Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 320/6009/20

адміністративне провадження № К/9901/37786/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2021, ухвалене у складі головуючого Кушнової А.О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021, прийняту у складі колегії суддів: Беспалова О.О. (головуючий), Парінова А.Б., Ключковича В.Ю.

І. Суть спору

1. Приватне акціонерне товариство «Пласт» (далі - ПрАТ «Пласт») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.04.2020 №0028805504 та від 10.06.2020 №0037805504.

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 позивача - ПрАТ «Пласт» замінено правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Стратум Україна».

3. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що контролюючий орган провів камеральну перевірку, за наслідками якої встановив заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2019 рік у зв`язку з неправильним відображенням у податковій декларації суми від`ємного значення об`єкта оподаткування попередніх звітних (податкових) років.

4. Позивач, зазначає, що до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень він подав уточнюючу податкову декларацію, у якій відкоригував значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2018 рік, значення якого він задекларував у відповідних рядках податкової декларації за 2019 рік. Проте, прийняти уточнюючі податкові декларації, які усували розбіжності між об`єктом оподаткування податком у 2018 році та сумою від`ємного значення об`єкта оподаткування попередніх звітних (податкових) років у податковій декларації за 2019 рік, контролюючий орган безпідставно відмовився.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. Судами попередніх інстанцій установлено, що ПрАТ «Пласт» (код ЄДРПОУ 25168700) 08.04.1998 зареєстроване як юридична особа. Рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ «Пласт» від 05.02.2021 припинено ПрАТ «Пласт» шляхом його перетворення в ТОВ «Стратум Україна», відомості про що 05.02.2021 були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (запис №1003411120068000734; т.2, а.с. 233-247).

6. 10.03.2020 ГУ ДПС у Київській області провело камеральну електронну перевірку даних, задекларованих ПрАТ «Пласт» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2019 рік від 28.02.2020 №9335124822, за результатами якої складений акт від 10.03.2020 №540/10-36-55-04/25168700 (далі - Акт перевірки, т.1, а.с. 9-11).

7. Перевіркою встановлено заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у зв`язку з неправильним відображенням різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, а саме у рядку 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємств (Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України) відображено значення «-24598959»; у рядку 3.2.4. додатка «РІ» до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років ) відображено значення « 17678154».

8. За висновками перевірки викладене призвело до заниження податку на прибуток підприємства за 2019 рік в сумі 3182068,00 грн та свідчить про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140, пункту 48.1 статті 48 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.2019 за №1217/34188.

9. Як убачається з таблиці логічно-арифметичних помилок, що міститься в Акті перевірки, суть виявлених порушень полягає в тому, що позивач безпідставно включив до складу різниці, на яку зменшується фінансовий результат до оподаткування у 2019 році, від`ємне значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у розмірі 17678154,00 грн, яке, за висновками контролюючого органу, у позивача відсутнє.

10. На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийняло податкові повідомлення рішення:

11. - №0028805504 від 07.04.2020, яким збільшило суму грошового зобов`язання ПрАТ «Пласт» з податку на прибуток підприємств, а саме за податковими зобов`язаннями на 3182068,00 грн (т.1, а.с. 14-15);

12. - №0037805504 від 10.06.2020, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на прибуток підприємств у сумі 795517,00 грн (т.1, а.с. 27-28).

13. Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

14. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 17.03.2021 позов задовольнив повністю.

15. Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із протиправності дій податкового органу щодо неприйняття поданої позивачем 26.03.2020 уточнюючої декларації та відповідно право позивача на самостійне усунення помилок допущених у податковій звітності.

16. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.09.2021 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

17. Суд апеляційної інстанції також виходив із того, що після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

IV. Касаційне оскарження

18. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

19. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 1 частини четвертої статті 328 КС України.

20. Позивач своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судового рішення.

V. Оцінка Верховного Суду

21. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір у цій справі виник у зв`язку з декларуванням у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік у складі різниці, на яку зменшується об`єкт оподаткування, від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2018 рік у розмірі 17678154,00 грн, яке за даними перевірки у позивача відсутнє.

22. Судами попередніх інстанцій установлено, що 01.03.2019 позивачем подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік з позитивним значенням об`єкта оподаткування (288498), яке позивач у подальшому коригував шляхом декларування від`ємного значення в уточнюючих деклараціях від 26.03.2020 (-24623811), від 08.04.2020 (-24506268) та від 06.05.2020 (-24506268).

23. Також позивач, виправивши показники декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, подав уточнюючі декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік від 14.04.2020 та від 06.05.2020, у яких відобразив від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2018 рік у складі різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, та на які зменшується фінансовий результат до оподаткування (рядок 03 РІ, рядок 3.2.4. додатків "РІ" до вказаних уточнюючих декларацій).

24. Уточнюючі декларації, якими значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2018 рік приведено у відповідність до значення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, прийняті контролюючим органом і визнані як податкова звітність лише 06.05.2020, хоча першу уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік позивач подав 26.03.2020.

25. Суди встановили, що фактично встановлені в Акті перевірки порушення обумовлені відмовою контролюючого органу визнати як податкову звітність уточнюючі декларації з податку на прибуток підприємств від 26.03.2020, від 08.04.2020, де значення об`єкта оподаткування з позитивного (288498) змінилося на від`ємне, що і давало позивачеві право перенести його до рядка 03 РІ та рядка 3.2.4 додатка "РІ" податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік.

26. Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

27. Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

28. За правилами пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

29. Згідно з пунктом 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

30. Отже, пунктом 50.2 статті 50 ПК України встановлено обмеження щодо уточнення показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки.

31. Тому у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

32. Після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

33. Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 13 червня 2019 року у справі № 820/5299/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/4013/14, від 31 серпня 2020 року у справі № 820/6771/16.

34. Отже, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що позивач не був обмежений у праві після проведення камеральної перевірки, оформленої актом перевірки, виправити виявлені ним арифметично-логічні помилки в податковій звітності з податку на прибуток підприємств.

35. Згідно з пунктом 49.8 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

36. Підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно з п. 49.11 ст.49 ПК України, є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов`язкових реквізитів. Контролюючий орган не має права не прийняти/не визнавати як податкову звітність чи вчиняти інші дії, суть яких зводиться до неврахування фактично отриманої податкової декларації у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 ПК України.

37. Відмовляючи у прийнятті уточнюючих податкових декларацій, контролюючий орган у листах не зазначив жодної конкретної підстави для цього.

38. Водночас у судових засіданнях в судах першої та апеляційної інстанцій представником відповідача зазначено, що підставою для відмови у прийнятті уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік від 26.03.2020 №931201262 була відсутність ініціалів, прізвища, РНОКПП особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку, а в решті декларацій були встановлені арифметично-логічні помилки у рядках 26 та/або 3.2.4 додатку "РІ".

39. Судами встановлено, що уточнююча податкова декларація від 26.03.2020 підписана ОСОБА_1 , при цьому у декларації відсутні відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського обліку.

40. Також судами встановлені обставини щодо відсутності станом на час подання такої декларації головного бухгалтера. У товариства відповідальним за ведення бухгалтерського обліку ПрАТ "Пласт" був голова правління ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю (вакантністю) посади головного бухгалтера.

41. Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

42. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку.

43. Отже, у разі коли штатним розкладом не передбачено посаду головного бухгалтера, а ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації здійснюється безпосередньо керівником, для прийняття податкової звітності достатньо відомостей про керівника (уповноважену особу) платника податків та його підпису.

44. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у від 11 грудня 2020 року у справі №826/25723/15.

45. За таких обставин та правового регулювання колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності дій податкового органу з невизнання уточненої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік від 26.03.2020 №931201262 як податкової звітності так і поданих пізніше уточнюючих декларацій.

46. Оскільки уточнююча податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2018 рік від 26.03.2020 №9312091262 та наступні уточнюючі розрахунки усували розбіжності між об`єктом оподаткування податком на прибуток за 2018 рік і значенням рядків 03 РІ та рядка 3.2.4 додатка "РІ" до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, то суди правильно вказали на передчасність та необґрунтованість збільшення позивачеві грошового зобов`язання та визначення штрафних санкцій в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

47. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.

48. Переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

49. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

50. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

51. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

52. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VI. Судові витрати

53. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2021 року справі № 320/6009/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко