Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №340/248/17

провадження №К/9901/389/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Собко В. М., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, постановлену у

складі колегії суддів: головуючого - Іщук Л. П., суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.,

у с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просив:

визнати нечинною відмову Верховинського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»;

зобов'язати Верховинський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати ОСОБА_1 розмір довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» з моменту звернення із заявою при призначення та виплати грошового довічного утримання судді у відставці - з 26 грудня 2016 року.

Позов мотивований протиправністю відмови в перерахунку позивачеві розміру довічного грошового утримання судді у відставці на 20 відсотків з підстав, визначених Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Снятинський районний суд Івано-Франківської області постановою від 11 серпня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, позов задовольнив:

визнав нечинною відмову Верховинського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13 квітня 2017 року № 284/03 про перерахунок ОСОБА_1 розміру довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»;

зобов'язав Верховинський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати ОСОБА_1 розмір довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» з моменту звернення із заявою про призначення та виплати грошового довічного утримання судді у відставці - з 26 грудня 2016 року.

У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити рішення про відмову в позові.

Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1 працював на посаді судді Косівського районного суду Івано-Франківської області, постановою Верховної Ради України від 19 грудня 2016 року № 3236/0/15-16 «Про звільнення суддів» звільнений з посади судді у відставку та йому виплачується щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці.

Відповідно до посвідчення від 20 грудня 2016 року серії 2Б № 355300, зареєстрованого за № 4748, виданого на підставі рішення виконкому Верховинської селищної ради від 30 листопада 1995 року № 42, ОСОБА_1 надано статус особи, яка проживає на території гірського населеного пункту.

10 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до відповідача із заявою про підвищення на 20 відсотків розміру довічного грошового утримання відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Відповідач листом від 3 квітня 2017 року № 284/03 у такому підвищенні відмовив з тих підстав, що такий вид пенсії чи державної матеріальної допомоги, як довічне грошове утримання судді, на встановлену суму якого може бути нарахована надбавка за проживання у гірському населеному пункті, Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» не передбачено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, і набув статус особи, що проживає на території гірського населеного пункту, він має право на отримання підвищення на 20 відсотків довічного грошового утримання судді у відставці.

Зазначена позиція підтримана Львівським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд з такими висновками судів не погоджується.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України від 15 лютого 1995 року

№ 56/95-ВР «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

На час виникнення спірних правовідносин статус судді у відставці врегульовано розділом X Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

За змістом речення першого частини першої статті 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою цієї ж норми закріплено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з реченням другим частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

У свою чергу, частина перша статті 135 Закону № 1402-VIII містить імперативне обмеження, згідно з яким суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці нерозривно пов'язаний із розміром суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Єдиною підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Також слід зазначити, що в Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п'ятий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини).

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці не належить до категорій виплат (пенсій, державної матеріальної допомоги тощо), на збільшення яких спрямовані норми статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

За такого правового регулювання у справі, що розглядається, відповідач не мав правових підстав для збільшення на 20 відсотків розміру виплачуваного позивачеві щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та цілком правомірно відмовив у такому збільшенні.

У свою чергу, суди першої та апеляційної інстанцій, неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 351 цього ж Кодексу закріплено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень допустили неправильне застосування норм матеріального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, а згадані судові рішення - скасуванню із ухваленням у справі нового рішення.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року скасувати.

Ухвалити у справі № 340/248/17 нове рішення.

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх