Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.04.2018 року у справі №823/1180/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2019 року

м. Київ

справа №823/1180/17

адміністративне провадження №К/9901/46323/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О. П.,

судді - Кравчук В. М., Желєзний І. В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018р. (судді - Троян Н. М., Губська Л. В., Федотов І. В. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області за підписом в. о. начальника Головного управління Залоги О. В. від 31.01.2017р. №1768/6-17, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства;

- зобов'язати повторно розглянути заяву від 26.12.2016р., що зареєстрована
27.12.2016р. за №26381/0/5-16-СГ та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що звернувшись до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області за межами населеного пункту, отримав відмову у наданні такого дозволу, яка вмотивована відсутністю розробленої технічної документації про поділ земельної ділянки.

Вважає, що рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки порядок надання земельних ділянок у власність із земель державної власності встановлений статтею 118 Земельного кодексу України, який не передбачає обов'язку позивача здійснювати розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок за попередньою згодою розпорядника.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.09.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 31.01.2017р. №1768/6-17, яким ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) від 26.12.2016, що зареєстрована 27.12.2016р. за №26381/0/5-16-СГ та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018р. постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26.09.2017р. скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги посилався на те, що законом не передбачено право позивача звертатися до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, оскільки він не є замовником технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач звернувся з заявою, яка передбачена Земельним кодексом України для правовідносин щодо надання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 27.12.2016р. позивач звернувся до відповідача з заявою та відповідним пакетом документів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Листом від 31.01.2017р. №1768/6-17 відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000га в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради, та повідомлено про можливість надання такого дозволу лише після розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок за попередньою згодою органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

Судами встановлено, що у відповідності до даних державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 2,0000 га в адміністративних межах Конельсько - Попівської сільської ради входить до складу сформованої земельної ділянки площею 106,57 га в адмінмежах Конельсько - Попівської сільської ради та яка має кадастровий номер 7120983000:02:001:0082.

Крім того, згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх власниками земель, землекористувачами, угіддями від
09.09.2016р. №31-28.0.4-467/2-16 земельна ділянка в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області площею 2,00 га, яку позивач мав намір відвести у власність, передана у користування ТОВ "Червона зірка", згідно договору оренди від 04.04.2007р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ч. 6 ст. 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Проте, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6 -7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. (ч. 5 ст. 79-1 ЗК України). Отже, відведення земельної ділянки за рахунок уже сформованої земельної ділянки можливе не лише після розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок а й за проектами землеустрою.

Враховуючи надання позивачем всіх необхідних документів, передбачених ЗК України, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою з підстав не передбачених ст. 118 ЗК України.

Крім того, враховуючи що позивачем неодноразово подавались заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у власність для ведення особистого селянського господарства), суд дійшов висновку, що єдиним ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаські області, як розпорядника земель сільськогосподарського призначення, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об'єднання вже сформованої земельної ділянки площею
106.57 га в адмінмежах Конельсько-Попівської сільської ради, яка має кадастровий номер 7120983000:026001:0082, відповідачем правомірно відмовлено у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи, наведені у касаційних скаргах, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують та є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до положень частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як встановлено судами спірна земельна ділянка входить до складу раніше уже сформованої у встановленому законом порядку земельної ділянки із присвоєнням їй відповідного кадастрового номера, в зв'язку з чим її формування пов'язане з поділом раніше сформованої земельної ділянки.

За правилами частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

За таких обставин, апеляційний суд обгрунтовано дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача та прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Подібні висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права містяться в постановах Верховного Суду від 21.08.2018р. (справа №823/1179/17) та від
03.10.2019р. (справа №823/1172/17) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 340, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

В. М. Кравчук

І. В. Желєзний