Історія справи
Ухвала КГС ВП від 28.03.2018 року у справі №910/18673/15Постанова ВГСУ від 30.03.2016 року у справі №910/18673/15
Постанова КГС ВП від 11.08.2019 року у справі №910/18673/15
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/18673/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Торговельно-підприємницький центр»,
представники - Даниленко О.В., Оксак М.В.,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»,
представник - Гарматін К.В.,
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговельно-підприємницький центр»
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018
у складі колегії суддів: Гончарова С.А. (головуючий), Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.,
та на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017
у складі судді Усатенко І.В.
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Торгівельно-підприємницький центр»
до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
про визнання договору укладеним.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної інстанції
1. 26.02.2001 між ДКО «Київводоканал» та ВАТ «Торговельно-підприємницький центр» було укладено договір № 9087/5-02 на послуги водопостачання та водовідведення, згідно якого постачальник зобов'язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків.
2. 29.02.2012 позивачеві відповідачем було видано технічні умови № 8026 на водопостачання об'єкта по вул. Васильківській, 34 у місті Києві, в яких зазначається, що водопостачання та пожежогасіння може бути забезпечено з існуючих вводів, визначивши їх технічний стан та пропускну спроможність, при необхідності - перекласти; виконати реконструкцію колодязів та водопровідних вузлів зі зміною запірної арматури: на вводах при підключенні з Д=300 мм по вул. Васильківській, 34 та Д=200 мм по вул. Амурській; на водопровідній мережі Д=500 мм на розі вул. Амурської та Теслярської; для автоматичного пожежегасіння - передбачити комплекс споруд резервуарами по розрахунку; визначено, що технічні умови № 8026 від 29.02.2012 р. дійсні два роки.
3. 10.12.2013 між ПАТ «Торговельно-підприємницький центр» та ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 11709/5-01, за умовами якого відповідач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації міста Києва, а позивач - здійснювати оплату послуг на умовах договору та дотримуватися порядку користування питною водою; термін дії договору встановлено до 31.12.2014.
4. 16.12.2014 ПАТ «Торговельно-підприємницький центр» звернулось до ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» з листом № 564 від 16.12.2014 про продовження договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 11709/5-01 від 10.12.2013 або укладення його на новий період.
5. Листом від 30.01.2015 № 1181/08-13/30-15 відповідач повідомив ПАТ «Торговельно-підприємницький центр», що продовження дії договору від 10.12.2013 № 11709/5-01 передбачає надання позивачем проектно-технічної документації на водопостачання та водовідведення об'єкту згідно вимог Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008, а саме: акту технічного приймання водопроводу та меж обслуговування зовнішніх водопровідних мереж з прив'язкою до місцевості.
6. 12.02.2015 позивач звернувся до ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» з пропозицією укласти договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі на умовах, що містяться в запропонованому ПАТ «Торговельно-підприємницький центр» проекті договору, що є додатком до пропозиції.
7. Листом від 16.03.2015 № 2504/08-13/30-15 ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» повідомило позивача про необхідність надання технічної документації, що передбачена п. 14.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, а саме схеми або виконавчі креслення своїх мереж водопостачання та водовідведення, розміщених як у землі так і всередині будинків із зазначенням діаметра труб, місць розміщення арматури, санітарних приладів, вузлів обліку та інших приладів.
8. 02.04.2015 позивач подав доповнення від 20.03.2015 № 131 до пропозиції укласти договір, у яких зазначав, що ненадання ПАТ «Торговельно-підприємницький центр» вищенаведених документів не може бути підставою для відмови укласти договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод, однак з метою прискорення укладення договору, ПАТ «Торговельно-підприємницький центр» надає завірені копії виконавчих креслення мереж водопостачання та водовідведення за адресою об'єкта водоспоживання - вул. Васильківська, 34 у місті Києві.
9. Серед переліку додатків до доповнення до пропозиції укласти договір від 20.03.2015 № 131 вказано, зокрема, підписаний ПАТ «Торговельно-підприємницький центр» проект договору, копії актів виконавчих креслень, копія акту розмежування балансової належності каналізаційних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін, копія схеми каналізаційної мережі та копія довідки про прокладення каналізаційної мережі.
10. 19.05.2015 листом № 4415/8/8/02-15 ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» повідомило позивача про відсутність правових підстав для перегляду викладеної в листі від 16.03.2015 № 2504/08-13/30-15 правової позиції.
Обґрунтування позову
11. 20.07.2015 у зв'язку з наведеними вище обставинами ПАТ «Торговельно-підприємницький центр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» про визнання укладеним договору на постачання та приймання стічних вод через приєднані мережі на об'єкті, який належить ПАТ «Торговельно-підприємницький центр» на праві власності по вул. Васильківській, 34 у місті Києві в редакції, згідно додатку № 1 до позовної заяви. Позовні вимоги обґрунтовані законодавчо закріпленим обов'язком ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» укласти договір на водопостачання та приймання стічних вод та здійсненням ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» фактичних дій щодо такого постачання та приймання стічних вод.
Розгляд справи судами
12. Справа судами розглядалась неодноразово.
13. Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у задоволенні позову відмовлено з мотиву того, що з тексту проекту договору, що є предметом спору, вбачається, що він не відповідає умовам типового договору та не містить всіх істотних умов, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Зокрема договір не містить умов щодо: порядку визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядку обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умов доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж; порядку здійснення ремонту. Крім того, договір не відповідає типовому договору щодо порядку повірки засобів обліку та зареєстровані відповідачем засоби обліки не вказані в тексті договору (додатках); також договір містить право споживача підключати нових об'єктів водоспоживання, що не передбачено типовим договором; крім того існує невідповідність між договором запропонованим позивачем та типовим договором щодо внесення змін щодо розмірів тарифів за спожиті послуги; також різниться порядок підключення субспоживачів.
14. 30.01.2018 постановою Київського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін. При цьому суд апеляційної інстанції послався на:
1) пункти 1.2, 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, згідно з якими встановлено, що у разі запланованих змін у діяльності споживачів (будівництво, реконструкція), якщо вони ведуть до зміни обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, споживачі в місячний строк до моменту виникнення змін надають виробнику заяву та відповідні документи для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договір;
2) факт проведення капітального ремонту об'єкту по вул. Васильківській, 34 у м. Києві у 2012 році, що підтверджено матеріалами справи та експертним висновком. При цьому судом апеляційної інстанції констатовано, що згідно з ДБН А2.2-3-2012, ДБН А2.2-3:2014 будівництво включає в себе такі поняття як нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та переоснащення об'єктів будівництва;
3) п. 2.1.5. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30, згідно з яким приймання виробничих стічних вод у системи каналізації населених пунктів дозволяється лише у разі наявності погодженого і затвердженого у встановленому порядку проекту;
4) видані Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» технічні умови від 29.02.2012 № 8026, в яких вказується про необхідність надання на погодження позивача проектної документації об'єкта водоспоживання по вул. Васильківській, 34 у місті Києві;
5) лист позивача від 19.12.2011 № 638 до відповідача, згідно з яким фактичне споживання води позивачем у 2013 році становило 14, 8 тис. куб. м. При цьому позивач у вказаному листі просив збільшити його до 25, 2 тис. куб. м. Вказане листування свідчить про свідомий намір позивача збільшити водоспоживання та водовідведення у 2012 році, яке може бути здійснено лише за розробки та виконання відповідних технічних умов.
Також судом апеляційної інстанції було зроблено висновок про те, що факт укладення сторонами договорів на здійснення водопостачання підтверджує фактичне приєднання позивача до мереж водопостачання та водовідведення, проте у жодному разі не свідчить про приєднання об'єкту водоспоживання до централізованих мереж у встановленому законом порядку з дотриманням всіх передбачених нормативними актами процедур. Тож укладення сторонами договору у 2011 році в порушення нормативно визначеного порядку його укладення (за відсутності акта технічного приймання водопроводу та каналізації і акта розмежування балансової належності зовнішніх водопровідних мереж тощо), є підставою для відповідальності недобросовісних сторін, а не для укладення договору на новий строк.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. 21.02.2018 ПрАТ «Торговельно-підприємницький центр» (враховуючи зміну найменування та типу акціонерного товариства з ПАТ «Торговельно-підприємницький центр») подано касаційну скаргу з проханням про скасування ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень та про прийняття нового рішення, яким задовольнити позов. Посилання зроблені на неповноту дослідження судами підстав та доводів позову і наданих на їх підтвердження доказів, а також на неправильне застосування положень статей 630, 638 ЦК України, 179 ГК України, 16, 19, 20, 21, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», пунктів 2.1.5, 2.1.6 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30 (далі - Правила технічної експлуатації № 30), пунктів 2.1, 2.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування № 190).
16. 27.04.2018 відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність застосування судами норм права, просив залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
17. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)
Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази…
Стаття 204. Презумпція правомірності правочину
1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 626. Поняття та види договору
1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
4. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
5. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 627. Свобода договору
1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
2. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Стаття 630. Типові умови договору
1. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
2. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.
Стаття 638. Укладення договору
1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
19. Господарський кодекс України
Стаття 179. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання
…
3. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
4. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту…
20. Закон України «Про житлово-комунальні послуги»
Стаття 16. Порядок надання житлово-комунальних послуг
1. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Стаття 19. Учасники договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг
1. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
2. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
3. Виробник послуг може бути їх виконавцем…
Стаття 21. Права та обов'язки виконавця
…
2. Виконавець зобов'язаний:
…
3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором…
Стаття 26. Істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем
1. Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:
1) найменування сторін;
2) предмет договору;
3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;
4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;
5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;
6) права та обов'язки сторін;
7) порядок контролю та звіту сторін;
8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;
9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;
10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);
11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;
12) порядок здійснення ремонту;
13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;
14) порядок вирішення спорів;
15) перелік форс-мажорних обставин;
16) строк дії договору;
17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;
18) дата і місце укладення договору…
21. Закон України «Про природні монополії»
Стаття 5. Сфери діяльності суб'єктів природних монополій
1. Відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб'єктів природних монополій у таких сферах:
…
централізованого водопостачання, централізованого водовідведення…
Стаття 10. Обов'язки суб'єктів природних монополій
1. Суб'єкти природних монополій зобов'язані:
…
забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам…
22. Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190
…
3.8. У разі запланованих змін у діяльності споживачів, якщо вони ведуть до зміни обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, споживачі в місячний строк до моменту виникнення змін надають виробнику заяву та відповідні документи для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договір…
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги
23. Судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції, що листування між сторонами свідчить про свідомий намір позивача збільшити водоспоживання та водовідведення у 2012 році, яке може бути здійснено лише за розробки та виконання відповідних технічних умов.
Так, лист позивача від 19.12.2011 № 638 доводить до відповідача нормативний розрахунок водоспоживання та водовідведення, що не є обсягом водоспоживання та водовідведення, який встановлюється умовами договору на послуги водопостачання та водовідведення.
Більше того, всупереч вимогам пункту 3.8 Правил користування № 190 судами не було з'ясовано, чи мала місце зміна обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, хоча встановлення цього факту має визначальне значення для вирішення даного спору, оскільки в залежності від установленого настають відповідні правові наслідки стосовно надання (ненадання) виробнику заяви та відповідних документів для одержання додаткових технічних умов та внесення (невнесення) змін у договір.
Для цього необхідно дослідити обсяг водоспоживання та водовідведення, визначений у договорах між сторонами за попередні роки до настання спору, і обсяг водоспоживання та водовідведення, визначений у запропонованій позивачем редакції проекту договору. Тому обов'язок додатково перевірити докази, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України у редакції після 15.12.2017) зумовлює передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції.
24. Крім того, судова колегія вважає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції на те, що укладення сторонами договору у 2011 році в порушення нормативно визначеного порядку його укладення є підставою для відповідальності недобросовісних сторін, а не для укладення договору на новий строк, оскільки статтею 204 ЦК України презюмується правомірність правочину, а договір, укладений сторонами у 2011 році, не визнавався судом недійсним та не є нікчемним.
25. Враховуючи положення статей 5, 10 Закону України «Про природні монополії», той факт, що відповідач є суб'єктом природної монополії, беручи до уваги конституційну засаду свободи підприємницької діяльності та очевидність укладення відповідачем договорів з іншими споживачами послуг, судова колегія відзначає про дискримінаційність дій відповідача стосовно прав та інтересів позивача на укладення договору.
26. Дискримінація - це ситуація, за якою особа або група осіб зазнає обмежень у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивну обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
27. Пряма дискримінація полягає у застосуванні без об'єктивного й розумного обґрунтування різного поводження щодо осіб, які перебувають в однаковій ситуації, тобто йдеться про незаконну відмінність у поводженні з особами, що перебувають у схожій ситуації.
28. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Пічкур проти України» від 07.11.2013 (заява № 10441/06) (пункти 48-49) зазначив, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97).
29. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення від 21.02.1997 у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» (Van Raalte v. the Netherlands), п. 39, Reports 1997-I).
30. Позивачем неодноразово зазначалося при розгляді справи, що в силу положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 179 ГК України саме на відповідача покладено обов'язок надавати споживачеві послуг проект договору для його укладення, однак ці доводи залишилися без належної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, як і доводи стосовно фактичного приєднання позивача до мереж водопостачання та водовідведення, що зумовлює неправомірність вимог відповідача про надання позивачем технічної документації, що передбачена п. 14.2. Правил користування № 190.
31. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
32. Верховний Суд вважає, що ті доводи, що їх наводив позивач при розгляді справи не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від суду першої та апеляційної інстанцій їх повного дослідження, надання їм оцінки і відображення у судових рішеннях.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
33. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції було порушено принцип повноти оцінки доказів та їх відображення у прийнятих судових рішеннях, якими вирішувався спір по суті, що вимагає направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки належний розгляд справи не потребує встановлення нових обставин, а лише здійснення повної оцінки доводів позивача.
34. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, надати належну оцінку викладеним вище доводам позивача, з'ясувати питання зміни (сталості) обсягу водоспоживання та водовідведення та вирішити спір відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 315, 316 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговельно-підприємницький центр» задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 у справі № 910/18673/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Г. Пєсков
Судді Л.Й. Катеринчук
В.Я. Погребняк
page
telegram
viber
youtube
