Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №804/7289/15

адміністративне провадження №К/9901/28408/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Прудника С.В. від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Чепурнова Д.В., суддів: Поплавського В.Ю., Сафронової С.В. від 12 квітня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (правонаступник - Приватне акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль», далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2015 року №0005911504, №0005901504, №0005951504.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що камеральна перевірка проведена з порушенням порядку та строків, визначених законодавством, а тому й акт, який складено за результатами її проведення, не може слугувати підставою для прийняття оскаржених актів індивідуальної дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що у відповідача були законні підстави для проведення камеральної перевірки з питань дотримання підприємством встановлених законодавством граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та земельного податку. Оскільки позивачем не було здійснено у встановлені Податковим кодексом України терміни сплату сум відповідних узгоджених зобов'язань, то застосування до нього штрафних санкцій на підставі пункту 126.1 статіті126 Податкового кодексу України є правомірним.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Мотивуючи вимоги касаційної скарги, зазначив, що Інспекція не мала законних підстав для проведення камеральної перевірки, оскільки минули строки її проведення, визначені податковим законодавством. Крім того, вказує, що при перевірці використовувались судові рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, що по суті являється документальною перевіркою, про яку, в свою чергу, позивача повідомлено не було, отже прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Також посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що виразилося у залишенні поза увагою перевірки обставин у справі щодо: наявності доказів сплати поточних задекларованих зобов'язань; наявної перешкоди для здійснення сплати за наявності арешту рахунків підприємства; питання про зміну призначення платежу; дослідження картки особового рахунку платника податків.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету Товариством (орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності по терміну сплати 30 січня 2013 року - за грудень 2012 року, 30 травня 2013 року - за квітень 2013 року, 30 червня 2013 року - за травень 2013 року, за січень - грудень 2014 року, 02 березня 2015 року - за січень 2015 року та земельного податку за березень-грудень 2013 року та за січень-липень 2014 року відповідачем складено акт від 29 квітня 2015 року №1090/138/04-03-15-04-10/00130820, яким встановлено порушення пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, в результаті чого платником протягом граничних термінів несвоєчасно сплачено суму самостійно визначених податкових зобов'язань: - по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності згідно із рішення суду про розстрочення (відстрочення податкового боргу); податкової декларації за 2014 рік, за 2015 рік; - по земельному податку згідно із податковою декларацією за 2013 рік, за 2014 рік.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2015 року: - №0005901504, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% грошового зобов'язання «орендна плата з юридичних осіб», погашеного з затримкою у 775 календарних днів, у розмірі 335 651, 40 грн.; - №0005911504, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% грошового зобов'язання «орендна плата з юридичних осіб», погашеного з затримкою у 30 календарних днів, у розмірі 17 157, 58 грн.; - №0005951504, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% грошового зобов'язання «земельний податок з юридичних осіб», погашеного з затримкою у 700 календарних днів, у розмірі 1 553, 69 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки; далі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Таким чином, у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки.

Питання ж своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, положення якого набрали чинності з 01 січня 2017 року, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред'явлення направлення на перевірку.

При цьому у відповідності до положень підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналіз наведених норм (чинних на час проведення перевірки) підтверджує висновок про те, що податковий орган, реалізовуючи свої повноваження щодо проведення камеральної перевірки, може здійснювати лише перевірку платника податків виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Водночас своєчасність сплати платником податків і зборів може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

А відтак з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана Інспекцією відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що камеральна перевірка позивача була проведена з питань своєчасності сплати сум податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки, а також по земельному податку, висновок судів у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.

За наведеного та у зв'язку із відсутністю у даній справі спору щодо виду перевірки, на підставі якої прийнято податкові повідомлення-рішення, та її предмету, касаційний суд вважає, що акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Відповідно, прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не є правомірними.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позову.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За обставин задоволення позовних вимог у повному обсязі, враховуючи сплату позивачем при зверненні з позовною заявою, апеляційною та касаційними скаргами судового збору у загальному розмірі 12 224, 91 грн., докази чого наявні в матеріалах справи, здійснені судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі №804/7289/15 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Приватного акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з проведення 29 квітня 2015 року камеральної перевірки, оформленої актом про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2015 року №0005901504, №0005911504, №0005951504.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» (ЄДРПОУ 00130820, 51925, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул. Заводська, будинок 2) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39522811, 51925, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул. Медична, будинок 9) сплачений судовий збір у сумі 12 224 (дванадцять тисяч двісті двадцять чотири) гривні 91 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду