Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 820/3711/16

адміністративне провадження № К/9901/8840/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 (колегія суддів у складі: Подобайло З.Г., Григорова А.М., Тацій Л.В.) у справі № 820/3711/16 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Атестаційна комісія № 12 Головного управління Національної поліції в Харківській області, про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУ НП в Харківській області), третя особа: Атестаційна комісія № 12 Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - третя особа, Атестаційна комісія № 12), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії № 12 від 30.06.2016 в частині службової невідповідності займаній посаді; скасувати наказ ГУ НП в Харківській області від 14.07.2016 № 229 о/с в частині його звільнення з посади начальника слідчого відділення Фрунзенського відділення поліції Індустріального відділу поліції ГУ НП в Харківській області; поновити на раніше займаній посаді, а також стягнути грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016, адміністративний позов задоволено. Постанова в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущена до негайного виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ.

07.11.2015 наказом ГУ НП в Харківській області № 1 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) позивача в порядку переатестування було призначено на посаду начальника слідчого відділення Фрунзенського відділення Індустріального відділу поліції ГУ НП в Харківській області, з присвоєнням спеціального звання «підполковник поліції».

Наказом ГУ НП в Харківській області від 14.07.2016 № 229 о/с, відповідно до пункту 5 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, з 21.03.2016 підполковника поліції ОСОБА_4 було звільнено з посади начальника слідчого відділення Фрунзенського відділення Індустріального відділу поліції ГУНП в Харківській області через службову невідповідність.

Підставою для прийняття вказаного Наказу стало рішення Атестаційної комісії № 12, оформлене протоколом від 30.06.2016 ОП № 15.00006920.0033966 про невідповідність позивача займаній посаді.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що при проведенні атестування та винесенні оскаржуваного рішення Атестаційною комісією не було дотримано визначеної чинним законодавством процедури, не наведено жодних мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу твердження комісії про службову невідповідність позивача, а тому дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На думку скаржника, атестування позивача проведене в межах повноважень атестаційної комісії та у спосіб, передбачений Інструкцією про проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465 (далі - Інструкція № 1465), а тому висновки судів попередніх інстанцій про порушення порядку проведення атестування є безпідставними. Крім того, на обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій проігноровано той факт, що позивач негативно характеризується на службі у поліції, що підтверджується атестаційним листом позивача, який був складений його безпосереднім керівником, що в подальшому і було підтверджено в ході проведення атестації.

Відзиву на касаційну скаргу відповідача до суду не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, пункт 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII не передбачає проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у статтях 49, 61 Закону № 580-VIII. До таких вимог належать, зокрема, досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належать: призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII, суперечить частині другій статті 19 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення на посаду в органах поліції за його згодою.

На вказаній вище посаді позивач пропрацював менше одного року, питання про призначення його на вищу посаду, переведення на нижчу посаду або притягнення до відповідальності в межах дисциплінарної процедури відповідачем не вирішувалось.

Таким чином, рішення про призначення атестації позивача одразу ж після прийняття його на роботу (службу в поліції) безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення позивача на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є незаконним.

Посилання скаржника на те, що позивача було призначено на посаду тимчасового штату територіального підрозділу Національної поліції України, що він не перебував на постійній посаді, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки частиною другою статті 58 Закону № 580-VIII передбачено випадки, коли особа може бути призначена на посаду в органи Національної поліції України тимчасово. До них відносяться: 1) заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, 2) заміщення посад, призначенню на які передує укладання контракту.

Зазначений наказ не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду начальника слідчого відділення Фрунзенського відділення Індустріального відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Стосовно посилання скаржника на те, що позивач зареєструвався у єдиній відомчій телекомунікаційній мережі (через Інтернет) для участі в атестуванні, а тому вважається таким, що пройшов атестування в добровільному порядку, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки статтею 57 Закону № 580-VІІІ не передбачено такої підстави для проведення атестування як проходження в добровільному порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що ОСОБА_4 не підлягав атестації.

Всі інші доводи скаржника з посиланням на дискреційність повноважень відповідача, на те, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача було прийнято на виконання Інструкції № 1465, на результати проведеного тестування не впливають на вирішення справи, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено відсутність правових підстав для проведення атестації позивача, з числа тих, що передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII, та до включення позивача до списку осіб, які підлягають атестації.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при проведенні атестування позивача не були дотримані вимоги Закону № 580-VIII та Інструкції № 1465, у зв'язку з чим висновки атестаційної комісії, викладені в протоколі від 30.06.2016 ОП № 15.00000692.0033966 не можуть бути підставами для звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача, а відтак, і про задоволення позовних вимог.

Отже, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 у справі № 820/3711/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. ЖелтобрюхСудді: О.В. Білоус Т.Г. Стрелець