Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №820/3205/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2019 року

Київ

справа № 820/3205/16

провадження № К/9901/34163/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, за участю третьої особи - Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, про скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Мар`єнко Л. М., суддів: Мельникова Р. В., Нуруллаєва І. С., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Кононенко З. О., суддів: Бондара В. О., Калитки О. М.

І. Суть спору

1. У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - ГУМВС України в Харківській області), за участю третьої особи - Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - Київський відділ УМВС України в Харківській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 683 о/с про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , інспектора СОГП Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 4 років 6 місяців, у запас Збройних Сил України згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), через скорочення штатів;

1.2. поновити ОСОБА_1 , старшого лейтенанта міліції на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора СОГП Київського РВ ХМУ ГУ або на іншій рівнозначній посаді з 06 листопада 2015 року;

1.3. зобов`язати ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23 лютого 2016 року по день поновлення на посаді.

2. В мотивування позову зазначає, що з 03 серпня 2005 року вона проходила службу в органах внутрішніх справ, обіймаючи станом на листопад 2015 року посаду інспектора СОГП Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції.

2.1. Однак, 06 листопада 2015 року ГУМВС України в Харківській області видано наказ № 683 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з 06 листопада 2015 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення № 114, через скорочення штатів.

2.2 Позивач вказує, що ГУМВС України в Харківській області, звільняючи за скороченням штатів, не вчинено заходів для забезпечення працевлаштування на службі в органах внутрішніх справ України при скороченні штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ та створення іншого органу, не з`ясував намір позивача подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ та не було запропоновано, а ні аналогічну посаду, а ні нижчу, ніж ту, на якій вона проходила службу.

2.3. Крім того, позивач зазначає, що ГУМВС України в Харківській області порушено вимоги частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки ОСОБА_1 на момент звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею п`яти років з 22 серпня 2015 року по 22 лютого 2016 року відповідно до наказу ГУМВС України в Харківській області від 28 серпня 2015 року № 85 о/с.

2.4. Вважаючи дії ГУМВС України в Харківській області незаконними, ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав звернулась до суду з вимогою про скасування наказу щодо його звільнення.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 , починаючи з 03 серпня 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймаючи на момент звільнення посаду інспектора СОГП Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції.

4. Наказом Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області від 03 червня 2011 року № 26 о/с позивачу надано відпустку по погляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04 травня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, за станом здоров`я дитини ОСОБА_1 продовжено відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3,6 років, а згодом - до 4, до 4,6 та 5 років відповідними наказами Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області від 12 лютого 2014 року № 18 о/с, від 18 вересня 2014 року № 104 о/с, від 13 березня 2015 року № 28 о/с, від 28 серпня 2015 року № 85 о/с.

5. Наказом ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року за № 683 о/с звільнено ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення № 114, через скорочення штатів.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

7. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебувала у відпустці по погляду за дитиною, що в свою чергу свідчить про поширення на неї пункту 17 Положення № 114 та частини третьої статті 184 КЗпП України. Отже, звільнення працівника, який відноситься до категорії осіб, наведених у вказаних нормах права, у разі ліквідації підприємства, установи, організації, допускається лише з обов`язковим працевлаштуванням. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання ГУМВС України в Харківській області приписів вказаних норм права в частині обов`язкового працевлаштування, що призвело до прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, який слід скасувати з наведених підстав.

8. Зазначена позиція підтримана Харківським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

9. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

10. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судами попередніх інстанцій, що постановою Кабінету Міністрів України № 730 від 16 вересня 2015 року "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" було ліквідовано юридичну особу ГУМВС України в Харківській області та її структурні підрозділи, а відтак подальше проходження служби позивачем є неможливим.

11. Водночас позивач у своєму запереченні вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

13. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин.

18. Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

19. За приписами пункту 64 "г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

20. Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" втратив чинність та вступив у дію Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію".

21. Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

22. Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті Голос України 06 серпня 2015 року за № 141-142 і набрав чинності 07 листопада 2015 року.

23. Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.

24. Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

25. За правилом встановленим пунктом 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

26. Пунктом 10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

27. Відповідно до пункту 64 "г" Положення № 114 звільнення у зв`язку із скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.

28. Пунктами 9, 10, 11 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть були прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

29. Приписами пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

30. Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

31. Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

32. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

33. За приписами частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

VI. Позиція Верховного Суду

34. З матеріалів справ вбачається, що ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді інспектора СОГП Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

35. Наказом заступника Міністра внутрішніх справ України "Про організаційно-штатні питання" від 06 листопада 2015 року № 1388 скорочено всі штатні посади органів МВС України, в тому числі і в Харківській області.

36. Таким чином, звільнення позивача відбулось у зв`язку зі скороченням штатів.

37. В той же час за змістом пункту 64 "г" Положення № 114 звільнення у зв`язку зі скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.

38. Слід зазначити, що приписи норм Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та Положення № 114, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

39. Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов`язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

40. Так, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

41. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на момент звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею п`яти років з 22 серпня 2015 року по 22 лютого 2016 року відповідно до наказу ГУМВС України в Харківській області від 28 серпня 2015 року № 85 о/с.

42. З цього приводу Верховний Суд звертає увагу, що питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, зокрема вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із частиною шостою статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

43. Аналіз частини третьої статті 184 КЗпП України дає підстави для висновку, що зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років) та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов`язкового працевлаштування.

44. Разом з тим, Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

45. За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 683 о/с щодо звільнення позивача із займаної посади.

46. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

47. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновки судів та обставин справи не спростовують.

48. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

49. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич