Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/1220/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Царьової Людмили Анатоліївни

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 (Пелипенко Н.М. - головуючий, Барбашова С.В., Істоміна О.А.) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2017 (суддя Калініченко Н.В.) у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Царьової Людмили Анатоліївни

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка Андрія Івановича, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області та Державної казначейської служби України

про стягнення 2 043 000,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Фізична особа - підприємець Царьова Людмила Анатоліївна (далі - ФОП Царьова Л.А.) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Федоренка А.І. та Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення з держави на користь Царьової Л.А. збитків у сумі 2 043 000,00 грн і зобов'язання Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області відшкодувати з рахунка Державного бюджету України на користь Царьової Л.А. завдані збитки в сумі 2 043 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.04.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.05.2017 (суддя Калініченко Н.В.) залучено до участі у справі іншого відповідача - Державну казначейську службу України і направлено матеріали справи за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про заміну його належним відповідачем - Державну казначейську службу України, оскільки статтею 24 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість здійснення заміни первісного відповідача на належного тільки за згодою позивача, якої ним надано не було, проте дійшов висновку про необхідність залучення Державної казначейської служби України як іншого відповідача.

Ураховуючи залучення Державної казначейської служби України як іншого відповідача, суд першої інстанції на підставі статті 16 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку про направлення справи за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 (Пелипенко Н.М. - головуючий, Барбашова С.В., Істоміна О.А.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2017 скасовано в частині направлення матеріалів справи за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

ФОП Царьова Л.А. у касаційній скарзі, не погоджуючись із судовими рішеннями, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2017, а справу направити до Господарського суду Харківської області для подальшого розгляду. В обґрунтування своїх вимог скаржник наголошує, що суд першої інстанції не вказав підстав для залучення як іншого відповідача Державну казначейську службу України без зазначення в чому полягає неможливість розгляду справи та задоволення позовних вимог про відшкодування коштів з рахунків державного бюджету, обслуговування яких на території Харківської області здійснює Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, яке має відповідні повноваження на безспірне списання коштів з бюджету за рішенням суду, а отже є належним відповідачем у цій справі.

При цьому, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду в частині залучення іншого відповідача та скасовуючи у частині направлення матеріалів справи за виключною підсудністю, порушив вимоги статті 16 і частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції мав або визнати безпідставним і необґрунтованим залучення іншого відповідача - центрального органу виконавчої влади, або визнати обґрунтованим висновок суду першої інстанції про передачу справи за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції на підставі статті 24 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час прийняття оскаржуваної ухвали) дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі як іншого відповідача Державну казначейську службу, оскільки при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, яке здійснюється із державного бюджету, співвідповідачем має бути саме Державна казначейська служба України.

За змістом частини 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2017 у частині залучення іншого відповідача в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з приписів статті 106 цього Кодексу зазначив, що нормами процесуального законодавства не передбачено можливості оскарження ухвали про залучення іншого відповідача, у зв'язку з чим відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ФОП Царьової Л.А. у частині залучення до участі у справі іншого відповідача - Державної казначейської служби України.

Разом з цим, згідно з частиною 5 статті 16 цього Кодексу справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Ураховуючи зазначені положення процесуального законодавства, суд першої інстанції залучивши Державну казначейську службу України, яка є центральним органом виконавчої влади відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, направив матеріали справи за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Натомість, суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу місцевого суду в частині направлення матеріалів справи за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва виходячи з положень частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що прийнята з додержанням правил підсудності ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.04.2017 до провадження справа підлягає розгляду цим судом і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Проте, судом апеляційної інстанції зі змісту статті 16 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) справи у спорах, у яких відповідачем є, зокрема, вищий чи центральний орган виконавчої влади розглядаються господарським судом міста Києва і така справа у будь-якому випадку підлягає розгляду у Господарському суді міста Києва, у тому числі і у разі коли відповідний орган взяв участь у справі в процесі її розгляду, тобто був залучений як інший відповідач в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України і у таких випадках правило частини 3 статті 17 цього Кодексу не застосовується, а справа підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ураховуючи викладене та з огляду на залучення судом першої інстанції до участі у справі як іншого відповідача центральний орган виконавчої влади - Державну казначейську службу України, матеріали справи правомірно було направлено судом першої інстанції за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва, а судом апеляційної інстанції вказані обставини не враховано і неправильно застосовано норми процесуального права, а саме частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, доводи скаржника, викладені ним у касаційній скарзі щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження.

Разом з цим, аргументи ФОП Царьової Л.А., викладені у касаційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції приписів статті 24 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як правильно було зазначено судом апеляційної інстанції, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвали місцевого суду, винесеної в порядку статті 24 цього Кодексу про залучення іншого відповідача у справі.

За змістом частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час здійснення касаційного провадження) касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи приписи законодавства та викладене колегія суддів зазначає, що оскаржена у справі ухвала Господарського суду Харківської області від 23.05.2017 відповідає приписам процесуального законодавства, натомість постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 ухвалено із порушенням норм процесуального права, отже постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування ухали місцевого суду підлягає скасуванню, а ухвала місцевого суду - залишенню в силі.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Царьової Людмили Анатоліївни задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 у справі № 922/1220/17 скасувати, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2017 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак