ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 640/13697/19

адміністративне провадження № К/9901/15195/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Шевцової Н. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ С Є Десна" до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ С Є Десна" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Губської Л. В. (головуючий), Епель О. В., Степанюка А. Г.

І. Суть спору та історія справи

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ С Є Десна" (далі - ТОВ "ФМ С Є Десна", позивач) звернулося до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича, в якому просило:

1.1. визнати неправомірною та скасувати постанову від 11.07.2019 про стягнення з боржника основної винагороди по виконавчому провадженню №59524909;

1.2. визнати неправомірною та скасувати постанову від 12.07.2019 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження по виконавчому провадженню №59524909;

1.3. визнати неправомірними дії відповідача щодо перерахування стягнутих грошових коштів у сумі 100971,62 грн. (основна винагорода) та 1298,76 грн. (витрати на виконавче провадження) на свій поточний рахунок.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно та з порушенням вимог законодавства прийнято оскаржувані постанови, у зв'язку з чим такі постанови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем добровільно виконано рішення Господарського суду Київської області і у відповідача не було підстав для перерахування грошових коштів у сумі 100971,62
грн. (основна винагорода) та 1298,76 грн. (витрати на виконавче провадження) на свій поточний рахунок.

3. Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. На виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2018 у справі №911/1563/18 видано наказ від 05.07.2019, відповідно до якого стягнуто з ТОВ "ФМ С Є Десна" на користь ТОВ "Конкріт-Інтернешнл" 872377,22 грн. основної заборгованості, 73136,28 грн. пені, 6453,20 грн. 3% річних, 6979,02 грн. інфляційних втрат, 46386,38 грн. витрат на правничу допомогу, а також 14384,19
грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

5. На підставі вказаного вище наказу, відповідачем прийнято постанову від
11.07.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП №59524909.

6. Одночасно із відкриттям виконавчого провадження 11.07.2019 відповідачем прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 101971,62 грн.

7.11.07.2019 відповідачем також прийнято постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно боржника.

8. Крім того, 11.07.2019 відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ТОВ "ФМ С Є Десна" у межах звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 1121687,91 грн. та стягнуто вказану суму з рахунку банка позивача про що повідомлено відповідача листом від 12.07.2019 №12829/2/1116-БТ.

9. Водночас, позивач із заявами №246/19-К від 11.07.2019 та №248/19-К від
12.07.2019 звернувся до відповідача з метою закінчення виконавчого провадження та повернення стягнутих коштів у зв'язку із добровільним виконанням ним рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2018 у справі №911/1563/18.

10. Розпорядженням №59524909 від 12.07.2019 перераховано позивачу кошти як надлишково стягнуті при виконанні виконавчого документа №911/1563/18 від
05.07.2019.

11.18.07.2019 до відповідача надійшла заява від позивача № 246/19-к від
11.07.2019, в якій останній просив закінчити виконавче провадження та скасувати арешт грошових коштів боржника у зв'язку із добровільним виконанням ним рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2018 в справі № 911/1563/18.

12.12.07.2019 відповідачем прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 1229,76 грн. та 69,00 грн.

13.18.07.2019 відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.

14. Не погоджуючись із прийнятими постановами про стягнення основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, а також з діями відповідача щодо перерахування коштів боржника, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

15. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 31 березня 2020 року адміністративний позов задовольнив.

16. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вчинялось жодних дій спрямованих на примусове стягнення коштів з позивача, адже позивачем самостійно здійснено погашення заборгованості перед стягувачем.

17. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 червня 2020 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив.

18. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що добровільне виконання позивачем рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2018 в справі №911/1563/18 відбулось у день відкриття виконавчого провадження, що виключає можливість застосування ч. 9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження".

IV. Касаційне оскарження

19. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

20. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення приватним виконавцем не будь-яких дій, пов'язаних з організацією виконавчого провадження, а виключно дій по фактичному стягненню з боржника присуджених за виконавчим документом сум, тобто дій, за наслідками яких було стягнуто, повернуто у примусовому порядку відповідну суму стягувану за виконавчим документом. Тобто за своїм призначенням винагорода стягується саме за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення, а саме: отримання відповідних сум стягувачем від виконавця, а не з будь-яких інших джерел.

20.1. Скаржник також зазначає, що позивачем було сплачено суму заборгованості стягувану за виконавчим документом, зокрема: Наказом, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №295 від 10.07.2019 та №296 від 11.07.2019, про що не заперечує відповідач, й така сплата відбувалась до відкриття виконавчого провадження та примусового списання цих сум з банківського рахунку боржника. Водночас, стягувачем (ТОВ "Конкріт-Інтернешнл") грошові кошти, які надійшли від боржника, не було повернуто, що беззаперечно свідчить, що стягувач відмовився від примусового виконання судового рішення, а боржником його було виконано добровільно.

20.1.1. У зв'язку із стягненням з ТОВ "ФМ С Є Десна" надлишкових коштів на погашення боргу, відповідачем винесено розпорядження №59524909 про перерахування на рахунок ТОВ "ФМ С Є Десна" коштів у розмірі 1019417,53, при цьому на рахунок відповідача перераховано 100971,62 грн., що становить розмір його основної винагороди та 1298,76 грн. витрат виконавчого провадження.

20.1.2. Отже, відповідачем не було завершено увесь цикл виконавчих дій, наслідком яких було б перерахування стягнутих сум стягувану.

20.1.3. Натомість, майже уся списана з банківського рахунку позивача (боржника) сума, за виключенням основної винагороди та витрат виконавчого провадження, була повернута позивача (боржнику), як надлишково стягнута.

20.2. Таким чином, позивач вказує, що з врахуванням того, що відповідачем не було забезпечено примусове стягнення з боржника на користь стягувана суми заборгованості за виконавчим документом, оскільки ця сума була повернута позивачу (боржнику), як надлишково стягнута, то відповідач не мав правових підстав для стягнення з боржника (позивача) суми основної винагороди, що повністю узгоджується з висновками щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у рішеннях Верховного Суду, а саме: постанові Верховного Суду від 03.03.2020 року по справі №260/801/19 адміністративне провадження №К/9901/29379/19.

20.3. Крім того, скаржник зазначає, що в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу понесення витрат в сумі 1298,76 грн.

21. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Нормативне регулювання

22. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

23. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

25. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від
02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ~law9~).

26. Відповідно до ~law10~ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у ~law11~ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ~law12~, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law13~, а також рішеннями, які відповідно до ~law14~ підлягають примусовому виконанню.

27. ~law15~ передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених ~law16~ випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

28. Згідно зі ~law18~ заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені ~law19~.

29. Відповідно до ~law20~ виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law21~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

30. Приписами ~law22~ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ~law23~, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ~law24~.

31. Відповідно до ~law25~ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

32. ~law26~ передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

33. ~law27~ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ~law28~, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

34. Відповідно до ~law29~ витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

35. Відповідно до ~law30~ основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

36. Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

37. Відповідно до частин 2 , 3 та 4 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

38. Частина 5 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачає, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

39. Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина 6 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

40. Відповідно до частини 7 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

41. На виконання статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).

42. Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

VІ. Позиція Верховного Суду

43. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

44. Аналізуючи положення частин 4 та 5 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів", питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі.

45. Крім того, пунктом 19 Порядку № 643 визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

46. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

47. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19 і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.

48. Як вбачається з матеріалів справи, листом від 12.07.2019 №12/07/19 стягувач за виконавчим документом (ТОВ "Конкріт-Інтернешнл") повідомив відповідача, що на його рахунок банку були отримані кошти за платіжним дорученням №295 від
10.07.2019 від ТОВ "ФМ С Є Десна" з призначенням платежу "Платіж по рішенню господарського суду від 26.11.2019 по справі 911/1563/18 без ПДВ" в розмірі 10000,00 грн., а також після відкриття провадження 11.07.2019 платіжним дорученням №296 від 11.07.2019, боржником (ТОВ "ФМ С Є Десна") було сплачено на той самій рахунок із тим самим призначенням платежу суму в розмірі 1009716,29
грн., в якості погашення заборгованості по Наказу.

49. При цьому, вказані кошти були сплачені позивачем на рахунок ТОВ "Конкріт-Інтернешнл" з рахунку позивача у філії "КІБ" АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" № НОМЕР_1, на який в подальшому постановою приватного виконавця 11.07.2020 було накладено арешт, отже до моменту накладення вказаного арешту.

50. Таким чином, вказані суми не були стягнуті з боржника безпосередньо приватним виконавцем у виконавчому провадженні, не були зараховані на рахунок приватного виконавця та в подальшому перераховані ним у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки, як це передбачено частиною 1 та 3 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця та перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

51. Щодо коштів, які стягувалися відповідачем, Суд вказує, що, як було зазначено вище, 11.07.2019 відповідачем після прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження прийнято також, зокрема, постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ТОВ "ФМ С Є Десна" у межах звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 1121687,91 грн. та стягнуто вказану суму з рахунку позивача у філії "КІБ" АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" № НОМЕР_1 на рахунок приватного виконавця Телявського А. М.

52. При цьому, відповідно до виписки з вказаного рахунку позивача вбачається, що платіжним дорученням №296 від 11.07.2019 ТОВ "ФМ С Є Десна" було сплачено на рахунок ТОВ "Конкріт-Інтернешнл" суму в розмірі 1009716,29 грн. о 15 год. 07 хв, в той час як на рахунок приватного виконавця сума в розмірі 1 121 687,91 грн платіжною вимогою №59524909 була стягнута 11.07.2019 о 18 год. 17 хв. (т.1, а. с. 55).

53. В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із стягненням з ТОВ "ФМ С Є Десна" надлишкових коштів на погашення боргу, відповідачем винесено розпорядження №59524909 про перерахування саме зі свого рахунку на рахунок ТОВ "ФМ С Є Десна" коштів у розмірі 1019417,53 грн.

54. При цьому, на рахунок відповідача перераховано 100971,62 грн., що становить розмір його основної винагороди та 1298,76 грн. витрат виконавчого провадження.

55. Разом з тим, грошові кошти, які надійшли безпосередньо від поржника (позивача) на рахунок (стягувача) ТОВ "Конкріт-Інтернешнл", останнім не поверталися.

56. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що зараховані на рахунок приватного виконавця кошти з рахунку банку позивача в подальшому перераховувалися ним у встановленому порядку на рахунок стягувача (ТОВ "Конкріт-Інтернешнл"), як це передбачено частиною 1 та 3 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

57. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову оскільки, враховуючи положення статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункт 19 Порядку № 643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

58. Крім того, відповідно до постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, відповідачем вирішено стягнути з позивача 1298,76 грн.

59. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу понесення витрат в сумі 1298,76 грн.

60. Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги.

61. Шостий апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

62. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року підлягає скасуванню, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ С Є Десна" задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №640/13697/19 скасувати і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

Н. В. Шевцова