Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №820/7031/16

адміністративне провадження №К/9901/496/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 (головуючий суддя - Бенедик А.П., судді - Донець Л.О., Спаскіна О.А.) у справі № 820/7031/16 за позовом Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

встановив:

Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Київська ОДПІ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з транспортного податку розмірі 25000,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Київська ОДПІ оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 апеляційну скаргу Київської ОДПІ було залишено без руху та запропоновано протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї ухвали усунути недоліки шляхом надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших підстав для поновлення цього строку та доказів на їх підтвердження.

У зв'язку з неналежним обґрунтуванням відповідачем підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 у задоволенні заяви Київської ОДПІ про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, а ухвалою від 04.12.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою.

Не погодившись з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 про відмову у відкритті апеляційного провадження Київська ОДПІ оскаржила її у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального правова, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що в межах встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України ним було подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції у даній справі, яка була повернута у зв'язку з несплатою судового збору. Неможливість усунення недоліків була зумовлена накладенням арешту на розрахункові рахунки. З моменту розблокування рахунків, сплативши судовий збір та скориставшись правом на повторне звернення, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, однак, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, порушив при цьому право контролюючого органу на справедливий судовий захист.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частина друга статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Враховуючи наведене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк або, у разі об'єктивних перешкод для цього, з моменту усунення таких перешкод.

З матеріалів справи вбачається, що вперше відповідачем апеляційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 подано поштовою кореспонденцією 28.08.2017.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017 апеляційну скаргу Київської ОДПІ залишено без руху для надання документа про сплату судового збору в розмірі 1515,80 грн., а 10.10.2017 - повернуто апелянту у зв'язку з неусуненням недоліків.

Згідно з частиною четвертою 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на розгляд його справи судом.

В той же час, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування зазначеної Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що заявник повинен діяти з належною сумлінністю, швидко та відповідно до ситуації (рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України»).

Матеріали справи свідчать, що судовий збір у даній справі сплачено контролюючим органом лише 30.10.2017. В той же час, на підтвердження доводів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження заявник посилається на те, що станом на час звернення із первинною апеляційною скаргою з рахунків проводилось безспірне списання грошових коштів за всіма кодами програмної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України, на підставі повідомлень Управління Державної казначейської служби України.

Відповідно до вимог пунктів 28, 29, 30 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів. З дня визначення таких кодів та рахунків орган Казначейства повідомляє боржникові про здійснення безспірного списання коштів з його рахунків. У повідомленні також зазначаються строк подання боржником інформації, пов'язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п'яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про непроведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника. Коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету та/або рахунки, за якими проводиться безспірне списання коштів, можуть бути змінені органом Казначейства за обґрунтованою заявою боржника.

У разі недостатності поданих документів для визначення кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодів тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства у робочий день, що настає після закінчення строку, зазначеного у пункті 28 цього Порядку, надсилає до боржника запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді.

На період встановлення даних, зазначених у пункті 29 цього Порядку, не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України.

Долучені відповідачем до матеріалів справи повідомлення органу Казначейства від 20.09.2017 та 04.10.2017 свідчать про зупинення операцій на рахунках Київської ОДПІ на строк до п'яти робочих днів з дати їх надходження. Таким чином обставини, на які посилався скаржник на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, носили тимчасовий характер.

При цьому, належних доказів на підтвердження того, що з моменту повернення первинної апеляційної скарги він не мав змоги сплатити судовий збір, а також доказів, які б свідчили про здійснення Київською ОДПІ заходів щодо отримання коштів для сплати судового збору (подання службових записок), а також результати зазначених заходів (докази відмови Управління фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку).

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, у зв'язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду