Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №826/22531/15

провадження №К/9901/12463/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу № 826/22531/15

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби геології та надр України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Нагорянського С.І., суддів: Літвінової А.В., Мазур О.С, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Троян Н.М., суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

в с т а н о в и в :

У вересні 2015 року адвокат ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просила:

визнати протиправною відмову відповідача у наданні документів, запитуваних адвокатським запитом ОСОБА_1 від 31 серпня 2015 року;

зобов'язати відповідача надати копії документів, запитуваних адвокатським запитом ОСОБА_1 від 31 серпня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначала, що у серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до адвоката ОСОБА_1 з проханням проаналізувати законність проведення службового розслідування щодо його дій та правомірність потенційного притягнення його до дисциплінарної відповідальності за результатами такого розслідування.

31 серпня 2015 року в порядку статті 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом ОСОБА_1 направлено адвокатський запит до Державної служби геології та надр України, у якому викладено прохання надати належним чином завірені копії всіх матеріалів службового розслідування (перевірки) стосовно дій ОСОБА_2

Листом від 04 вересня 2015 року №11626/В/14-15 позивачу повідомлено про те, що ОСОБА_2 ознайомлений з результатами проведеного службового розслідування в установленому порядку.

Позивач вважає вказану відмову протиправною, посилаючись на статтю 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"

Окружний адміністративного суду міста Києва постановою від 08 лютого 2016 року позовні вимоги задовольнив.

Визнав протиправною відмову Державної служби геології та надр України у наданні документів, запитуваних адвокатським запитом ОСОБА_1 від 31 серпня 2015 року.

Зобов'язав Державну службу геології та надр України надати копії документів, запитуваних адвокатом ОСОБА_1 адвокатським запитом від 31 серпня 2015 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року, виклавши пункт 3 постанови наступного змісту:

Зобов'язати Державну службу геології та надр України надати копії документів запитуваних адвокатом ОСОБА_1 адвокатським запитом від 31 серпня 2015 року, з урахуванням оплати фактичних витрат на копіювання витребовуваних документів згідно вимог чинного законодавства.

В іншій частині постанову залишено без змін.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки судів першої та апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим суди прийшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Водночас, позивач, у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Державної геології надр України №7-с від 05 жовтня 2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2.» заступнику начальника управління - начальнику відділу геологї рудних та нерудних корисних копалин Управління геології ОСОБА_2 оголошено догану.

Підставою для винесення вказаного наказу слугувала службова записка голови Комісії з проведення службової перевірки директора Департаменту державного геологічного контролю Гончаренка В.В. від 12 серпня 2015 року №37/13-сл.

28 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до адвоката ОСОБА_1 з проханням проаналізувати законність проведення службового розслідування щодо його дій та правомірність потенційного притягнення його до дисциплінарної відповідальності за результатами такого розслідування. Крім цього, ОСОБА_2 надав згоду на розголошення будь-яких наданих щодо нього (в т.ч., але не обмежуючись, персональних даних, інформацію про виконання ним посадових обов'язків тощо), які стосуються вказаного вище службового розслідування (перевірки).

31 серпня 2015 року в порядку статті 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом ОСОБА_1 направлено адвокатський запит до Державної служби геології та надр України, у якому викладено прохання надати належним чином завірені копії всіх матеріалів службового розслідування (перевірки) стосовно дій ОСОБА_2

До запиту докладено копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер на ведення справи.

Листом від 04 вересня 2015 року №11626/В/14-15 позивачу повідомлено про те, що ОСОБА_2 ознайомлений з результатами проведеного службового розслідування в установленому порядку. Також у листі міститься посилання на п. 12 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950, згідно якого, копії акта службового розслідування за зверненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, органів державної влади надаються за рішенням керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Підпунктами 1, 2 пункту 1 статті 1 Закону №5076-VI визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 2 Закону №5076-VI закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Статтею 20 Закону №5076-VI визначені професійні права адвоката, згідно яких під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Згідно частини першої статті 24 Закону №5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Абзацом першим частини другої вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Частиною третьої статті 24 Закону №5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, адвокатом ОСОБА_1 скеровано адвокатський запит до Державної служби геології та надр України від 31 серпня 2015 на підставі договору №03/13-1 про надання правової допомоги від 18 березня 2013 року, укладеному з ОСОБА_2

До адвокатського запиту додано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер на ведення справи.

Таким чином, адвокатський запит відповідав вимогам статті 24 Закону та мав бути розглянутий відповідачем у встановленому законом порядку.

Щодо змісту запитуваної позивачем інформації, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 8 вказаного Закону встановлено, що таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Відповідно статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Отже, вищевказаними нормами можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Державна служба геології та надр України, надаючи відповідь від 04 вересня 2015 року № 11626/В/14-15 на адвокатський запит, не зазначає, що витребувані документи стосовно ОСОБА_2 містять інформацію з обмеженим доступом (або конфіденційну інформацію, або таємну інформацію, або службову інформацію), що в свою чергу могло призвести до неможливості надання витребуваних адвокатським запитом копій документів.

Щодо посилання відповідача на те, що у матеріалах службового розслідування міститься й інформація стосовно дій інших його посадових осіб, необхідно зазначити, що згідно статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Таким чином, відповідачем на запит позивача могла бути надана інформація, яка стосувалась лише його клієнта - ОСОБА_2

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що згідно з частинами другою та третьої статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №740 затверджено граничні норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, згідно яких за копіювання або друк копій документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) справляється плата у розмірі не більше ніж 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки.

Як вбачається з рахунку №14 від 27 січня 2016 року, наданого відповідачем у суді апеляційної інстанції, відшкодування витрат за копіювання або друк копій документів формату А4 та меншого розміру, які надаються за запитом ОСОБА_1 складає 244 грн 26 коп.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов обґрунтованого висновку змінивши постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року, виклавши пункт 3 постанови наступного змісту:

Зобов'язати Державну службу геології та надр України надати копії документів запитуваних адвокатом ОСОБА_1 адвокатським запитом від 31 серпня 2015 року, з урахуванням оплати фактичних витрат на копіювання витребовуваних документів згідно вимог чинного законодавства.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року в незміненій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець