Історія справи

Постанова ВГСУ від 12.04.2017 року у справі №922/3633/16
Ухвала КГС ВП від 18.03.2018 року у справі №922/3633/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/3633/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді: Суярко Т.Д.

від 24.07.2017 року

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пелипенка Н.М., Барбашової С.В., Істоміної О.А.

від 24.10.2017 року

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

про визнання права оренди

за участю представників:

позивача: Міщенко М.С.

відповідача: Левадний Р.С.

третьої особи: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, в якому просило:

- визнати право оренди цілісного майнового комплексу Державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр", шляхом визнання продовженим договору оренди № 240 від 14.07.2005 року в редакції станом на 31.07.2016 року на новий термін до 17.08.2027 року;

- зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області укласти договір № 5 про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр" №240 від 14.07.2005 року у запропонованій позивачем редакції.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди державного майна, який неодноразово продовжував свою дію. Загальний строк дії договору, як зазначав позивач, становить 11 років і сплинув 31.07.2016 року. Позивач стверджував, що він звертався до відповідача про пролонгацію договору, однак орган управління державним майном (Міністерство економічного розвитку і торгівлі України) не надав згоду на пролонгацію договору оренди з підстав порушення позивачем істотних умов такого договору (зокрема, щодо збереження орендованого майна), а посилаючись на таку позицію органу управління та намір використовувати орендоване майно для власних потреб - відповідач звернувся до позивача із заявою про припинення дії договору. Однак, таку відмову та заяву позивач вважає протиправними, оскільки, як посилається позивач, він не вчиняв жодних дій щодо псування майна, а мав місце лише об'єктивний та неминучий знос об'єкта оренди. Ані орган управління, ані відповідач не зазначили яким чином вони будуть використовувати для власних потреб орендоване майно. Відповідно до вимог чинного законодавства, в березні 2016 року було проведено оцінку орендованого майна, про що складено звіт, який, згідно висновку будівельно-технічного, економічного, товарознавчого та авто-товарознавчого експертного дослідження №1628/1629/1689/1690 від 15.11.2016 року, у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що в цілому не вплинули на достовірність оцінки. Позивач також вважає, що необхідність проведення інвентаризації та перерахунку розміру орендної плати для пролонгації договору є не обов'язковим, оскільки відповідна вимога не передбачена ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". В розумінні ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" позивача не було проінформовано про намір власника об'єкту оренди використовувати відповідне майно для власних потреб, а повідомлено лише про недоцільність пролонгації договору. Після припинення строку дії договору оренди 31.07.2016 року позивач продовжує користуватись орендованим майном та сплачувати за нього орендну плату - а тому, на думку позивача, договір оренди має бути продовжено до 17.08.2027 року (на 11 років - як сукупний строк, протягом якого діяв договір оренди).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.11.2016 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2017 року скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 року, справу №922/3633/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.07.2017 року, прийнятим за результатами нового розгляду справи в задоволенні позову відмовлено.

Дане рішення мотивовано тим, що заява про припинення дії договору свідчить, що 11.08.2016 року, тобто в межах визначеного ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" місячного строку після закінчення 31.07.2016 року строку дії договору оренди, відповідач звернувся до позивача із заявою про припинення дії договору оренди. Відповідні обставини не заперечувались і не спростовувались позивачем під час розгляду даної справи. Отже, договір оренди є припиненим у зв'язку з закінченням 31.07.2016 року строку, на який його було укладено. При цьому, суд констатував, що надані позивачем лист Мінекономрозвитку України №3242-06/16217-03 від 13.05.2015 року про надання згоди на пролонгацію договору оренди на 5 років та лист Мінекономрозвитку України від 11.04.2016 року №3242-10/10473-07 про недоцільність наступної пролонгації договору оренди - не мають юридичного навантаження в контексті вирішення питання про пролонгацію чи не пролонгацію договору оренди. Адже, дозвіл органу управління державним майном (в даному випадку Мінекономрозвитку України), з огляду на приписи ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вимагається тільки на укладення договору оренди, а не на його пролонгацію. Заява відповідача про припинення дії договору, з огляду на положення ст.ст. 1, 6, 627 ЦК України, - однозначно свідчить про відмову відповідача продовжувати строк дії вказаного договору оренди державного майна та свідчить про його волевиявлення на припинення орендних правовідносин за договором оренди №240/5338 цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр" від 14.07.2005 року. За таких обставин, суд дійшов висновку про неприпустимість зобов'язання відповідача в примусовому порядку здійснити пролонгацію договору оренди. Твердження позивача про наявність у нього права на автоматичну пролонгацію договору оренди відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та кореспондуючого з ним обов'язку відповідача щодо укладення договору про пролонгацію договору оренди за викладених обставин - є безпідставними. Позивач не обґрунтовує свої вимоги саме переважним правом на укладення нового (іншого) договору оренди, а наполягає на пролонгації договору оренди, строк дії якого вже сплинув - до спірних правовідносин ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не застосовується. Вимоги та заперечення, обгрунтовані наміром третьої особи використовувати об'єкт оренди для власних потреб - позбавлені правового навантаження щодо заявлених предмета і підстав позову.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року, апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 24 липня 2017 року в справі № 922/3633/16 залишено без змін.

Дана постанова мотивована тим, що надані позивачем лист Мінекономрозвитку України №3242-06/16217-03 від 13.05.2015 року про надання згоди на пролонгацію договору оренди на 5 років та лист Мінекономрозвитку України від 11.04.2016 року №3242-10/10473-07 про недоцільність наступної пролонгації договору оренди - не мають юридичного навантаження в контексті вирішення питання про пролонгацію чи не пролонгацію договору оренди, так як дозвіл органу управління державним майном (в даному випадку Мінекономрозвитку України), з огляду на приписи ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вимагається лише на укладення договору оренди, а не на його пролонгацію. Окрім цього, господарський суд першої інстанції вказував на те, що чинним законодавством (ст.ст. 6, 627 ЦК України) не передбачено обов'язку відповідача на продовження строку дії договору оренди, крім того, за висновком місцевого господарського суду, цивільне законодавство взагалі не встановлює такого способу захисту цивільного права чи інтересу як зобов'язання примусового укладення договору (Верховний Суд України - Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України; постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12). Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та неврахування висновків Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 12.04.2017 року, якою справу було передано на новий розгляд. Судами під час нового розгляду справи, надані позивачем докази не досліджені, висновки судів ґрунтуються виключно на твердженнях відповідача (які не підтверджено належними доказами) та не відповідають обставинам справи. Господарськими судами під час нового розгляду справи №922/3633/16 не правильно застосовано положення статей 763, 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, п. 30 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», частини 2 та 3 статті 17, ч. 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», порушено положення ст. ст. 41, ч. 1 ст. 111 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року). За таких обставин, рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2017 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 року по справі №922/3633/16 підлягають скасуванню, а позов повному задоволенню.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.03.2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2017 року та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 року у справі №922/3633/16, касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" призначено до розгляду на 17.04.2018 року.

17.04.2018 року у судове засідання в приміщенні Касаційного господарського суду з'явилися представники сторін. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду касаційної скарги у відповідності до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 17.04.2018 року у розгляді касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року у справі №922/3633/16 оголошено перерву до 02 травня 2018 року.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року у справі №922/3633/16 без змін.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.07.2005 року між відповідачем (як орендодавцем) та позивачем (як орендарем) було укладено договір оренди №240/5338 цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр" (далі - договір оренди).

Станом на 30.06.2005 року було проведено оцінку цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр", вартість майна, що використовується орендарем визначено в сумі 812,8 тис. грн. (Акт оцінки цілісного майнового комплексу).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр" (далі - "підприємство"), склад і вартість якого визначено відповідно до наведених акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 30.06.05 року, вартість орендованого майна становить 6181,8 тис. грн., у тому числі основні засоби без капітальних інвестицій за залишковою вартістю - 4341,3 тис. грн., нематеріальні активи за залишковою вартістю - 1840,5 тис. грн.

Згідно з п. 1.2 договору оренди, оборотні матеріальні засоби в сумі 812,8 тис. грн. орендар викуповує на підставі договору купівлі-продажу, що укладається одночасно з підписанням цього договору.

За договором купівлі-продажу матеріальних оборотних засобів цілісного майнового комплексу науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр" до позивача від відповідача перейшло у власність майно - оборотні матеріальні засоби, які входили до складу цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр" згідно акту оцінки цілісного майнового комплексу підприємства.

В п. 1.3 договору сторони домовились, що у зв'язку з перевищенням, кредиторської заборгованості над сумою залишку коштів у касі та на розрахункових рахунках у банках, суми дебіторської заборгованості підприємства, грошові кошти в сумі 1474,2 тис. грн. передаються орендарю для погашення кредиторської заборгованості державного підприємства.

Після укладання цього договору орендар приєднує до свого майна підприємство в установленому порядку (п. 1.4 договору оренди).

Відповідно до п. 1.5 договору оренди, цей договір є підставою для виникнення в разі приватизації підприємства пріоритетних прав орендаря на довгострокову оренду земельних ділянок, на яких розміщене підприємство, з наступним викупом цієї ділянки відповідно до законодавства.

Орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр" відповідно до передавального балансу (п. 1.6 договору оренди).

Відповідно до п. 10.1 договору оренди, цей договір укладений строком на 5 років, що діє з 14.07.2005 року до 14.07.2010 року включно.

В п. 10.6 договору оренди сторони домовились, що після закінчення строку дії договору оренди, договір може бути продовжений шляхом укладення додаткової угоди.

До договору оренди сторонами укладались додаткові угоди.

Додатковою угодою №290 від 14.07.2010 року сторони погодили строк дії договору оренди до 14.09.2010 року.

В період з 07.03.2014 року по 03.09.2014 року проводилась перевірка стану збереження та підстав використання об'єкту оренди, під час якої було встановлено, зокрема, факти неналежного збереження об'єктів державної власності, що призвело до порушення п. 5.3-5.5 договору оренди (Звіт про результати перевірки стану збереження та підстав використання державного майна цілісного майнового комплексу науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр", відповідно до договору оренди від 14.07.2005 року №240/5338).

Додатковою угодою №319 від 30.07.2010 року сторони погодили строк дії договору оренди до 14.07.2015 року.

Листом від 04.02.2015 року №10 з огляду на закінчення строку дії договору 14.07.2015 року, а також необхідність проведення оцінки об'єкта оренди відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" для пролонгації договору (адже остання оцінка об'єкта оренди проводилась більше три роки тому), відповідач просив позивача повідомити про намір щодо подальшого використання об'єкту оренди.

Листом від 10.02.2015 року №05/422 позивач повідомив відповідача про намір продовжити строк дії договору оренди на 5 років - до 14.07.2020 року.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надало погодження на передачу цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр" в оренду терміном на 5 років без права викупу та передачі в суборенду за умови відсутності на момент здачі в оренду податкової застави на це майно та за умови, що це майно не перебуває під судовими арештами (лист Мінекономрозвитку України №3242-06/15217-03 від 13.05.2015 року), про що відповідач повідомив позивача листом №10-16-9642 від 22.05.2015 року.

Листом від 14.07.2015 року №11-06-02-05270 відповідач повідомив позивача про надання Мінекономрозвитку України згоди на пролонгацію договору оренди строком на 5 років, а також повідомив про необхідність проведення оцінки орендованого майна з огляду на положення ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв'язку з чим просив позивача в триденний термін з моменту отримання даного листа надати кандидатури членів комісії з оцінки майна, та направив примірник Договору №1 до договору оренди.

Наказом відповідача від 30.07.2015 року №00622 було призначено інвентаризацію майна цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр" станом на 31.07.2015 року - дату оцінки об'єкта оренди; визначено комісію з інвентаризації майна цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр".

Як вбачається з листа відповідача від 18.11.2015 року №11-06-02-06410, інвентаризація майна цілісного майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства "Укрмеханобр" була проведена 31.07.2015 року, результати якої оформлено Зведеним актом від 31.08.2015 року.

З вказаного листа також вбачається, що 11.09.2015 року у регіональному відділенні відбулось засідання комісії з оцінки вартості зазначеного державного майна, що оформлено Протоколом № 1, який підписаний всіма членами комісії з оцінки згідно з наказом регіонального відділення від 30.07.2015 року №00622.

21.07.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» було підписано Договір № 1 про внесення змін до Договору оренди від 14.07.2005 року №240 ЦМК ДНВП «Укрмеханобр», яким:

- продовжено строк дії договору оренди №240 до 30.11.2015 року;

- зобов'язано Орендаря, в термін, визначений діючим законодавством, провести інвентаризацію державного майна ЦМК ДНВП «Укрмеханобр» станом на 31.07.2015 року;

- одночасно з проведенням інвентаризації зобов'язано Орендаря здійснити станом на 31.07.2015 року аудиторську перевірку щодо правильності формування вартості орендованого державного майна, що входить до складу ЦМК ДНВП «Укрмеханобр», руху державних основних засобів та амортизаційного фонду на ЦМК ДНВП «Укрмеханобр»;

- зобов'язано Орендодавця, на підставі акту оцінки, складеного станом на 31.07.2015 року визначити розмір орендної плати за базовий місяць оренди - липень 2015 року, з одночасним внесенням змін до Договору оренди № 240 в частині вартості орендованого державного майна, що входить до складу ЦМК ДНВП «Укрмеханобр», та розміру орендної плати; - зобов'язано Орендодавця визначити різницю між розміром орендної плати, яку Орендар сплачував на момент підписання Договору №1 до Договору оренди № 240, та розміром орендної плати, що буде визначена на підставі акту оцінки; - зобов'язано Орендодавця, з урахуванням визначеної різниці (див. попередній пункт) донарахувати орендну плату з 14 липня 2015 року - місяць, починаючи з якого здійснюється перерахунок орендної плати та послідуючі місяці оренди до моменту внесення змін до Договору оренди № 240, визначених п. 13.3. цього Договору; зобов'язано Орендаря, після донарахування Орендодавцем орендної плати, перерахувати донараховану суму до державного бюджету протягом 1 (одного) місяця після внесення змін, визначених п. 13.4 Договору оренди № 240. Після чого, 30.07.2015 року, з метою: - підготовки до оцінки ЦМК ДНВП «Укрмеханобр»; - визначення складу необоротних матеріальних та нематеріальних активів, що входять до складу цілісного майнового комплексу «Укрмеханобр»; - визначення складу майна, що передається на утримання або зберігання орендарю, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області був виданий наказ №00622 від 30.07.2015 року.

На виконання Договору № 1 до Договору оренди № 240, листа від 14.07.2015 року №11-06-07-03270 та наказу №00622 від 30.07.2015 року «Про оцінку об'єкта оренди -Державного науково-виробничого підприємства «Укрмеханобр» Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" було проведено відповідні роботи та надано необхідні матеріали інвентаризації майна станом на 31.07.2015 року, укладено відповідні договори на проведення аудиту та експертної оцінки, проведено оплату виконаних робот з аудиту у повному обсязі.

Листом від 18.11.2015 року №11-06-02-06410 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області повідомило ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про необхідність повторного проведення комплексу заходів щодо пролонгації договору оренди ЦМК ДНВП «Укрмеханобр» станом на 30.11.2015 року, включаючи інвентаризацію, обов'язковий аудит і експертну оцінку, на підставі негативної рецензії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 21.10.2015 року щодо наданого експертного висновку, який «не в повній мірі відповідає стандартам і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, у разі усунення зазначених недоліків».

27.11.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" було підписано Договір №2 про внесення змін до Договору оренди від 14.07.2005 року №240 ЦМК ДНВП «Укрмеханобр», яким продовжено строк дії Договору оренди №240 до 30.11.2015 року та передбачені зобов'язання аналогічні умовам викладеним у Договорі №1, з урахуванням зміщення строків дії Договору оренди №240.

На виконання умов Договору №2, листа №11-06-02-06410 та наказу №01016 від 27.11.2015 року «Про оцінку об'єкта оренди - Державного науково-виробничого підприємства «Укрмеханобр» Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" було вдруге проведено інвентаризацію станом на 30.11.2015 року, укладено договори на проведення аудиту та експертної оцінки, по-друге проведено оплату виконаних робот з аудиту у повному обсязі.

Листом від 24.02.2016 року № 11-04-01029 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області повідомило ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про необхідність проведення у третій раз комплексу заходів щодо пролонгації договору оренди ЦМК ДНВП «Укрмеханобр» станом на 31.03.2016 року, включаючи інвентаризацію, обов'язковий аудит і експертну оцінку на підставі негативної рецензії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 15.02.2016 року щодо наданого експертного висновку, який «не в повній мірі відповідає стандартам і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, у разі усунення зазначених недоліків».

16.03.2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" було підписано Договір №3 про внесення змін до Договору оренди від 14.07.2005 року №240 ЦМК ДНВП «Укрмеханобр», яким продовжено строк дії Договору оренди №240 до 31.07.2016 року та передбачені зобов'язання аналогічні умовам викладеним у Договорах №1 та №2 , з урахуванням зміщення строків дії Договору оренди №240.

На виконання умов Договору №3, листа №11-04-01029 наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області №00220 від 18.03.2016 року «Про оцінку об'єкта оренди - Державного науково-виробничого підприємства «Укрмеханобр», ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" розпочало проведення інвентаризації станом на 31.03.2016 року.

20.04.2016 року ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" було отримано листа № 3242-10/10473-07 від 11.04.2016 року Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про недоцільність пролонгації договору оренди № 240 від 14.07.2005 року.

Відповідачем за весь час знаходження орендованого майна в оренді у Позивача не направлялось жодного листа з приводу погіршення стану майна, не пред'являлись претензії чи вимоги стосовно відшкодування збитків, завданих пошкодженням майна.

29.04.2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" було підписано Договір №4 про внесення змін до Договору оренди №240 ЦМК ДНВП «Укрмеханобр», яким викладено пункт 3.2. Договору оренди №240 в наступній редакції: орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць з урахуванням закону України про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік.

Як вже зазначалося раніше, в повідомленні третьої особи зазначено про те, що відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" третя особа вважає можливим надання в оренду Майна терміном на 5-ть років та дає погодження на передачу в оренду Майна без права викупу та передачі в суборенду, за умови відсутності на момент здачі в оренду податкової застави на це Майно та за умови, що це Майно не перебуває під судовими арештами.

Взаємовідносини сторін у даній справі регулюються нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також Законом України "Про управління об'єктами державної власності".

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" третя особа, у даному випадку, як уповноважений орган управління надає орендодавцям об'єктів держаної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач заперечував проти висновків проведеної оцінки.

При новому розгляді справи господарськими судами не зроблено належних висновків щодо оцінки Майна.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено 1. Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. 2. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. 3. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Як вбачається з повідомлення третьої особи від 13.05.2015 року, вона погодила строк (термін) договору з урахуванням приписів ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

До матеріалів справи залучено повідомлення третьої особи, яке надіслано на адресу позивача, в якому зазначено про те, що за результатами перевірок Договору встановлені чисельні порушення виконання позивачем істотних умов Договору, які зафіксовані у відповідних актах та звітах.

У тому ж повідомленні третя особа посилається на ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме: у разі якщо власник має намір використовувати Майно для власних потреб він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору та повідомляє про недоцільність пролонгації Договору.

Суди попередніх інстанцій, при новому розгляді справи не виконали вказівки викладенні в постанові Вищого господарського суду від 12.04.2017 року та не перевірили, з якою саме метою власником (третьою особою) буде використовуватися Майно, що є предметом Договору.

Крім цього, господарськими судами не враховано приписи п. 30 ч.1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та повідомлення третьої особи про те, що вона дає згоду на продовження дії договору строком (тільки) до 5-ти років.

Також, господарськими судами під час нового розгляду справи не перевірено твердження третьої особи та відповідача стосовно неналежного виконання позивачем умов Договору оренди №240, в матеріалах справі відсутні належні докази неналежного виконання позивачем умов Договору оренди №240.

Як наслідок судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх фактичних обставин справи, які входять до предмета доказування у даній справі, зокрема щодо реалізації чи нереалізації ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" свого переважного права на продовження (пролонгацію) договору на новий строк.

Відповідно до положень статті 777 Цивільного кодексу України, статті 285 Господарського кодексу України, які регулюють переважне право наймача на укладання договору на новий строк, передбачено, що орендар (наймач), який належно виконує свої обов'язки за договором оренди (найму), після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення цього договору на новий строк.

Частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

При цьому сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавцю про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму. У разі якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права.

Неврахування судом переважного перед іншими особами права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, на укладання договору найму на новий строк, свідчить про ігнорування національними судами практики Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності та є підставою для констатації порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у справі "Стрейтч проти Сполученого Королівства" (Заява №44277/98), суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (пункт 35).

Таким чином, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції, не було встановлено та надано належної правової оцінки взаємовідносинам сторін щодо врегулювання питання продовження користування наймачем майном.

При цьому колегія суддів зазначає, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України, в редакції до 15.12.2017 року, якою керувалися господарські суди при розгляді даної справи, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 79 ГПК України в редакції Закону України № 2447-VІІІ від 03.10.2017 року передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень, щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід врахувати ту обставину, що третьою особою надано згоду на продовження (пролонгацію) Договору тільки на п'ять років; перевірити твердження третьої особи та відповідача щодо неналежного виконання позивачем умов Договору; з урахуванням приписів статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", при необхідності, обговорити питання щодо призначення відповідної судової експертизи.

Необхідно вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи з урахуванням правової природи спірних рішень, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 року у справі №922/3633/16 скасувати.

3. Справу №922/3633/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець