Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.10.2018 року у справі №807/192/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 листопада 2018 року

справа №807/192/17

адміністративне провадження №К/9901/64049/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадронафта» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у складі колегії суддів Матковської З. М., Бруновської Н. В., Затолочного В. С., у справі № 807/192/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадронафта» до Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

02 березня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадронафта» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2017 року №0000481401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковим зобов'язанням у розмірі 187 812 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

19 квітня 2018 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у складі судді Луцович М. М. адміністративний позов задоволено.

06 вересня 2018 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову Товариства, з підстав доведеності податковим органом складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, та встановлення нереальності господарських операцій.

16 жовтня 2018 року позивачем подано касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закону № 996-XIV), пунктів 6, 7, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за N 27/4248 (далі - П(С)БО 16), пунктів 2.4, 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88), доводить помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо не підтвердження спірних господарських операцій допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, просить оскаржувану постанову суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

18 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Закарпатського окружного адміністративного суду справу № 807/192/17.

30 жовтня 2018 року справа № 807/192/17 надійшла до Верховного Суду.

12 листопада 2018 року податковим органом подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в яких відповідач спростовує її доводи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у грудні 2016 року - січні 2017 року посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання, зокрема, вимог податкового законодавства за період з 23 жовтня 2013 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт від 07 лютого 2017 року №10/07-16/14-01/38866984 (далі - акт перевірки).

15 лютого 2017 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000481401, яким за порушення вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковими зобов'язаннями у розмірі 187 812 грн.

Штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішенням до платника податків не застосовувалися на підставі пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про завищення розміру витрат Товариства за 2015 рік на суму 1 043 400 грн, внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій позивача з Фізичною особою-підприємцем Мочан М.М. при наданні послуг із пошуку потенційних постачальників.

Касаційна скарга позивача підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач та Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 уклали договір про надання послуг від 03 листопада 2014 року, відповідно до умов якого контрагент Товариства зобов'язується надавати послуги по пошуку потенційних постачальників серед юридичних та фізичних осіб для подальшої співпраці із Замовником в сфері оптової та роздрібної купівлі - продажу нафтопродуктів.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій платником податків надано акт приймання-передачі наданих послуг від 30 вересня 2015 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 у другому кварталі 2015 року надав платнику податків інформацію щодо Товариств з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд», «Актан», «Васстел», «Всесвіт», «Євростандарт», «Легіон-Щит», «Оптсервісойл», «Паралель-М Лтд», «Сателіт Ойл», «Сервіс-Чемпіон», «Синергія 1999», «Теміртранс-Захід», Приватних підприємств «Алекс», «Дніпронафтопродукти», «Паливна Група «Оператор», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. В акті вказані номери та дати договорів, укладених позивачем з вказаними вище суб'єктами господарювання за посередництва ОСОБА_1, а також суми закупівлі позивачем нафтопродуктів.

Всього позивачем закуплено нафтопродуктів при посередництві ОСОБА_1 у 3 кварталі 2015 року на суму 149 059 449 грн 56 коп. Винагорода Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за надану послугу складає 1 043 400 грн, яка оплачена згідно платіжних доручень від 13 жовтня 2015 року №1861, від 15 жовтня 2015 року №1875, від 15 грудня 2015 року №2352, від 16 грудня 2015 року №2485, від 28 грудня 2015 року №2491, від 29 грудня 2015 року №2502.

При дослідженні первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, наданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, судом апеляційної інстанції встановлено, що в акті приймання-передачі послуг від 30 вересня 2015 року не зазначено: скільки часу, людських ресурсів затрачено та які саме були вчиненні дії для виконання умов договору. Акт не містить інформації про жодну із зустрічей з потенційними клієнтами, як це передбачено пунктом 2.1.3 Договору, а також відомостей щодо обсягу наданих послуг та їх змісту. Зазначена в акті інформація про клієнтів є у загальному доступі в мережі Інтернет.

В супереч вимогам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України в ході перевірки, окрім актів виконаних робіт, договорів та платіжних доручень жодних інших первинних документів податкового та бухгалтерського обліку (додаткових угод, контрактів, рахунків - фактури, накладних, актів тощо), які б підтверджували фінансово - господарські взаємовідносини Товариства з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - не надано.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що витрати для цілей формування витрат мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом апеляційної інстанції оцінено надані до суду первинні документи податкового та бухгалтерського обліку за вказаними господарськими операціями на відповідність вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положенням № 88.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції обґрунтовано висновувався з не підтвердження реальності господарських операцій належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки відсутність обов'язкових реквізитів, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням № 88 позбавляє їх офіційного значення, і призводить до їх недопустимості як джерела доказової інформації, на підставі вимог статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання позивача на положення пунктів 6, 7, 19 П(С)БО 16 є безпідставними, оскільки на дослідження суду не надано жодного первинного документа бухгалтерського обліку, який би підтверджував чи спростовував факт включення відповідних витрат до складу собівартості реалізованої продукції.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі нереальність господарських операцій позивача із контрагентом встановлена судом апеляційної інстанції на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту відсутності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, на підтвердження господарських операцій, невідповідності наданих документів законодавчо визначеним вимогам щодо їх форми і змісту.

Верховний Суд визнає, що, за встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга платника податків залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадронафта» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у справі № 807/192/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер