ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2019 року

Київ

справа №826/16328/17

адміністративне провадження №К/9901/15044/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

секретаря судового засідання Головко О.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кіцнака П.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції справу № 826/16328/17

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва про визнання протиправним та скасування наказу № 2268 к від 13 листопада 2017 року, поновлення на службі в органах прокуратури та зобов`язання здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 січня 2019 року (прийняту в складі: головуючого - Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.),

І. Суть спору:

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, скаржник) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Прокуратури міста Києва (далі - Відповідач) у якому просив суд:

1.1 - визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків прокурора міста Києва № 2268к від 13 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва;

1.2 - поновити ОСОБА_1 на службі в органах прокуратури на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва;

1.3 - зобов`язати прокуратуру міста Києва виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом прокурора міста Києва №2153к від 31 серпня 2016 року він призначений на посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування управління територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва. Позивач зазначає, що він працював в органах прокуратури з 2010 року та за час роботи жодного разу не притягувався до дисциплінарної та іншої відповідальності й жодного разу не позбавлявся премій. Наказом виконувача обов`язків прокурора міста Києва Кононенка П.М. №2268к від 13 листопада 2017 року позивач звільнений із займаної посади на підставі рішення Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів №209дп-17 від 18 жовтня 2017 року.

3. На думку позивача, його було незаконно позбавлено можливості працювати на посаді прокурора до закінчення строків оскарження рішення Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів, оскільки останнє прийнято 18 жовтня 2017 року, а наказ про звільнення підписано 13 листопада 2017 року.

4. Також, позивач вказує на те, що на момент підписання наказу про звільнення позивача та ознайомлення з ним, останній перебував на лікарняному, що, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем вимог трудового законодавства України.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

5. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

6. Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури міста Києва від 13 листопада 2017 року №2268к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

7. Зобов`язано прокуратуру міста Києва вчинити дії, направлені на виконання рішення Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів від 18 жовтня 2017 року №209дп-17 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва за вчиненні дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також одноразове грубе порушення правил прокурорської етики на підставі рішення Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів №209дп-17 від 18 жовтня 2017 року у порядок та спосіб, визначені чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

8. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

9. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ № 2268к від 13.11.2017 року винесений відповідачем передчасно, оскільки рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18.10.2017 року №209дп-17 станом на час винесення оскаржуваного наказу не набуло статусу остаточного.

10. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва про визнання протиправним та скасування наказу № 2268 к від 13 листопада 2017 року, поновлення на службі в органах прокуратури та зобов`язання здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

11. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наказ № 2268к від 13.11.2017 року винесений відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

13. У касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що при отриманні наказу про звільнення позивач перебував на лікарняному, про що повідомив безпосереднього керівника. Також позивач зазначив, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги листок непрацездатності, оскільки у суду були сумніви щодо справжності та видачі останнього, однак зазначені факти судом перевірені не були. Позивач наголошує, що апеляційну скаргу відповідача не отримував про що зазначав у судовому засіданні апеляційної інстанції.

14. Позивач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, скасувати частково рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 січня 2019 року та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги у в повному обсязі.

15. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

16. 18.10.2017 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, розглянувши висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури міста Києва ОСОБА_1., прийняла рішення № 209дп-17 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

17. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди у стані сп`яніння.

18. Копія рішення Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів від 18.10.2017 року №209дп-17 надійшла до прокуратури міста Києва 26.10.2017 року.

19. 30.10.2017 року позивач повідомив начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва Пальчукова О.Ю. про хворобу та надав довідку, видану КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги №1» Подільського району міста Києва від 01.11.2017 року про те, що відкрито листок тимчасової непрацездатності серії АДІ №326210 з 30.10.2017 року.

20. До роботи позивач приступив 13.11.2017 року, про що повідомив свого безпосереднього керівника ОСОБА_3 та начальника відділу роботи з кадрами прокуратури міста Києва ОСОБА_4 . Цього ж дня позивач надав листок непрацездатності серії АДІ №326210, відповідно до якого ОСОБА_1 був звільнений від роботи у період з 30.10.2017 року по 10.11.2017 року. Зазначені обстави підтверджуються Актом. (а.с.49)

21. 13 та 14 листопада 2017 року позивач перебував у прокуратурі міста Києва, що підтверджується актом від 13.11.2017 року та копією книги обліку вхідної кореспонденції, яка фіксує отримання позивачем вхідної кореспонденції з датою отримання 13.11.2017 року, а також листком непрацездатності серії АДІ №326210, який наданий позивачем саме 13.11.2017 року, про що свідчить дата на звороті з підписом головного спеціаліста відділу документального забезпечення ОСОБА_5

22. На підставі вищезазначеного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, керуючись п.п. 3, 8, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» в.о. прокурора міста Києва прийнято наказ № 2268к від 13.11.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. Підставою для звільнення зазначено: рішення Квіліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів від 18.10.2017 року №209дп-17.

23. Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач, не погодившись із вищезазначеним рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, звернувся з адміністративним позовом до суду.

24. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

25. Водночас, звертаючись до адміністративного суду з вказаною позовною заявою, позивач зазначив, що у період видання зазначеного наказу він перебував на стаціонарному лікуванні, а саме з 09.11.2017 року по 18.11.2017 року, що підтверджується наданим до суду листком непрацездатності Серії АДЗ №445516.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

26. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).

29. Спеціальною нормою, яка встановлює особливий порядок звільнення прокурорів є Закон № 1697-VII.

30. Статтею 16 Закону № 1697-VII передбачено гарантії незалежності прокурора, однією з яких є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

31. Згідно частини 3 статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

32. Пунктами 1, 5, 6 частини статті 43 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

33. Згідно частини першої статті 44 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Комісією.

34. Відповідно до частини першої ст.45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

35. З приписами статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

36. Частиною другою статті 49 Закону № 1697-VII убачається, що прокурор протягом одного року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

37. Як встановлено частиною 4 зазначеної статті, що за результатами дисциплінарного провадження Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів може прийняти рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора) у разі: 1) якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення; 2) якщо прокурор вчинив дисциплінарний проступок, перебуваючи у статусі прокурора, який притягувався до дисциплінарної відповідальності.

38. Статтею 50 Закону № 1697-VII установлено, що прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

39. Приписами частини третьої статті 50 цього Закону визначено, що подання адміністративного позову до суду на рішення Вищої ради правосуддя про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора не зупиняє дію такого рішення, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення Вищої ради правосуддя про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності або про неможливість подальшого перебування особи на посаді.

40. Пунктом 2 частини 2 статті 61 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що повноваження прокурора, крім Генерального прокурора, у зв`язку з рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора припиняються з дня, наступного за днем набуття статусу остаточного рішенням органу, до якого було оскаржено рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, - якщо рішення було оскаржено, однак скарга була відхилена.

VI. Позиція Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

41. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

42. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

43. Верховний Суд зазначає, що спірним питанням у цій справі є дотримання процедури звільнення ОСОБА_1

44. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:

по- перше, судами першої та апеляційної інстанції не вірно дотримані вимоги Закону України «Про прокуратуру», а саме вважає, що його звільнення відбулося передчасно, до набрання рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів статусу остаточного;

по-друге, - його звільнення відбулося під час його знаходження на лікарняному;

по-третє, - судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального закону, оскільки він не був ознайомлений зі змістом апеляційної скарги.

45. По-перше, щодо посилань позивача на положення п.2 ч.2 ст.61 цього Закону № 1697-VII, та неможливості його звільнення до набрання чинності рішення про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів зазначає, що скаржник, ототожнюючи термін «звільнення» та термін «припинення повноважень» посилається на пункт 2 частини 2 статі 61 Закону України «Про прокуратуру», який передбачає, що повноваження прокурора припиняються з дня, наступного за днем набуття статусу остаточного рішенням органу, до якого було оскаржено рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, - якщо рішення було оскаржено, однак скарга була відхилена.

46. Тому скаржник вважаючи, що припинення є звільненням, приходить до висновку, що до набуття рішення остаточного, його звільнення неможливо.

47. Проте, пунктом 3 частини першої статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.

48. Відповідно до частини третьої статті 50 Закону № 1697-VII подання адміністративного позову до суду на рішення Вищої ради правосуддя про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не зупиняє дію такого рішення.

49. Колегія суддів також зазначає, що норми Закону «Про прокуратуру» не містять норм, які б забороняли застосовувати дисциплінарну відповідальність у вигляді звільнення під час оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

50. Суд касаційної інстанції також вважає, правильними висновки судів попередніх інстанцій, які зазначили що термін «звільнення» не є тотожним терміну «припинення повноважень». Ці терміни мають різне смислове навантаження та регулюються різними нормами Закону України «Про прокуратуру».

51. При таких обставинах суд касаційної інстанції вважає, що винесення наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення до часу завершення процедури оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів не порушує норми Закону України «Про прокуратуру».

52. По-друге, щодо посилань ОСОБА_1 щодо звільнення його з посади під час його знаходження на лікарняному (що підтверджується листком непрацездатності серії АДЗ №445516), Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що судом апеляційної інстанції було встановлено, що 30.10.2017 року позивач повідомив начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва Пальчукова О.Ю. про хворобу та надав довідку, видану КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги №1» Подільського району міста Києва від 01.11.2017 року про те, що відкрито листок тимчасової непрацездатності серії АДІ №326210 з 30.10.2017 року. (а.с.54)

53. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 13 та 14 листопада 2017 року позивач перебував у прокуратурі міста Києва, що підтверджується актом від 13.11.2017 року (а.с.49) та копією книги обліку вхідної кореспонденції, яка фіксує отримання позивачем вхідної кореспонденції з датою отримання 13.11.2017 року. Також факт перебування ОСОБА_1 на роботі 13.11.2017 підтверджений листком непрацездатності серії АДІ №326210, який наданий позивачем саме 13.11.2017 року, про що свідчить дата на звороті.

54. Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 13 та 14 листопада 2017 року перебував на робочому місті в прокуратурі міста Києва.

55. Проте, звертаючись до адміністративного суду з вказаною позовною заявою, позивач зазначив, що у період видання зазначеного наказу він перебував на стаціонарному лікуванні, а саме з 09.11.2017 року по 18.11.2017 року, що підтверджується наданим до суду листком непрацездатності Серії АДЗ №445516.

56. Під час перегляду справи в апеляційній інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 листок непрацездатності за період хвороби з 09.11.2017 по 18.11.2017 до прокуратури не надавав. Ці обставини у судовому засіданні ОСОБА_1 спростовані не були.

57. Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що у листку непрацездатності серії АДІ №326210 зазначено: стати до роботи 11 листопада 2017 року лікування - амбулаторне (цей листок було надано прокуратурі міста Києва). Однак при звернені до суду позивачем надано інший листок непрацездатності АДЗ №445516 відповідно до якого ОСОБА_1 хворів у період з 09.11.2017 року по 18.11.2017 року АДЗ №445516 - стаціонарно.

58. З урахуванням тих обставин, що ОСОБА_1 одночасно знаходився 10 листопада 2017 року і на амбулаторному лікуванні і на стаціонарному лікуванні, крім того під час стаціонарного лікування відвідував роботу та листок непрацездатності Серії АДЗ №445516 (відповідно до якого він лікувався з 09.11.2017 року по 18.11.2017 року) на роботу не здавав, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно надав оцінку та не прийняв до уваги листок непрацездатності Серії АДЗ №445516.

59. Аргументи позивача про залишення судом апеляційної інстанції поза увагою факту його перебування на лікарняному під час винесення наказу №2268к від 13.11.2017 колегією суддів відхиляються, оскільки судами враховано, що позивач своєчасно не повідомив відповідача та не надавав докази своєї тимчасової непрацездатності. Крім того, судами враховано, що 13.11.2015 позивач перебував у прокуратурі міста Києва.

60. Крім того, колегія суддів інстанції зазначає, що доводи касаційної скарги щодо врахування/не врахування листка непрацездатності зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

61. При таких обставинах, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, про відсутність порушень під час звільнення ОСОБА_1 , оскільки норми Закону України «Про Прокуратуру» не містять положень про зупинення дії рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на час її оскарження.

62. По-третє, щодо тверджень позивача з приводу не отримання апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що Шостий апеляційний адміністративний суд надсилав ОСОБА_1 поштову кореспонденцію (копію ухвал, судову повістку, копію апеляційної скарги) на адресу зазначену в позові, однак вся кореспонденція поверталась до суду у зв`язку закінченням встановленого строку зберігання.(а.с.213)

63. Крім того, колегія суддів зазначає, що судове засідання у суді апеляційної інстанції відбувалося за участю ОСОБА_1 , доводи Прокуратури міста Києва були тотожні тим, що викладалися під час розгляду справи у суді першої інстанції, та цей факт не заперечувался позивачем під час касаційного перегляду.

64. Також, суд звертає увагу позивача на те, що останній був обізнаний про апеляційний розгляд справи та мав право на ознайомлення з матеріалами справи відповідно до п.1 ч.3 ст. 44 КАС України. (а.с.235)

65. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

66. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність та обґрунтованість застосування відповідачем до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення.

67. Таким чином висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права.

VII. Судові витрати

68. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Повний текст постанови виготовлений 24 липня 2019 року.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 січня 2019 року в частині відмови у задоволені позовних вимог та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №826/16328/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Дашутін

М.М.Яковенко