Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №818/1397/15

ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2018 Київ К/9901/1109/18 818/1397/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №818/1397/15

за позовом: ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про зобов'язання провести індексацію заробітку та утримання, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду, прийняту 03 липня 2015 року у складі колегії суддів : головуючого судді - Осіпової О.О., суддів: Воловика С.В., Шаповала М.М. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 12 жовтня 2015 року у складі колегії суддів : головуючого судді - Бартош Н.С., суддів: Мельнікової Л.В., Яковенка М.М.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, в якому просив зобов'язати відповідачів провести індексацію заробітку та утримання за період з червня 2005 року до 01 квітня 2015 року; зобов'язати відповідачів виплатити її разом із заробітком та утриманням на загальну суму 170587,93 грн. (37101,24 грн. і 33984 грн.64 0коп. відповідно) з додаванням індексаційних виплат на день розгляду справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює на посаді судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області з 11 травня 1993 року. Постановою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2015 року у справі К/9991/47693/12 визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА у Сумській області щодо невиплати йому щомісячного грошового забезпечення за червень-грудень 2005 року та стягнуто з ДСА України на його користь заборгованість із щомісячного грошового забезпечення за червень-грудень 2005 року.

Оскільки щомісячне грошове забезпечення за вказаний період ОСОБА_2 не виплачувалось та індексація його заробітку з червня 2005 року до 01.04.2015 року не проводилась, він звернувся до суду із позовом про зобов'язання проведення такої індексації і виплати її разом із заробітком та утриманням.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Сумській області провести індексацію недосплаченої частини заробітної плати судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_2 за період з червня по грудень 2005 року та провести індексацію заробітної плати за період з 01.09.2010 року до 01.04.2015 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року в частині задоволення позовних вимог та прийнято нову постанову, якою у задоволенні вимог в цій частині відмовлено.

В решті постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

04 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стрелець Т.Г. касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про зобов'язання провести індексацію заробітку та утримання прийнято до провадження.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 працює на посаді судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області з 11 травня 1993 року.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2015 року у справі К/9991/47693/12 визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області, Державної судової адміністрації України щодо невиплати позивачу щомісячного грошового забезпечення за червень-грудень 2005 року. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_2 заборгованість з щомісячного грошового забезпечення за червень-грудень 2005 року. В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Позивач 07.04.2015 року звернувся з заявою до ДСАУ про виплату заборгованості по заробітній платі та грошовому утриманні судді в сумі 37101,24 грн. та просив провести індексацію вказаних сум і виплату її, відповідно 54077,20 грн. та 43261,76 грн.

Відповіді на заяву не отримав.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу не виплачена індексація недосплаченої частини заробітної плати за червень - грудень 2005 року. В частині позовних вимог за період з 01.09.2010 року до 01.04.2015 року суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення, оскільки доказів проведення індексації заробітної плати позивача за цей період відповідачем не надано.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо зобов'язання провести індексацію заробітку за період з 01.01.2006 року до 31.08.2010 року, суд першої інстанції вказав, що так як рішеннями судів у справі №2а-7205/10/1870 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання ТУ ДСА у Сумській області перерахувати розмір заробітку за період з 01.06.2010 року до 31.08.2010 року відмовлено, а отже в червні-серпні 2010 року заробітна плата виплачувалася позивачу у передбаченому законом розмірі, а з копій довідок-розрахунків вбачається, що протягом 2006-2010 років індексація доходів, які підлягали виплаті позивачу, проводилася із врахуванням порогу індексації.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідачів виплатити індексацію доходів разом із заробітком та утриманням на загальну суму 170587,93 грн. (37101,24грн. і 33984грн.64коп. відповідно) з додаванням індексаційних виплат суд першої інстанції відмовив в задоволенні, з огляду на те, що оплата праці здійснюється у терміни, зазначені у нормативно - правових актах, за певні періоди роботи, які у даному випадку вже минули. Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2015 року у справі К/9991/47693/12 стягнуто з ДСАУ на користь ОСОБА_2 заборгованість із щомісячного грошового забезпечення за червень-грудень 2005 року без врахування індексаційних виплат.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та відмовляючи у цій частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що індексації доходу здійснюється в межах прожиткового мінімуму доходів громадян. Невиплачене позивачу щомісячне грошове забезпечення за червень-грудень 2005 року за постановою Вищого адміністративного суду України - це різниця в отримуваному позивачем розмірі грошового забезпечення і передбаченому Законом України "Про статус суддів". Оскільки, позивач у вказаний період отримував дохід, на який в межах прожиткового мінімуму доходів громадян нараховувалась та виплачувалась індексація, подальше збільшення його доходу за рахунок доплати вищевказаної різниці не підлягає індексації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з цього приводу звертає увагу на наступне.

Частина п'ята статті 95 Кодексу законів про працю України передбачає, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Порядок № 1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Пункт 1-1 Порядку № 1078 визначає, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Відповідно до п.5 Порядку № 1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, базовим вважають місяць, у якому відбувається підвищення зарплати на будь-яку суму за рахунок збільшення її постійних складових.

Судами встановлено, що підвищення посадового окладу позивача протягом 2005 - 2015 років здійснювалось десять разів: з 01.01.2005 року посадовий оклад позивача складав 439 грн., з 01.01.2006 року - 2490 грн., з 01.01.2012 року - 8584 грн., з 01.04.2015 року - 8752 грн., з 01.07.2012 року - 8816 грн., з 01.10.2012 року - 8944 грн., з 01.12.2012 року - 9072 грн., з 01.01.2013 року - 11470 грн., з 01.12.2013 року - 12180 грн., з 01.09.2015 року - 13780 грн.

Відповідно до розрахункових листів індексацію доходу позивача нараховано та виплачено: в 2005 році в сумі 69,02 грн., в 2006 році - 73,09 грн., в 2007 році - 174,49 грн., в 2008 році - 465,04 грн., в 2009 році - 1675,52 грн., в 2010 році - 3360,26 грн., в 2011 році - 4936,13 грн., у 2014 році - 340,33 грн., з 01.01 по 30.09.2015 року - 1912,3 грн.

У 2012 та 2013 роках індексація грошових доходів позивача не проводилася, так як відповідно до даних управління статистики індекс споживчих цін становив менше 101 % (у 2012 році індекс споживчих цін становив 99,1%; у 2013 році індекс споживчих цін становив 9,99%) та протягом 2012 року постійно підвищувався посадовий оклад позивача.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що невиплачене позивачу щомісячне грошове забезпечення за червень-грудень 2005 року за постановою Вищого адміністративного суду України - це різниця в отримуваному позивачем розмірі грошового забезпечення і передбаченому Законом України "Про статус суддів".

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що індексації доходу здійснюється в межах прожиткового мінімуму доходів громадян, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач у вказаний період отримував дохід, на який в межах прожиткового мінімуму доходів громадян нараховувалась та виплачувалась індексація, подальше збільшення його доходу за рахунок доплати вищевказаної різниці не підлягає індексації.

Задоволення позовних вимог цій частині призведе до подвійної індексація доходів, що не передбачено чинним законодавством України.

В частині посилань суду апеляційної інстанції на постанову Кабінету Міністрів України № 36 від 29.01.2014, колегія суддів зазначає, що даною постановою внесено зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, та, відповідно, норми цієї постанови не поширюються на правовідносини,що виникли до набуття нею чинності.

Відповідно, посилання позивача у касаційній скарзі на помилковість застосування судом апеляційної інстанції норм вказаної постанови Кабміну № 36 від 29.01.2014року є обґрунтованими, проте не вказують на помилковість висновків суду по суті справи.

Зважаючи на викладене та враховуючи вимоги ст.341 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 341, 350, 349, 345, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх