Історія справи

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 908/997/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Лещенка В.М., Салімонова Р.Є.

відповідача - Кіся Р.Б.

третьої особи - Зіменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017 (судді: Дучал Н.М., Геза Т.Д., Склярук О.І.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2017 у справі № 908/997/17

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Лещенко В.М."

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області,

про визнання незаконною відмови відповідача в поновленні договору оренди землі та укладення додаткової угоди,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Селянське (фермерське) господарство "Лещенко В.М." (далі - СФГ "Лещенко В.М.") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання незаконною відмови відповідача у поновленні договору оренди землі від 10.04.2007, укладеного між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області (далі - Вільнянська РДА) та СФГ "Лещенко В.М." (зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 03.05.2007 за № 040726000003); та про укладення додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі від 10.04.2007 у редакції позивача, на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю відмови відповідача у поновленні спірного договору оренди землі з огляду на належне виконання позивачем обов'язків орендаря за договором і дотримання ним вимог щодо порядку реалізації свого права на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачених умовами договору та приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі". Позивач зазначав, що вчасно направив відповідачеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі на той же строк і тих же умовах з проектом додаткової угоди, проте відповідач у поновленні спірного договору відмовив (лист від 14.04.2017 №27-8-0.6-2350/2-17), посилаючись на незгоду із запропонованими позивачем у проекті додаткової угоди умовами поновлення договору оренди землі.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позивачем наявності у нього права на укладення спірного договору оренди землі та належного виконання СФГ "Лещенко В.М." умов спірного договору, а також зазначив, що розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності належить до виключних повноважень органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Вільнянська РДА у відзиві позовні вимоги визнала та просила задовольнити позов, посилаючись на дотримання позивачем порядку реалізації права на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбаченого умовами договору та приписами земельного законодавства.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.06.2017 (суддя Боєва О.С.) позов задоволено.

Визнано незаконною відмову ГУ Держгеокадастру в поновленні договору оренди землі, укладеного між Вільнянською РДА та СФГ "Лещенко В.М.".

Вирішено вважати укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії зазначеного договору оренди землі на умовах поданого СФГ "Лещенко В.М." проекту, та викладено редакцію додаткової угоди.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про дотримання позивачем умов договору і вимог земельного законодавства, від яких залежить реалізація його права на поновлення спірного договору оренди землі, а саме: орендар належно виконував свої обов'язки за договором, до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди. Суд, надавши оцінку умовам запропонованої позивачем до укладення додаткової угоди до спірного договору, визнав її такою, що відповідає вимогам законодавства. Водночас суд установив, що відмова відповідача укласти додаткову угоду є незаконною.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017 (Дучал Н.М.. Геза Т.Д., Склярук О.І.) рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2017 залишено без змін із тих же підстав, а апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру - без задоволення.

ГУ Держгеокадастру, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017 і рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставами для скасування постанови та рішення у справі відповідач вважає порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 11, 16, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 96, 122 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 33, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017, посилаючись на недоведеність позивачем належного виконання ним умов спірного договору і виникнення у нього права на укладення договору оренди землі на новий строк; та акцентуючи, що відмова відповідача у поновленні спірного договору була пов'язана з недосягненням між сторонами згоди щодо розміру орендної плати. Водночас скаржник зазначав, що розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності належить до виключних повноважень органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин і необхідною умовою укладення договору оренди землі, яка перебуває у державній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

У відзиві на касаційну скаргу позивач послався на необґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів та правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржених судових рішеннях. Позивач наголосив на тому, що належно виконував обов'язки орендаря за договором оренди землі, вчасно направив відповідачеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі на той же строк із проектом додаткової угоди та зазначив, що право на оскарження незаконної відмови органу виконавчої влади в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі та укладення додаткової угоди (що є обов'язковим) передбачено статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні в режимі відеоконференції, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права.

Посилання відповідача на неналежне виконання позивачем умов спірного договору оренди землі, що, на думку відповідача, унеможливило поновлення цього договору на новий строк, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи. Як убачається із матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач як орендар належно виконував обов'язки, передбачені спірним договором оренди землі, в тому числі щодо сплати орендної плати; згідно з довідкою Вільнянського відділення Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 29.05.2017 №915/10/08-06-07 у СФГ "Лещенко В.М." відсутня заборгованість з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів. Крім того, на належному виконанні позивачем обов'язків за договором оренди землі наголошувала і Вільнянська РДА; доказів зворотного позивачем суду надано не було.

Водночас не отримали підтвердження і посилання відповідача на те, що його відмова у поновленні спірного договору була пов'язана із недосягненням сторонами згоди щодо розміру орендної плати, оскільки, як убачається із матеріалів справи та було встановлено судами, відповідач, відмовляючи у поновленні строку дії спірного договору, питання невідповідності розміру орендної плати чинному законодавству не порушував, як і не виникало із цього питання спорів між сторонами.

Разом із тим не можуть бути підставою для скасування судових рішень і доводи відповідача про те, що необхідною умовою укладення договору оренди землі, яка перебуває у державній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, та перевищення судом компетенції у частині визнання укладеною додаткової угоди до спірного договору, оскільки приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" (визначеної юридичною підставою позову) не пов'язують право орендаря на поновлення дії договору оренди землі із прийняттям уповноваженим органом рішення про надання (передачу) земельної ділянки; таке право на поновлення договору оренди землі реалізується за умови дотримання орендарем встановлених законом приписів; при цьому оформлення поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди безпосередньо передбачено положеннями наведеної норми.

Колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому її необхідно залишити без змін із таких підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (стаття 122 Земельного кодексу України у редакції, чинній до 2013 року).

Законом України від 06.09.2012 № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01.01.2013), зокрема внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до яких з 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" було утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру внаслідок реорганізації Держземагентства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (пункт 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (пункт 3).

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що після укладення спірного договору оренди землі та станом на час закінчення строку, на який його було укладено, змінився орендодавець земельної ділянки за договором оренди землі, наразі ним є ГУ Держгеокадастру (відповідач).

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.04.2007 між Вільнянською РДА - орендодавцем та СФГ "Лещенко В.М." - орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 8 га (рілля), на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, кадастровий номер - 2321582500:04:001:0060. В пункті 7 зазначеного договору сторони обумовили, що договір укладено терміном на 10 років; після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.

Також суди встановили, що 17.03.2017 (у межах визначених договором строків) позивач звернувся до відповідача із листом-повідомленням про поновлення строку дії договору оренди землі (на той же строк і тих же умовах) та долучив до листа проект додаткової угоди до цього договору, як це передбачено Законом України "Про оренду землі". Проте відповідач у листі від 14.04.2017 № 27-8-0.6-2350/2-17 відмовив позивачеві у продовженні строку дії договору, зазначивши лише про незгоду із запропонованими умовами, викладеними у листі-повідомленні та проекті додаткової угоди.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам, врахувавши наведені положення законодавства, встановили дотримання орендарем порядку реалізації передбаченого законом права на поновлення договору оренди землі, своєчасне звернення орендаря до ГУ Держгеокадастру - орендодавця із листом-повідомленням від 17.03.2017 № 59 про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, із долученням до нього проекту додаткової угоди, котрий (як було встановлено судами) відповідає вимогам закону до нього.

Суди першої та апеляційної інстанцій також установили належне виконання орендарем своїх договірних зобов'язань, у тому числі й щодо внесення орендних платежів, і визнали незаконною відмову орендодавця у поновленні спірного договору оренди землі, яка ґрунтувалася лише на незгоді із запропонованими умовами, викладеними орендарем у листі-повідомленні та у проекті додаткової угоди. Проте, як уже зазначалося, орендар просив поновити спірний договір оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, тобто умови договору у запропонованій до укладання додатковій угоді ним змінено не було.

За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з підстав заявлених позивачем.

Згідно зі статтею 300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені господарськими судами, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстави для скасування судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні, судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2017 у справі № 908/997/17 залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак