Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.03.2018 року у справі №917/906/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/906/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Кінаша А.Г.,

відповідача - Ставицької І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго",

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

(головуючий - Ільїн О.В., судді - Россолов В.В., Хачатрян В.С.)

від 26.09.2017,

за позовом комунального підприємства "Благоустрій Кременчука",

до публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго",

про стягнення 4 479 202,34 грн,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року комунальне підприємство "Благоустрій Кременчука" звернулось до суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" заборгованості за договорами № 291 від 01.03.2001, № 292 від 01.03.2001 у сумі 4 479 202,34 грн, з яких 1 606 387,46 грн - інфляційні втрати, 286 146,98 грн - 3% річних, 2 586 667,90 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності № 291, № 292 від 01.03.2001, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 4 479 202,34 грн.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.08.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь КП "Благоустрій Кременчука" 1 606 068,51 грн інфляційних втрат, 2 300 159,46 грн пені, 279 477,03 грн 3% річних та судовий збір. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 рішення Господарського суду Полтавської області від 22.08.2016 змінено. Пункти 2, 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 22.08.2016 викладено в такій редакції: "2. Стягнути з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь КП "Благоустрій Кременчука" 2 039 732,56 грн пені, 279 458,02 грн 3% річних, 1 606 387,46 грн інфляційних втрат, 58 838,67 грн судового збору. 3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 33 075,71 грн та пені 4 051,61 грн 3% річних.". 4. Пункти 3, 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 22.08.2016 у справі № 917/906/16 вважати, відповідно, пунктами 4, 5 резолютивної частини рішення. В решті рішення Господарського суду Полтавської області залишено без змін. Стягнуто з КП "Благоустрій Кременчука" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" судовий збір за подання апеляційної скарги.

Додатковою постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 здійснено розподіл судового збору. Стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір за подання касаційної скарги.

24.10.2017 ПАТ "Полтаваобленерго" звернулось з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017, в якій просить змінити постанову апеляційного суду від 26.09.2017 та пункти 2, 3 її резолютивної частини викласти в такій редакції: "Стягнути з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь КП "Благоустрій Кременчука" 2 022 208, 23 грн пені, 845 172, 77 грн інфляційних втрат, 276 971,92 грн 3 % річних, 47 129,25 грн судового збору. Припинити провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення 33 075,71 грн пені та 4 051,61 грн 3 % річних. В решті позовних вимог відмовити".

Підставами для зміни судового рішення відповідач зазначає те, що постанова апеляційного суду від 26.09.2017 прийнята на основі неповного дослідження доказів, без всебічного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального права, а саме ч. 6 ст. 232 ГК України; ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки апеляційний суд помилково здійснив нарахування інфляційних втрат за період, де мало місце прострочення виконання зобов'язання менше місяця. Також посилається на те, що при визначені початку перебігу строку порушення зобов'язання за кожним з орендних платежів за договорами оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності № 291, № 292 від 01.03.2001, необхідно враховувати вимоги ст. ст. 252-254 ЦК України. Зазначає про необхідність здійснення розрахунку пені відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" № 14 від 17.12.2013. Порушення норм процесуального права - ст. ст. 11112, 99 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про те, що відповідач, вказуючи, що апеляційний суд помилково здійснив нарахування інфляційних втрат за періоди, коли мало місце прострочення менше місяця, не зазначив такі періоди; до касаційної скарги відповідач не надав порівняльних таблиць із розрахунками, із яких можна було б встановити в який саме період, на думку відповідача, суд апеляційної інстанції здійснив неправильний розрахунок; не надано відповідачем доказів порушення апеляційним судом ч. 5 ст. 254 ЦК України. Посилався на те, що зобов'язання відповідача про сплату штрафних санкцій за кожний день прострочення, включаючи день оплати, передбачені п. 3.5 договорів оренди; вказаний пункт договорів в судовому порядку не скасований, а тому є обов'язковими для сторін договорів.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Змінюючи рішення місцевого господарського суду та викладаючи пункти 2, 3 резолютивної частини рішення господарського суду в редакції, вказаній в резолютивній частині постанови від 26.09.2017, апеляційний суд порушив норми процесуального права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У рішенні в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04 та № 29465/04) Європейський суд з прав людини вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Таким чином, процедури перегляду судових рішень у апеляційному порядку повинні відповідати вимогам ст. 6 Конвенції і положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Отже, переглядаючи рішення Господарського суду Полтавської області від 22.08.2016, Харківський апеляційний господарський мав керуватися положеннями розділу ХІІ ГПК (в редакції до 15.12.2017), у тому числі ст. 101 ГПК (в редакції до 15.12.2017), якою визначено межі перегляду справи в апеляційній інстанції та ст. 104 ГПК України, з дотриманням вимог ст. 11112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

Як вбачається із матеріалів справи, апеляційний господарський суд не здійснив належний перегляд справи, з дотриманням вимог ст. 101 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), а лише виходив з аналізу висновків постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017, яка була скасована постановою Вищого господарського суду від 18.07.2017 у цій справі. Не здійснив належний перерахунок, заявлених позивачем сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних, а фактично залишив без змін скасовану постанову апеляційного суду, тобто діяв не "як суд встановлений законом",

Постановою Вищого господарського суду від 18.07.2017 було скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі № 917/906/16 в частині позовних вимог про стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь КП "Благоустрій Кременчука" 2 553 592,19 грн пені, 1 606 387,46 грн інфляційних втрат та 282 095,37 грн 3% річних та передано справу в цій частині позовних вимог на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

В частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь КП "Благоустрій Кременчука" 33 075,71 грн пені та 4 051,61 грн 3% річних постанову апеляційного суду залишено без змін.

Однак, апеляційний суд, в порушення вказівок Вищого господарського суду, переглянув справу і в частині припинення провадження у справі, що не могло бути предметом апеляційного перегляду. Таким чином, апеляційним судом не було дотримано вимог ст. 101, 11112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) що є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду від 26.09.2017.

Також, підлягає скасуванню і додаткова постанова апеляційного суду від 09.11.2017, якою було розподілено судовий збір за подання касаційної скарги (а.с. 93-96, т. 3).

Не може бути залишено в силі і рішення місцевого господарського суд, виходячи з такого.

01.03.2001 між міським комунальним підприємством "Кременчукенерго" (правонаступником якого є КП "Благоустрій Кременчука", орендодавцем) та ВАТ "Полтаваобленерго" (орендарем) було укладено договір № 291 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком, що знаходиться на балансі міського комунального підприємства "Кременчукенерго", вартість якого становить за експертною оцінкою 23 139 188,00 грн.

За п. п. 3.1., 3.2. цього договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції - січень 2001 року) 38 565,30 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до місцевого бюджету щомісячно не пізніше 12 числа наступного місяця, за звітним кварталом, і направляється орендодавцю на погашення різниці в тарифах (п. 3.3. договору).

Договір укладений на 25 років та діє до 01.03.2026 (п. 10.1. договору).

Додатковою угодою № 3 від 19.01.2001 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна № 291 від 01.03.2001, що належить до комунальної власності, п. 3.3 викладено у такій редакції: "Орендна плата перераховується до місцевого бюджету щомісячно, не пізніше 12 числа наступного місяця і направляється на рахунок "Кременчукенерго" для погашення заборгованості з різниці по цінам. КП "Кременчукенерго" одержані грошові кошти перераховує на рахунок ВАТ "Полтаваобленерго" для погашення заборгованості по "угоді про переказ боргу" б\н від 19.12.2001, укладеної між КП "Кременчуктеплокомуненерго" та КП "Кременчукенерго".

Додатковою угодою від 10.06.2010 до договору № 291 сторони погодили п. 3.1 договору у такій редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку 771 472,53 грн. Базовий місяць - травень 2010 року".

01.06.2011 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди № 291 від 01.03.2001, відповідно до умов якої орендодавець додатково до орендованого майна, визначеного в розділі 1 договору передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно, згідно з актом приймання-передачі в оренду ПАТ "Полтаваобленерго" основних засобів, відповідно до договору оренди № 291 від 01.03.2001, експертна вартість якого становить 2 446 280,00 грн.

Пунктом 2 цієї угоди встановлено, що розмір орендної плати за користування майном, визначеним у п. 1 цієї додаткової угоди, становить без ПДВ за базовий місць розрахунку червень 2011 року 30 578,50 грн, крім того ПДВ - 20%.

На виконання умов укладеного договору № 291 та додаткових угод до цього договору, КП "Благоустрій Кременчука" за актами приймання-передачі основних засобів передало, а ПАТ "Полтаваобленерго" прийняло в строкове платне користування мережі теплопостачання.

01.03.2001 між міським комунальним підприємством "Кременчукенерго" (правонаступником якого є КП "Благоустрій Кременчука", орендодавцем) та ВАТ "Полтаваобленерго" (орендарем) був укладений договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 292, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком, що знаходиться на балансі міського комунального підприємства "Кременчукенерго", вартість якого становить за експертною оцінкою 158 451 грн.

Згідно з п. 3.1. цього договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції - січень 2001 року) 1 320,40 грн.

Орендна плата перераховується до місцевого бюджету щомісячно не пізніше 12 числа наступного місяця, за звітним кварталом, і направляється орендодавцю на погашення різниці в тарифах (п. 3.3. договору).

Додатковою угодою від 19.12.2001 до договору оренди індивідуально визначеного майна № 292 від 01.03.2001, сторони виклали пункт 3.3. договору в такій редакції: "Орендна плата перераховується до місцевого бюджету щомісячно, не пізніше 12 числа наступного місяця і направляється на рахунок "Кременчукенерго" для погашення заборгованості різниці по цінам. КП "Кременчукенерго" одержані грошові кошти перераховує на рахунок ВАТ "Полтаваобленерго" для погашення заборгованості по "Угоді про переказ боргу" б/н від 19.12.2001, укладеній між КП "Кременчуктеплокомуненерго" та КП "Кременчукенерго".

Додатковою угодою від 10.06.2010 до договору № 292 сторони виклали п. 3.1. договору в такій редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць 1 498,01 грн. Базовий місяць - травень 2010".

Як встановлено судами, за договором № 291 ПАТ "Полтаваобленерго" сплатило позивачу 1 361 278,67 грн за платіжним дорученням від 22.07.2015 за січень 2015 року, за платіжним дорученням від 07.08.2015 - 1 433 426,44 грн за лютий 2015 року, за платіжним дорученням від 09.09.2015 - 1 588 236,49 грн за березень 2015 року, за платіжним дорученням від 06.10.2015 - 1 810 589,60 грн за квітень 2015 року, за платіжним дорученням від 24.12.2015 - 1 850 422,57 грн за травень 2015 року, за платіжним дорученням від 30.12.2015 - 1 857 824,27 грн за червень 2015 року, за платіжним дорученням від 28.04.2016 - 9 251 582,69 грн за липень-листопад 2015 року та за договором № 292 від 01.03.2001 - 2 182,54 грн за платіжним дорученням від 22.07.2015 за січень 2015 року, за платіжним дорученням від 07.08.2015 - 2 298,22 грн за лютий 2015 року, за платіжним дорученням від 09.09.2015 - 2 546,42 грн за березень 2015 року, за платіжним дорученням від 06.10.2015 - 2 902,92 грн за квітень 2015 року, за платіжним дорученням від 24.12.2015 - 2 966,78 грн за травень 2015 року, за платіжним дорученням від 30.12.2015 - 2 978,65 грн за червень 2015 року та за платіжним дорученням від 29.04.2015 - 14 833,10 грн за липень-листопад 2015 року.

Статтями 525 ЦК України, 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов відповідно до ст. 526 ЦК України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлено статтею 629 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Відповідно до п. 3.5 договорів орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Застосування при визначенні строку прострочення правил ч. 5 ст. 254 ЦК, згідно якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, є безпідставним, оскільки вказане правило стосується строку, а умовами договорів, з урахуванням додаткових угод, був визначений термін оплати, адже договори містять посилання на календарну дату - не пізніше 12 числа наступного місяця, що відповідає поняттю "термін", викладеному в ч. 2 ст. 252 ЦК - термін визначається календарною датою.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Постановлене у справі рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Задовольняючи частково позов, місцевий господарський суд не встановив початок прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання, належним чином не врахував ч. 2 ст. 252 ЦК України, не здійснив належний перерахунок 3 % річних, інфляційних втрат, пені, з урахуванням умов договорів і вимог чинного законодавства, а лише вказав на те, що з відповідача підлягає стягненою 1 603 497,61 грн інфляційних втрат, 2 296 386,78 грн пені, 279 020,32 грн 3% річних за договором № 291 та 2 570,90 грн інфляційних втрат, 3 772,68 грн пені, 456,71 грн 3% річних за договором № 292.

Також, місцевий суд посилався на те що, оскільки, з відповідача вже було стягнуто за договором № 291 від 01.03.2001 договірну пеню за прострочення сплати орендної плати за січень 2015 року в сумі 28 363,08 грн за період з 13.02.2015 по 16.03.2016 та лютий 2015 року в сумі 4 712,63 грн за період 13.03.2015 по 16.03.2016 та 3% річних від прострочено суми заборгованості з орендної плати за січень 2015 року в сумі 3 580,35 грн за період з 13.02.2015 по 16.03.2016 та лютий 2015 року в сумі 471,26 грн за період 13.03.2015 по 16.03.2016, то вказані суми не можуть бути повторно стягнуті з відповідача.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду слід врахувати наведене, належним чином дослідити умови договорів № 291, № 292 від 01.03.2001, з урахуванням додаткових угод до них, здійснити належний перерахунок заявлених позивачем сум інфляційних втрат, 3 % річних, пені, врахувати вимоги ч. 2 ст. 252 ЦК України, встановити початок прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання, врахувати подану відповідачем заяву про застосування позовної давності та належним чином встановити суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача і ухвалити рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.

Оскільки справа передана на новий розгляд, то відповідно до вимог ст. 129 ГПК України питання розподілу судових витрат має бути вирішене при ухваленні рішення.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 22 серпня 2016 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2017 року та додаткову постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2017 року у справі за № 917/906/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач