Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2018 року у справі №815/2382/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

м. Київ

справа №815/2382/16

адміністративне провадження №К/9901/11836/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М., суддів:

Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження справу №815/2382/16 за касаційною скаргою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі №815/2382/16 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк Шиппінг" про стягнення коштів.

І. ПРОЦЕДУРА

1. Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Одесього окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк Шиппінг" про стягнення 96939, 14 грн.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаною постановою представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважав вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 апеляційну скаргу ТзОВ "Старк Шиппінг" задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 скасовано. Прийнято по справі нову постанову. У задоволенні адміністративного Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено. Стягнено з Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк Шиппінг" судові витрати у розмірі 1599,41 грн.

3. 5.02.2018 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Позивача на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016.

4. У асаційній скарзі Позивач із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права просив постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 та залишити в силі постанову суду першої інстанції..

5. хвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2016 відкрито провадження у справі. 26.12.2016 надійшло заперечення від Відповідача.

6. озивачем та Відповідачем не було заявлено клопотань.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. 23.02.2016 Відповідачем до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою № 10-ПІ.

Позивач зробив висновок, що ТзОВ "Старк Шиппінг" не виконало обов'язку щодо працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу робочих місць протягом за 2015 рік і за це порушення підприємство повинно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 95337,50 грн.

8. ТзОВ "Старк Шиппінг" адміністративно-господарські санкції добровільно не сплатило, у зв'язку з чим була нарахована пеня у розмірі 1601,64 грн.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що у відповідності до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для всіх підприємств, установ і організацій, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. ТзОВ "Старк Шиппінг" порушило зазначену норму закону, а саме у 2015 році на підприємстві повинен був працювати 1 інвалід, проте жоден не працював.

10. Тобто, відповідно до чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів, норматив робочих місць протягом 2015 року ТОВ "Старк Шиппінг" не виконано, і відповідно за це порушення підприємство повинно сплатити адміністративно-господарські санкції.

11. Позивач вважає, що згідно ч.2 ст.20 вказаного Закону передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів в Україні". На день подання позову, як вказав позивач, підприємство самостійно адміністративно - господарську санкцію не сплатило, і відповідно розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 1601, 64 грн.

12. Відповідач на адресу суду подав заперечення на позовну заяву, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки, на його думку, відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для інвалідів.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з такого.

14. Згідно приписів ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі - Закон № 875-ХІІ, Закон), підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

15. Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

16. Відповідно до ч.1,2,3 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

17. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

18. У поданому до позивача звіті за формою 10-ПІ за 2015 рік, відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2015 році становила 8 осіб, з них середньооблікова кількість середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - «-»; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить «-»; фонд оплати праці штатних працівників - 1525,4 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника 190676 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, яка самостійно визначена підприємством «-».

19. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 затверджена форма звітності № 10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкція щодо її заповнення. Згідно п. 3.1. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №1442/11722. За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

20. Згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій, при визначенні середньооблікової кількості штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів керувалось Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 № 42 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за № 117/13384.

21. Згідно цієї форми статистичної звітності код рядка 01 - Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2 Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286, код рядка 02 чітко вказано: з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

22. Відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року ( в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2,3,4,…12.

23. Окрім того, відповідно до п. 3.4. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженої Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року № 42 данні щодо середньооблікової кількості штатних працівників, облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображається в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно обчислюється в бік збільшення).

24. Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

25. Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

26. Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що Одеським міським центром зайнятості у відповіді на запит позивача від 11.04.2016 року №180-01-14 щодо надання відповідачем звітності про наявність вакансій, на яких може використовуватись праця інвалідів, зазначено, що ТзОВ "Старк Шиппінг" не надавав у 2015 році вказаної звітності. Отже судом встановлено, що відповідач у 2015 році не інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні відповідачу центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

27. Разом з цим, аналіз вищевказаних положень статей 18,19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено обов'язок по-перше: виділити та створити робочі місця для працевлаштування інвалідів, по-друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по-третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

28. Отже, враховуючи вимоги Закону підприємство може бути звільнено судом від відповідальності щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, лише якщо воно своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

29. Оскільки судом встановлено, що відповідачем у 2015 році не було вжито заходів зі створення робочих місць для інвалідів та не повідомлено відповідно до законодавства органи працевлаштування про створення відповідних робочих місць, суд дійшов висновку, що у 2015 році відповідачем не було вжито заходів для недопущення правопорушення у вигляді недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості, передбаченій ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відтак відповідач має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

30. При прийнятті рішення суд першої інстанції врахував положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанови Верховного Суду України від 31 січня 2011 року (справа № 21-60а10), від 20 червня 2012 року (справа № 21-60а11), в яких зазначається, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Разом з тим суд зазначає, що відповідач повинен здійснити всі залежні від нього заходи щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

31. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач довів суду з посиланням на відповідні докази правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, в зв'язку з чим позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

32. Апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, так як обов'язок ТОВ «Старк Шиппінг», щодо працевлаштування інвалідів виник лише з грудня 2015 року, оскільки середньооблікова чисельність працівників на кінець листопада 2015 року склала 8 (вісім) осіб. Крім того, Підприємством фактично не було подано у відповідності до Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ інформацію про наявність вакансій, складеної за формою № 3-ПН, так як наказом ТОВ «Старк Шиппінг» від 07.12.2015 р. за № 28 на роботу прийнято робітника-інваліда.

З наведених підстав апеляційний суд дійшов висновку щодо наявності підстав для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

33. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанцій і вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки з урахуванням вимог ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Інструкції зі статистики кількості працівників (п.3 Додатка) обов'язок Відповідача щодо працевлаштування інваліда виник починаючи з вересня 2015 року, коли середньооблікова чисельність штатних працівників становила 7,64 особи, а не з 1 грудня 2015, як зазначає Відповідач.

34. У своєму відзиві Відповідач спростовує доводи Позивача, зазначаючи, що обов'язок щодо працевлаштування інваліда виник з 1 грудня 2015 року.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд погоджується з тим, що ч.2 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ передбачено, що при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

36. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов'язок ТОВ «Старк Шиппінг», щодо працевлаштування інвалідів виник лише з грудня 2015 року, оскільки середньооблікова чисельність працівників на кінець листопада 2015 року склала 8 (вісім) осіб.

Однак такий висновок зроблено внаслідок незастосування ч. 2 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ щодо правил округлення при розрахунках кількості робочих місць. Оскільки середня кількість працівників на кінець вересня 2015 року становила 7,64, то з урахуванням правил округлення, саме у вересні 2015 року було досягнуто кількості працівників (8), за якої у підприємства виникли зобов'язання щодо працевлаштування інвалідів.

Тому в цій частині мотиви судового рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

37. У постанові від 27.05.2014 у справі № 21-119а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів має розраховуватися відповідачем виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).

38. Така правова позиція зумовлена тим, що відповідно до ч. 1 та 3 ст. 20 Закону України №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

39. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України

40. Суд зазначає, що штрафні санкції до Відповідача є альтернативним зобов'язанням роботодавця, який повинен або виконати норматив робочих місць для інвалідів, або сплатити штраф.

41. Суд звертає увагу, що наказом ТОВ «Старк Шиппінг» від 07.12.2015 за №28 на роботу прийнято робітника-інваліда. Отже, зобов'язання щодо працевлаштування інваліда у 2015 році виконано. З огляду на це, твердження позивача про те, що відповідач не створив робочого місця, є помилковим. Відтак, у діях відповідача не було складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Зазначені мотиви є підставою для відмови у задоволенні позову.

42. З огляду на це, незастосування апеляційним судом ч. 2 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ (щодо правил округлення при розрахунках кількості робочих місць) не призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскільки у позові слід відмовити з інших мотивів та правових підстав.

43. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

44. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

45. Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

46. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про необхідність зміни судового рішення у частині доповнення його мотивувальної частини.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 змінити: доповнити мотивувальну частину постанови доводами, наведеними у п. 39 - 41 цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб