ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1088/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк"

представник позивача - Коваль Л. Л., адвокат

відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект"

представник відповідача-1 - Саєнко Ю. М., адвокат

відповідач-2 - Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю

представник відповідача-2 -Саєнко Ю. М., адвокат

третя особа - ОСОБА_1

представник третьої особи - не з`явився

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" та Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 (суддя Борисенко І. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 (головуючий суддя Мальченко А. О., судді Дикунська С. Я., Жук Г. А.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект", Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, солідарне стягнення заборгованості та звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна за договором іпотеки.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 18.01.2013 Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - Позивач, Банк) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" (далі - Відповідач-1, Товариство) та Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Відповідач-2, Фірма) з позовом про визнання недійсним Договору від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 (далі - Кредитний договір), укладеного між Банком та Товариством; стягнення з Відповідачів солідарно заборгованості за Кредитним договором станом на 04.01.2013 в розмірі 8 853 315, 17 грн; звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна (квартири за переліком), що належать Фірмі та розташовані за адресою: Солом`янський район, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 22-28, що передані в іпотеку Банку згідно з Договором іпотеки 22.1/12-З-09 від 17.04.2009 (далі - Іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н. В., через продаж предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з визнанням недійсним Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, Договір про припинення дії Кредитного договору є недійсним на підставі статей 203, 215, 599, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Враховуючи, що зобов`язання за Кредитним договором не виконані, підстави, передбачені положеннями законодавства, для припинення іпотеки відсутні, а станом на 04.01.2013 позичальник не виконав зобов`язання з повернення кредитним коштів, сплати нарахованих процентів та інших платежів, передбачених Кредитним договором, а також пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, що свідчить про набуття Банком права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з умовами Іпотечного договору.

1.3. 19.07.2017 Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив визнати недійсним Договір від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору, укладеного між Банком та Товариством; стягнути з Відповідачів солідарно заборгованість за Кредитним договором станом на 04.01.2013 в розмірі 8 853 315, 17 грн; стягнути з Відповідачів солідарно заборгованість за Кредитним договором за період з 04.01.2013 по 04.07.2017 в розмірі 4 678 503, 77 грн; в рахунок погашення заборгованості Товариства за Кредитним договором у загальному розмірі 13 531 818, 94 грн звернути стягнення на об`єкти нерухомого майна, які входять до предмета іпотеки за Іпотечним договором та належать Фірмі на праві приватної власності, а саме: житлову квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 402932280000, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною - 1 083 900, 99 грн; житлову квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 402960080000, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною - 1 144 257, 42 грн; житлову квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 403149480000, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною - 1 443 524, 75 грн; житлову квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 403070880000, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною - 1 058 752, 47 грн; житлову квартиру АДРЕСА_5 , реєстраційний номер 402982480000, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною - 887 742, 57 грн; житлову квартиру АДРЕСА_6 , реєстраційний номер 403296780000, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною - 1 043 663, 36 грн.

2. Розгляд справи судами

2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.

2.2. Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.3. Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.4. Постановою Верховного Суду від 10.04.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 скасовано; в частині позовних вимог про визнання недійсним договору прийнято нове рішення; визнано недійсним Договір про припинення дії Кредитного договору від 02.02.2010, укладеного між Банком та Товариством; в іншій частині позовних вимог справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.5. Постанова мотивована тим, що Договір про припинення дії Кредитного договору не відповідає вимогам частини п`ятої статті 203 ЦК України, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що, згідно з частиною першою статті 215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним. Суд зазначив, що зобов`язання за Кредитним договором не припинені та є дійсними, а рішення судів попередніх інстанцій в цій частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд визнав передчасними та необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що зобов`язання за Договором поруки № 22.1/12-П-09 від 17.04.2009 (далі - Договір поруки) та Іпотечним договором є припиненими, а також про те, що пропуск строку позовної давності не має місце, з огляду на дату виникнення у Позивача права звернення за захистом порушеного права - 15.08.2012, дати набрання законної сили рішенням Обухівського районного суду міста Києва.

В частині вимог про солідарне стягнення заборгованості - суди попередніх інстанцій не надали правову оцінку наявним у справі доказам: Кредитному договору, додатковим угодам до нього, Договору поруки, наявним у справі розрахункам заявлених до стягнення сум заборгованості, процентів, пені тощо на предмет встановлення дати вчинення порушення за вказаними правочинами та на предмет відповідності нормам законодавства здійснених Позивачем розрахунків сум вимог; у зв`язку з відмовою у задоволенні вимог про визнання недійсним Договору від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору обставини та докази (зокрема Іпотечний договір) щодо предмета іпотеки, на який за вимогами Позивача може бути звернене стягнення через невиконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором, не досліджувались та не встановлювались, тому справа в частині вказаних вимог направлена Судом на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.6. 07.06.2018 Банк подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути солідарно з Відповідачів заборгованість за Кредитним договором в розмірі 12 461 690, 43 грн, яка складається з: 4 376 990,00 грн заборгованості з повернення кредитних коштів, 703 193, 24 грн заборгованості із сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами за період з 17.04.2009 по 01.02.2010, 500 363, 26 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів за кредитом з 02.02.2010 по 02.08.2010; 1 271 020, 09 грн три проценти річних від суми простроченого кредиту та прострочених процентів за кредитом за період з 02.02.2010 по 05.06.2018; 5 610 123,84 грн інфляційних втрат від суми простроченого кредиту та від суми прострочених процентів за період з 02.02.2010 по 30.04.2018.

2.7. Заява мотивована тим, що протягом розгляду справи змінилася сума 3 % річних та сума інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за Кредитним договором, у зв`язку з чим є необхідність змінити період розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки виконання зобов`язань за Кредитним договором не відбулося, ці зобов`язання не припинені, тому підлягають виконанню, а Відповідач-2 як поручитель несе солідарний обов`язок із сплати заборгованості за Кредитним договором.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3.1. 28.02.2019 Господарський суд міста Києва в задоволенні позову в частині стягнення солідарно з Товариства та Фірми на користь Банку заборгованості за Кредитним договором в розмірі 12 461 690,43 грн (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 07.06.2018) відмовив повністю.

3.2. Рішення суду мотивоване тим, що подана 07.06.2018 заява про зменшення розміру позовних вимог приймається до розгляду відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Укладений між Позивачем і Третьою особою Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010 визнаний недійсним рішенням Обухівського районного суду міста Києва від 07.06.2012. Однак і до винесення цього рішення Позивач набув право власності на земельну ділянку, тобто цей Договір до визнання його недійсним був виконаний фактично, отже відбулося повне задоволення вимог іпотекодержателя (Банка), а Третя особа набула прав кредитора за основним зобов`язанням як це передбачено частиною другою статті 11 Закону України "Про іпотеку", і здійснена Відповідачем-2 сплата боргу на користь Третьої особи відповідно до Договору про переведення боргу № У-03/12-2007 від 03.02.2010 (далі - Договір про переведення боргу) є належним виконанням зобов`язання за Кредитним договором. Тому відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" вимоги Банку про стягнення з Відповідачів заборгованості задоволенню не підлягають. Сторони в Договорі поруки не визначили строк його дії, а кінцевим строком виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором визначено 01.02.2010 (Додатковий договір № 2 від 29.01.2009 до Кредитного договору), відтак строк дії поруки спливав 01.08.2010, через шість місяців від встановленої сторонами дати виконання грошового зобов`язання, доказів звернення до поручителя з вимогою про солідарне виконання грошового зобов`язання у період з 01.02.2010 по 01.08.2010 матеріали справи не містять, тому порука є припиненою з 02.08.2010 відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у зв`язку з відсутністю відповідного звернення кредитора.

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. 25.11.2019 Північний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 скасував частково, виклавши його резолютивну частину в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства на користь Банку 4 376 990,00 грн заборгованості з повернення кредитних коштів, 703 193, 24 грн заборгованості із сплати процентів за користування кредитними коштами, 1 271 020, 09 грн 3 % річних від суми простроченого кредиту та прострочених процентів за кредитом, 5 610 123, 84 грн інфляційних втрат та 425 405, 73 грн судового збору за розгляд справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій. В іншій частині у задоволенні позову відмовити."

4.2. Постанова суду мотивована тим, що Відповідач-1, порушуючи положення законодавства та умови Кредитного договору, кредитні кошти, а також проценти за користування ними не сплатив, отже не виконав договірне зобов`язання належним чином, тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 4 376 990,00 грн та нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 703 193, 24 грн за період з 17.04.2009 по 01.02.2010 визнані судом обґрунтованими. Також суд визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення з Відповідача-1 3 % річних від суми простроченого кредиту та прострочених процентів за кредитом за період з 02.02.2010 по 05.06.2018 у розмірі 1 271 020,09 грн, інфляційні втрати від суми простроченого кредиту та від суми прострочених процентів за період з 02.02.2010 по 30.04.2018 - у розмірі 5 610 123,84 грн. Суд відхилив доводи Позивача про застосування позовної давності, враховуючи, що проценти нараховані з 01.07.2009, а позовна заява подана до суду 18.01.2013.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої суми пені як такої, що нарахована поза межами встановленого річного строку позовної давності.

Враховуючи те, що 01.08.2010 сплив строк дії поруки, тобто через шість місяців від встановленого сторонами строку виконання грошового зобов`язання, а докази звернення до поручителя з вимогою про солідарне стягнення матеріали справи не містять, суд погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині солідарного стягнення заборгованості з Відповідача-2.

Також суд вказав на підставність розгляду судом першої інстанції вимог відповідно до поданої заяви про зменшення позовних вимог.

5. Короткий зміст вимог касаційних скарг

5.1. Відповідач-1 (Товариство) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019.

5.2. Позивач (Банк) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 в частині відмови у задоволенні позову Банку до Фірми про стягнення з Фірми та Товариства солідарно заборгованості за Кредитним договором у сумі 12 461 690, 43 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку до Фірми у повному обсязі; виключити з мотивувальної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 посилання на дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при нерозгляді позовних вимог Банку до Фірми про звернення стягнення на предмет іпотеки.

6. Доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі

6.1. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя був фактично і реально виконаний, оскільки іпотекодержатель набув право власності на предмет іпотеки, відповідно відбулося задоволення вимог іпотекодержателя, а нарахування пені, процентів та штрафних санкцій може бути реалізовано за наявності існування основного зобов`язання, отже звернення Банку до суду суперечить нормам статті 36 Закону України "Про іпотеку".

6.2. Право Банку нараховувати проценти припинилося 02.02.2010 і, відповідно, право нараховувати пеню та інші штрафні санкції на такі проценти, а Позивач пропустив строки позовної давності, про що заявляв Відповідач-2. Отже нарахування Банком процентів з 01.07.2009, а також 3 % річних та інфляційних втрат є незаконним, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув, допустивши неправильне застосування статті 258 ЦК України та порушення статей 77 - 79 ГПК України.

6.3. Банк мав право нараховувати штрафні санкції з 02.02.2010 та звернутися з вимогою про стягнення штрафних санкцій не пізніше 02.02.2011, однак позовна заява була подана 18.01.2013.

6.4. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що при визначенні правових наслідків недійсності Договору про задоволення вимог іпотекодержателя застосовано наслідки, передбачені статтею 388 ЦК України, шляхом витребування земельної ділянки на користь держави, що унеможливлює приведення сторін у попередній стан за правилами частини другої статті 216 ЦК України.

6.5. Враховуючи положення статті 388 ЦК України, відсутні вина Третьої особи в тому, що вона набула право власності на земельну ділянку на підставі недійсного рішення місцевої ради, а також і вина Банку в тому, що придбав цю земельну ділянку на підставі підтверджених державою документів на власність, тому у добросовісного набувача виникає право на компенсацію збитків за рахунок держави. Позивач мав право подати позов про стягнення збитків, а Відповідачі не можуть нести за це відповідальність, отже Позивач обрав неправильний спосіб захисту свого права.

6.6. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо) обчислюється окремо за кожним простроченим платежем, отже Позивач звернувся до суду з цим позовом у будь-якому разі з порушенням строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України, за кожним періодом нарахування процентів. Таким чином суд апеляційної інстанції неправомірно задовольнив вимоги Позивача, заявлені після спливу строку позовної давності.

6.7. Право Банку нараховувати проценти припинилося 01.02.2010, тому стягнення з Відповідача-1 суми 1 271 020, 09 грн 3 % річних та 5 610 123, 84 грн інфляційних втрат, нарахованих на прострочені проценти за кредитом за період з 02.02.2010 по 05.06.2018, є неправомірним.

6.8. Суд апеляційної інстанції, з огляду на положення статей 607, 614 ЦК України, не звернув увагу на такі питання: чи існує (існувало) зобов`язання між сторонами, чи є це зобов`язання грошовим, чи доведена наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи є спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування статті 625 ЦК України.

7. Доводи Банку, викладені у касаційній скарзі

7.1. Рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням статей 216, 559 ЦК України, оскільки з визнанням недійсним Договору про задоволення вимог іпотекодержателя на підставі ухвали Апеляційного суду Київської області від 15.08.2012 кредитне зобов`язання як невиконане було відновлено, тобто з дотриманням шестимісячного строку пред`явлення вимоги Банк звернувся з вимогою до поручителя - 02.01.2013 та 18.01.2013 з відповідним позовом до суду.

7.2. Суди порушили норми процесуального права, оскільки не було вирішено частину позовних вимог, які були предметом позову, а саме вимоги до Фірми про звернення стягнення на предмет іпотеки, що суперечить частині четвертій статті 46 ГПК України.

7.3. Нерозгляд судом позовних вимог, щодо яких у формі судового рішення (протокольної ухвали) було проголошено про їх розгляд порушує принцип правової визначеності та встановлене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку.

8. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8.1. 08.01.2020 Банк подав відзив на касаційну скаргу Товариства, прохальна частина якого відповідає прохальній частині касаційної скарги Банку (а. с. 56-69, т. 15).

8.2. Позасудове погашення заборгованості, яке Відповідач вважає підставою для застосування частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", було здійснено на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, визнаного недійсним у судовому порядку, отже в силу приписів частини першої статті 216 ЦК України цей договір не створює жодних юридичних наслідків.

8.3. Звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі в порядку позасудового врегулювання) повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий характер, а не альтернативний основному, про що також зазначив Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 761/17280/16-ц.

8.4. Не є пропущеним шестимісячний строк для звернення до поручителя щодо виконання зобов`язань за відповідним договором, враховуючи, що Договір про задоволення вимог іпотекодержателя суд визнав недійсним.

8.5. 26.02.2020 Товариство подало відзив на касаційну скаргу Банку, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

8.6. Виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання повинно бути пред`явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо строк дії поруки не визначено у договорі, а наслідки незвернення до поручителя протягом визначеного строку з позовом є припинення поруки. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14, від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14, від 08.10.2020 у справі № 6-128цс14.

8.7. В цій справі сторонами у Договорі поруки не було визначено строк його дії, отже строк дії поруки сплив 01.08.2010, тобто через шість місяців від встановленої сторонами дати виконання спірного грошового зобов`язання, доказів звернення до поручителя з вимогою про солідарне виконання грошового зобов`язання матеріали справи не містять.

8.8. Відзиви на касаційні скарги від інших учасників справи у встановлений Судом строк не надійшли.

9. Розгляд справи Судом

9.1.Ухвалою Суду від 21.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача-1; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 04.02.2020; встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на касаційну скаргу до 08.01.2020.

9.2. Ухвалою Суду від 13.01.2020 відмовлено у задоволенні заяви Відповідача-1 про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019.

9.3. Ухвалою Суду від 23.01.2020 касаційну скаргу Банку на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у цій справі залишено без руху; надано строк для усунення недоліків до 07.02.2020.

9.4. 04.02.2020 розгляд касаційної скарги Товариства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 відкладено на 18.02.2020, у зв`язку з надходженням до Суду касаційної скарги Банку на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у цій справі.

9.5. Ухвалою Суду від 14.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019, призначено розгляд на 17.03.2020; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 02.03.2020.

9.6. 14.02.2020 учасникам справи направлено телефонограми щодо розгляду справи 17.03.2020 о 13 год 20 хв.

9.7. 18.02.2020 розгляд касаційної скарги Товариства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 відкладено на 17.03.2020.

9.8. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин із забороною, зокрема, проведення всіх масових заходів. У зв`язку з чим ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 відкладено розгляд справи та зазначено, що про дату і час судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.

9.9. Ухвалою Суду від 22.04.2020 призначено розгляд касаційних скарг Товариства та Банку у судовому засіданні на 26.05.2020 о 13 год. 40 хв.

9.10.Ухвалою Суду від 26.05.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 09.06.2020.

10. Встановлені судами обставини

10.1. 17.04.2009 між Банком та Товариством (позичальник) укладено Кредитний договір, відповідно до пункту 1.1 предмет якого становлять:

- мета, порядок та умови видачі (надання) Банком в майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в гривні в межах загальної суми 7 410 790,00 грн (ліміт кредитування) на основі додаткових договорів про видачу (надання) кредиту (траншу) до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (додаткові договори);

- порядок та умови погашення/(повернення) Позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами;

- вид (и) забезпечення виконання зобов`язань Позичальника;

- порядок плати за користування кредитами (траншами);

- порядок плати за послуги, що надаються Банком Позичальнику;

- відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредитів;

- а також взаємні права та зобов`язання сторін, що виникають/виникнуть при видачі/наданні Банком кредитів.

10.2. За умовами пункту 1.2 Кредитного договору кредитні зобов`язання Банку щодо видачі/надання кредитів (траншів) та зобов`язання Позичальника щодо погашення кредитів траншів), сплати процентів, комісій, а також інші права та зобов`язання сторін, передбачені цим Договором, виникають з моменту укладення сторонами за взаємною згодою додаткових договорів про видачу кредитів до цього Договору, що є його невід`ємними частинами, в межах ліміту кредитування та суми кредитів, передбачених такими додатковими договорами. Строк користування кожним окремим кредитом (траншем) визначається відповідним додатковим договором.

10.3. Заборгованість за кредитами, наданими за цим Договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових договорах, але не пізніше 27.11.2009.

10.4. Пунктом 2.1 Кредитного договору визначено, що Банк надає Позичальнику кредити в рамках ліміту кредитування на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, за наявності у банку вільних фінансових ресурсів.

10.5. Відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору кредити видаються на наступні цілі: поповнення оборотних коштів та на інші господарські потреби, пов`язані з веденням статутної діяльності Позичальника.

10.6. Відповідно до розділу 5 Кредитного договору цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором та припиняється належним виконанням його умов; строком дії цього Договору є час, впродовж якого існують зобов`язання сторін, що виникли на основі цього Договору; закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії Договору; усі додатки, зміни та доповнення умов цього Договору здійснюються в письмовій формі, підписуються уповноваженими на це представниками сторін і скріплюються печатками обох сторін, за винятком випадків односторонньої зміни умов, передбачених цим Договором (а. с. 27 - 32 т. 1).

10.7. На виконання умов Кредитного договору Позивач надав Відповідачу-1 кредит (транш) у розмірі 7 410 790,00 грн, що останнім не заперечується.

10.8. 17.04.2009 між Банком та Товариством (позичальник) укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору, відповідно до якого Банк надає Позичальнику кредит (транш) згідно з цим додатковим договором в сумі 7 410 790,00 грн з терміном повернення не пізніше 27.11.2009, з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 22 % річних (а. с. 33, т. 1).

10.9. 17.04.2009 між Банком та Фірмою (Поручитель) в забезпечення виконання зобов`язань Товариства (позичальник) за Кредитним договором укладено Договір поруки, відповідно до умов якого Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань Позичальником за вказаним Кредитним договором (а. с. 36 - 37, т.1).

10.10. 17.04.2009 між Банком (Іпотекодержатель) та Фірмою (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 418, відповідно до умов якого Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі Товариством (позичальник) своїх зобов`язань перед Іпотекодержателем за Кредитним договором передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, яке стане власністю Іпотекодавця у майбутньому згідно з Інвестиційно-підрядним договором № 36/06-06 на виконання робіт з будівництва житлового будинку з гостьовою автостоянкою та об`єктами соціально-культурного побуту на АДРЕСА_7 у Солом`янському районі м. Києва від 15.06.2006, що укладений між Іпотекодавцем та Благодійним фондом "Солом`янка" і буде збудовано за адресою: м. Київ , проспект Космонавта Комарова, 22-28, а саме:

- на другому поверсі: 2 двокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на третьому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 2 двокімнатних квартири;

- на четвертому поверсі: 2 двокімнатні квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на п`ятому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 1 двокімнатна квартира, 2 трикімнатні квартири;

- на шостому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 3 двокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на сьомому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 2 двокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на восьмому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на дев`ятому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на десятому поверсі: 1 однокімнатна квартира, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на одинадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на дванадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на тринадцятому поверсі: 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на чотирнадцятому поверсі: 2 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на п`ятнадцятому поверсі: 2 однокімнатні квартири, 4 двокімнатні квартири, 2 трикімнатні квартири;

- на шістнадцятому поверсі: 2 однокімнатні квартири, 4 двокімнатні квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на сімнадцятому поверсі: 3 однокімнатні квартири, 4 двокімнатні квартири, 1 трикімнатна квартира;

- на вісімнадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 3 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на дев`ятнадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на двадцятому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на двадцять першому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири;

- на двадцять другому поверсі: 3 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири, 2 трикімнатних квартири (а. с. 38-43, т. 1).

10.11. 29.01.2009 між Банком та Товариством укладено Додатковий договір № 2 до Кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились здійснити реструктуризацію кредитної заборгованості наступним чином:

- повернути на рахунок обліку строкової заборгованості прострочену заборгованість за основним боргом в сумі 4 376 990,00 грн (пункт 1.1);

- строк повернення заборгованості за Кредитним договором встановити 01.02.2010 (пункт 1.2);

- нарахувати проценти за користування кредитними коштами за період з 30.11.2009 до 01.02.2010 (пункт 1.3) (а. с. 34-35 т.1).

10.12. 02.02.2010 між Банком (Іпотекодержатель) та громадянином ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 34, згідно з пунктом 1.1 якого іпотекодержатель на умовах Кредитного договору з додатковими угодами, можливими змінами та доповненнями до нього, надав Товариству кредит, сума заборгованості за яким станом на дату укладання цього Договору становить 5 694 607,25 грн.

10.13. Відповідно до пункту 1.3 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя іпотекодавець для забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед іпотекодержателем за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитами та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором (основне зобов`язання), передав в іпотеку іпотекодержателю на підставі Договору іпотеки, посвідченого 29.01.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горняк Х. В., зареєстрованим в реєстрі за № 32, належну йому на праві власності земельну ділянку, загальною площею 3 га, кадастровий № 3223186800:03:009:0004, що розташована за адресою:

АДРЕСА_8 02.02.2010 між Позивачем (Банк) та Відповідачем-1 (Позичальник) укладено Договір про припинення дії Кредитного договору, відповідно до умов якого сторони досягли згоди про розірвання Кредитного договору з 02.02.2010 (а. с. 44, т. 1).

10.15. 03.02.2010 між Товариством (Первісний боржник), Фірмою (Кредитор) та громадянином ОСОБА_1 (Кредитор) укладено Договір про переведення боргу, відповідно до пункту 1 якого цим договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникло із Кредитного договору, укладеного між Первісним боржником та Банком, та Договору про задоволення вимог банку (іпотекодержателя) від 02.02.2010, укладеного між Банком та Кредитором, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 34 (Основний договір).

10.16. Згідно з пунктом 2 Договору про переведення боргу Первісний боржник переводить на Нового Боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 5 694 607,25 грн, що виник на підставі Основного договору. Новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання Первісного боржника перед Кредитором на умовах Основного договору, в сумі, вказаній в цьому пункті.

10.17. Пунктом 3 Договору про переведення боргу визначено, що Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором. У зв`язку з чим Первісний боржник виходить із зобов`язань, що виникли між ним та Кредитором.

10.18. Відповідно до пункту 4 Договору про переведення боргу Новий боржник має право висунути проти вимоги Кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між Кредитором та Первісним боржником за Основним договором.

10.19. Згідно з пунктом 5 вказаного Договору Первісний боржник зобов`язаний протягом 3-х днів з дати підписання цього договору передати Новому боржнику всю необхідну документацію (інформацію), пов`язану з Основним договором, що підтверджує дійсність вимог Кредитора, зокрема і ту, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником та Кредитором.

10.20. Відповідно до пунктів 5 та 6 Договору про переведення боргу Первісний боржник сплачує Новому боржнику плату за прийняття боргу в розмірі 5 694 607,25 грн; оплату в сумі, вказаній в пункті 6 цього договору, Первісний боржник зобов`язаний здійснити на вимогу Нового боржника протягом 7-ми днів з дати отримання такої вимоги.

10.21. Пунктами 9 та 10 Договору про переведення боргу визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками Нового і Первісного боржників; строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у пункті 9 цього договору і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

10.22. На виконання умов пунктів 5 та 6 Договору про переведення боргу Фірма згідно з видатковим касовим ордером від 03.02.2010 видала ОСОБА_1 . 5 694 607,25 грн, належним чином засвідчена копія касового ордеру додана до матеріалів справи.

10.23. Рішенням Обухівського районного суду Київської області 07.06.2012 у справі №2/1018/537/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15.08.2012, частково задоволено позов Прокурора Обухівського району Київської області та визнано недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010, укладений між ОСОБА_1 та Банком за реєстраційним №34; визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права власності Банку на земельну ділянку площею 3 га, розташовану в с. Підгірці Обухівського району Київської області, кадастровий номер № 3223186800:03:009:0004; витребувано в Банку на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 3 га, розташовану в с. Підгірці Обухівського району Київської області, кадастровий номер № 3223186800:03:009:0004 (а. с.49-58, т.1).

10.24. Матеріали справи не містять доказів, у розумінні статей 76 - 79 ГПК України, на підтвердження повернення Відповідачем-1 Банку грошових коштів за Кредитним договором та сплати процентів за користування кредитними коштами.

10.25. 02.03.2013 Банк звернувся до Фірми з листом вих. № 20.1-11-б.б/4 щодо погашення простроченого кредиту, повідомивши останнього як поручителя про наявність у позичальника - Товариства станом на 02.01.2013 простроченої заборгованості за Кредитним договором в розмірі 5 080 183,24 грн. Вказаним листом Відповідачеві-2 запропоновано погасити зазначену заборгованість задля уникнення застосування Банком заходів впливу щодо погашення боргу відповідно до умов Кредитного договору та Договору поруки (т. 1 а. с.48).

11. Позиція Верховного Суду

Щодо поруки

11.1. Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

11.2. Як свідчать встановлені судами обставини, виконання зобов`язання за Кредитним договором, укладеним між Банком та Товариством, забезпечено порукою згідно з Договором поруки, укладеним між Банком та Фірмою.

11.3. За положеннями частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

11.4. У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за основним договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково (правова позиція, викладені у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі № 6-106цс14).

11.5. Як свідчать встановлені судами обставини, сторонами в Договорі поруки не було визначено строку його дії, кінцевим строком виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором визначено дату - 01.02.2010 (пункт 1.2 додаткового договору №2 від 29.01.2009 до Кредитного договору).

11.6. Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення правовідносин між сторонами, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

11.7. При цьому, строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.11.2018 у справі № 751/5103/16-ц.

11.8. У постанові від 28.10.2019 у справі № 461/14890/14-ц Верховний Суд дійшов аналогічних висновків, вказавши, що встановлений вказаною нормою шестимісячний строк дії поруки є преклюзивним, тому він не переривається, так як позовна давність, і не може бути продовжений чи поновлений судом.

11.9. З огляду на викладене, враховуючи, що з вимогою щодо солідарного стягнення заборгованості Позивач звернувся 18.01.2013, отже поза межами встановленого шестимісячного строку, суд апеляційної інстанції дійшов юридично обґрунтованого висновку про те, що порука за Договором поруки припинилася, отже вимога про солідарне стягнення боргу з Відповідача-2 задоволенню не підлягає.

11.10.При цьому, апеляційний господарський суд підставно вказав на те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню наведена норма ЦК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", оскільки відповідні зміни набрали чинності з 04.02.2019.

Щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки

11.11. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчного засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

11.12. Як видно з матеріалів справи, 07.06.2018 Позивач подав суду першої інстанції заяву, в якій, користуючись правом, наданим статтею 46 ГПК України, заявив про зменшення позовних вимог, виклавши позовні вимоги у "наступній редакції" та просив стягнути солідарно з Товариства та Фірми на свою користь заборгованість за Кредитним договором в розмірі 12 461 690,43 грн, яка складається із: заборгованості щодо повернення кредитних коштів у розмірі 4 376 990,00 грн, заборгованості щодо сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами за період з 17.04.2009 по 01.02.2010 у розмірі 703 193, 24 грн, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів за кредитом за період з 02.02.2010 по 02.08.2010 у розмірі 500 363,26 грн, три процентів річних від суми простроченого кредиту та прострочених процентів за кредитом за період з 02.02.2010 по 05.06.2018 у розмірі 1 271 020,09 грн, інфляційних втрат від суми простроченого кредиту та від суми прострочених процентів за період з 02.02.2010 по 30.04.2018 у розмірі 5 610 123,84 грн (а. с. 20-27, т. 13; пункт 2.6 цієї постанови).

11.13. Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо нерозгляду судом першої інстанції заявленої позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції вказав, що, оскільки Позивач подав заяву про зменшення вимог у новій редакції, яка не містила вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги підлягали розгляду відповідно до поданої заяви. При цьому, суд також зазначив, що протягом розгляду справи судом першої інстанції Позивач не відмовився від заяви про зменшення позовних вимог та не доповнив її первісними вимогами (у повному обсязі).

11.14.Втім, Суд з наведеними висновками погодитися не може з огляду на таке.

11.15.Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

11.16.Як вбачається з протоколу судового засідання від 03.07.2018, суд розглянув заяву про зменшення позовних вимог та, заслухавши думку обґрунтування, прийняв заяву в частині солідарного стягнення з Товариства та Фірми заборгованості за Кредитним договором в розмірі 12 461 690,43 грн, а також вказав, що Позивачем залишилось не вирішеним питання щодо вимоги про звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна за Договором іпотеки

11.17.У вказаному судовому засіданні Позивач підтримав подане ним клопотання про витребування доказів, зокрема належним чином засвідчему копію Інвестиційно-підрядного договору № 36/06-06 на виконання робіт з будівництва житлового будинку з гостьовою автостоянкою та об`єктами соціально-культурного побуту на проспекті Космонавта Комарова, 22-28 у Солом`янському районі м. Києва від 15.06.2006, укладеного між Фірмою та Благодійним фондом "Солом`янка"; в цьому клопотанні Позивач також просив повторно витребувати у Відповідача-2 письмові пояснення із наданням підтверджуючих доказів з питання чи було зареєстровано право власності на квартири за адресою: м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 26 за Фірмою; наводив доводи та пояснення на обґрунтування цього клопотання.

11.18.Як свідчить звукозапис наступного судового засідання від 17.07.2018, на запитання суду щодо підтримання вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки Позивач відповів, що буде підтримувати заявлені вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

11.19. Водночас, пунктом 1 частини другої статті 46 ГПК України передбачено, що позивач має право відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

11.20. Разом з цим, наслідком прийняття судом такої відмови від позову, зокрема, і в частині вимог, відповідно до статті 231 ГПК України є закриття провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 231 ГПК України).

11.21.Втім, варто зазначити, що суд першої інстанції, у разі розгляду заяви у зміненій редакції з виключенням вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, не зазначив про прийняття відмови від позовних вимог в цій частині та, відповідно, про закриття провадження у справі в цій частині відповідно до статті 231 ГПК України, а отже мав розглянути зазначені вимоги, з`ясувавши намір Позивача підтримувати їх і в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

11.22. Суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, що призвело до помилкового висновку про відсутність у місцевого господарського суду підстав для вирішення спору в частині вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи подання Позивачем заяви про зменшення позовних вимог.

11.23.Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Щодо вимоги про стягнення суми боргу та процентів

11.24. Як свідчать встановлені у справі обставини, між Позивачем та Відповідачем-1 виникли правовідносини із Кредитного договору.

11.25. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

11.26. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

11.27. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

11.28. Як свідчать встановлені судами обставини, Додатковим договором № 2 до Кредитного договору сторони погодили, що строк повернення заборгованості за Кредитним договором - до 01.02.2010 (пункт 10.11 Постанови).

11.29. У зв`язку з невиконанням у встановлений строк зобов`язання з повернення боргу за Кредитним договором, Позивач нарахував до стягнення 12 461 690, 43 грн, з яких: 4 376 990,00 грн заборгованості з повернення кредитних коштів, 703 193, 24 грн заборгованості із сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами за період з 17.04.2009 по 01.02.2010, 500 363, 26 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів за кредитом з 02.02.2010 по 02.08.2010; 1 271 020, 09 грн три проценти річних від суми простроченого кредиту та прострочених процентів за кредитом за період з 02.02.2010 по 05.06.2018; 5 610 123,84 грн інфляційних втрат від суми простроченого кредиту та від суми прострочених процентів за період з 02.02.2010 по 30.04.201

11.30. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з Відповідачів заборгованості за Кредитним договором в розмірі 12 461 690,43 грн, суд першої інстанції виходив з того, що до визнання недійсним Договору про задоволення вимог іпотекодержателя Позивач набув право власності на земельну ділянку, отже договір був виконаний фактично, тобто відбулося повне задоволення вимог іпотекодержателя.

11.31. Апеляційний господарський суд, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, визнав обґрунтованими заявлені позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 4 376 990, 00 грн та нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 703 193, 24 грн за період з 17.04.2009 по 01.02.2010; також суд визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення з Відповідача-1 3 % річних від суми простроченого кредиту та прострочених процентів за кредитом за період з 02.02.2010 по 05.06.2018 у розмірі 1 271 020, 09 грн, інфляційні втрати від суми простроченого кредиту та від суми прострочених процентів за період з 02.02.2010 по 30.04.2018 - у розмірі 5 610 123,84 грн.

11.32. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що Позивач не пропустив строк позовної давності щодо звернення із вказаними вимогами, оскільки про порушення свого права Банк дізнався після набрання рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07.06.2012, яке було переглянуте Апеляційним судом Київської області 15.08.2012, законної сили, та яким визнано недійсним та фактично скасовано виконання зобов`язань за Кредитним договором Третьою особою у справі.

11.33. Водночас, враховуючи, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення 500 363, 26 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів за кредитом з 02.02.2010 по 02.08.2010 заявлена поза межами строку позовної давності, тому задоволенню не підлягає.

11.34. Втім, Суд вважає наведені висновки передчасними, прийнятими за неповного з`ясування усіх істотних обставин, з огляду на таке.

11.35.Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

11.36.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

11.37. Пунктом 2 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

11.38. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Наведені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справах № 911/3680/17, № 911/3677/17.

11.39. Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

11.40. У застосуванні статті 261 ЦК України Суд також звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, в якій Суд зазначив, що порівняння змісту термінів «довідався» та «міг довідатися» у статті 261 ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач має довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України. Натомість відповідач повинен довести, що інформацію про порушення права позивач міг отримати раніше.

11.41.Аналогічні положення містить стаття 74 ГПК України, частиною першою якої передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

11.42. Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 34 постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 911/479/18.

11.43. З огляду на встановлені судами обставини щодо погодження сторонами строку повернення заборгованості за Кредитним договором до 01.02.2020, висновки суду про те, що про порушення свого права Банк дізнався лише після набрання законної сили рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07.06.2012, не ґрунтуються на положеннях наведеної вище норми частини п`ятої статті 261 ЦК України.

11.44. При цьому частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

11.45.Водночас, відповідно до положень частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

11.46. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 910/24512/16.

11.47. Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, суд може визнати поважними причини пропуску строку позовної давності і в цьому разі порушене право підлягає захисту. При цьому варто враховувати, що поважними можуть бути визнані причини, існування яких об`єктивно унеможливлювало звернення особи до суду у межах встановленого строку позовної давності, що має бути належним чином обґрунтовано та доведено.

11.48. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, Кредитний договір з додатковими угодами до нього, та достеменно не встановив, з якого моменту розпочав свій перебіг строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за Кредитним договором, процентів, 3 % річних, інфляційних та пені, чи є цей строк за вказаними вимогами таким, що сплив на час звернення з позовом у цій справі та, у разі висновку про пропуск строку позовної давності, не надав оцінки поважності причин пропуску цього строку позовної давності, відповідно й висновки суду про пропуск Позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені, та наявність підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині є передчасними.

11.49. Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

11.50. З огляду на викладене постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду, у зв`язку з чим касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

12. Судові витрати

12.1. Оскільки остаточне рішення у справі суд касаційної інстанції не прийняв, Суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" та Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі № 910/1088/13 скасувати.

Справу № 910/1088/13 передати до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак