ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1760/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-Плюс" (далі - ТОВ "Стартайм-Плюс", Товариство, позивач) - Кліндухов П.В. (адвокат, свід. від 17.10.2005 №180н),

відповідача - Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - КП "Київтранспарксервіс", Підприємство, відповідач, скаржник) - Щурда О.В. (адвокат, посв. від 22.03.2019 №000672),

розглянув касаційну скаргу КП "Київтранспарксервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 (суддя Смирнова Ю.М.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 (головуючий - суддя Кравчук Г.А., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В.)

зі справи № 910/1760/19

за позовом ТОВ "Стартайм-Плюс"

до КП "Київтранспарксервіс"

про визнання договору таким, що припинив свою дію.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2019 року ТОВ "Стартайм-Плюс" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до КП "Київтранспарксервіс" (з урахуванням прийнятої заяви про зміну предмета позову) про визнання договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 24.03.2014 №ДНП-2014-03/10 (далі - Договір) таким, що припинив свою дію з 27.03.2016.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.01.2016 №22 постановлено розпочати будівництво школи на майданчику для паркування, експлуатація якого є предметом вказаного Договору, а отже, має місце настання форс-мажорних обставин, на які сторони жодним чином не могли вплинути, а тому, оскільки вказані обставини тривають більше 60 днів, в силу положень пункту 5.3 Договору, останній припинив свою дію з 27.03.2016.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019: позов задоволено повністю; визнано Договір від 24.03.2014 №ДНП-2014-03/10, таким, що припинив свою дію з 27.03.2016, стягнуто з КП «Київтранспарксервіс» на користь ТОВ «Стартайм-Плюс» судовий збір у розмірі 1 921 грн.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування передбачено, що прийняття рішень органами державної влади або місцевого самоврядування, що роблять неможливим виконання взятих на себе зобов`язань є форс-мажорною обставиною, а у разі тривання форс-мажорних обставин більше 60 календарних днів дія договору припиняється. Так, суди встановивши, що предметом Договору №ДНП-2014-03/10 від 24.03.2014 є надання відповідачем позивачу права на організацію та експлуатацію місць для паркування транспортних засобів, а прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) розпорядження від 26.01.2016 №22, яким передбачено здійснення будівництва загальноосвітньої школи на земельній ділянці, на якій відповідні місця для паркування розташовані, робить неможливим виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за Договором, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду КП "Київтранспарксервіс" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі № 910/1760/19, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги

4.1. Скаржник вважає, що, враховуючи відсутність укладеної додаткової угоди про розірвання Договору № ДНП-2014-03/10 він залишався чинним та продовжував діяти після 27.03.2016.

4.2. Підприємство не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) розпорядження від 26.01.2016 №22 є форс-мажорними обставинами в розумінні пунктів 5.1, 5,3 Договору, а тому зі спливом 60 календарних днів після прийняття вказаного розпорядження (тобто з 27.03.2016) укладений між сторонами Договір припинив свою дію в силу положень пункту 5.3 Договору.

Так, скаржник зазначає, що обставинами непереборної сили або випадку (обставини форс-мажору) є виключно рішення органів державної влади або місцевого самоврядування, що роблять неможливим виконання взятих на себе зобов`язань.

Підприємство зазначає, що згідно з статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038, в редакції, що діяла на момент прийняття розпорядження від 26.01.2016 № 22, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до І - III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи, підключати об`єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Скаржник звертає увагу на те, що листом від 14.11.2016 №114/7120 КП «Житлоінвестбуд-УКБ» звернулось до КП «Київтранспарксервіс» з проханням вирішити питання звільнення території земельної ділянки від автостоянки у зв`язку з запланованим початком підготовчих робіт у грудні 2016 року (копія листа міститься в матеріалах справи).

Отже, позивач здійснював організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, проспект Бажана, 32 як після прийняття розпорядження від 26.01.2016 № 22 так і після 27.03.2016.

Таким чином, на думку скаржника, суд першої та апеляційної інстанцій дійшов передчасного висновку, що прийняття розпорядження від 26.01.2016 № 22 є обставиною непереборної сили (форс- мажору), в розумінні пункту 5.1 Договору ДНП-2014-03/10, оскільки, прийняття даного рішення не робить неможливим виконання взятих на себе зобов`язань та дані обставини жодним чином не заважають експлуатації фіксованих місць паркування на майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, проси. М. Бажана, 32 після 27.03.2016.

Крім того, Підприємство зазначає про те, що позивач в порушення умов Договору ДНП-2014-03/10 письмово не повідомив відповідача про обставини що можуть вплинути на виконання зобов`язань в тому числі обставини непереборної сили (форс-мажору).

Також, скаржник вважає, що звертаючись до господарського суду з позовом про визнання Договору ДНГІ-2014-03/10 таким, що припинив свою дію позивач не здійснює захист свого особистого немайнового права та інтересу, а зловживаючи нормами процесуального законодавства намагається уникнути відповідальності згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 у справі № 910/20720/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 та постановою Верховного суду від 04.06.2018, яким задоволено позовом КП «Київтранспарксервіс» до ТОВ «Стартайм-Плюс» про стягнення заборгованості за Договором № ДНП-2014-03/10 за період з січня 2016 року по жовтень 2016 року.

Крім того, Підприємство зазначає про те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що прийняття розпорядження від 26.01.2016 № 22 унеможливлювало експлуатацію фіксованих місць паркування на майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. М. Бажана, 32. Так, скаржник вказує на те, що відповідно до частини третьої статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

А тому, на думку скаржника, єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

5. Позиція, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1. Поданий 21.02.2020 ТОВ "Стартайм-Плюс" відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, Верховним Судом залишено без розгляду відповідно до положень статті 118, частини першої статті 295, частини першої статті 301, частини першої статті 252, частини другої статті 207 ГПК України, оскільки його подано поза межами строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 06.02.2020, а саме після 20.02.2020.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Стартайм-Плюс" 24.03.2014 укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2014-03/10 (далі - Договір).

6.2. Сторонами 31.12.2014 укладено Додаткову угоду №1 до Договору.

6.3. Відповідно до пункту 1.1 Договору Підприємство надає за плату Товариству право на організацію та експлуатацію 85 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 9 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. М.Бажана, 32, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

6.4. Згідно з пунктом 1.2 Договору під "Фіксованими місцями для паркування" в Договорі визначено 85 місць для платного паркування транспортних засобів, а також спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. М.Бажана, 32, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

6.5. Пунктом 1.3 Договору фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію Товариству з моменту підписання Договору сторонами.

6.6. У пункті 6.1 первісної редакції Договору (до підписання Додаткової угоди №1 від 31.12.2014) сторони погодили, що цей Договір вважається укладеним та набирає чинності 24.03.2014 і діє до 31.12.2014.

6.7. У подальшому, шляхом укладення Додаткової угоди №1 від 31.12.2014 сторони внесли зміни до пункту 6.1 Договору та визначили, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту погодження схеми ОДР ГУ МВС УДАІ м. Києва і діє до 31.12.2017. Крім того, відповідно до пункту 6.3 Договору, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна з сторін не попередить письмово другу сторону про свій намір припинити Договір, його дія продовжується на такий самий термін.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі, якщо невиконання або неналежне виконання зобов`язань є наслідком дії непереборної сили або випадку, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, які сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними силами (обставин форс-мажору), а саме: пожежі, повені, землетрусу, страйку, масових безпорядків, війни, рішення органів державної влади або місцевого самоврядування, що роблять неможливим виконання взятих на себе зобов`язань, і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до пункту 5.3 Договору, якщо форс-мажорні обставини тривають більше 60 календарних днів, Договір вважається таким, що припинив свою дію.

6.8. Листом від 30.10.2015 № 3393 КП "Київтранспарксервіс" повідомило Товариство про те, що пунктом 6 Протоколу доручень з питань будівництва загальноосвітньої школи на діл. 65, 66 і дошкільного навчального закладу на ділянці № 36 житлового масиву Осокорки, 10 Дарницького району м.Києва передбачене призупинення дії договорів про облаштування паркувальних місць на діл. №36 та ділянках 65, 66 у 10 мікрорайоні житлового масиву Осокорки у зв`язку з будівництвом закладів освіти, та запропонувало позивачу розглянути питання дострокового розірвання укладеного Договору.

6.9. В грудні 2015 року у відповідь на вказаний лист Товариство повідомило Підприємство, що з метою звільнення території паркувального майданчика під будівництво загальноосвітньої школи, ТОВ "Стартайм-Плюс" припинило з 30.11.2015 експлуатацію паркувального майданчика за вказаною адресою. При цьому Товариство вказало, що у зв`язку з цим Договір №ДНП-2014-03/10 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування за адресою м. Київ, Дарницький район, просп. М.Бажана, 32 слід вважати розірваним з 30.11.2015 (лист від 11.12.2015 №15).

6.10. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.01.2016 № 22 "Про будівництво загальноосвітньої школи на житловому масиві Осокорки, 10 мікрорайон, ділянки 65, 66 в Дарницькому районі міста Києва" з метою створення належних умов для виховання дітей, скорочення термінів будівництва та своєчасного введення об`єкта в експлуатацію визначено Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" замовником будівництва загальноосвітньої школи на житловому масиві Осокорки, 10 мікрорайон, ділянки 65, 66 у Дарницькому районі міста Києва, а також вказано на необхідність вирішення земельно-правових питань в установленому порядку.

6.11. Згоди щодо визнання дії Договору припиненою сторонами досягнуто не було, що і стало підставою звернення Товариства з позовом у цій справі.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

7.2. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

7.3. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

8.2. Частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

8.4. За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд звертається до власних правових висновків викладених у постановах Верховного Суду України від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.

8.5. Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

8.6. Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

8.7. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

8.8. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2014-03/10 від 24.03.2014 (далі - Договір) таким, що припинив свою дію з 27.03.2016, оскільки сторони не дійшли згоди щодо його припинення.

8.9. Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) розпорядження від 26.01.2016 №22, яким передбачено здійснення будівництва загальноосвітньої школи на земельній ділянці, на якій відповідні місця для паркування розташовані, є форс-мажорною обставиною у розумінні пунктів 5.1 та 5.3 Договору, оскільки назване розпорядження робить неможливим виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за Договором.

8.10. Проте, ухвалюючи дане рішення суд першої інстанції, та залишаючи його без змін суд апеляційної інстанції, не оцінили належність обраного позивачем способу захисту та не дослідили чи обраний позивачем спосіб захисту є ефективним. Тобто, суди попередніх інстанцій не встановили чи вимога позивача на захист цивільного права відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, чи забезпечує така вимога поновлення порушеного права позивача, а у разі неможливості такого поновлення - чи гарантує вона особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

8.11. Верховний Суд зазначає про те, що вирішуючи господарський спір, суд повинен з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

8.12. Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина другої статті 5 ГПК України).

8.13. У той же час застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

8.14. У своїх постановах від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, Верховний Суд вже викладав свої висновки щодо застосування норм права, а саме приписів статті 16 ЦК України та 20 ГК України.

8.15. За таких обставин, Верховний Суд вважає прийнятними доводи касаційної скарги щодо того, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано, чи здійснюється захист порушеного права позивача у цій справі. Також суд касаційної інстанції погоджується з доводом касаційної скарги щодо недотримання судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статей 74-79, 86 ГПК України під час встановлення судами обставин справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів (у тому числі судових рішень у справі № 910/20720/16, які стосуються тих самих правовідносин, що виникли між цими ж сторонами, за тим самим Договором, у той самий період).

8.16. Інші доводи зазначені у касаційній скарзі на стадії касаційного оскарження, враховуючи межі розгляду касаційної скарги і повноваження Верховного Суду, як суду права, а не суду «факту» не є прийнятними, оскільки зводяться або до оцінки обставин справи встановлених судами попередніх інстанцій, або до оцінки обставин, які не були встановлені, досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій.

8.17. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає передчасними висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Стартайм-Плюс".

8.18. Передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

8.19. Встановлення зазначених обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.20. За таких обставин касаційна скарга Підприємство підлягає частковому задоволенню, з мотивів наведених у розділі 8 цієї постанови.

8.21. Доводи Товариства, надані у судовому засіданні щодо обґрунтованості та законності рішень попередніх інстанцій спростовуються, з огляду на наведене у розділі 8 цієї постанови.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

9.2. З огляду на наведене у розділі 8 цієї постанови Верховний Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій не оцінено належність обраного позивачем способу захисту та не досліджено чи обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, що унеможливлює ухвалення законного та обґрунтованого рішення у справі.

9.3. Враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, керуючись статтею 310 ГПК України, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі № 910/1760/19 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

9.4. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище та вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

9.5. З огляду на викладене касаційна скарга КП "Київтранспарксервіс" підлягає частковому задоволенню.

10. Судові витрати

10.1. Враховуючи, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі № 910/1760/19 скасувати.

3. Справу № 910/1760/19 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос