуваних судових актів покладено висновки про те, що наявні в матеріалах справи копії додаткових угод від 30.04.2015 № 3 та від 29.02.2016 № 4 щодо зміни розміру відшкодування плати за землю не підписано відповідачем, а відсутність судового рішення про внесення змін до договору № 34897 є підставою для відмови в позові про стягнення боргу за відшкодування плати за землю, що виключає також стягнення пені, індексу інфляції, 3 % річних і 7 % штрафу як вимог похідного характеру.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Частиною 1 статті 174 ГК встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями частини 7 статті 179 ГК передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 651 ЦК, що кореспондується з положеннями статті 188 ГК, чітко передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, з огляду на підстави заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій, врахувавши факти непогодження сторонами змін до договору № 34897 у частині збільшення ставки відшкодування плати за землю та відсутності рішення суду про зміну умов договору, а також те, що застосування відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (пеня, індекс інфляції, 3 % річних і 7 % штрафу) можливі лише за умови наявності цього зобов'язання та його порушення, дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За наведених обставин оскаржувані рішення та постанова є такими, що ухвалені з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів не погоджується з твердженням скаржника про помилковість висновків щодо обов'язку відповідача сплатити борг за користування землею за тарифною ставкою, визначеною Рішенням № 1550, а не умовами додаткової угоди, зважаючи на таке.

Вимогами чинного законодавства передбачено, що внесення змін до договору можливе за погодженням сторін, а в разі недосягнення такої згоди спір може бути передано на вирішення суду. Однак, для врегулювання спірних відносин щодо зміни умов договору позивач до суду не звертався, що встановлено попередніми судовими інстанціями, як і не було погоджено сторонами змінену ставку плати за землю.

Отже, посилання позивача на Рішення № 1550 у частині збільшення податку на землю в контексті спірних правовідносин є необґрунтованим, а тому відхиляється колегією суддів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування плати за землю, а також нарахованих інфляційних втрат, пені, 3 % річних та 7 % штрафу за неналежне виконання умов договору № 34897.

З урахуванням вимог статей 300, 301, 308, 309 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що судами попередніх інстанцій дотримано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових актів немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 у справі № 915/290/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

І.В. Кушнір