Історія справи

Постанова ВГСУ від 11.03.2015 року у справі №911/2575/14
Ухвала КГС ВП від 28.02.2018 року у справі №911/2575/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/2575/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

прокуратури - Збарих С.М. (прокурора відділу ГПУ);

позивача -1 - не з'явився;

позивача -2 - не з'явився;

відповідача -1 - не з'явився;

відповідача -2 - не з'явився;

третьої особи -1 - не з'явився;

третьої особи -2 - не з'явився;

третьої особи -3 - не з'явився;

третьої особи -4 - не з'явився;

третьої особи -5 - не з'явився;

третьої особи -6 - не з'явився;

третьої особи -7 - не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Єврогазбанк" Оберемко Р.А. на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2015 (суддя Кошик А.Ю.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 (судді: Ільєнок Т.В., Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.) у справі

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київське лісове господарство" і Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства

до 1) Підгірцівської сільської ради Обухівського району,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеторі Консалтінг Груп",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_7,

2) ОСОБА_8,

3) ОСОБА_9,

4) ОСОБА_10,

5) ОСОБА_11,

6) ОСОБА_12,

7) Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк",

про визнання недійсними рішень сільської ради, витребування земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності на землю,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У червні 2014 року Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київське лісове господарство" (далі - ДП "Київське лісове господарство") і Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про визнання недійсними рішень Підгірцівської сільської ради Обухівського району (далі - Підгірцівська сільрада), витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеторі Консалтінг Груп" (далі - ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп") на користь ДП "Київське лісове господарство" земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" на земельну ділянку.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 11.06.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2016, позов задоволено повністю.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову обґрунтовано встановленням обставин дії відповідача поза межами наданих йому повноважень щодо вилучення земельної ділянки, а заявлене ТОВ "Сеторі консалтинг груп" клопотання про застосування строку позовної давності під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не відповідає вимогам частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" (далі - ПАТ "Європейський газовий банк") просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема положень статей 267, 388 ЦК, статей 141, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК) і порушення норм процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому клопотання про застосування строків позовної давності подано відповідно до вимог законодавства України;

2) немає доказів зміни цільового призначення земель;

3) державну реєстрацію припинення права постійного користування мало здійснити Київське державне лісогосподарське об'єднання "Київліс" (далі - КДЛО "Київліс"), правонаступником якого є ДП "Київське лісове господарство";

4) немає підстав для витребування у ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" земельної ділянки, оскільки у діях власника майна наявна воля на передачу цього майна.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Відзиву на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надійшло.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній судові рішення, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішенням XІІІ сесії Підгірцівської сільради XXIV скликання від 08.07.2004 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність:

- ОСОБА_9 земельної ділянки загальною площею 0,3018 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1;

- ОСОБА_8 земельної ділянки загальною площею 0,5016 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1;

- ОСОБА_10 земельної ділянки загальною площею 0,4373 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1;

- ОСОБА_11 земельної ділянки загальною площею 0,4371 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням XVII сесії Підгірцівської сільради XXIV скликання від 26.10.2004 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_7 земельної ділянки загальною площею 0,409 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами розгляду листа від 17.11.2004 № 01-946 КДЛО "Київліс" 20.01.2005 на 19 сесії 24 скликання Підгірцівською сільрадою прийняте рішення "Про вилучення земельної ділянки та передачу її до земель запасу Підгірцівської сільської ради".

На виконання зазначеного рішення було вилучено земельну ділянку держлісфонду Козинського лісництва в кварталі № 90, виділ - 2, загальною площею 2,5472 га, розташовану в межах населеного пункту с. Підгірці, із земель КДЛО "Київліс" та передано її до земель запасу Підгірцівської сільради.

Рішенням 19 сесії 24 скликання Підгірцівської сільради від 20.01.2005 було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 земельні ділянки загальною площею 2,0868 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.

На підставі зазначеного рішення Підгірцівської сільради Обухівським районним відділом земельних ресурсів було видано:

- державний акт від 12.08.2005 серії НОМЕР_1 на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,4090 га для ведення особистого селянського господарства;

- державний акт від 12.08.2005 серії НОМЕР_3 на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4, загальною площею 0,3018 га для ведення особистого селянського господарства;

- державний акт від 12.08.2005 серії НОМЕР_5 на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_6, загальною площею 0,5016 га для ведення особистого селянського господарства;

- державний акт від 12.08.2005 серії НОМЕР_7 на право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_8, загальною площею 0,4373 га для ведення особистого селянського господарства;

- державний акт від 12.08.2005 серії НОМЕР_9 на право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_10, загальною площею 0,4371 га для ведення особистого селянського господарства.

Згодом зазначені земельні ділянки було відчужено на підставі правочинів:

- договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,4090 га для ведення особистого селянського господарства, укладеного 18.05.2006 між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 і зареєстрованого у реєстрі за № 3518;

- договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4, загальною площею 0,3018 га для ведення особистого селянського господарства, укладеного 18.05.2006 між ОСОБА_9 і ОСОБА_12 і зареєстрованого у реєстрі за № 3506;

- договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_6, загальною площею 0,5016 га для ведення особистого селянського господарства, укладеного 18.05.2006 між ОСОБА_8 і ОСОБА_12 і зареєстрованого у реєстрі за № 3510;

- договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_8, загальною площею 0,4373 га для ведення особистого селянського господарства, укладеного 18.05.2006 між ОСОБА_10 і ОСОБА_12 і зареєстрованого у реєстрі за № 3522;

- договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_10, загальною площею 0,4371 га для ведення особистого селянського господарства, укладеного 18.05.2006 між ОСОБА_11 і ОСОБА_12 і зареєстрованого у реєстрі за № 3526.

На підставі цих договорів купівлі-продажу земельних ділянок Обухівським районним відділом земельних ресурсів було видано державний акт від 04.09.2006 серії НОМЕР_11 на право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_12, загальною площею 2,0868 га для ведення особистого селянського господарства, яка охоплює п'ять спірних земельних ділянок площею 0,4090 га, 0,3018 га, 0,5016 га, 0,4373 га, та 0,4371 га, придбаних на підставі договорів купівлі-продажу від 18.05.2006 № 3518, № 3506, № 3510, № 3522, № 3526.

27.12.2006 між ОСОБА_12 і ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" було укладено договір, зареєстрований у реєстрі за № 5819, купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_12, загальною площею 2,0868 га для ведення особистого селянського господарства.

На підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2006 № 5819 Обухівським районним відділом земельних ресурсів видано державний акт від 02.07.2007 серії НОМЕР_13 на право власності ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_12, загальною площею 2,0868 га для ведення особистого селянського господарства.

Прокуратурою Київської області було проведено перевірку дотримання Підгірцівською сільрадою вимог земельного та лісового законодавства України, за наслідками якої у діяльності сільської ради виявлено значні порушення законодавства, чим грубо порушено державні інтереси. Прокурор, вважаючи, що сільська рада прийняла протиправні рішення та вилучила із користування ДП "Київське лісове господарство" земельні ділянки, які у подальшому перейшли у власність третіх осіб і ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп", звернувся до місцевого господарського суду з позовом про визнання відповідних рішень сільської ради недійсними, витребування у ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" на користь ДП "Київське лісове господарство" земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" на спірну земельну ділянку.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК, статей 78, 116, 122 ЗК, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Згідно зі статтею 149 ЗК у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 ЗК).

Статтею 20 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі вилучення земельних ділянок.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677, встановлено, що проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Без формування земельної ділянки як об'єкта права сільська рада не могла прийняти рішення про її вилучення, оскільки такої земельної ділянки у розумінні положень статті 79 ЗК і статей 179, 181, 182 ЦК не існує.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що спірне рішення Підгірцівської сільради, згідно з яким вилучено земельну ділянку загальною площею 2,5472 га із постійного користування КДЛО "Київліс", прийнято з порушенням вимог статей 20, 50 Закону України "Про землеустрій", статті 149 ЗК, зазначеним рішенням сільської ради порушено право законного користувача спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим це рішення підлягає визнанню недійсним на підставі статті 152 ЗК.

Згідно зі статтею 330 ЦК якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Положеннями статей 387, 388 ЦК передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до статті 4 ЗК одним із завдань земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість та доведеність позиції прокурора з приводу того, що прийняття оспорюваних рішень сільської ради та набуття цими особами права власності на спірні земельні ділянки порушує права та інтереси держави як власника лісогосподарських земель, оскільки із державної власності протиправно вибули землі зазначеної категорії, у зв'язку з чим державу в особі компетентних органів позбавлено права власності та права користування на землю. Оспорювані рішення сільської ради та державний акт з огляду на вимоги статей 21, 202, 203, 215, 228 ЦК порушують публічний порядок як спрямовані на протиправне вилучення із користування держави земельної ділянки.

Із метою захисту порушеного права Заступник прокурора Київської області у червні 2014 року подав до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі ДП "Київське лісове господарство" і Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства позов про визнання недійсними рішень сільської ради, витребування земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності на землю.

За змістом статей 256, 257, 261, 267 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим згідно із частиною 3 статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Під час нового розгляду цієї справи представником ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" 07.05.2015 було подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог прокурора та відмову в задоволенні позову.

Таким чином, оскільки справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції, а клопотання про застосування строків позовної давності від 07.05.2015 подано до винесення господарським судом першої інстанції рішення у справі, колегія суддів дійшла висновку, що таке клопотання відповідає вимогам законодавства України.

Водночас, судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин, пов'язаних із початком перебігу строку позовної давності з урахуванням того, що держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку мають на меті підтримувати норми про позовну давність, тому держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування строків позовної давності з огляду на положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК (у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI) є помилковим.

За приписом частини 5 статті 267 ЦК позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

При цьому господарським судам слід звернути увагу на те, що заявлення спірних вимог пов'язано із вибуттям майна із державної власності та має на меті захист інтересів держави, спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності у вирішенні спору щодо відчуження об'єкта державної власності на користь юридичної особи, що зрештою впливає на дотримання критерію пропорційності, який передбачає справедливу рівновагу (баланс) між інтересами держави (суспільства) та особи.

Однак у порушення вимог статті 32 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, та статті 267 ЦК господарські суди не встановили дійсного початку перебігу позовної давності для кожного із позивачів залежно від їх функцій у спірних правовідносинах, а також наявності чи відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності відповідно до статті 43 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, та дійшли передчасного висновку про задоволення позову, не з'ясувавши питання щодо строку позовної давності.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів погоджується із доводами скаржника щодо відповідності заяви ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" про застосування строків позовної давності від 07.05.2015 вимогам чинного законодавства.

Інші доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, спростовуються викладеними обставинами та доводами судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав і вимог позову та заперечень на них, місцевий та апеляційний суди дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права (статті 33, 43, 84 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, статті 4, 86, 269, 282 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки передбачені статтею 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Зважаючи на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Єврогазбанк" Оберемко Р.А. задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 у справі № 911/2575/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков