ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 640/26235/19

адміністративне провадження № К/9901/5966/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування наказів в частині, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2020 року (суддя - Добрянська Я. І.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року (суддя-доповідач - Єгорова Н. М., судді: Сорочка Є. О., Федотов І. В. )

І.

СУТЬ СПОРУ

1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міністерство), в якому просила:

-визнати протиправним та скасувати пункт 49 наказу Міністерства оборони України від 27 березня 2015 року №66КП в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання;

--визнати протиправним та скасувати пункт 18 наказу першого заступника Міністерства оборони України від 08 квітня 2015 року №64, яким позивачку звільнено з військової служби у запас за пунктом "ж" (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключена зі списків особового складу Збройних Сил України з 27 березня 2015 року.

2. При зверненні до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 подала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Позивачка наголосила, що строк нею не пропущений, оскільки лише 09 грудня 2019 року вона дізналась що 08 квітня 2015 року була повторно звільнена з військової служби у запас у зв'язку із позбавленням військового звання, до її відома не доводились ні вказаний наказ про звільнення, ні наказ про накладення дисціплінарного стягнення.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року, позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку із не усуненням визначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліків з підстав пропуску строку звернення до суду, оскільки вказані позивачем підстави поважними визнані не були.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

4. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка звернулась зі скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою на підставі оскарження судового рішення, зазначеного у частині 2 статті 328 КАС України (ухвала про залишення позовної заяви без розгляду).

6. Скаржниця зазначила про порушення судами попередніх інстанцій статей 122, 123 КАС України при ухваленні оскаржуваних рішень.

7. У касаційній скарзі вказано на незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №815/4532/16.

8. Також скаржниця наголосила, що випадково дізналась про скасування наказу Міністерства оборони України, яким її звільнили у запас у зв'язку із скороченням штатів та прийняття нового наказу про звільнення у 2015 році.

9. Міністерство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

10. У відзиві вказано про відсутність у позивачки об'єктивних причин, які унеможливили вчасне звернення до суду із даним позовом. Представник відповідача зазначив, що скаржниця знала про своє звільнення у 2015 році, а до суду звернулась лише у 2019 році.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Позивачка звернулась через свого представника до Верховного Суду із касаційною скаргою у лютому 2021 року.

12. Частинами 1 -3 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені Частинами 1 -3 статті 341 КАС України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

13. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.

14. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 18 лютого 2014 року №18 майора медичної служби ОСОБА_1, яка перебувала у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України, колишню старшого ординатора психіатричного відділення Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону - звільнено з військової служби у запас за пунктом "г" (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів). Також вказаним наказом позивачці оголошено подяку за особистий внесок у розвиток Збройних Сил України.

15. Під час оформлення пенсійного забезпечення у травні 2015 року, позивачка у ході усної бесіди дізналась про своє повторне звільнення з військової служби у 2015 році, але за інших підстав. За для ознайомлення із підставами свого повторного звільнення, ОСОБА_1 через свого представника у жовтні 2013 року звернулась із запитом до відповідача.

16. Згідно із відповіддю від 23 жовтня 2019 року №0810 начальника Кадрового центру Збройних Сил України, яка надана на запит представника позивачки, наказом Міністерства оборони України від 08 квітня 2015 року №64 ОСОБА_2 звільнено із військової служби у запас за пунктом "ж" (у зв'язку із позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України з 27 березня 2015 року.

17. Підставою для видання вказаного наказу став наказ Міністра оборони України від 27 березня 2015 року №66КП, пунктом 49 якого на майора медичної служби ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення.

18. Також у відповіді на адвокатський запит зазначено, що витяг із наказу першого заступника Міністра оборони України (по особовому складі) від 08 квітня 2015 року №64 був надісланий до Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України для подальшого доведення за підпорядкованістю до Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону. У зв'язку із реформуванням 31 жовтня 2014 року Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону інформація щодо ознайомлення колишнього майора медичної служби ОСОБА_1 з наказом першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 08 квітня 2015 року №64 - відсутня.

19. ОСОБА_1, не погоджуючись із наказами Міністерства щодо свого повторного звільнення та накладення дисциплінарного стягнення, 27 грудня 2019 року звернулась до суду із позовом, надавши заяву про поновлення строку звернення.

20. На думку позивачки, строк звернення до суду нею не пропущений, оскільки про оскаржувані накази вона офіційно дізналась лише 09 листопада 2019 року із відповіді на адвокатський запит її представника. Про своє повторне звільнення їй стало відомо випадково після початку вирішення питання стосовно пенсійного забезпечення. Також у заяві наголошено, що на даний момент у зв'язку із необхідністю здійснення догляду за хворою мамою, позивачка перебуває в Криму. До заяви додано довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 10 лютого 2004 року серії №007098, від 30 квітня 2009 року серії АВ №0161227 про наявність інвалідності у матері.

21. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху. Зазначено, що суд не приймає доводи позивачки як поважні причини пропуску строку звернення до суду.

22. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2020 року позовну заяву повернуто позивачці.

23. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

24. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

25. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2020 року залишена без змін.

26. Суди попередніх інстанцій, залишаючи позовну заяву без розгляду, дійшли висновку проте, що скаржницею пропущений строк звернення до суду без поважних причин, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

27. Колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.

28. Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статті 122 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

29. Частиною 1 статті 233 КЗпП України (в редакції на час звернення позивачки до суду першої інстанції), встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

30. Тобто, відповідно до приписів КАС України та КЗпП України для звернення до суду у справах про звільнення встановлено місячний строк, який обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

31. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №815/4532/16.

32. Також Верховний Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

33. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

34. У свою чергу, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

35. Частиною 2 статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

36. Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

37. Вказаний правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №420/334/19.

38. Враховуючи, що позивачку у 2014 році вже було звільнено із військової служби, у неї були відсутні підстави для передбачення повторного звільнення із позбавленням військового звання, навіть отримавши інформацію при усній бесіді щодо свого звільнення.

39. Із матеріалів справи вбачається, що повторно ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у звязку із накладенням дисциплінарного стягнення - позбавлення військового звання в дисциплінарному порядку.

40. Згідно із абзацом 4 пункту 241 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення) накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

41. Пунктом 243 Положення передбачено, що після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням.

42. Згідно із підпунктом "ж" пункту 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Дисциплінарний статут) на молодших та старших офіцерів може бути накладено дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання.

43. Пунктами 97,98 Дисциплінарного статуту передбачено, що про накладені дисциплінарні стягнення оголошується офіцерському складу та військовослужбовцям військової служби за контрактом - особисто, у письмовому розпорядженні, на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, що вчинив правопорушення.

Крім того, дисциплінарні стягнення можуть оголошуватися в письмовому наказі.

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

44. У справі, що розглядається, позивачка як під час звернення до суду, так і в апеляційній та касаційній скаргах зазначала, що витяги із оскаржуваних наказів про притягнення її до дисципіонарної відповідальності та про її повторне звільнення не отримувала взагалі.

45. Однак, зазначені доводи ОСОБА_1 судами попередніх інстанцій не були досліджені належним чином.

46. Так, постановляючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, судами взагалі не досліджувалось питання отримання позивачкою витягів з наказів про її повторне звільнення та про накладення дисциплінарного стягнення, будь-які докази про отримання оскаржуваних наказів, в матеріалах справи відсутні, судами не надано правової оцінки доводам ОСОБА_1 щодо факту її не повідомлення про прийняття спірних наказів.

47. Враховуючи вищезазначені обставини, Верховний Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду, а тому рішення судів щодо залишення позовної заяви без розгляду підлягають скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

48. Згідно з частинами 1 -3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі

50. Частиною 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

51. Враховуючи, що суд касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі необхідно скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

52. Під час нового розгляду справи судам необхідно надати юридичну оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми процесуального, матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року скасувати.

Справу №640/26235/19 направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О. А. Губська