Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.04.2018 року у справі №820/1181/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №820/1181/16

адміністративне провадження №К/9901/22544/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Білоуса О.В.,

суддів - Шарапи В.М., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національної поліції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року (головуючий суддя - Мельникова Р.В., судді - Мар'яненко Р.М., Нуруллаєва І.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2017 року (головуючий суддя - П'янова Я.В., судді - Чалий І.С., Зеленський В.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №2 Національної поліції України, Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, третя особа - Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України в Харківській області про скасування рішень та наказу, поновлення на посаді,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі - НП України), Департаменту внутрішньої безпеки НП України, Центральної атестаційної комісії №2 НП України, Центральної апеляційної атестаційної комісії НП України, в якому просив:

- скасувати рішення Центральної атестаційної комісії №2 НП України від 21 січня 2016 року ОП №15.00002115.0015038, прийняте стосовно ОСОБА_1 про те, що він не відповідає займаній посаді оперуповноваженого в особливо важких справах управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки НП України та підлягає звільненню зі служби в органах поліції через службову невідповідність;

- скасувати рішення Центральної апеляційної атестаційної комісії НП України від 09 лютого 2016 року ОП№ 11/09-02 про відхилення скарги ОСОБА_1;

- скасувати наказ НП України від 18 лютого 2016 року №110 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність);

- поновити ОСОБА_1 на посаді та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- звернути до негайного виконання постанову суду частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення;

- зобов'язати НП України подати звіт про виконання постанови.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю:

- скасовано рішення Центральної атестаційної комісії №2 НП України від 21 січня 2016 року ОП №15.00002115.0015038;

- скасовано рішення Центральної апеляційної атестаційної комісії НП України від 09 лютого 2016 року ОП№ 11/09-02;

- скасовано наказ НП України від 18 лютого 2016 року №110 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 з посади на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки НП України та стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- постанову звернуто до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2017 року змінено рішення суду першої інстанції в частині розміру грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, НП України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Шарапи В.М., Желтобрюх І.Л.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження ними служби в Національній поліції України регулюються нормами Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII), пунктами 8, 9, 12 розділу XI якого передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 з 14 серпня 1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом НП України від 07 листопада 2015 року №13 о/с ОСОБА_1 призначено в порядку переатестування, як такого, що прибув з МВС України на посаду оперуповноваженого в особливо важких справах управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки НП України, з присвоєнням йому спеціального звання підполковник поліції.

Наказом НП України від 20 листопада 2015 року № 210 о/с "Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та місті Києві" з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону №580-VIII та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС від 17 листопада 2015 року №1465 (далі - Інструкція), прийнято рішення про проведення атестації поліцейських апарату НП України, міжрегіональних територіальних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України", головних управлінь Національної поліції в Київській області та місті Києві.

Наказом Національної поліції України від 23 листопада 2015 року №102 "Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України", керівників структурних підрозділів НП України серед іншого зобов'язано довести до відома всього особового складу під підпис умови проведення атестування працівників, визначені Інструкцією.

Відповідно до наказу НП України від 26 листопада 2015 року №116 "Про проведення атестування поліцейського апарату Національної поліції України" зобов'язано керівників структурних підрозділів НП України апарату Національної поліції України: 1) скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню; 2) скласти атестаційні листи на поліцейських; 3) підготувати для надання на засідання атестаційної комісії додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими; 4) довести до поліцейських інформацію про час і місце проведення атестаційної комісії та забезпечити їх прибуття в разі необхідності.

З атестаційного листа позивача суди попередніх інстанцій встановили, що за висновком прямого керівника, підполковник поліції ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.

21 січня 2016 року за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди, Центральна атестаційна комісія №2 НП України прийняла рішення (висновок), яким визначено, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність (протокол від 21 січня 2016 року ОП №15.00002115.0015038).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем подана скарга до Центральної апеляційної атестаційної комісії.

Рішенням Центральної апеляційної атестаційної комісії від 09 лютого 2016 року №11/09-02 скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Наказом НП України від 18 лютого 2016 року №110 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено з посади оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки НП України на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через службову невідповідність).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом №580-VIII, відповідно до частини першої статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою.

Тобто, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону №580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, атестацію позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що на думку відповідачів, не суперечить приписам частини першої статті 57 Закону №580-VIII.

Разом з тим, приписи частини першої статті 57 вказаного Закону не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 Закону №580-VIII, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.

Крім того, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При вирішенні спору у цій справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказ, яким позивача призначено на посаду оперуповноваженого в особливо важких справах управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки НП України в порядку переатестування, з присвоєнням спеціального звання "підполковник поліції", не містить жодних застережень про тимчасовість призначення на посаду, а тому питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських було вирішено ще у листопаді 2015 року, у момент видання наказу про прийняття його на службу.

Враховуючи те, що нормами пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що атестування ОСОБА_1 проведено неправомірно та за відсутності визначених законом підстав.

Крім того, метою проведення атестації (для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність) є вирішення питання про можливість у той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби через службову невідповідність, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Аналізуючи матеріали атестування позивача, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що зміст атестаційного листа ОСОБА_1, складеного його безпосереднім начальником, свідчить про те, що позивачу надано позитивну характеристику. В цьому ж атестаційному листі зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Разом з тим, аналізуючи надані документи та перевіряючи обставини справи, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не довів, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційною комісією враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції і за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що атестаційна комісія, в порушення вимог статті 57 Закону №580-VIII та пункту 16 розділу IV Інструкції не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо. А тому, з урахуванням викладеного, таке рішення та прийнятий на його підставі наказ про звільнення підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень від 21 січня 2016 року ОП №15.00002115.0015038, від 09 лютого 2016 року ОП№ 11/09-02 та наказу від 18 лютого 2016 року №110 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки НП України.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказує про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду у частині вимог про скасування рішення Центральної атестаційної комісії №2 НП України від 21 січня 2016 року ОП №15.00002115.0015038, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Однак колегія суддів Верховного Суду критично ставиться до таких доводів, оскільки ухвалою від 15 червня 2016 року Харківський окружний адміністративний суд, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду в цій частині, а причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду визнав поважними.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді В.М. Шарапа

І.Л.Желтобрюх