ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа №823/1741/17

адміністративне провадження №К/9901/61562/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Стародуба О. П.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року (колегія суддів: Бабенко К. А., Літвінова Н. М., Сорочко Є. О.) у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІНТЕР-15" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю Третьої особи: Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради про визнання протиправним та скасування Рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ІНТЕР-15 (далі позивач) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області від 26.05.2017 №26 про скасування дії рішення відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 14.02.2017 №ЧК 082170451643 на об'єкт Реконструкція житлового будинку з надбудовою третього та мансардного поверху за адресою: вул.

Воїнів Інтернаціоналістів, 15 в м. Умань Черкаської області.

Позов мотивовано тим, що відповідач під час проведення перевірки порушив вимоги законодавства України, що регламентують її здійснення. Зокрема, декларацію про початок будівельних робіт на вищевказаний об'єкт будівництва скасовано без його фактичної перевірки. Крім того, позивач зазначив, що спірне рішення прийняте за відсутності порушень законодавства.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції не враховано той факт, що позивачем здійснювалась не просто реконструкція, а реконструкція з надбудовою третього та мансардного поверху, що фактично є новим будівництвом зі збільшенням поверховості.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив касаційну скаргу відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

У зв'язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області проведено позапланову перевірку дотримання Позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26 травня 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.05.2017, в якому зафіксовано порушення під час реєстрації вищевказаної декларації, а саме: форма бланку не відповідає формі, затвердженій КМУ; відсутнє повне найменування органу, який видав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки; не відображено інформацію про документ, який підтверджує право власності чи користування земельної ділянкою.

На підставі акту перевірки відповідач оформив спірне рішення від 26.05.2017 №26, яким скасовано дію рішення відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 14.02.2017 №ЧК 082170451643 на об'єкт Реконструкція житлового будинку з надбудовою третього та мансардного поверху за адресою: вул.

Воїнів Інтернаціоналістів, 15 в м. Умань Черкаської області.

Не погодившись з указаним рішенням відповідача ОСББ звернулось до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що реконструкція вищевказаного житлового будинку передбачає збільшення його площі шляхом добудови додаткових поверхів, а отже зміни його геометричних розмірів, що відповідно до п.1 ч.3 та ч.4 ст.34 ст.37 ~law5~ передбачає наявність документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, відтак спірне рішення скасуванню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказав на відсутність будь-яких доказів того, що реконструкція житлового будинку з надбудовою третього та мансардного поверху за адресою: вул.

Воїнів-інтернаціоналістів, 15 в м. Умані Черкаської області здійснюється зі зміною зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038-VI (надалі-Закон № 3038-VI), державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до положень п. 12 указаної статті, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених частиною 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038-VI (надалі-Закон № 3038-VI повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За невиконання письмових вимог головних інспекторів будівельного нагляду об'єкти нагляду несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 2. Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №698 (надалі - Порядок №698), нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, мм.

Києві і Севастополі (далі - головні інспектори будівельного нагляду) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Пунктом 23 Порядку №698 передбачено, що за результатами планової або позапланової перевірки головний інспектор будівельного нагляду, який проводив перевірку, складає акт перевірки за формою згідно з додатком 4.

Згідно з п. 32 Порядку №698, якщо рішення об'єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Так, у додатку 5 до Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13 квітня 2011 року №466 наведено форму Декларації про початок виконання будівельних робіт. Зокрема, у розділі "Найменування посади відповідальної особи" зазначено "Головний архітектор проекту", тоді як у Декларації Позивача - "Головний архітектор проекту, особа, що здійснює авторський нагляд".

Крім того, у Декларації найменування органу, яким видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки зазначено Відділ архітектури містобудування та кадастру, тоді як найменуванням цього органу є Відділ архітектури містобудування та кадастру Уманської міської ради.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що вказані порушення є формальними, не є суттєвими та не можуть вважатися такими, що мають наслідком скасування декларації про початок виконання будівельних робіт.

Як убачається з Декларації про початок виконання будівельних робіт від
14.02.2017 №ЧК 082170451643, за адресою: вул. Воїнів-інтернаціоналістів, 15 в м.

Умані Черкаської області здійснюється реконструкція житлового будинку з надбудовою третього та мансардного поверху.

При цьому до указаної декларації не додано документу, який підтверджує право власності чи користування земельної ділянкою.

Так, згідно з ~law8~, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт; для отримання дозволу подається заява, до якої додається копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію.

Згідно з пунктом 3.2 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", будівництво - це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва.

Відповідно до пункту 3.21 вказаного ДБН, реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників, забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко - економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

При цьому, положеннями статті 34 Закону № 3038 передбачено, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Відтак, для реконструкції частини житлового будинку, документ, що посвідчує право на земельну ділянку не вимагається.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом у постанові №822/5941/15 від 06 лютого 2020 року.

При цьому, будь-які докази, що реконструкція житлового будинку з надбудовою третього та мансардного поверху за адресою: вул. Воїнів-інтернаціоналістів, 15 в м. Умані Черкаської області здійснюється зі зміною зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, дії якого оскаржуються в цій справі, не надав судам попередніх інстанцій належних доказів, які би підтверджували факт того, що реконструкція житлового будинку здійснюється зі зміною зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані.

З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову є вірним та вмотивованим.

Не дають підстав для скасування рішення суду попередньої інстанції також інші, зазначені у касаційній скарзі, аргументи відповідача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів судів.

Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

О. П. Стародуб