Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

Київ

справа №823/609/17

адміністративне провадження №К/9901/33258/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Церкви Іоанна Богослова Черкаської єпархії Української Православної Церкви на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду в складі судді Гаврилюка В.О. від 09.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Шелест С.Б., Кузьмишиної О.М., Чаку Є.В. від 25.07.2017 у справі №823/609/17 за позовом Церкви Іоанна Богослова Черкаської єпархії Української Православної Церкви до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаської області, Головківської сільської ради про визнання протиправними дій,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати дії Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області протиправними; визнати протиправним та скасувати акт опису і попередньої оцінки майна від 23.06.16р. № 1, як такий, що складений з порушенням вимог чинного законодавства України до таких актів; визнати протиправним та скасувати рішення Головківської сільської ради від 05.07.16р. № 11-2/VII «Про прийняття на позабалансовий рахунок сільської ради безгосподарського майна», як таке, що прийнято без достатніх правових підстав, не відповідає вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції сільської ради; стягнути з Головківської сільської ради на користь Церкви Іоанна Богослова Черкаської єпархії Української Православної Церкви грошову компенсацію у розмірі 47 060 грн. за 16,807 тонн пшениці, що було реалізовано; стягнути з відповідачів, у рівних долях, на користь Церкви Іоанна Богослова Черкаської єпархії Української Православної Церкви збитки, завдані позивачу неправомірними діями відповідачів, внаслідок яких було знищено частину врожаю, а саме: посіви пшениці площею 10 га та посіви вівса площею 10 га, загальною вартістю 23 3260 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, адміністративний позов залишено без розгляду на підставі ст. 100 КАС України, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Постановляючи оскаржувані ухвали, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, визначений ст. 99 КАС України, про що листом у липні 2016 повідомлялося позивачу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що строк позовної давності повинен обраховуватися за правилами, встановленими ЦК України, оскільки оскаржуваним рішенням порушене цивільне право позивача на майно.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.08.2016 відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що предметом спору є правомірність акта опису і попередньої оцінки майна від 23.06.16р. № 1, складеного Головківською сільською радою та рішення Головківської сільської ради від 05.07.2016 № 11-2/VII «Про прийняття на позабалансовий рахунок сільської ради безгосподарського майна», яким вирішено прийняти на позабалансовий рахунок сільської ради безгосподарське майно - посів овесу, пшениці невідомого сорту на земельній ділянці орієнтованою площею 25 га в адміністративних межах Головківської сільської ради за межами населеного пункту.

Залишаючи позов без розгляду, суди керувалися приписами ст.ст. 99, 100, 155 КАС України та вважали, що розгляд справи має здійснюватися в порядку адміністративного судочинства.

Проте колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС в редакції чинній на момент звернення).

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 31 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією відповідної ради є прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи та заявленого позову, у спірних відносинах, які склалися між сторонами, позивач вважає, що відповідачем порушено його майнові права на посіви, а відповідач у свою чергу здійснив прийняття майна на баланс сільської ради у порядку, встановленому законом, отже не здійснював владно-управлінських функцій, а виступає учасником господарських відносин.

Згідно ч. 6 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, спір, предметом якого є правомірність рішення сільської ради, акту опису майна та стягнення збитків розгляду за правилами КАС України не підлягає, а має бути розглянутий господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Суд зазначає, що провадження у справі в суді першої інстанції відкрито 15.05.2017, а позовну заяву залишено без розгляду на стадії судового розгляду справи в порядку ст. 155 КАС України, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані ухвали підлягають скасуванню, а провадження у справі в частині вимог до сільської ради - закриттю.

Стосовно позовних вимог до Черкаської ОДПІ, колегія суддів зазначає, що вони не конкретизовані. З позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з діями податкового органу, які сприяли включенню безгосподарського майна - посівів зернових, які позивач вважає власними, на баланс сільської ради, зокрема затвердження акту опису та оцінки майна.

Згідно ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач отримав копію акту опису і попередньої оцінки майна від 23.06.2016 № 1 - 16.07.2016, а копію рішення Головківської сільської ради № 11-2//VII від 05.07.16 «Про прийняття на позабалансовий рахунок сільської ради без господарського майна» - 28.07.2016.

З позовною заявою позивач звернувся у квітні 2017 року, тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку.

Вказані обставини не заперечуються скаржником.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не був позбавлений можливості оскаржити відповідні дії податкового органу у встановлений строк.

Отже, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які були об'єктивно непереборними, на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому в частині позовних вимог до Черкаської ОДПІ, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Церкви Іоанна Богослова Черкаської єпархії Української Православної Церкви задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року - скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог Церкви Іоанна Богослова Черкаської єпархії Української Православної Церкви до Головківської сільської ради закрити.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

Т.О. Анцупова

О.П. Стародуб

Судді Верховного Суду