Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/4589/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 (колегія суддів: Колоколов С. І., Діброва Г. І., Савицький Я. Ф.) і рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 (суддя Сулімовська М. Б.) у справі

за позовом керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авкубі Плюс" про визнання недійсним договору оренди майна, додаткової угоди та повернення приміщення,

за участі:

прокурора - Цимбалістого Т. О.,

представника відповідача - Соколова М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (далі - Кодимська міськрада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авкубі Плюс" (далі - ТОВ "Авкубі Плюс") про визнання недійсним договору оренди майна, додаткової угоди та повернення приміщення.

2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор послався на передачу приміщення котельні, паливного складу, кімнати відпочинку, душової, розташованих за адресою: Одеська область, м. Кодима, пл. Перемоги, 1, в оренду на порушення вимог Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" без застосування підготовчої процедури та проведення відповідного конкурсу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 09.01.2018 між Кодимською районною радою (орендодавець) та ТОВ "Авкубі Плюс" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно загальною площею 67,6 кв. м, а саме - приміщення котельні, паливний склад, кімнату відпочинку, душову, розташоване за адресою: 66000, Одеська область, м. Кодима, пл. Перемоги, 1, що перебуває на балансі Кодимської районної ради (далі - майно).

4. За умовами пункту 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення котельні альтернативних видів палива.

5. Договір оренди укладено сторонами на строк один рік, і він діє з 09.01.2018 до 09.01.2019 включно (пункт 10.1). Пунктом 10.4 договору оренди визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

6. Договір оренди підписано представниками сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

7. 09.01.2018 за актом приймання-передачі майно передано орендарю.

8. У зв`язку зі зміною власника майна, яка пов`язана з передачею цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку № 1 зі спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району до комунальної власності територіальної власності Кодимської міськради, 19.01.2021 між Кодимською міськрадою і ТОВ "Авкубі Плюс" укладено додаткову угоду до договору оренди, відповідно до якої змінено орендодавця на Кодимську міськраду (далі - додаткова угода).

9. На виконання умов зазначеної додаткової угоди сторонами підписано акт приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади Кодимської міськради, що підтверджує фактичну передачу зазначеного майна у строкове платне користування орендарю новим орендодавцем.

10. Рішенням Кодимської районної ради від 30.10.2017 № 285-VII "Про надання дозволу голові Кодимської районної ради на передачу в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району" голові Кодимської районної ради надано дозвіл на передачу в оренду спірного нерухомого майна та вирішено забезпечити визначення орендарів відповідно до Порядку проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, затвердженого рішенням районної ради від 26.07.2012 № 219 VI.

11. Як зазначає Прокурор, підготовча процедура та проведення передбаченого конкурсу до укладення оспорюваного договору оренди не проводились, що вказує на те, що майно (зокрема, приміщення котельні) було передано в оренду з порушенням вимог Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. 15.05.2024 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024, про відмову у задоволенні позову.

13. Приймаючи вказані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Прокурором при оскарженні договору оренди та додаткової угоди до нього відповідачем було визначено лише одну зі сторін правочину - ТОВ "Авкубі Плюс" (орендаря). У свою чергу, іншу сторону спірного договору - Кодимську міськраду (орендодавця) Прокурор визначив позивачем у даному спорі. Таким чином, незалучення до участі у справі як відповідачів обох сторін оспорюваного договору послужило підставою, з якої суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову Прокурора.

14. Суди виснували, що пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача (в даному випадку визначення Прокурором Кодимської міськради як позивача, а не відповідача) є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність надавати оцінку іншим аргументам Прокурора, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості або необґрунтованості позову про визнання правочину недійсним, оскільки дослідженню вказаних обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Короткий зміст касаційної скарги

15. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій та ухвали нове - про задоволення позову в повному обсязі.

16. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на тому, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано положення частин третьої-четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частин третьої-четвертої статті 53 ГПК України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

17. Скаржник вказує на те, що у разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним таке повернення відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник, а тому Прокурором було обґрунтовано залучено міську раду позивачем, а не відповідачем.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

18. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Авкубі Плюс" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на тому, що під час апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було дотримано вимоги матеріального та процесуального права.

19. На спростування доводів касаційної скарги відповідач посилається на те, що Верховний Суд неодноразово вказував (постанови від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18), що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

20. Відповідач зазначає, що процесуальне позиціонування Прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави, а отже, визначення цього органу як позивача суперечить принципу розумності. На думку відповідача, Прокурор мав залучити Кодимську міськраду як відповідача у цій справі.

Позиція Верховного Суду

21. Згідно із частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Предметом позову у справі, що переглядається, є вимоги про визнання недійсними правочинів оренди (договору та додаткової угоди до нього) нерухомого майна комунальної власності та про повернення такого майна його власнику - територіальній громаді в особі Кодимської міськради. Звертаючись до суду з таким позовом, Прокурор визначив позивачем Кодимську міськраду, а єдиним відповідачем - ТОВ "Авкубі Плюс".

23. Як було встановлено судами, у цій справі Прокурор обґрунтовував, що порушення інтересів держави полягає в передачі майна з порушенням вимог Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", без застосування підготовчої процедури та проведення відповідного конкурсу.

24. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Прокурором при оспорюванні договору оренди та додаткової угоди було визначено лише одну із сторін правочину - ТОВ "Авкубі Плюс", що свідчить про пред`явлення вимоги до неналежного відповідача. Таким чином, підставою для відмови в задоволенні позову стало незалучення до участі у справі як відповідачів всіх сторін оспорюваного договору.

25. Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду та звертає увагу на таке.

26. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

27. Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

28. Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

29. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

30. Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

31. Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

32. Відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

33. Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

34. Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

35. У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, на неврахування висновків в якій посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на таке:

"8.8. Прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу державної влади чи місцевого самоврядування, зокрема, тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Близькі за змістом висновки сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 917/341/19."

8.9. Велика Палата Верховного Суду вважає, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються із постановами Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

8.11. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів. При цьому слід мати на увазі, що вимогу про визнання недійсним договору може заявити як його сторона, так й інша заінтересована особа. Крім того, якщо земельна ділянка має одночасно декілька цільових призначень (наприклад, належить і до земель водного фонду як прибережна захисна смуга, і до земель природно-заповідного фонду, будучи частиною території чи об`єкта такого фонду), то залежно від підстав позову повноваження захищати інтерес держави у використанні такої ділянки за відповідним призначенням може належати різним суб`єктам (як органам державної влади, так і місцевого самоврядування)".

36. Визначаючи коло належних відповідачів, суди попередніх інстанцій не врахували наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду, а також того, що Прокурором окрім позовних вимог про визнання недійсним правочинів оренди (договору та додаткової угоди), сторонами яких є Кодимська міськрада та ТОВ "Авкубі Плюс", була заявлена також і вимога щодо повернення майна.

37. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним таке повернення має відбуватися на користь територіальної громади, від імені яких діє Кодимська міськрада, а тому Прокурором було обґрунтовано залучено її позивачем за відповідним позовом, предметом якого є, зокрема, вимога щодо повернення майна.

38. У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

39. Про безпідставність визначення Кодимської міськради відповідачем свідчить те, що у даній справі це призведе до неможливості задоволення вимоги про повернення майна з оренди на її користь, адже саме відповідач є особою, за рахунок якої можливе задоволення позовних вимог.

40. Не зважаючи на те, що визначена скаржником підстава для касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підтвердилась, відсутність у Верховного Суду в силу приписів статті 300 ГПК України процесуальної можливості з`ясовувати та встановлювати фактичні обставини справи перешкоджає прийняттю нового рішення по суті справи, а тому судові рішення підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

41. Вважаючи неналежність відповідача самостійною підставою для відмови у позові, суди попередніх інстанцій не надавали оцінку доводам сторін по суті спору, тож без належної оцінки залишились, зокрема доводи Прокурора та відповідача у справі.

42. За твердженням Прокурора, об`єкт оренди є специфічним об`єктом комунальної власності, а саме - цілісним майновим комплексом та належить до сфери регулювання Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", передача якого без застосування підготовчої процедури та проведення відповідного конкурсу є неможливою.

43. У свою чергу відповідач зазначає про те, що майно, передане ТОВ "Авкубі Плюс" в оренду, не є відокремленим цілісним майновим комплексом - "об`єктом централізованого теплопостачання" та для його передачі в оренду не може бути застосована процедура, передбачена відповідним Законом.

44. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів звертає увагу на те, що при новому розгляді справи судам необхідно з`ясувати усі істотні обставини, які входять до предмета спору у даній справі, зокрема, чи розповсюджуються норми Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" на передачу приміщення котельні, паливного складу, кімнати відпочинку, душової, розташованих за адресою: Одеська область, м. Кодима, пл. Перемоги, 1.

45. У зв`язку із викладеним, оскільки доводи скаржника частково підтвердилися, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення судів попередніх інстанцій скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

46. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, зокрема, щодо обставин, які стосуються обґрунтованості позову в частині наявності/відсутності підстав для визнання правочину оренди недійсним, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

48. Пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Судові витрати

49. Відповідно до приписів частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 240 300 308 310 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі № 916/4589/23 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач