Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/321/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Лисенко В. О.,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

у складі судді Стефанів Т. В.

від 04.07.2024 та

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Скрипчук О. С., Кравчук Н. М., Матущак О. І.

від 11.09.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз"

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» про стягнення заборгованості за зобов`язаннями з Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії на суму 56 866 863,57 грн, з яких: 37 858 889,10 грн - сума основного боргу, 7 530 288,62 грн - пеня, 9 300 013,33 грн - інфляційні втрати та 2 177 672,52 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» поставило відповідачу природний газ з 01.02.2022 по 28.02.2022 в обсязі 922,99890 куб. м на суму 37 858 889, 10 грн, який відповідачем не оплачений. За прострочення виконання вказаних зобов`язань відповідачу нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник «останньої надії») відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 року № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року та травні 2023 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», а спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56Х1400000000018 (відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач), у т. ч. у період грудень 2021 року та лютий 2022 року (з 18.12.2021 по 19.12.2021, з 01.02.2022 по 28.02.2022).

Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника «останньої надії» підтверджується:

- листом оператора ГТС від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56Х1400000000018;

- інформацією до листа з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56Х1400000000018 в Реєстрі споживачів постачальників.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно із пунктом 3.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до пункту 4.2 договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3 договору).

Згідно із пунктом 4.4 договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ у період: з 01.02.2022 по 28.02.2022 в обсязі 922,99890 куб. м на суму 37 858 889, 10 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлявся акт № 4198 від 28.02.2022 та рахунок № 10109 від 12.03.2022, що підтверджується копіями згрупованих відправлень та фіскальними чеками до них.

Відповідачем вартість природного газу за період 01.02.2022 по 28.02.2022 не сплачено.

Відповідно до пункту 4.5 договору постачальником «останньої надії» у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024 у справі № 909/321/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 37 858 889,10 грн - основного боргу, 3 765 144,31 грн пені, 9 300 013,33 грн - інфляційних збитків, 2 177 672,52 грн - 3 % річних та 682 402,36 грн - судового збору. В частині стягнення 3 765 144,31 грн пені відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановивши невиконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого газу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Однак, керуючись наданими статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України дискреційними повноваженнями, суд з урахуванням встановлених обставин, дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024 у справі № 909/321/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 3 765 144,31 грн; прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 3 765 144,31 грн пені.

Постановою від 11.09.2024 Західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024 у справі № 909/321/24.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанцій навів низку аргументів та мотивів, якими він керувався при ухваленні оскаржуваного рішення. Зокрема, місцевий господарський суд вказав, що на даний час майновий стан відповідача є критичним, що підтверджується звітом про фінансові результати за 1-й квартал 2024 року, відповідно до яких у Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» фінансовий збиток складає 7273000 грн. Згідно із балансом (звітом про фінансовий стан) на 31.03.2023 дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами складає зокрема: з бюджетом - 1112000 грн; інша поточна дебіторська заборгованість, а саме по сплачених авансових внесках - 3763000 грн; поточна кредиторська заборгованість складає, зокрема: за довгостроковими зобов`язаннями 7192000 грн; за товари, роботи, послуги - 1172581 000 грн; за податковими зобов`язаннями 3804000 грн. Утворення та накопичення збитків відповідач пояснює воєнним станом і значною дебіторською заборгованістю через систематичні неплатежі за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується, що з огляду на наведене, керуючись загальними засадами цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), суд першої інстанції забезпечив дотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін, адекватність обсягу та міри відповідальності Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз», недопущення стягнення з товариства надмірних штрафних санкцій.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 909/321/24 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 3 765 144,31 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статтю 551 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського кодексу України та зменшили розмір пені на 50% без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 та не прийняли до уваги, що зменшення розміру пені нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зауважує, що зменшення пені на 50%, яка є явно не завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, не відповідає нормам законодавства на ринку природного газу при постачанні природного газу постачальником "останньої надії", тощо.

5. Позиція Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційний перегляд судових рішень здійснюється лише у відмовленій частині пені, оскільки інші частини рішень не оскаржені.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач своєчасно свого обов`язку щодо оплати вартості поставленого йому позивачем газу не виконав.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтями 610 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За наслідком несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань позивач нарахував пеню у розмірі 7 530 288,62 грн.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (стаття 552 Цивільного кодексу України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої суми пені, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, встановив, що він є правильним. Разом з тим, відповідач заявив клопотання про зменшення, зокрема, пені на 90 %.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто цією нормою передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц).

Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у постановах Верховного Суду.

Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Цивільне законодавство поряд із засадою свободи договору також містить таку засаду як справедливість, добросовісність і розумність (пункти 3, 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах: від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.

Усі наведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Вирішуючи питання зменшення пені у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про можливість її зменшення до 50 % від заявленої суми і при цьому виходили з того, що:

- сума основного боргу становить 37 858 889,10 грн. На відшкодування майнових втрат позивача на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні втрати у розмірі 9 300 013, 33 грн та 3 % річних у розмірі 2 177 672, 52 грн;

- на даний час майновий стан відповідача є критичним, що підтверджується звітом про фінансові результати за 1-й квартал 2024 року, відповідно до яких у Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» фінансовий збиток складає 7 273 000 грн. Згідно із балансом (звітом про фінансовий стан) на 31.03.2023 у дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами складає зокрема: з бюджетом - 1 112 000 грн; інша поточна дебіторська заборгованість, а саме по сплачених авансових внесках - 3 763 000 грн; поточна кредиторська заборгованість складає, зокрема: за довгостроковими зобов`язаннями 7 192 000 грн; за товари, роботи, послуги - 1 172 581 000 грн; за податковими зобов`язаннями 3 804 000 грн;

- утворення та накопичення збитків відповідач пояснює воєнним станом і значною дебіторською заборгованістю через систематичні неплатежі за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій наведених ним норм, оскільки суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази, з урахуванням розумного балансу інтересів сторін у спорі визнав їх винятковими та достатніми для зменшення пені. Переоцінка цих обставин у силу визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду.

Аналіз висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі щодо зменшення неустойки, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки ці висновки (щодо наявності/відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст спірних правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

До того ж, у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86 210 237 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому Суд зазначає, що зміст касаційної скарги переважно стосується заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводиться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

7. Розподіл судових витрат

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 909/321/24 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 3 765 144,31 грн залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

О. А. Кролевець