Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №820/2306/17
Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №820/2306/17
Постанова КАС ВП від 26.04.2018 року у справі №820/2306/17
Ухвала КАС ВП від 15.07.2019 року у справі №820/2306/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №820/2306/17

адміністративне провадження №К/9901/251/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого судді Бевзенка В.М.,

суддів - Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Ігнатенко О.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (судді Біленський О.О., Шляхова О.М., Бідонько А.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (судді Катунов В.В. Ральченко І.М., Бершов Г.Є.)

у справі за позовом Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2

до Міністерства юстиції України

про визнання незаконними та скасування наказів,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконними та скасування наказів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1741/5 від 29 травня 2017 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконними та необґрунтованими, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

Касаційна скарга вмотивована тим, зокрема, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили зібрані в матеріалах справи докази та не надали їм належну оцінку.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує що судами попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що відповідач не довів належним чином законності оскарженого наказу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши оскаржені рішення судів попередніх інстанцій, доводи сторін у справі, робить висновок, що касаційна скарга має бути частково задоволена з огляду на таке.

Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно в межах доводів касаційної скарги та у частині застосування норм матеріального та процесуального права .

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній скарзі відповідач зазначає що копії надані позивачем на підтвердження наявності сформованих рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зазначених в довідці заявах, а саме рішення №33355202 від 05 січня 2017 року за результатом розгляду заяви № 20483868 від 05 січня 2017 року; №32027210 від 25 жовтня 2016 року за результатом розгляду заяви № 19173826 від 25 жовтня 2016 року; №31210229 від 02 вересня 2016 року за результатом розгляду заяви № 18389231 від 02 вересня 2016 року; №31568665 від 26 вересня 2016 року за результатом розгляду заяви № 18669918 від 21 вересня 2016 року; №31648584 від 30 вересня 2016 року за результатом розгляду заяви № 18739935 від 26 вересня 2016 року; №31500547 від 21 вересня 2016 року за результатом розгляду заяви № 18669196 від 21 вересня 2016 року; №31569406 від 26 вересня 2016 року за результатом розгляду заяви № 18739165 від 26 вересня 2016 року; №34027217 від 24 лютого 2017 року за результатом розгляду заяви № 21142543 від 24 лютого 2017 року; №32795487 від 08 грудня 2016 року за результатом розгляду заяви № 19928281 від 08 грудня 2016 року; №32943194 від 15 грудня 2016 року за результатом розгляду заяви № 20096104 від 15 грудня 2016 року; №3222829 від 04 листопада 2016 року за результатом розгляду заяви № 19383528 від 04 листопада 2016 року; №32318422 від 10 листопада 2016 року за результатом розгляду заяви № 19467200 (повторюється двічі) від 10 листопада 2016 року; №32460318 від 21 листопада 2016 року за результатом розгляду заяви № 19608937 від 21 листопада 2016 року; №32593772 від 28 листопада 2016 року за результатом розгляду заяви № 19689565 від 24 листопада 2016 року; №31723682 від 05 жовтня 2016 року за результатом розгляду заяви №18893486 від 05 жовтня 2016 року; №31818961 від 11 жовтня 2016 року за результатом розгляду заяви № 18990348 від 11 жовтня 2016 року; №32000902 від 24 жовтня 2016 року за результатом розгляду заяви №19150203 від 21 жовтня 2016 року; №32002265 від 24 жовтня 2016 року за результатом розгляду заяви №19154045 від 21 жовтня 2016 року; №32002681 від 24 жовтня 2016 року за результатом розгляду заяви №19154788 від 21 жовтня 2016 року, не містять електронного цифрового підпису та штрих-коду, тобто сформовані не з урахуванням технічних можливостей програмного забезпечення реєстру, що є порушенням пункту 4 Наказу Міністерства Юстиції України від 21 листопада 2016 року №3276/5.

Однак, судами першої та апеляційної інстанції не надано оцінку необхідності та можливості позивача на час формування зазначених рішень діяти з урахуванням технічних можливостей програмного забезпечення реєстру.

Разом з тим, відповідно до довідки за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 зазначено, зокрема, що рішення про державну реєстрацію прав за заявою №12264985 приватним нотаріусом ОСОБА_2 прийнято на підставі пункту 16 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, який втратив чинність на момент прийняття відповідного рішення, і як наслідок внесення записів до державного реєстру прав не ґрунтується на законодавстві, що діяло на момент реєстрації, на що судами попередніх інстанцій не надано оцінку.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин Суд робить висновок, що оскаржені рішення судів попередніх інстанцій мають бути скасовані з направленням справи на новий судовий розгляд.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінку обставинам справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не оскаржується.

Головуючий суддя В.М.Бевзенко

Судді В.М.Шарапа

Н.А.Данилевич