Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №804/7234/17

адміністративне провадження №К/9901/46270/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2018 року (судді: Олефіренко Н.А. (головуючий), Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі № 804/7234/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення форми «Ф» №10883286 від 02.10.2017,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 10883286 від 02.10.2017, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2017 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2018 року позивачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення апеляційного суду мотивоване невиконанням позивачем вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, у зв'язку з пропуском позивачем строку на апеляційне оскарження.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що висновок суду апеляційної інстанції про невиконання відповідачем вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки судом при винесенні рішення не було враховано, що позивачем не було отримано копії постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2017 року, якою позивачу було відмовлено у задоволенні в позовних вимог, крім того, позивачем було надано до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строків на подання апеляційної скарги в межах строків встановлених апеляційним судом.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи вказаної норми є імперативними та зобов'язують суд у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2017 року залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду доказів на підтвердження отримання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2017 року у справі № 804/7234/17, або заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку. Апеляційна скарга позивача була залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

В ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем копії постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2017 року у справі № 804/7234/17, що в даному випадку є перепоною для суду апеляційної інстанції для встановлення дати отримання оскаржуваного рішення, що в свою чергу унеможливлює встановлення факту подання позивачем апеляційної скарги в межах строку, встановленого частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції).

Згідно з положеннями частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, однак суд повинен проголосити у тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, вступну та резолютивну частини постанови.

Проте, оскільки в матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення поштового відправлення копії постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2017 року позивачу, то позивачу не було належним чином вручено судове рішення у відповідності до положень як статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент винесення рішення судом першої інстанції), так і статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року). За таких обставин, колегія суддів зазначає, що у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для відмови позивачу у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2018 року у справі № 804/7234/17 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду