Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 квітня 2018 року

м. Київ

справа №810/1635/15

адміністративне провадження №К/9901/2490/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 (суддя - Терлецька О.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 (судді - Бабенко К.А., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" (далі - ТОВ "Ексімтрейд") до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця) про зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року ТОВ "Ексімтрейд" звернулося до суду з позовом до Митниці, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 10.04.2015 № 100250001/2015/000017/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00055.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товару з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, в тому числі і додатково витребувані митним органом. При цьому позивач вважає, що Митниця витребувала у товариства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, як і прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та оформила картку відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 19.05.2015 адміністративний позов ТОВ "Ексімтрейд" задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення Митниці від 10.04.2015 № 100250001/2015/000017/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00055; присуджено на користь ТОВ "Ексімтрейд" витрати щодо сплати судового збору в розмірі 182,70 грн.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.07.2015 змінив постанову суду першої інстанції, виклавши другий абзац резолютивної частини в наступній редакції: "Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.04.2015 № 100250001/2015/000017/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00055 Київської міської митниці ДФС України в особі її структурного підрозділу Митного посту "Західний", в іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що: під час митного оформлення товару ТОВ "Ексімтрейд" надало Митниці всі передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України необхідні та достатні документи, які дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору; у Митниці не було підстав для сумніву щодо правильності заявленої митної вартості товару, а тому вона має бути визначена за ціною контракту; неподання декларантом документів, що підтверджують витрати на страхування товару не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки за твердженням декларанта страхування не здійснювало, а за умовами контракту страхування товару здійснюється на розсуд продавця. Під час ухвалення судового рішення суди попередніх інстанцій також врахували правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 № 21-91а12, від 11.09.2012 № 21-262а12 щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Митниця подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення.

На обґрунтування вимог касаційної скарги митний орган зазначає, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган встановив, що у поданих на митне документах містяться розбіжності, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Товариство не надало на вимогу Митниці всіх документів згідно з переліком запиту та відповідно до вимог частин другої - четвертої статті 53 Митного кодексу України, які б підтверджували заявлену вартість товару, зокрема, товариство не подало страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Крім того, позивач самостійно задекларував та сплатив, належну суму митного платежу, а відповідно до положень пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України самостійно задекларована сума грошового зобов'язання не підлягає оскарженню. Також Митниця посилається на правову позицію, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.06.2013 № К/9991/41486/12 щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.04.2018 касаційну скаргу Митниці прийняв до провадження та визнав за можливе попередній розгляд справи.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення - в силі як такі, що прийняті відповідно до закону та є належно обґрунтованими.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що між позивачем (Покупець) та компанією "Prominvest Union, LLC" (City of Newark, USA) (Продавець) був укладений контракт від 01.07.2005 № 804-002, за умовами якого Продавець поставляє Покупцю китайський ферментований байховий чорний гранульований нефасований чай в кількості 500 мішків Х 50кг на суму 41 750,00 доларів США. Загальна вартість контракту складає 14 000 000,00 доларів США. У вартість контракту входить вартість пакування та доставки. Умовами поставки визначено СРТ Київ та/або DAF кордон України (Інкотермс 2000).

07.04.2015 позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на митну територію України за умовами зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2005 № 804-002, надав до митного органу електронну митну декларацію № 500060702/2016/011270. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу було також подано такі документи: Інвойс HONGFA-2015-101 від 02.02.2015; Контракт від 01.07.2005 №804-002; Доповнення від 01.07.2008 № 1; Доповнення від 08.07.2008 № 2; Доповнення від 01.02.2009 № 3; Доповнення від 30.12.2010 № 4; Доповнення від 30.06.2011 № 5; Доповнення від 02.04.2012 № 6; Доповнення від 28.08.2012 № 7; Доповнення від 11.06.2014 № 8; Доповнення від 15.11.2014 № 9; Доповнення від 22.12.2014 № 11; Додаток від 02.02.2015 № 1119.

Під час митного оформлення митний органом повідомив декларанта про необхідність надання додаткових документів для уточнення вартості задекларованого товариством товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. В якості підстави зазначено стаття 53 Митного кодексу України, що полягало у відсутності документів на підтвердження витрат страхування товару .

На виконання вимоги митного органа товариство надало додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника чаю від 13.01.2015 (Додаток № 12); прайс-лист компанії - постачальника Company "Prominvest Union, LLC" (City of Newark, USA) від 02.02.2015 (Додаток № 13); інформацію щодо фрахту від 06.04.2015 (Додаток № 14); висновок ДП "Держзовнішінформ" від 08.04.2015 № 11-404 (Додаток № 15); платіжні доручення по перерахунку коштів згідно Контракту від 01.07.2005 № 804-002 (Додаток № 16); копію експортної декларації (Додаток № 17).

За результатами розгляду поданих позивачем документів Митниця прийняла рішення та картку відмову, з приводу правомірності яких виник спір, які обґрунтовані тим, що товариство невірно розрахувало митну вартість, а позивач 14.04.2015 подав нову декларацію від 14.04.2015 № 100250001/2015/004089 (а.с. 18).

У подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;м б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Як встановили суди, позивач надав, усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту, а вимоги митного органу за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, є протиправними. Крім того, суди встановили, що відповідно до пункту 7 контракту від 01.07.2005 № 804-002 продавець вправі застрахувати товар відповідно до умов поставки. Тобто, положення даного пункту контракта передбачає лише право страхування продавцем товару, а не його обов'язок. При цьому всупереч положень частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) Митниця не довела наявність факту здійснених витрат на страхування товару, які включаються до митної вартості товару, та відповідно наявність обов'язку декларанта надати докази страхування товару, як не обґрунтував неможливість застосуванні певних другорядних методів та не конкретизував підстави незастосування цих методів.

Наведені в касаційній скарги доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів, які були предметом оцінки судами у ході розгляду справи. Також є безпідставними доводи відповідача щодо самостійного декларування позивач імпортованого товару, оскільки внесення декларантом власноруч до нової митної декларації даних були здійсненні на виконання рішення про коригування митної вартості, з приводу правомірності якого виник спір, та не виключає обов'язок суду з'ясувати фактичні обставини справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини з дослідженням в судовому процесі доказів на їх підтвердження, суди дійшли правильного висновку про протиправність рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 10.04.2015 № 100250001/2015/000017/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00055.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна