ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/4592/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. (головуючий), Жуков С.В., Катеринчук Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

боржник - Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод",

представник боржника - Курільчук О.Д., адвокат (довіреність від 26.12.2017) ,

кредитор - Корпорація "Індустріальна Спілка Донбасу",

представники кредитора - Бєлах С.С. (довіреність від 01.12.2017), Хіміч О.П. (довіреність від 01.12.2017),

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові феротехнології",

представник кредитора - Семикіна Л.В., адвокат (довіреність від 05.06.2018),

кредитор - ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго",

представник кредитора (в режимі відеоконференції) - Поляков О.В. (довіреність № 620 від 15.12.2017);

кредитор - Комунальне підприємство "Дніпроводоканал",

представник кредитора (в режимі відеоконференції) - Берш В.В., адвокат (договір від 15.03.2018, ордер від 18.05.2018 №02/002),

кредитор - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль",

представник кредитора - Грищенко Д.С. (довіреність від 14.07.2016),

арбітражний керуючий, розпорядник майна, Ткаченко Денис Володимирович -особисто,

розглянувши касаційні скарги (в режимі відеоконференції)

1. Публічного акціонерного товариства "Дніпровський трубний завод"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові феротехнології"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2017

у складі колегії суддів: Чередко А.Є. -головуючий, Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.

за заявою Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу"

про визнання грошових вимог у сумі 1 643 816 720, 91грн.

у справі за заявою

Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015, за заявою Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (далі - ПАТ "Радикал Банк", ініціюючий кредитор), порушено провадження у справі № 904/4592/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (далі - ПАТ Дніпропетровський трубний завод", боржник); визнано грошові вимоги ПАТ "Радикал Банк" у розмірі 10 446 428 грн. 18 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено Ткаченка Дениса Володимировича, інше.

2. 15.06.2015, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України, в мережі Інтернет, господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення публікації (№19078) про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпропетровський трубний завод".

3. 17.07.2015, після офіційного оприлюднення вказаного оголошення, Корпорація "Індустріальна Спілка Донбасу" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з Заявою (вих.№337/22-с від 13.07.2015) про визнання та внесення до Реєстру вимог кредиторів грошових вимог ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" в розмірі 1 643 816 720грн. 91коп., які виникли з підстав невиконання ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" Договору купівлі-продажу №241/5 від 05.05.2003; Договору поставки №24-12/2013 від 13.12.2013; Договору поставки №2009-029 пст від 01.08.2009; Договору №2011-025 усл від 09.06.2011.

4. Розпорядником майна ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" арбітражним керуючим Ткаченком Д.В., грошові вимоги Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" визнані та включені до Реєстру вимог кредиторів боржника у такому порядку: 1 218 грн. 00 коп. (1 черга); 1 643 770 988 грн. 96 коп. (4 черга); 45 731 грн. 95 коп. (6 черга). При цьому, розпорядником майна ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" були окремо внесені до Реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 78 796 548 грн. 39 коп., як такі що забезпечені заставою майна боржника.

5. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015 у справі № 904/4592/15 затверджено Реєстр вимог кредиторів, зокрема вимоги Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" у розмірі 1 218 грн. 00 коп. (1 черга) та у розмірі 468 283 грн. 39 коп. (4 черга); в іншій частині заявлених Корпорацією вимог відмовлено.

6. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 у справі № 904/4592/15, апеляційну скаргу Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" задоволено частково; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015 скасовано в частині відмови у визнанні та включенні до Реєстру вимог кредиторів божника грошових вимог Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" у розмірі 939 184 грн. 02 коп. (за Договором поставки №2009-029пст від 01.08.2009); прийнято нове судове рішення, яким визнано грошові вимоги Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" до ПАТ Дніпропетровський трубний завод" у розмірі 1 408 685 грн. 40 коп., з яких 1 218 грн. 00 коп. (1 черга) і 1 407 467 грн. 40 коп. (4 черга); в інших частинах ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015 залишено без змін; зобов'язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. включити грошові вимоги Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" у розмірі 1 408 685 грн. 40 коп., з яких 1 218 грн. 00 коп. (1 черга) і 1 407 467 грн. 40 коп. (4 черга) до Реєстру вимог кредиторів ПАТ "Дніпропетровський трубний завод".

7. Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2016 касаційну скаргу Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" задоволено частково; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015 (в частині розгляду грошових вимог Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" до ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" у розмірі 1 397 335 929 грн. 08 коп. (за Договором №241/5 від 05.05.2003) та у розмірі 245 073 324 грн. 42 коп. (за Договором №24-12/2013 від 13.12.2013)) у справі № 904/4592/15 - скасовано; справу № 922/6378/15, у скасованій частині, передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Скасовуючи судові рішення, у визначених частинах, суд касаційної інстанції вказав на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної правової оцінки доводам Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу", наведеним у Заяві про визнання грошових вимог, численних Поясненнях, зокрема щодо неможливості надання оригіналів, витребуваних місцевим господарським судом, Договорів та поданим, у підтвердження заявлених грошових вимог, документам. При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зауважила на тому, що чинне законодавство передбачає певні права та дії суду, у разі виникнення сумнівів щодо фактичного існування та виконання правочинів, зокрема призначення відповідної експертизи, залучення фахівців та третіх осіб.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

8. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 у справі № 904/4592/15 (суддя - Полєв Д.М.) у задоволенні грошових вимог Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" до ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" (за договорами № 241/5 від 05.05.2003, № 24-12/2013 від 13.012.2013) - відмовлено.

9. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності кредитором своїх вимог належними доказами, а саме не подання оригіналів угод з додатками на підставі яких вони виникли, що позбавляє суд можливості встановлення факту відповідності змісту оригіналів договорів з додатковими угодами їх копіям, наявним в матеріалах справи, та відповідно з'ясувати фактичні данні настання права кредитора щодо вимоги про стягнення з боржника грошових коштів за поставлену йому продукцію та визначити розмір та черговість грошових вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 апеляційну скаргу Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 у справі № 904/4592/15 задоволено; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 у справі № 904/4592/15 скасовано; прийнято нове рішення, яким визнані грошові вимоги Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" до ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" за Договором № 241/5 від 05.05.2003 у сумі 1 397 335 929,08 грн. та Договором № 24-12/2013 від 13.012.2013 у сумі 245 073 324,42грн.; зобов'язано розпорядника майна включити їх до реєстру вимог кредиторів; стягнуто з ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" на користь Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 339,80грн.

11. Приймаючи таке судове рішення, апеляційний господарський суд виходив з того, що розмір грошових вимог кредитора за Договором № 241/5 від 05.05.2003 у сумі 1 397 335 929,08грн. та за Договором № 24-12/2013 від 13.012.2013 у сумі 245 073 324,42грн. доведений належними та допустимими доказами, а саме завіреними копіями відповідних договорів, додаткових угод, специфікацій, актів прийому-передачі, рахунків-фактур та залізничних накладних, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 у справі № 804/1750/14 та висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 7948/17-45/22585/17-45 від 17.11.2017.

При цьому, господарський суд апеляційної інстанції вказав на те, що надані у справу кредитором та розпорядником майна вищенаведені копії договорів, додаткових угод, специфікацій, актів прийому-передачі, рахунків-фактур та залізничних накладних завірені належним чином (посадовими особами кредитора та боржника), отже є письмовими доказами в розумінні ст.ст. 32, 36 ГПК України у попередній редакції та ст.ст. 73, 91 ГПК України у новій редакції, на підставі яких господарський суд має можливість встановити відповідні обставини справи.

12. При розгляді справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне:

12.1. 05.05.2003 між Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" (продавець) ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" (покупець) укладений Договір купівлі-продажу № 241/5.

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. Договору купівлі-продажу № 241/5 від 05.05.2003, продавець (кредитор) продає покупцю (боржнику) металопродукцію в кількості, асортименті, за цінами та стандартами, вказаним у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору, а покупець приймає поставлену у відповідності до специфікації продукцію та зобов'язується її оплатити у строк, передбачений договором.

Поставка продукції покупцю здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ - ст. Горяйново Придніпровської з.д. згідно термінології Інкотермс в редакції 2000р. (п. 3.1. Договору).

Розрахунки за поставлену металопродукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця на протязі 30 календарних днів з моменту одержання покупцем партії продукції, вказаної у специфікації при умові надання сертифікату якості, з/д накладних, рахунку-фактури та податкової накладної (п. 5.1. Договору).

12.1.1. 24.03.2011 сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору купівлі-продажу № 241/5 від 05.05.2003, якою продовжено на три роки строк позовної давності за зобов'язаннями, що випливають з поставок продукції за період з 23.03.2008 по 08.06.2010, поставленої, але не оплаченої покупцем.

Також, сторонами визначено, що заборгованість покупця за поставлену продукцію за період з 23.03.2008 по 08.06.2010 становить 411 810 942,62грн. та підлягає сплаті в строк до 01.10.2013.

12.1.2. 01.10.2013 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу № 241/5 від 05.05.2003, якою сторони виклали пункти 1 та 4 додаткової угоди від 24.03.2011 у новій редакції, а саме збільшили на три роки строк позовної давності за зобов'язаннями, що випливають з поставок продукції за період з 23.03.2008 по 08.06.2010, поставленої, але не оплаченої покупцем та встановили, що сума боргу у розмірі 411 810 942,62грн. підлягає сплаті в строк до 01.03.2014.

12.1.3. За розрахунками, здійсненими з урахування кількості, ціни та строків оплати поставленого товару, у відповідності до специфікацій, на виконання умов зазначеного Договору із додатками до нього, кредитором в період часу з 28.03.2008 до 11.06.2015 здійснено поставку боржнику замовленої продукції на загальну суму 775 610 887,47грн.; Боржником оплату за отриману продукцію здійснено частково в сумі 1 302 363,70грн.

Через відсутність оплати з боку боржника за отриману продукцію та у зв'язку з простроченням термінів такої оплати кредитором за період з 01.03.2014 по 10.06.2015 нараховано 3% річних у розмірі 43 953 684,88грн. та інфляційні втрати у розмірі 579 073 720,43грн.

Всього розмір грошових вимог за Договором № 241/5 від 05.05.2003 складає 1 397 335 929,08грн.

12.1.4. У підтвердження заявлених вимог, кредитором до справи були надані завірені належним чином копії:

Договору купівлі-продажу № 241/5 від 05.05.2003, Додаткових угод до нього від 24.03.2011 та 01.10.2013, специфікацій № 1-01/12 від 10.01.2012, № 2-01/12 від 16.01.2012, № 3-01/12 від 20.01.2012, № 4-02/12 від 02.02.2012, № 5-02/12 від 07.02.2012, № 6-03/12 від 27.02.2012, № 7-03/12 від 27.02.2012, № 8-03/12 від 06.03.2012, № 9-03/12 від 16.03.2012, № 10-03/12 від 16.03.2012, № 11-04/12 від 30.03.2012, № 12-04/12 від 04.04.2012, № 13-04/12 від 11.04.2012, № 14-04/12 від 19.04.2012, № 15-05/12 від 28.05.2012, № 16/06-12 від 06.06.2012, № 17-06/12 від 07.06.2012, № 18-06/12 від 15.06.2012, № 19-07/12 від 11.07.2012, № 20-07/12 від 11.07.2012, № 21-09/12 від 30.08.2012 до Договору № 241/5 від 05.05.2003, Реєстрів зобов'язань, за якими збільшується строк позовної давності та дублікати рахунків-фактур.

12.1.5. Поряд з цим, до матеріалів справи в суді першої інстанції були долучені подані розпорядником майна ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" завірені копії: Договору купівлі-продажу № 241/5 від 05.05.2003, додаткових угод до нього, специфікацій, актів прийому-передачі, а також специфікацій до договору № 241/5 від 05.05.2003, № 22-09/12 від 15.09.2012, № 23-10/12 від 05.10.2012, №24-10/12 від 12.10.2012, № 25/11-12 від 12.12.2012, № 26-01/13 від 11.01.2013, № 27-01/13 від 15.01.2013, № 28-02/13 від 01.02.2013, № 29-02/13 від 18.02.2013, № 30-02/13 від 22.02.2013, № 31-03/13 від 28.02.2013, № 32-03/13 від 15.03.2013, № 33-03/13 від 27.03.2013, № 34-03/13 від 02.04.2013, № 35-03/13 від 05.05.2013, рахунків-фактур та залізничних накладних за період з 01.03.2008 по 30.06.2010 та з 01.03.2012 по 31.07.2014.

12.1.6. Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" були долучені до матеріалів справи в апеляційному суді, при первісному апеляційному перегляді справи, завірені ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" копії Договору купівлі-продажу № 241/5 від 05.05.2003, додаткових угод до нього від 24.03.2011 та 01.10.2013, специфікацій, актів прийому-передачі, рахунків-фактур та залізничних накладних.

12.1.7. Факти існування між кредитором та боржником відносин, які виникли з Договору № 241/5 від 05.05.2003, збільшення сторонами строку позовної давності за зобов'язаннями по Договору № 241/5 від 05.05.2003, згідно з Додатковою угодою від 24.03.2011, та наявність у боржника заборгованості за цим договором, встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 у справі № 804/1750/14, яка, на переконання апеляційного суду, має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

12.2. 13.12.2013 між Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" (постачальник) та ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" (покупець) укладений Договір поставки № 24-12/2013.

Згідно з п. 1.1. Договору поставки № 24-12/2013 від 13.12.2013, постачальник (кредитор) зобов'язався поставити, а покупець (боржник) прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі товар, асортимент, кількість та ціна, якого вказані у специфікаціях, які є невід'ємними додатками договору.

Відповідно п.п. 3.1., 4.1., 6.2. Договору, ціна за одиницю товару, умови і строк поставки товару та порядок і строк оплати товару зазначаються у додатках (специфікаціях) до договору.

12.2.1. Згідно наданих кредитором розрахунків, здійснених з урахування кількості, ціни та строків оплати поставленого товару, у відповідності до специфікацій, на виконання умов зазначеного договору кредитором в період часу з 27.12.2013 до 11.06.2015 здійснено поставку боржнику замовленого товару на загальну суму 146 956 723,25грн., який не було оплачено останнім.

Через відсутність оплати з боку боржника за отриманий товар та у зв'язку з простроченням термінів такої оплати, кредитором за період з 26.02.2014 по 10.06.2015 нараховано 3% річних у розмірі 4 464 604,38грн. та інфляційні втрати у розмірі 93 651 996,79грн.

Всього розмір грошових вимог за Договором поставки № 24-12/2013 від 13.12.2013 складає 245 073 324,42грн.

12.2.2. На підтвердження заявлених грошових вимог, Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" надані завірені належним чином копії Договору поставки № 24-12/2013 від 13.12.2013 та дублікати рахунків-фактур.

12.2.3. До матеріалів справи, також, були долучені в суді першої інстанції подані розпорядником майна ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" завірені копії: Договору поставки № 24-12/2013, специфікацій до нього № 1 від 19.12.2013, № 2 від 30.12.2013, № 3 від 31.01.2014, № 4 від 07.02.2014, № 5 від 20.02.2014, № 6 від 06.03.2014, № 7 від 27.03.2014, № 8 від 04.04.2014, № 9 від 25.04.2014, № 10 від 14.05.2014, № 11 від 16.05.2014, № 12 від 26.05.2014, актів прийому-передачі, рахунків-фактур та залізничних накладних за період грудень 2013 - липень 2014.

12.2.4. Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" були долучені до матеріалів справи в апеляційному суді, при первісному апеляційному перегляді справи, завірені ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" копії Договору поставки № 24-12/2013 від 13.12.2013, специфікацій та залізничних накладних.

13. Апеляційним судом було призначено у справі судово-економічну експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експертизи, апеляційним судом були поставлені наступні запитання:

1. Чи підтверджується факт наявності договірних відносин та здійснення господарських операцій між Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" та ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" на підставі копій наданих у матеріали справи документів:

- Договору № 241/5 від 05.05.2003, Додаткових угод до нього від 24.03.2011 та від 01.10.2013, актів прийому-передачі, специфікацій та залізничних накладних до вказаних правочинів, рахунків на оплату за період з 01.03.2012 по 31.12.2013 ;

- договору № 24-12/2013 від 13.12.2013, актів прийому-передачі, специфікацій та залізничних накладних до вказаного правочину, рахунків на оплату за період з 01.12.2013 по 31.07.2014 ?

2. Чи підтверджується документально заявлений у кредиторських вимогах Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" розмір заборгованості за поставлені ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" товарно-матеріальні цінності за Договором № 241/5 від 05.05.2003, додатковими угодами до нього від 24.03.2011 та від 01.10.2013 за період з 01.03.2008 по 31.06.2010 та з 01.03.2012 по 31.12.2013; за Договором № 24-12/2013 від 13.12.2013 за період з 01.12.2013 по 31.07.2014? Якщо ні, то в якій сумі підтверджується?

3. Чи співпадає з даними бухгалтерського (податкового) обліку ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" заявлений у кредиторських вимогах Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" розмір заборгованості за поставлені ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" товарно-матеріальні цінності за Договором № 241/5 від 05.05.2003 за період з 01.03.2008 по 31.06.2010 та з 01.03.2012 по 31.12.2013; за Договором №24-12/2013 від 13.12.2013 за період з 01.12.2013 по 31.07.2014? Якщо ні, то в якій сумі співпадає?

14. 17.11.2017 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок експертів, за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 7948/17-45/22585/17-45, згідно з яким судовими експертами Липською К.А. та Карпенко В.М. надані наступні відповіді:

По першому питанню.

Наявність договірних відносин та здійснення господарських операцій між Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" та ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" підтверджується на підставі копій наданих у матеріалах справи документів, в тому числі: Договору № 241/5 від 05.05.2003, Додаткових угод до нього від 24.03.2011 та від 01.10.2013, специфікацій та залізничних накладних до вказаних правочинів, рахунків на оплату за період з 01.03.2012 по 21.12.2013; Договору № 24-12/2013 від 13.12.2013, актів прийому-передачі, специфікацій та залізничних накладних до вказаного правочину, рахунків на оплату за період з 01.12.2013 по 31.07.2014.

По другому питанню.

Заявлений у кредиторських вимогах Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" розмір заборгованості за поставлені ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" товарно-матеріальні цінності за Договором № 241/5 від 05.05.2003 у сумі 774 308 523,77грн. та за Договором № 24-12/2013 від 13.12.2013 у сумі 146 956 723,25грн. документально підтверджується.

По третьому питанню.

Заявлений у кредиторських вимогах Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" розмір заборгованості за поставлені ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" товарно-матеріальні цінності за Договором № 241/5 від 05.05.2003 за період з 01.03.2008 по 31.06.2010 та з 01.03.2012 по 31.12.2013, за Договором № 24-12/2013 від 13.12.2013 за період з 01.12.2013 по 31.07.2014 співпадає з даними бухгалтерського обліку ПАТ "Дніпропетровський трубний завод".

Короткий зміст вимог касаційних скарг

15. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду від 28.02.2018, ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" та ТОВ "Нові феротехнології" звернулися з касаційними скаргами про скасування оскарженого судового акту, з вимогою залишити в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 у справі № 904/4592/15.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

16. Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2018, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 10.04.2018), поміж іншого, клопотання ТОВ "Нові феротехнології" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено ТОВ "Нові феротехнології" строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ ТОВ "Нові феротехнології"; повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду касаційної скарги (07.06.2018); надано строк для подання відзивів.

17. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2018, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 19.04.2018), відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дніпропетровський трубний завод"; об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" та ТОВ "Нові феротехнології"; повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду касаційної скарги (07.06.2018); надано строк для подання відзивів.

18. 24.05.2018 від Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради надійшло Клопотання щодо проведення судового засідання, призначеного на 07.06.2018, у режимі відеоконференції.

19. Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 904/4592/15 Клопотання КП "Дніпроводоканал" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; доручено господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення відеоконференції 07.06.2018 о 12 год. 45 хв., про що повідомлено сторін (учасників судового процесу).

20. 30.05.2018 до Верховного Суду від Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" надійшов Відзив на касаційну скаргу ТОВ "Нові феротехнології", з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

21. 05.06.2018 та 06.06.2018 від Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" до Верховного Суду надійшли Відзиви на касаційну скаргу ПАТ "Дніпропетровський трубний завод", з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

22. 05.06.2018 до Суду надійшов Відзив АТ "Райффайзен Банк Аваль" на касаційні скарги ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" та ТОВ "Нові феротехнології", в якому кредитор повністю підтримав вимоги та доводи скаржників, просив скасувати постанову апеляційного суду від 28.01.2018 та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду від 29.06.2016 у цій справі.

23. Автоматизованою системою документообігу суду, за розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.06.2018 №1088, у зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., для розгляду справи № 904/4592/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., судді - Катеринчук Л.Й. (протоколи повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2018).

24. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2018, у визначеному складі колегії суддів, справу № 904/4592/15 господарського суду Дніпропетровської області за касаційними скаргами ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" та ТОВ "Нові феротехнології" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 прийнято до провадження.

25. Представники ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" та ТОВ "Нові феротехнології" в судовому засіданні повністю підтримали вимоги та доводи заявлених касаційних скарг, просили Суд скасувати постанову апеляційного суду від 28.01.2018 та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду від 29.06.2016 у цій справі.

26. Повноважні представники інших учасників даного судового процесу (у тому числі, які приймали участь у режимі відеоконферненції), у судовому засіданні надали пояснення та заперечення з приводу заявлених касаційних скарг.

27. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржників (ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" та ТОВ "Нові феротехнології")

28. В обґрунтування заявлених вимог, скаржники посилаються на порушення апеляційним судом ст.ст. 73 74 76 77 86 91 ГПК України, не вірне застосування приписів ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 257, 256 ЦК України

22. Скаржники доводили, що належними доказами поставки товару за договорами №241/5 від 05.05.2003 та № 24-12/2013 від 13.12.2013 є оригінали вказаних договорів та додатків до них, за відсутністю таких доказів, вимоги Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" є недоведеними.

23. Скаржники доводили, що висновок експерта, за результатами проведеної судово-економічної експертизи, призначено апеляційним судом, є неналежним доказом у справі, оскільки не відповідає вимогам Інструкції "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень".

24. Скаржники доводили, що Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу", в межах строку встановленого ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до Заяви з грошовими вимогами до Боржника не були надані всі підтверджуючі документи, що, на переконання скаржників, має наслідком застосування приписів ч.4 ст. 23 вказаного Закону.

25. Скаржники доводили, що за відсутністю оригіналів Додаткових угод до Договору №241/5 від 05.05.2003 про зміну строку позовної давності та про продовження строків розрахунків за поставлену продукцію, за наявності відповідної Заяви АТ "Райффайзен Банк Аваль", суд апеляційної інстанції мав застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні таких вимог.

26. Скаржники доводили, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 у справі 804/1750/14, також, не може бути належним доказом у цій справі, оскільки наведені у ній обставини та висновки, за твердженням скаржників, зроблені на підставі неналежних доказів (за відсутності оригіналів відповідних документів), та, на даний час, є предметом касаційного оскарження.

Доводи кредитора (Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу")

27. Кредитор, у Відзивах на касаційні скарги та представники кредитора в судовому засіданні, проти вимог та доводів скаржників заперечували, посилаючись на те, що майже всі доводи скаржників зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

28. Кредитор доводив, що експертне дослідження було проведено повноважним експертом, оскільки на момент отримання всіх досліджуваних документів та складання відповідного Висновку, експерт Карпенко В.М. мав дійсне Свідоцтво судового експерта.

29. Кредитор доводив, що судово-економічна експертиза підтвердила об'єктивність вимог Корпорації відносно заборгованості ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" за поставлені товарно-матеріальні цінності та її розмір.

30. Кредитор доводив, що ним виконані вимоги, встановлені ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо строку подання заяви з грошовими вимогами до боржника та підтверджуючих документів.

31. Кредитор доводив, що АТ "Райффайзен Банк Аваль" не є стороною спірних правовідносин, відтак, не має права заявляти про застосування строку позовної давності. Поряд з цим, зауважив, що Боржник відповідних заяв, як під час попереднього розгляду справи та і під час нового розгляду, у встановленому законом порядку не заявляв.

Доводи кредитора (АТ "Райффайзен Банк Аваль")

32. Кредитор у Відзиві на касаційні скарги та представник кредитора в судовому засіданні, доводили неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права (ст.ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, ч.6 ст. 91, 98, 104 ГПК України), що виразилось: у визнанні належними та допустимими доказами у справі копій документів за відсутністю їх оригіналів; у невірній оцінці як доказу у справі висновку експертизи та неврахуванні недоліків, яких припустилися експерти при проведенні експертного дослідження.

33. Кредитор, доводив, що відсутність оригіналів договорів, на які посилається Корпорація у підтвердження заявлених вимог, взагалі ставить під сумнів існування правовідносин.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

34. Конституція України

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (Стаття 9).

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення

Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

35. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

36. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи з вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 35 ГПК України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст. 43 ГПК України).

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі і додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі

За приписами ст. 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

37. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017

Приписами пп. 9 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

38. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), в редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI

За приписами ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Статтею 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

39. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Положеннями ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказана норма кореспондується, також зі ст. 193 Господарського кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

40. Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржників про неналежну оцінку судом апеляційної інстанції встановлених ним фактичних обставин справи при розгляді справи.

А.2. Щодо суті касаційних скарг

Доводам скаржників про те, що належними доказами поставки товару за договорами №241/5 від 05.05.2003 та № 24-12/2013 від 13.12.2013 є оригінали вказаних договорів та додатків до них, та за відсутністю таких доказів вимоги Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" є недоведеними, колегія суддів надає таку оцінку.

Ухвала, прийнята за результатами попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Виходячи з вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Так, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Також, слід зазначити, що в межах провадження справи про банкрутство, суд, встановлюючи грошові вимоги кредиторів, виходить із дійсності правочину до визнання в установленому законом порядку його недійсним .

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії, з урахуванням встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливостей.

Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 34 та ч. 2 ст. 36 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому, слід зауважити, що, у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду, справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється судом відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України (Постанова Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 920/99/17).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, як встановлено господарськими судами під час розгляду даної справи, зокрема, грошових вимог Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", кредитором не було надано суду оригіналів документів на яких ґрунтуються заявлені грошові вимоги до боржника.

Поряд з цим, як встановлено апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи, неможливість подання кредитором оригіналів наведених вище документів обґрунтована певними обставинами, які мають характер виняткових та правомірно прийняті до уваги апеляційним судом.

Водночас, як вірно було встановлено апеляційним судом та це підтверджується матеріалами справи, Корпорація "Індустріальна Спілка Донбасу" звернулась до господарського суду з Заявою про визнання грошових вимог в межах строків, встановлені ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 3 наведеної вище статті Закону про банкрутство, до заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника. Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.

Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви.

При цьому, слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство (ст. 25 Закону про банкрутство).

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржників на порушення Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" приписів ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Водночас, слід зауважити, що положення ч. 4 ст. 23 наведеного Закону стосуються саме факту заявлення вимог після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявленння взагалі.

Скасовуючи постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015 (в частині розгляду грошових вимог Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" до ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" за Договором №241/5 від 05.05.2003 та Договором №24-12/2013 від 13.12.2013) у справі № 904/4592/15, Вищий господарський суд України у постанові від 14.04.2016 вказав на те, що чинне законодавство передбачає певні права та дії суду, у разі виникнення сумнівів щодо фактичного існування та виконання правочинів, зокрема призначення відповідної експертизи, залучення фахівців та третіх осіб. Однак, господарські суди наданим правом не скористались та зробили висновки лише з підстав відсутності оригіналів документів, при цьому, судами попередніх інстанцій не досліджувалися підстави відсутності оригіналів таких документів та неможливість їх подання.

За приписами ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Метою апеляційного суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно.

Користуючись правами суду першої інстанції в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, судом апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, були досліджені документи у підтвердження заявлених грошових вимог, подані учасниками судового процесу (зокрема, Корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу" та Боржником) як під час попереднього розгляду справи та і під час нового розгляду у суді першої інстанції та, за сукупністю встановлених обставин, надано їм належну правову оцінку.

Таким чином, посилання скаржників на порушення апеляційним господарським судом приписів ст. 91 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), колегією суддів не приймаються, оскільки висновки апеляційного суду ґрунтуються суто на доказах, що були подані та прийняті судами під час дії попередньої редакції Господарського процесуального кодексу України, апеляційним судом, в даному випадку, лише надавалась їм правова оцінка.

Поряд з цим, як було встановлено апеляційним господарським судом, копії документів на яких ґрунтуються грошові вимоги Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" були надані й розпорядником майна ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" під час попереднього розгляду, зокрема, копії Додаткових угод до Договору №241/5 від 05.05.2003 про зміну строку позовної давності та про продовження строків розрахунків за поставлену продукцію, враховуючи умови яких (наведено у п.п. 12.1.1. та 12.1.2. п. 12 цієї постанови) та дату подачі Корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу" заяви, що є предметом даного розгляду, строк позовної давності кредитором не пропущено.

Крім того, апеляційним господарським судом, поряд з іншим, встановлено, що факти існування між кредитором та боржником відносин, які виникли з Договору № 241/5 від 05.05.2003, зміни сторонами строку позовної давності за зобов'язаннями по Договору № 241/5 від 05.05.2003, згідно з Додатковою угодою від 24.03.2011, та наявність у боржника заборгованості за цим договором, встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 у справі № 804/1750/14, яка, на переконання апеляційного суду, має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Доводи скаржників про те, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 у справі 804/1750/14, також, не може бути належним доказом у цій справі, оскільки наведені у ній обставини та висновки, за твердженням скаржників, зроблені на підставі неналежних доказів (за відсутності оригіналів відповідних документів), та, на даний час, є предметом касаційного оскарження, колегією суддів касаційного господарського суду не приймаються, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 115 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991 України) так і ст. 326 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Верховенство права в розумінні Конвенції базується на застосуванні судами принципу юридичної визначеності, згідно з яким рішення суду, яке набрало законної сили не може ставитися під сумнів по завершенню розгляду спору.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 у справі №804/1750/14, залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015, набрала законної сили та є чинною на момент прийняття оскарженої постанови, відтак, встановлені під час адміністративного провадження обставини, правомірно прийняті апеляційним господарським судом як преюдиційні та їм, поряд з іншими доказами було надано належну правову оцінку. Доказів скасування вказаних судових актів Суду не надано, сам факт оскарження їх в касаційному порядку не доводить їх не чинність на даний час.

За таких обставин, колегія суддів Верховного суду не приймає доводи скаржників, що за відсутністю оригіналів Додаткових угод до Договору №241/5 від 05.05.2003 про зміну строку позовної давності та про продовження строків розрахунків за поставлену продукцію, за наявності відповідної Заяви АТ "Райффайзен Банк Аваль", суд апеляційної інстанції мав застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні таких вимог.

Стосовно доводів скаржників про те, що висновок експерта, за результатами проведеної судово-економічної експертизи, призначеної апеляційним судом, є неналежним доказом у справі, оскільки не відповідає вимогам Інструкції "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", слід зазначити наступне.

Посилання на правову позицію, висловлену Верховним Судом у справі №904/5299/17 щодо обов'язковості надання оригіналу документу, не може бути прийнято до уваги під час розгляду даної справи, оскільки правовідносини у цих справах не є тотожними, вказаний висновок у справі №904/5299/17 у правовідносинах пов'язаних обігом векселів, за яким грошове зобов'язання векселедавця посвідчується виключно оригіналом векселя, що знаходиться у кредитора, який у такому разі і є підставою для заявлення вимог до боржника.

Відповідно до ст. 42 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991) так і до ст. 104 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом поряд з іншими доказами у справі, за правилами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного, об'єктивного дослідженні наявних у справі доказів.

Тобто, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Метою оцінки є з'ясування можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів. Як будь-які інші докази, висновок експерта оцінюється на предмет його допустимості, належності, достовірності та достатності для вирішення справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.

Поряд з цим, слід зауважити на тому, що переоцінка доказів у справі виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, про що наведено у п.40 цієї постанови.

Доводи скаржників на порушення апеляційним судом ст.ст. 73 74 76 77 86 91 ГПК України, не вірне застосування приписів ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 257, 256 ЦК України не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційних скарг та необхідність залишення постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 904/4592/15 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Водночас, враховуючи наявні у боржника сумніви та заперечення учасників судового процесу з приводу правдивості відомостей, вказаних у поданих до суду Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" документах, керуючись ч. 11 ст. 246 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність направлення Окремої ухвали до Генеральної прокуратури України.

В. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" та ТОВ "Нові феротехнології" та залишенням без змін оскарженої постанови господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на заявників касаційних скарг.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський трубний завод" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові феротехнології" залишити без задоволення.

3. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 904/4592/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

Л.Й.Катеринчук