Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.05.2020 року у справі №591/2862/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 591/2862/17

адміністративні провадження №К/9901/2808/17, К/9901/15802/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого: Губської О. А.,

суддів: Уханенка С. А., Шишова О. О.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами виконавчого комітету Сумської міської ради, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 29 червня 2017 року, ухвалену у складі судді Прокудінової Н. Г. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Шевцової Н. В. (головуючий), Мінаєвої О. М., Макаренко Я. М.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, позивачі) звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_3, в якому, просили визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 256 від 16 травня 2017 року "Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3".

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначили, що 16.05.2017 виконавчий комітет Сумської міської ради прийняв рішення № 256 "Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3", згідно якого було підвищено вартість проїзду в маршрутних таксі № 2, № 9, № 21, №17 А з 3,00 грн. до 4,00 грн.

Вказують, що вказане рішення прийнято з грубим порушенням встановленої процедури, а саме при прийнятті рішення відповідачем порушено порядок оприлюднення регуляторного акту, не оприлюднено проекту рішення і аналізу регуляторного впливу до рішення, чим порушено їх право подавати зауваження та пропозиції щодо проекту регуляторного акту, та порушено право на доступ до публічної інформації. Також ОСОБА_1 зазначив, що він вимушений щоденно користуватись маршрутними таксі, що необґрунтовано збільшує його витрати у рази.

Такі витрати є значними для нього.

3. Відповідач та третя особа позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4.20.12.2016 виконавчим комітетом Сумської міської ради прийнято рішення № 660 "Про план діяльності з підготовки проектів регуляторних актів виконавчих органів Сумської міської ради на 2017 рік". З додатку до вказаного рішення вбачається, що розробка проекту рішення "Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3" до плану не входить.

5.16.05.2017 виконавчий комітет Сумської міської ради прийняв рішення № 256 "Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3", згідно якого було підвищено вартість проїзду в маршрутних таксі № 2 "Ковпака - Прокоф'єва", № 9 "Добровільна - Прокоф'єва ", № 21 "Прокоф'єва - Прокоф'єва", №17 А "Хіммістечко - Роменська" у наступному розмірі: вартість одного пасажироперевезення 4 грн., вартість одного пасажироперевезення для дітей 1-4 класів в учбовий період 2 грн.

6.01.06.2017 на інформаційному порталі Сумської міської ради оприлюднено рішення № 256 "Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3".

7. Вважаючи вказане рішення відповідача незаконним та таким, що порушує їх права, позивачі звернулися з вказаним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 29 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

9. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем при прийнятті рішення від 16 травня 2017 року № 256 "Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3" не дотримано визначених законом порядку та строків оприлюднення регуляторного акту, що в силу ст.36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" перешкоджало його прийняттю та привело до прийняття рішення з порушенням встановленої процедури.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач та третя особа звернулися з касаційними скаргами.

11. В своїх касаційних скаргах вони, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

12. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилаються на те, що суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахували роз'яснення Державної регуляторної служби України, наданих в листах від 20.04.2016 № 2596/0/20-16 та від 13.06.2017 № 4263/0/20-17. Згідно вказаних листів рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 16.05.2017 № 256 не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребує реалізації процедур передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності".

12.1. Відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги доданих ним до апеляційної скарги копії звернення ФОП ОСОБА_3 №25 від
17.03.2017 щодо підвищення вартості проїзду на автомобільних маршрутах №17-А, №9, №21; копії розрахунку тарифу на перевезення одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування, які обслуговуються ФОП ОСОБА_3 та роздруківки з офіційного сайту Сумської міської ради, яка підтверджує, що проект оскаржуваного рішення було опубліковано з дотриманням 20-денного строку до моменту його прийняття (22.03.2017).

12.3. Третя особа також зазначає, що ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не отримав від позивачів належних та допустимих доказів порушення, оспорювання або невизнання їх прав. На думку скаржника оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, оскільки спрямовано виключно ФОП ОСОБА_3 та дозволяє підприємцю використовувати відповідний тариф на перевезення пасажирів.

13. У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_2 вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

V. Джерела права й акти їх застосування

14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

15. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

18. Відповідно до підпункт 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів міських рад віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на транспортні послуги.

19. Положеннями статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

20. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів ради (частина перша статті 52 Закону).

21. Частиною 12 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

22. Положеннями статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 № 1160-IV (далі-Закон № 1160-IV) встановлено, що регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

23. Відповідно до ~law17~ забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає, зокрема, підготовку аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю.

24. ~law18~ передбачено, що громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право: подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю; бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до ~law19~ на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

25. Відповідно до ~law20~ регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.

План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів.

Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений ~law21~, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.

26. ~law22~ передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

27. Відповідно до положень ~law23~ кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений ~law24~.

У випадках, встановлених ~law25~, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений ~law26~, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:

стислий виклад змісту проекту;

поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до ~law27~ або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;

інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений ~law28~);

інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань;

інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

28. ~law29~ встановлені способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.

29. Положеннями зазначеної статті встановлено, що план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет.

При визначенні регуляторними органами друкованих засобів масової інформації, в яких публікуються документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті:

надається перевага офіційним друкованим засобам масової інформації;

забезпечується відповідність сфери компетенції регуляторного органу на відповідній території сфері розповсюдження друкованого засобу масової інформації.

Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.

Витрати, пов'язані з оприлюдненням документів, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, фінансуються за рахунок розробників проектів регуляторних актів або регуляторних органів, які оприлюднюють ці документи.

30. Згідно з ~law30~, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

31. Відповідно до ~law31~ регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

VI. Висновок Верховного Суду

32. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з такого.

33. Правильними є висновки суду першої та апеляційної інстанції про те, що оскаржувані рішення в розумінні статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" є регуляторними актами, спрямовані на правове регулювання господарських відносин, розраховані на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола користувачів послуг з перевезення.

34. Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних норм матеріального права вже була висловлена в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №490/2099/15-а, від 20.02.2019 у справі №812/1177/18 та від 24.04.2020 у справі №591/2964/17 і колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від неї.

35. При цьому, як зазначено судами першої та апеляційної інстанції, проект рішення "Про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі ФОП ОСОБА_3" та аналіз його регуляторного впливу не був оприлюднений.

36. Вказане унеможливило реалізацію законних прав на подання зауважень та пропозицій до оприлюдненого проекту регуляторного акта.

37. Тобто, відповідачем не було дотримано визначеної законом процедури, що перешкоджало прийняттю оскаржуваного рішення та призвело до прийняття рішення з порушенням встановленої процедури.

38. Відповідачем також порушено принципи та базові засади державної регуляторної політики України, які встановлюють прозорість та врахування громадської думки, відкритість дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відповідачем не доведено, що були обґрунтовані підстави для підвищення вартості проїзду.

39. Так, згідно Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17 листопада 2009 року N 1175, розрахунок тарифів здійснюється відповідно до запланованих на рік (на підставі фактичних) обсягів транспортної роботи, характерних для даного виду перевезень Перевізника в регіоні, та кількості перевезених пасажирів з використанням економічно обґрунтованих планових витрат, визначених з урахуванням вимог законодавства, на підставі галузевих норм, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), прогнозного індексу цін виробників промислової продукції у плановому періоді. До розрахунку тарифу включається плановий прибуток, необхідний для розвитку Перевізника і сплати ним податкових зобов'язань.

39.1. Витрати, об'єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих фактичних витрат Перевізника за попередній рік, прогнозного індексу цін виробників промислової продукції на запланований рік та на підставі планових кошторисів.

39.2. Під час розрахунку тарифу загальний обсяг транспортної роботи та загальна кількість перевезених пасажирів, у тому числі з урахуванням пільгових категорій пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, обґрунтовуються Перевізником на підставі фактичних показників роботи або встановлюються за результатами обстеження пасажиропотоків.

40. Як вбачається з п.3.2 договору № 70-25/5-15 від 19.11.2015 року про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Суми між Виконавчим комітетом Сумської міської ради та ФОП ОСОБА_3, збільшення або зменшення рівня тарифу відбувається на підставі звернення перевізника до Виконавчого комітету з наданням розрахунку на його зміну, або в іншому порядку, передбаченому чинним законодавством. Однак, відповідачем таке звернення та розрахунок рівня тарифу до суду першої інстанції не наданий.

41. Щодо посилань відповідача на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги доданих ним до апеляційної скарги копії звернення ФОП ОСОБА_3 №25 від
17.03.2017 щодо підвищення вартості проїзду на автомобільних маршрутах №17-А, №9, №21; копії розрахунку тарифу на перевезення одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування, які обслуговуються ФОП ОСОБА_3 та роздруківки з офіційного сайту Сумської міської ради, яка підтверджує, що проект оскаржуваного рішення було опубліковано з дотриманням 20-денного строку до моменту його прийняття (22.03.2017), Суд зазначає наступне.

42. За приписами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

42.1. Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

42.2. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

43. За такого нормативного врегулювання, питання дослідження нових доказів судом апеляційної інстанції є правом останнього, яке реалізується за певних встановлених законом умов. Серед таких передумов - обґрунтоване ненадання відповідних доказів до суду першої інстанції.

44. Суд апеляційної інстанції таких умов не встановив, а тому підстав стверджувати про порушення норм процесуального права в цьому випадку у суду касаційної інстанції немає.

45. Так, відповідачем не надано доказів того, що вказані докази були неподані до суду першої інстанції обґрунтовано або їх необґрунтовано відхилено судом першої інстанції.

46. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не порушив жодних процесуальних норм.

47. Доводи касаторів про те, що позивачі не мали права звертатися до суду з цим позовом, у зв'язку з тим, що їх права не порушено оскаржуваним рішенням відповідача, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними, оскільки позивачі є мешканцями м. Суми і користуються громадським транспортом. Не оприлюднивши рішення з дотриманням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", відповідач порушив їх право на подання зауважень та пропозицій щодо проекту регуляторного акту.

48. Отже, доводи касаційних скарг спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

49. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

50. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

51. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

52. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

53. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги виконавчого комітету Сумської міської ради, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

2. Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 29 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі №591/2862/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді С. А. Уханенко

О. О. Шишов