ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/1776/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі - АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз», позивач, скаржник)

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2023 (колегія суддів: Іванов О.Г. (головуючий), Березкіна О.В., Дармін М.О.)

зі справи № 904/1776/22

за позовом АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз»

до приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» (далі - ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод», відповідач)

про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» звернулося до суду з позовом до ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» про стягнення з останнього основного боргу у розмірі 155 864,73 грн., пеню у розмірі 5 065,53 грн., 3% річних у розмірі 383,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 890,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094205СGАТВР016 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з розподілу природного газу.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою суду від 06.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 12.09.2022 перейдено до розгляду справи № 904/1776/22 за правилами загального позовного провадження; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 13.10.2022 о 14:00 год.

Ухвалою суду від 10.11.2022 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати докази замовленої потужності відповідачем на 2022 рік.

Ухвалою суду від 24.11.2022 позовну заяву АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

28.11.2022 позивачем подано господарському суду клопотання про повернення судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2022 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про повернення судового збору.

АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2022.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2023 апеляційну скаргу АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2022 повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема, тим, що ухвала місцевого господарського суду від 15.12.2022 про відмову у задоволенні клопотання про повернення судового збору не відноситься до переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, тобто, не підлягає оскарженню відповідно до приписів частини першої статті 255 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, а також ухвалою суду першої інстанції від 15.12.2022, АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх (ухвали) скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання позивача про повернення судового збору.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» обґрунтовує посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права; зазначає, що апеляційний господарський суд не надав жодної оцінки наведеним доводам апеляційної скарги, повернув її позивачеві без розгляду як таку, що не підлягає оскарженню відповідно до частини першої статті 255 ГПК України; вказує на питання щодо можливості оскарження ухвали суду про відмову в поверненні судового збору, в разі невирішення такого питання судом в остаточному судовому рішенні (рішенні, яким закінчується розгляд справи), а також щодо правильного застосування пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» (у разі неусунення позивачем в установлений судом строк недоліків позовної заяви у вигляді неподання відповідних документів); питання мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Статтею 255 ГПК України встановлено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Таким чином, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Системний аналіз статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі. (наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18, від 12.03.2019 по справі № 918/361/18, від 14.09.2020 у справі №910/404/20, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, від 14.12.2022 у справі №920/1346/21, ухвалі від 22.12.2022 у справі №908/1966/22).

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Предметом апеляційного оскарження, як встановлено судом апеляційної інстанції, є ухвала суду першої інстанції, якою суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про повернення судового збору.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскарження вказаної ухвали суду першої інстанції від 15.12.2022 окремо від рішення суду першої інстанції не передбачено статтею 255 ГПК України.

Апеляційний господарський суд установивши, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, дійшов правильного висновку про повернення цієї апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що в контексті даних правовідносин у справі, саме ухвала про залишення позовної заяви без розгляду від 24.11.2022, в розумінні діючого законодавства, є тим остаточним судовим рішенням, яким закінчився розгляд цієї справи. Отже, АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» мав можливість як оскаржити відповідне рішення, зокрема, в частині не вирішення судом питання про розподіл судових витрат, так і звернутись до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення в порядку статті 244 ГПК України, яке, (додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення) вже в свою чергу, могло бути оскаржено в апеляційному порядку. При цьому, розподіл судом витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульовано статтею 130 ГПК України. Застосування пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» здійснюється з урахуванням вимог ГПК України щодо підстав, процедури і порядку прийняття судами рішень в частині розподілу судових витрат. Проте, як вбачається з матеріалів справи АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» не скористалося своїм правом на таке оскарження.

Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає про помилковість висновку апеляційного господарського суду стосовно того, що у даній справі не було ухвалено остаточного рішення, оскільки ухвалою від 24.11.2022 позовну заяву АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» залишено без розгляду. Однак вказаний помилковий висновок апеляційного господарського суду не призвів до ухвалення неправильного по суті рішення, оскільки скаргу було подано скаржником на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав, передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України, для повернення апеляційної скарги заявнику. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №920/1346/21, від 03.11.2021 у справі № 910/5684/20.

Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, відповідно, не знайшли своє підтвердження.

У рішенні від 10.02.2010 зі справи «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За змістом частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись з касаційною скаргою, АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення у справі.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції у справі - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» .

Керуючись статтями 300 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» залишити без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2023 зі справи № 904/1776/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова