Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 914/531/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фірми "Novitech Oy" (далі - Фірма)

на ухвалу господарського суду Львівської області від 15.06.2018 (головуючий суддя Гоменюк З.П.)

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 (головуючий Якімець Г.Г., судді: Бойко С.М. і Бонк Т.Б.), прийняті за наслідками розгляду заяви Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального відділу юстиції у Львівській області (далі - Відділ ДВС) про заміну сторони у виконавчому провадженні

у справі № 914/531/16

за позовом фірми "ДСЛ Вуд ОУ" (далі - Позивач)

до Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства "Галсільліс" (далі - Відповідач)

про стягнення 648 992,38 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відділ ДВС звернувся до господарського суду Львівської області з заявою про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) Позивача його правонаступником Фірмою.

Заява обґрунтована тим, що у Відділі ДВС знаходиться наказ господарського суду Львівської області від 10.05.2016 № 914/531/16 про стягнення з Відповідача на користь Позивача 658 727,27 грн. боргу. Постановою державного виконавця від 23.02.2017 відкрито виконавче провадження № 53468007. При цьому 29.09.2017 до Відділу ДВС надійшла заява представника стягувача про заміну сторони виконавчого провадження у зв'язку з укладенням Позивачем (первісним кредитором) та Фірмою (новим кредитором) договору про відступлення права вимоги (цесії) від 20.02.2016, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору за договором купівлі-продажу від 20.01.2013 № 20/12, укладеного первісним кредитором та Відповідачем, тому на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" Відділ ДВС звернувся з вказаною заявою до суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.06.2018 (з урахуванням ухвали господарського суду Львівської області про виправлення описки від 26.06.2018), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2018, відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 20.04.2016 у справі № 914/531/16, на виконання якого виданий наказ від 10.05.2016, встановлено заборгованість Відповідача у розмірі 648 992,38 грн. Водночас за умовами договору цесії від 20.02.2016 новий кредитор набуває право вимагати від боржника оплати за поставлений товар первісному кредитору в сумі 27 604,95 долара США і UAH за офіційним курсом валют Національного банку України (далі - НБУ). Вказана вимога ґрунтується на договорі купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12 та банківських виписках. Відтак судами встановлено, що на порушення статті 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором цесії від 20.02.2016 передано права нового кредитора не в тому обсязі і не на тих умовах, що існували на момент переходу цих прав у зобов'язанні первісного кредитора. Крім того, згідно з пунктом 10.4 договору купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12 у редакції, викладеній англійською мовою (оскільки копія українською мовою виготовлена неналежним чином), жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки по договору третім особам без згоди іншої сторони, а в матеріалах справи відсутні докази згоди Відповідача на укладення договору цесії. Також у матеріалах справи міститься лист директора Позивача, в якому він вказав, що заперечує факт заміни кредитора на Фірму та факт припинення права вимоги за договором купівлі-продажу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Фірма звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що: за умовами договору цесії новий кредитор має право вимагати від боржника оплату за поставлений товар первісному кредитору в сумі 27 604,95 долара США і UAH за офіційним курсом валют НБУ, тобто договором передбачено фіксацію зобов'язання як в іноземній, так і в еквіваленті до національної валюти; рішення від 20.04.2016 ухвалене з урахуванням еквіваленту заборгованості в національній валюті та співвідношення валют, у зв'язку з чим вважає необґрунтованим висновок судів про неспівпадіння суми і валюти відступленого права вимоги із сумою, встановленою рішенням суду; пунктом 10.9 договору купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12 визначено, що договір викладений українською мовою, англійська мова використана виключно для перекладу єдиної редакції договору і не є повноцінною редакцією, та зазначає, що за змістом пункту 10.4 жодна із сторін не має права передавати свої обов'язки по даному договору третім особам без згоди іншої сторони, а тому передача прав може бути здійснена без будь-якої згоди боржника.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Позивача та Відділу ДВС відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 20.04.2016 у справі № 914/531/16 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 648 992,38 грн. попередньої оплати.

Як вбачається з вказаного судового рішення, підставою для звернення Позивача з позовом до Відповідача про стягнення 648 992,38 грн. попередньої оплати було неналежне виконання останнім договору купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12.

На виконання вказаного рішення господарським судом Львівської області видано відповідний наказ від 10.05.2016 № 914/531/16.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 рішення господарського суду Львівської області від 20.04.2016 залишено без змін.

Постановою старшого державного виконавця Відділу ДВС від 23.02.2017 відкрито виконавче провадження № 53468007 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 10.05.2016.

20.02.2016 Позивач (первісний кредитор) та Фірма (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору відповідно до договору купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12 з усіма змінами та доповненнями, укладеного між первісним кредитором і Відповідачем (боржник).

Відповідно до пунктів 2, 3 договору відступлення права вимоги (цесії) новий кредитор набуває право вимагати від боржника оплати за поставлений товар первісному кредитору в сумі 27 604,95 долара США і UАН за офіційним курсом валют НБУ. Право вимоги ґрунтується на договорі купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12 та банківських виписках.

При цьому судами встановлено, що у матеріалах справи наявний лист директора Позивача від 18.08.2016, із змісту якого вбачається, що він заперечує факт заміни кредитора в зобов'язанні по контракту від 20.12.2013 № 20/12 з Позивача на Фірму та факт припинення права вимоги Позивача за контрактом від 20.12.2013 № 20/12.

Згідно з частинами першою, другою статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Частиною п'ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 20.04.2016 року, яке набрало законної сили, встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 648 992,38 грн. попередньої оплати. На виконання вказаного рішення суду видано наказ про стягнення з Відповідача на користь Позивача 648 992,38 грн.

За умовами пункту 1 договору цесії новий кредитор набуває право вимагати від боржника оплати за поставлений товар первісному кредитору в сумі 27 604,95 долара США і UАН за офіційним курсом валют НБУ. Право вимоги ґрунтується на договорі купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12 та банківських виписках.

Тобто судами встановлено, що на порушення вимог статті 514 ЦК України за договором цесії новому кредитору передано право вимоги не в тому обсязі і не на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав, а саме розмір та валюта зобов'язання боржника, присудженого за рішенням суду, є іншими, ніж розмір переданого права нового кредитора за договором цесії.

Доводи Фірми про те, що договором цесії передбачено право нового кредитора вимагати від боржника оплату за поставлений товар у сумі 27 064,95 долара США і UAH за офіційним курсом валют НБУ, що свідчить про фіксацію зобов'язання як в іноземній валюті, так і в еквіваленті до національної, були відхилені судами як необґрунтовані, оскільки рішенням суду встановлено чіткий розмір заборгованості в сумі 648 992,38 грн., а в договорі відсутні умови щодо зазначення офіційного курсу гривні до долару США, що, у свою чергу, може призвести до можливості стягнення з боржника більшої суми заборгованості, ніж присуджено за рішенням суду.

Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому судами з копії договору купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12 встановлено, що його текст викладено двома мовами (українською та англійською), однак пункт 10.4 договору купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12 виготовлено неналежним чином, що позбавляє суд можливості встановити у повному обсязі зміст вказаного пункту 10.4 договору в редакції, викладеній українською мовою.

Зі змісту пункту 10.4 договору купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12 в редакції, викладеній англійською мовою, вбачається, що жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за даним договором третім особам без згоди іншої сторони.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про засади державної мовної політики" мовами міжнародних договорів України, а також угод підприємств, установ і організацій України з підприємствами, установами та організаціями інших держав є державна мова і мова іншої сторони (сторін), якщо інше не передбачено самим міжнародним договором.

Посилаючись на пункт 10.9 договору купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12, згідно з яким текст договору викладено українською мовою, Фірма вказувала на те, що англійська мова використана виключно для перекладу єдиної редакції договору і не є повноцінною редакцією.

Такі посилання Фірми були відхилені судами як необґрунтовані, оскільки матеріалами справи підтверджено, що суд першої інстанції ухвалою від 31.10.2017 витребовував у Фірми оригінал договору купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12, однак останньою вимога суду не виконана.

Таким чином, суди дійшли висновку про застосування пункту 10.4 договору купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12 в редакції, викладеній англійською мовою, згідно з яким жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за даним договором третім особам без згоди іншої сторони.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач надав свою згоду на укладення Позивачем та Фірмою договору про відступлення права вимоги (цесії) від 20.02.2016.

Тобто на порушення вимог частини першої статті 516 ЦК України та пункту 10.4 договору купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12, укладаючи договір цесії із Фірмою Позивач не отримав на це згоди у Відповідача.

Крім того, згідно із статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Однак у матеріалах справи відсутні докази виконання Позивачем як первісним кредитором вимоги щодо передачі Фірмі документів, які засвідчують права, що передаються.

За таких підстав суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Відділу ДВС про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Посилання в касаційній скарзі на те, що: за умовами договору цесії новий кредитор має право вимагати від боржника оплату за поставлений товар первісному кредитору в сумі 27 604,95 долара США і UAH за офіційним курсом валют НБУ, тобто договором передбачено фіксацію зобов'язання як в іноземній, так і в еквіваленті до національної валюти; рішення від 20.04.2016 ухвалене з урахуванням еквіваленту заборгованості в національній валюті та співвідношення валют, у зв'язку з чим вважає необґрунтованим висновок судів про неспівпадіння суми і валюти відступленого права вимоги із сумою, встановленою рішенням суду; пунктом 10.9 договору купівлі-продажу від 20.12.2013 № 20/12 визначено, що договір викладений українською мовою, англійська мова використана виключно для перекладу єдиної редакції договору і не є повноцінною редакцією, та зазначає, що за змістом пункту 10.4 жодна із сторін не має права передавати свої обов'язки по даному договору третім особам без згоди іншої сторони, а тому передача прав може бути здійснена без будь-якої згоди боржника, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фірми "Novitech Oy" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду суд Львівської області від 15.06.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 914/531/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко