Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №804/4024/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №804/4024/15

адміністративне провадження №К/9901/12435/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка"

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 (судді - Чередниченко В.Є., Коршун А.О., Панченко О.М.)

у справі 804/4024/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Суха Балка"

до Дніпропетровської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення надмірно сплачених коштів, -

в с т а н о в и в:

16 березня 2015 року Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області), в якому просило:

- визнати протиправними дії Митниці щодо відмови у наданні висновку до ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області про повернення надмірно сплачених платежів за результатами розгляду заяв Товариства від 14.02.2014 №608 та від 25.12.2014 №4230;

- визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо ненадання висновку до ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області про повернення надмірно сплачених платежів за результатами розгляду заяв Товариства від 20.11.2014 № 3856, від 09.01.2015 № 61 та від 28.12.2014 № 301;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 353089,60 грн., який сплачено згідно з ВМД №110010000/2011/005386 від 09.09.2011, №110010000/2011/005554 від 16.09.2011, №110010000/2011/005630 від 20.09.2011, №110010000/2011/005682 від 22.09.2011, №110010000/2011/005779 від 26.09.2011, №110010000/2011/005890 від 30.09.2011, №110010000/2011/005916 від 30.09.2011, №110010000/2011/005980 від 04.10.2011, №110010000/2011/005988 від 04.10.2011, №110010000/2011/006149 від 11.10.2011;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 218367,16 грн., який сплачено згідно з МД №110010000/2012/009160 від 01.11.2012, №110010000/2012/009202 від 02.11.2012, №110010000/2012/009190 від 02.11.2012, №110010000/2012/009191 від 02.11.2012, №110010000/2012/009216 від 02.11.2012, №110010000/2012/009229 від 04.11.2012, №110010000/2012/009230 від 04.11.2012, №110010000/2012/009255 від 05.11.2012, №110010000/2012/009278 від 06.11.2012, № 110010000/2012/009282 від 06.11.2012, №110010000/2012/009297 від 06.11.2012, №110010000/2012/009328 від 07.11.2012, №110010000/2012/009356 від 08.11.2012, №110010000/2012/009400 від 09.11.2012, №110010000/2012/009394 від 09.11.2012, №110010000/2012/009430 від 11.11.2012, №110010000/2012/009429 від 11.11.2012, № 110010000/2012/009428 від 11.11.2012, №110010000/2012/009548 від 14.11.2012, №110010000/2012/009627 від 16.11.2012, №110010000/2012/009651 від 18.11.2012, №110010000/2012/009725 від 19.11.2012, №110010000/2012/009724 від 19.11.2012, №110010000/2012/009769 від 20.11.2012, №110010000/2012/009734 від 20.11.2012, №110010000/2012/009999 від 28.11.2012, №110010000/2012/010179 від 04.12.2012;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 629766,55 грн., який сплачено згідно з МД №110010000/2012/006377 від 31.07.2012, №110010000/2012/006374 від 31.07.2012, №110010000/2012/006372 від 31.07.2012, №110010000/2012/006462 від 02.08.2012, №110010000/2012/006505 від 03.08.2012, №110010000/2012/006504 від 03.08.2012, №110010000/2012/006544 від 06.08.2012;

- зобов'язати Митницю та ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області подати в установленому судом строк звіт про виконання судового рішення у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що рішення Митниці про коригування митної вартості товарів, на підставі яких було визначено митну вартість товарів за резервним методом та донараховано митні платежі, скасовані в судовому порядку. На цій підставі позивач звернувся до Митниці із заявами про надання висновку про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податку на додану вартість, проте відповідач безпідставно відмовив у задоволенні таких заяв.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 22.05.2015 позов задовольнив частково:

- визнав протиправними дії Митниці щодо відмови в наданні висновків до органів ДКСУ про повернення надмірно сплачених платежів за результатами розгляду заяв Товариства від 25.12.2014 №4230, від 20.11.2014 року №3856, від 09.01.2015 року №61 та від 28.12.2014 року №301;

- зобов'язав Митницю підготувати та направити органам ДКСУ висновки про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, визначених у заявах Товариства від 25.12.2014 №4230, від 20.11.2014 №3856, від 09.01.2015 №61 та від 28.12.2014 №301;

- зобов'язав Митницю у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведена правомірність відмов позивачу у поверненні надмірно сплачених сум податку на додану вартість.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.12.2015 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив частково:

- визнав протиправною бездіяльність Митниці щодо не розгляду заяв Товариства від 25.12.2014 №4230, від 20.11.2014 №3856, від 09.01.2015 №61 та від 28.12.2014 №301;

- зобов'язав Митницю вчинити відповідні дії по розгляду заяв Товариства 25.12.2014 №4230, від 20.11.2014 №3856, від 09.01.2015 №61 та від 28.12.2014 №301 про повернення надмірно сплачених до Державного бюджету України податків і зборів у розмірі 1201223,31 грн. та прийняти рішення відповідно діючого законодавства.

У задоволенні позову в іншій частині відмовив.

В обґрунтування такого рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що наданню висновків про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів передує проведення органом фіскальної служби відповідної перевірки, встановлення фактів надмірної сплати податку, відсутності податкового боргу, оформлення заяви за встановленою формою, відсутності причин відмови у поверненні коштів. Висновок приймається митним органом лише у випадку, коли повертаються кошти, а за наявності підстав відмови чи невідповідності документів надається письмова обґрунтована відповідь.

Не погодившись з ухваленою у справі постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При цьому в касаційній скарзі позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, фактично обмежив права Товариства щодо повного захисту його прав, свобод та інтересів, про захист яких він просив; обраний судом спосіб захисту прав позивача не відповідає завданням адміністративного судочинства та не узгоджується з фактичними обставинами справи. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував відповідні норми Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядку №618, Порядку №882/1188; докази, наявні в матеріалах справи; та той факт, що позивач виконав усі передбачені статтею 43 ПК України та пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №618 умови для повернення наявної у нього переплати з податку на додану вартість.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. В обґрунтування своїх заперечень на касаційну скаргу Митниця зазначила, що надмірно сплачена сума митних платежів повинна бути визначена контролюючим органом за результатами контрольно-перевірочних заходів щодо визначення суми надмірно сплачених коштів, що здійснювалося Митницею на час повторних звернень позивача. У зв'язку з чим процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів залишається незавершеною, оскільки підлягає встановленню правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

31.01.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23.04.2018 від позивача на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про заміну сторони її правонаступником у зв'язку зі зміною назви підприємства з Приватного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" на Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" на підставі рішення позачергових Загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом № 34(12) від 27.12.2017.

Враховуючи положення статті 52 КАС України, колегія суддів вбачає за можливе здійснити заміну позивача його правонаступником.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що протягом вересня - жовтня 2011 року Товариство зверталось до Митниці для митного оформлення вантажу шляхом подання вантажних митних декларацій, в яких митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору (контракту).

Проте Митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, у зв'язку з чим позивач здійснив митне оформлення товару під гарантійні зобов'язання згідно з розділом XI Митного кодексу України (у редакції від 11.07.2002, яка діяла на момент митного оформлення товарів), сплативши донараховану суму митних платежів на підставі скоригованої митної вартості товарів.

Не погодившись з прийнятими Митницею рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду. Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 у справі №2а/0470/12464/11 відмовлено у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Натомість Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.12.2013 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов Товариства задовольнив частково: визнав протиправними і скасував картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: №110010000/1/00605 від 09.09.2011, №110010000/1/00621 від 15.09.2011, №110010000/1/00628 від 19.09.2011, №110010000/1/00638 від 21.09.2011, №110010000/1/00649 від 25.09.2011, №110010000/1/00655 від 27.09.2011, №110010000/1/00667 від 30.09.2011, №110010000/1/00672 від 03.10.2011, №110010000/1/00674 від 04.10.2011, №110010000/1/00687 від 10.10.2011, прийняті Митницею відносно Товариства; визнав протиправними і скасував рішення про коригування митної вартості товарів: №110010000/2011/600251/1 від 08.09.2011, №110010000/2011/600262/1 від 15.09.2011, №110010000/2011/600267/1 від 19.09.2011, №110010000/2011/600269/1 від 21.09.2011, №110010000/2011/600273/1 від 25.09.2011, №110010000/2011/600275/1 від 27.09.2011, №110010000/2011/600283/1 від 30.09.2011, №110010000/2011/600287/1 від 03.10.2011, №110010000/2011/600289/1 від 03.10.2011, №110010000/2011/600297/1 від 10.10.2011, прийняті Митницею відносно Товариства; у задоволенні позовних вимог про зобов'язання повернути надмірно сплачену суму та про зобов'язання в подальшому утримуватись від визначення митної вартості товару не за ціною контракту - відмовив.

14.02.2014 позивач звернувся до Митниці із заявою №608 про повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість, в якій, посилаючись на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 у справі №2а/0470/12464/11, просив надати висновок до ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області про повернення з Державного бюджету України на поточний рахунок Товариства податку на додану вартість в розмірі 353 089,60 грн., яка була надмірно сплачена за вантажними митними деклараціями.

У листі від 07.03.2014 №1579/04-50-52 Митниця повідомила, що направила до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу з клопотанням про поновлення процесуального строку та клопотанням про зупинення виконання судового рішення, у зв'язку з чим до прийняття остаточного рішення судом вищої інстанції у Митниці відсутні підстави для здійснення заходів щодо повернення коштів з Держбюджету.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.12.2014 у справі №2а/0470/12464/12 касаційну скаргу Митниці залишив без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 - без змін.

25.12.2014 позивач повторно звернувся до Митниці із заявою №4230 про повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість.

26.01.2015 Митниця направила відповідь №183/10/04-50-25-1, в якій зазначила, що резолютивна частина судових рішень у справі №2а/0470/12464/11 не містить зобов'язання Митниці здійснити визнання рівня митної вартості заявленої декларантом. Скасування рішення Митниці не є безумовною підставою для повернення коштів, сплачених відповідно до цього рішення, а тому питання щодо можливості повернення коштів вирішується контролюючим органом за результатами перевірочних заходів.

Протягом жовтня - грудня 2012 року позивач звертався до Митниці для митного оформлення вантажу шляхом подання митних декларацій, в яких митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору (контракту).

Проте Митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, у зв'язку з чим позивач здійснив митне оформлення товару під гарантійні зобов'язання згідно з частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України), сплативши донараховану суму митних платежів на підставі скоригованої митної вартості товарів.

Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови, Товариство звернулось до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, а також зобов'язання Митницю надати висновок до ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області про повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 218 367,16 грн. шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 30.01.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, у справі №2а/0470/14279/12 в задоволенні адміністративного позову відмовив у повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України за результатами перегляду вказаних судових рішень у справі №2а/0470/14279/12 постановою від 06.11.2014 скасував рішення судів попередніх інстанцій та прийняв нове, яким позов Товариства задовольнив частково: визнав протиправними та скасував картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: №110010000/2012/01489 від 31.10.2012, №110010000/2012/01491 від 01.11.2012, №110010000/2012/01492 від 01.11.2012, №110010000/2012/01497 від 02.11.2012, №110010000/2012/01498 від 02.11.2012, №110010000/2012/01499 від 04.11.2012, №110010000/2012/01500 від 04.11.2012, №110010000/2012/01501 від 05.11.2012, №110010000/2012/01505 від 05.11.2012, №110010000/2012/01506 від 06.11.2012, №110010000/2012/01508 від 06.11.2012, №110010000/2012/01513 від 07.11.2012, №110010000/2012/01510 від 07.11.2012, №110010000/2012/01524 від 09.11.2012, №110010000/2012/01526 від 09.11.2012, №110010000/2012/01533 від 11.11.2012, №110010000/2012/01534 від 11.11.2012, №110010000/2012/01535 від 11.112012, №110010000/2012/01550 від 14.11.2012, №110010000/2012/01562 від 16.11.2012, №110010000/2012/01570 від 18.11.2012, №110010000/2012/01582 від 19.11.2012, №110010000/2012/01583 від 19.11.2012, №110010000/2012/01585 від 19.11.2012, №110010000/2012/01586 від 19.11.2012, №110010000/2012/01623 від 28.11.2012, №110010000/2012/01666 від 04.12.2012; визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів: №110010000/2012/601129/1 від 31.10.2012, №110010000/2012/601131/1 від 01.11.2012, №110010000/2012/601133/1 від 01.11.2012, №110010000/2012/601137/1 від 02.11.2012, №110010000/2012/601139/1 від 02.11.2012, №110010000/2012/601141/1 від 04.11.2012, №110010000/2012/601140/1 від 04.11.2012, №110010000/2012/601145/1 від 05.11.2012, №110010000/2012/601147/1 від 05.11.2012, №110010000/2012/601148/1 від 06.11.2012, №110010000/2012/601151/1 від 06.11.2012, №110010000/2012/601156/1 від 07.11.2012, №110010000/2012/601158/1 від 07.11.2012, №110010000/2012/601169/1 від 09.11.2012, №110010000/2012/601167/1 від 09.11.2012, №110010000/2012/601176/1 від 11.11.2012, №110010000/2012/601177/1 від 11.11.2012, №110010000/2012/601179/1 від 11.11.2012, №110010000/2012/601192/1 від 14.11.2012, №110010000/2012/601202/1 від 16.11.2012, №110010000/2012/601212/1 від 18.11.2012, №110010000/2012/601226/1 від 19.11.2012, №110010000/2012/601227/1 від 19.11.2012, №110010000/2012/601228/1 від 19.11.2012, №110010000/2012/601229/1 від 19.11.2012, №110010000/2012/601264/1 від 28.11.2012, №110010000/2012/601304/1 від 04.12.2012; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

20.11.2014 позивач звернувся до Митниці із заявою №3856 про повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість, в якій, посилаючись на постанову Вищого адміністративного суду України від 06.11.2014 у справі №2а/0470/14279/12, просив надати висновок до ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області про повернення з Державного бюджету України на поточний рахунок Товариства податку на додану вартість у розмірі 218 367,16 грн., яка була надмірно сплачена за митними деклараціями.

Митниця листом від 15.12.2014 №768/04-50-25-1 повідомила Товариство, що станом на 15.12.2014 скасовані зазначені у листі від 20.11.2014 №3856 рішення про коригування митної вартості. Однак резолютивна частина постанови Вищого адміністративного суду України у справі №2а/0470/14279/12 не містить зобов'язання Митниці здійснити визнання рівня митної вартості заявленої декларанта, а тому надмірно сплачена сума платежів має бути визначена контролюючим органом.

09.01.2015 Товариство повторно звернулось до Митниці із заявою за вихідним №61 про повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 218367,16 грн.

У відповідь на вказаний лист Митниця в листі від 03.02.2015 №272/10/04-50-25-1 зазначила, що порушене у зверненні питання про встановлення факту надмірної сплати митних платежів можливо розглянути за результатами контрольно-перевірочних заходів щодо визначення суми надмірно сплачених коштів.

У період липень-серпень 2012 року позивач звертався до Митниці для митного оформлення вантажу шляхом подання митних декларацій, в яких митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору (контракту).

Проте Митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, у зв'язку з чим позивач здійснив митне оформлення товару під гарантійні зобов'язання згідно з частиною сьомою статті 55 МК України, сплативши донараховану суму митних платежів на підставі скоригованої митної вартості товарів.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, зобов'язання Митницю надати висновок до ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області про повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість в розмірі 629 766,55 грн. шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача, здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 05.12.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013, у справі №2а/0470/10979/12 у задоволенні позову Товариства відмовив у повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України за результатами перегляду вказаних судових рішень у справі №2а/0470/10979/12 постановою від 23.12.2014 скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в позові про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та ухвалив у цій частині нове рішення. Визнав протиправними та скасував картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: №110010000/2/01129 від 30.07.2012, №110010000/2/01130 від 30.07.2012, №110010000/2/01134 від 31.07.2012, №110010000/2/01141 від 01.08.2012, №110010000/2/01145 від 02.08.2012, №110010000/2/01146 від 02.08.2012, №110010000/2/01154 від 03.08.2012; визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів: №110010000/2012/600792/1 від 30 .07.2012, №110010000/2012/600793/1 від 30.07.2012, №110010000/2012/600797/1 від 31.07.2012, №110010000/2012/600803/1 від 01.08.2012, №110010000/2012/600808/1 від 02.08.2012, №110010000/2012/600809/1 від 02.08.2012, №110010000/2012/600817/1 від 03.08.2012; у решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 залишив без змін.

28.01.2015 позивач звернувся до Митниці із заявою від 28.12.2014 №301 про повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість, в якій, посилаючись на постанову Вищого адміністративного суду України від 23.12.2014 у справі №2а/0470/10979/12, просив надати висновок до ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області про повернення з Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 629 766,55 грн., яка була надмірно сплачена за митними деклараціями.

У відповідь Митниця надіслала позивачу листа від 10.02.2015 №337/10/04-50-25-1, в якому зазначила, що зазначені у листі від 28.12.2014 №301 рішення про коригування митної вартості скасовано. Однак резолютивна частина постанови Вищого адміністративного суду України від 23.12.2014 у справі №2а/0470/10979/12 не містить зобов'язання Митниці здійснити визнання рівня митної вартості декларанта. Тому питання щодо можливості повернення коштів вирішується контролюючим органом за результатами перевірочних заходів.

У своїх рішеннях суди попередніх інстанцій виходили з того, що Митниця не виконала процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї Порядком № 618, тому бездіяльність відповідача щодо ненадання висновку про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість є протиправною.

Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 24 МК України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Так, згідно з частинами першою-третьою статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 43.3 статті 43 ПК України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пунктів 43.4-43.5 ПК України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За правилами пункту 1-4, 6, 7 розділу ІІІ Порядку № 618 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України.

Відповідно до пункту 10 Порядку взаємодії територiальних органів Міністерства доходів і зборів України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 №882/1188 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), на пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган ДФС зобов'язаний не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому орган ДФС наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Суди попередніх інстанцій встановили, що внаслідок набрання законної сили судовими рішеннями у справах: № 2а/0470/12464/12, № 2а/0470/14279/12 та №2а/0470/10979/12 визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості, прийняті Митницею, а це, в свою чергу, свідчить про правильність визначення митної вартості товарів Товариством за ціною договору.

За таких обставин, всі відомості, внесені до митних декларацій на підставі скасованих рішень про коригування митної вартості товарів, є помилковими, що підтверджується відповідними рішеннями судів, які набрали законної сили, а сплачені на підставі скасованих рішень про коригування митної вартості товарів митні платежі є надміру сплаченими та підлягають поверненню за умови звернення до митного органу платника податків із відповідною заявою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач у встановленому законодавством порядку звернувся до Митниці з відповідними заявами від 14.02.2014 №608, від 25.12.2014 №4230, від 20.11.2014 №3856, від 09.01.2015 №61 та від 28.12.2014 №301 про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість, до яких додав повний пакет документів, визначений Порядком №618.

Таким чином, позивач підтвердив факт надмірної сплати коштів, у зв'язку з чим у Митниці виник обов'язок скласти відповідні висновки з направленням їх до ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області для виконання.

Однак Митниця у листах від 07.03.2014 №1579/04-50-52, від 26.01.2015 №183/10/04-50-25-1, від 15.12.2014 №768/04-50-25-1, від 03.02.2015 №272/10/04-50-25-1, від 10.02.2015 №337/10/04-50-25-1 повідомила Товариство про передчасність таких звернень, посилаючись при цьому на те, що резолютивна частина судових рішень у справах: № 2а/0470/12464/12, № 2а/0470/14279/12 та №2а/0470/10979/12 не містить зобов'язання Митниці здійснити визнання рівня митної вартості заявленої декларантом, тому надмірно сплачена сума платежів має бути визначена контролюючим органом.

При цьому у зазначених листах Митниця не ставила під сумнів обґрунтованість вказаних позивачем причин повернення коштів та не зазначила про жодні недоліки в документах, які були надані позивачем разом із заявами про повернення надмірно сплачених коштів.

Колегія суддів вважає наведені Митницею підстави для відмови у підготовці висновків необґрунтованими з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення, а не рішення суду, як помилково вважає відповідач.

По-друге, факт підтвердження митної вартості митному органу супроводжується поетапним здійсненням певних самостійних юридичних дій. До таких самостійних дій, які здійснюються різними суб'єктами, МК України відносить: визначення, заявлення

та контроль митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу.

Статтею 52 МК України, яка кореспондується зі статтею 257 МК України, визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення точних відомостей про товари, мету їхнього переміщення через митний кордон, а також відомостей, необхідних для здійснення їхнього митного контролю та митного оформлення.

Отже, визначення і заявлення митної вартості є обов'язком і правом виключно декларанта.

Натомість, як вбачається зі статті 54 МК України, митний орган має своє право і свій обов'язок - контроль правильності визначення митної вартості, який здійснюється під час митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення митної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Таким чином, доводи Митниці щодо відсутності в резолютивній частині судових рішень зобов'язання митного органу здійснити визнання рівня митної вартості, заявленої декларантом, є безпідставними та суперечать вищенаведеним нормам МК України. Суд не може зобов'язати митний орган здійснити визнання рівня митної вартості заявленої декларантом, оскільки скасування судом рішення про коригування митної вартості товару означає, що митна вартість, заявлена декларантом, визнається автоматично.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Митниця не виконала процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї Порядком № 618 шляхом перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та встановлення наявності такої переплати.

Між тим колегія суддів не погоджується з обраним судом апеляційної інстанції способом відновлення порушених прав позивача, який не відповідає завданням адміністративного судочинства та не узгоджується з фактичними обставинами справи, виходячи з наступних мотивів.

Так, суд апеляційної інстанції в обґрунтування своєї позиції зазначив, що наданню висновків про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів передує проведення органом фіскальної служби відповідної перевірки, встановлення фактів надмірної сплати податку, відсутності податкового боргу, оформлення заяви за встановленою формою, відсутності причин відмови у поверненні коштів.

Однак суд апеляційної інстанції не врахував положення пункту 43.5 статті 43 ПК України, зі змісту якого вбачається, що вчинення органом ДФС зазначених дій обмежено у часі, а саме п'ятнадцять днів з дня подання платником податків заяви про повернення надмірно сплачених коштів, оскільки не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків вказаної заяви контролюючий орган має підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Доводи Митниці з приводу того, що на час повторних звернень позивача із заявами нею здійснювалися контрольно-перевірочні заходи шляхом направлення запиту до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 15.04.2015 №321/7/04-50-25-01, колегія суддів не враховує, оскільки ці заходи здійснювалися після закінчення двадцятиденного строку з дня направлення Товариством заяв від 25.12.2014 №4230, від 20.11.2014 №3856, від 09.01.2015 №61 та від 28.12.2014 №301.

Отже, з огляду на те, що у встановлений законом строк Митниця не виконала процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї Порядком № 618, та не зазначила в своїх відповідях Товариству на подані заяви про повернення надмірно сплачених коштів обґрунтованих підстав для відмови у підготовці відповідних висновків, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Митницю підготувати та надати ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області висновки про повернення надмірно сплачених митних платежів, визначених у заявах Товариства від 25.12.2014 №4230, від 20.11.2014 №3856, від 09.01.2015 №61 та від 28.12.2014 №301.

Зазначений спосіб відновлення порушеного права Товариства за даних обставин справи є ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність Митниці.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №826/4418/14.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно з частиною першою статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 139, 345, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2015.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (ідентифікаційний код 00191329) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39421732) сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2967,05 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень 05 коп.)

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова