Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №820/3354/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №820/3354/16

адміністративне провадження №К/9901/42216/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у складі суддів Донець Л.О., Бенедик А.П., Мельникової Л.В.

у справі № 820/3354/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Автопапчастина»

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

17 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок-Автопапчастина» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 25 лютого 2016 року № 0000192201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 377693 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 188846 грн. 50 коп. та № 0000202201, яким завищено суму податкового зобов'язання на 1599479 грн. та завищено суму податкового кредиту на 1599479 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

14 листопада 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду Товариству відмовлено у задоволені позову.

06 березня 2017 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року, ухвалено нову постанову, якою позов Товариства задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) № 0000192201 від 25 лютого 2016 року та № 0000202201 від 25 лютого 2016 року, з мотивів доведеності позивачем правомірності формування податкового кредиту за взаємовідносинами з п'ятьма контрагентами та недоведеності податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття податкових повідомлень - рішень.

06 квітня 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

15 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України внаслідок усунення податковим органом недоліків наведених в ухвалі цього суду від 06 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №820/3354/16 з Харківського окружного адміністративного суду.

18 жовтня 2017 року справа №820/3354/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа №820/3354/16 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/42216/18 передані до Верховного Суду.

Позивачем заперечення або відзив на касаційну скаргу відповідача до Суду не подавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36456783, перебуває на податковому обліку податкового органу з 24 червня 2009 року, є платником податку на додану вартість з 09 липня 2009 року.

У січні 2016 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог зокрема податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті від 11 лютого 2016 року № 58/20-33-22-01-03/36456783 (далі - акт перевірки).

25 лютого 2016 року керівником податкового органу згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0000192201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язання у сумі 377693 грн. за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 188846, 5 грн. без зазначення підстав їх застосування.

25 лютого 2016 року керівником податкового органу на підставі акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0000202201, яким визначено суму податкового зобов'язання для цілей розділу 5 Податкового кодексу України за двадцять чотири місячні звітні податкові періоди з січня 2013 року по грудень 2014 року на суму 1599479 грн. та податкового кредиту за ці самі періоди на цю саме суму, за порушення платником податку положень пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Склад податкових правопорушень за висновком податкового органу полягає у заниженні суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього в сумі 377 693 грн. за рахунок порушення положень підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачем завищено суми податкового кредиту всього у сумі 377 693 грн., за рахунок включення до його складу сплачених сум податку на додану вартість за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кійторгпром», Товариством з обмеженою відповідальністю «Венера Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Гениус», Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод Маркет», Товариством з обмеженою відповідальністю «Флоренция Груп».

Другим різновидом правопорушень є порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, так до складу податкових зобов'язань позивача за висновком податкового органу внаслідок того, що господарські операції не відбулися зайво віднесено суму податку на додану вартість всього у сумі 1599479 грн., за рахунок включення позивачем до складу податкових зобов'язань сум від реалізації товарно-матеріальних цінностей, які були придбані та по фінансово-господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мітрал сістем», Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Інвест Маркет», Товариством з обмеженою відповідальністю «Корунд Енергія, Товариством з обмеженою відповідальністю «Юдіта», Товариством з обмеженою відповідальністю «Харьтранс», ВКП «Дронго» у формі ТОВ, Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон Бізнес Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Валона», Товариством з обмеженою відповідальністю «Східмегатранс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Екліпс 2009», Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамант СТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПК Індустрія», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПП Максіма», Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеріт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Буденергомаш», Товариством з обмеженою відповідальністю «компанія Варс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Укртехкомплект», Товариством з обмеженою відповідальністю «Міратон Лідер», Товариством з обмеженою відповідальністю «Старкард С», Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОП», Товариством з обмеженою відповідальністю «Віст Груп Лімітед», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Конвеєрспецмонтаж», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП МОТОР Агро», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Днепр», Товариством з обмеженою відповідальністю «Асгард ВС» (далі - контрагенти, з якими господарські операції не відбулися).

Відповідач доводить, що в порушення підпунктів 198.1, 198.2, п.198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі сумі 1599479 грн. за рахунок включення позивачем до складу податкового кредиту сум придбання товару за господарськими операціями з ТОВ «Мітрал Сістем», ТОВ «Люкс Інвест Маркет», ТОВ «Корунд Енергія», ТОВ «Юдіта», ТОВ «Хар-Транс», ВКП «Дронго у формі ТОВ, ТОВ «Регіон Бізнес Трейд», ТОВ «Валона», ТОВ «Східмегатранс», ТОВ «Екліпс 2009», ТОВ «Діамант Ст», ТОВ «Торговий дім «ПК Індустрія», ТОВ «ПП Максіма», ТОВ «Аеріт», ТОВ «Буденергомаш», ТОВ «Компанія Варс», ТОВ «ТПК Укртехкомплект», ТОВ «Міратон Лідер», ТОВ «Старкард С», ТОВ «АЗОП», ТОВ «Віст Груп лімітед», ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ», ТОВ «Конвеєрспецмонтаж», ТОВ «ВКП Мотор Агро», ТОВ «Агро Днепр», ТОВ «Асгард ВС», які не підтверджені.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що надані до матеріалів справи докази фактичного здійснення позивачем господарських операцій не можуть свідчити про здійснення ним вказаних господарських операцій, так як не можуть бути віднесені на результати господарської діяльності позивача, оскільки відсутні самі обставини витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім цього, судом першої інстанції зроблені зауваження стосовно неповного заповнення товарно-транспортних накладних, а саме відсутні відмітки про посадових осіб, які здійснили вантажно-розвантажувальні операції, прийняли товар на складі позивача.

Суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду здійснив аналіз пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.11, підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив визначення обов'язкових умов наявність яких є обов'язковою для формування податкового кредиту.

Податковий орган із-за сумніву у реальному характері господарських операцій, спростовує правильність включення до складу податкового кредиту позивачем за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кійторгпром» на суму 203202 грн., з Товариством з обмеженою відповідальністю «Венера Трейд» на суму 54050 грн., з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гениус» на суму 58500 грн., з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод-Маркет», на суму 34940 грн., з Товариством з обмеженою відповідальністю «Флоренция Груп» на суму 27 000 грн.

Оцінюючи спір у цій частині суд апеляційної інстанції встановив, що Товариством були укладені та виконані господарські договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кійторгопром», про надання консультацій з питань комерційної діяльності та управління від 17 січня 2013 року, в межах якого позивачем отримано консультації (письмові консультації) з питань комерційної діяльності та управління, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Венера Трейд» від 27 березня 2013 року, в межах якого Товариством отримані рекламні послуги з реклами паливних фільтрів «Separ», за договором від 10 квітня 2013 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Геніус» позивачем як замовником отримані юридичні послуги, за договором від 29 липня 2013 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод-Маркет» позивачем отримані послуги консультування з питань комерційної діяльності та управління, юридичні послуги за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Флоренція Груп» в межах виконання договору від 27 березня 2014 року.

Судами попередніх інстанцій реальність виконання та отримання послуг встановлена на підставі актів надання послуг, податкових накладних, виписок банку, звітів про надання послуг, інформації по дебетним та кредитним операціям по рахунку.

Пославшись на недоведеність правомірності формування витрат за наведеними угодами податковий орган податкові правопорушення щодо формування позивачем витрат перевіряючи податок на прибуток не встановив, при цьому формування податкового кредиту за цими операціями визнав протиправним.

Суд зазначає, що понесенні Товариством витрати з консультування з питань комерційної діяльності та управління, юридичні послуги та послуги з реклами належать до витрат з операційною діяльністю, перші з двох є адміністративними витратами, послуги з реклами належать до витрат на збут відповідно до пунктів 17, 18, 19 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Міністерством фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248), є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню до спірних відносин відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, як джерело права в редакція, яка діє з 15 грудня 2017 року, та підлягало застосуванню за положеннями принципу законності відповідно до статті 9 цього кодексу, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року.

Понесені Товариством витрати на придбання послуг, які використані в господарській діяльності в межах оподаткованих операціях, доводять правомірність формування податкового кредиту за фактом їх придбання. Будь-яких доводів, щодо порушень положень Стандарту 16 податковий орган в акті перевірки та впродовж усіх судових розглядів не надав.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0000192201, і як наслідок безпідставністю застосування штрафних (фінансових) санкцій цим рішенням.

Оцінюючи спір в частині правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0000202201 суд апеляційної інстанції висновувався на аналізі положень підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, статті 186, пункті 187.1 статті 187, пункті 188.1 статті 188, статті 189 Податкового кодексу України, в контексті яких надана оцінка доводам податкового органу щодо правильності віднесення до складу податкових зобов'язань сум податку на податку вартість всього у сумі 1599479 грн.

Судом апеляційної інстанції на підставі дослідження належним чином засвідчених копій первинних документів долучених до матеріалів справи встановлено укладання та виконання договору поставки, купівлі - продажу з ТОВ «Юдіта», з ТОВ «Люкс Інвест Маркет» та з ТОВ «Конвеерсмпецмонтаж», ТОВ «Екліпс», ТОВ «Дронго», з ТОВ «Регіон Бізнес Трейд», з ТОВ «Валона», з ТОВ «Востокмегатранс», з ТОВ «Діамант СТ», з ТОВ « Компанія Варс», з ТОВ «Мітрал Систем», ТОВ «ПП Максима», з ТОВ «Торговий дім «ПК «Індустрія», з ТОВ «Азоп», з ТОВ Агро-Днепр», з ТОВ «Мотор-Агро», з ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ», виконання усних договорів, а саме придбання позивачем на підставі рахунків на оплату товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Аеріт», ТОВ «Буденергомаш», ТОВ «Міратон-Лідер» та ТОВ «Старкад С», ТОВ «Віст Груп Лімітед», ТОВ «Конвеерспецмонтаж».

Реальність вчинення господарських операцій з вказаними контрагентами позивачем доведена, а судом апеляційної інстанції встановлена на підставі видаткових та оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за березень - травень 2014 року, виписки банку, фактичного переміщення придбаних товарно-матеріальних цінностей, подальшого використання у господарський діяльності, що підтверджується видатковими, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками банку, виписками з журналу реєстрації довіреностей та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за відповідні періоди, рахунки фактури, оцінка яких в їх сукупності доводить здійснення господарських операцій та спростовує серед іншого сумніви суду першої інстанції щодо фактичного характеру даних господарських операцій у зв'язку з наявними недоліками в оформленні товарно-транспортних накладних.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що формальні недоліки у складанні первинних документів, а також недоліки зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, мають оцінюватися у сукупності з іншими обставини, перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Суд визнає необхідним та виправданим застосування у межах спірних відносин положень одного із основних принципів бухгалтерського обліку превалювання сутності над формою, закріпленого статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14.

Судом апеляційної інстанції надана належна оцінка при досліджені обставин формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами позивача, а саме ТОВ «Юдита», ТОВ «Люкс Інвест маркет», ТОВ «Конверспецмонтаж», протоколам допиту свідків в рамках кримінального провадження керівників цих підприємств.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару.

Суд не вбачає можливим здійснення переоцінки доказів з огляду, як на межі касаційного перегляду, так і на те, що долучені до матеріалів справи світлокопії протоколів допиту не засвідченні слідчим або процесуальним керівником у кримінальній справі, що є недопустимим доказом в розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, висновок суду апеляційної інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 0000202201 є обґрунтованим.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судом апеляційної інстанції, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару, послуг, податкових зобов'язань по факту продажу товару та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Звертаючись із касаційною скаргою податковий орган просить про переоцінку доказів, яка з огляду на межі касаційного перегляду, встановлені частиною першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, є неможливою.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі № 820/3354/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер