ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2019 року

Київ

справа №817/4227/14

адміністративне провадження №К/9901/8089/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАЗАР-ЗАХІД» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.02.2015 (суддя Гломб Ю.О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 (головуючий суддя - Котік Т.С., судді: Жизневська А.В., Малахова Н.М.) у справі № 817/4227/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАЗАР-ЗАХІД» до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання дій протиправними, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАЗАР-ЗАХІД» (далі - ТОВ «КВАЗАР-ЗАХІД») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному), які полягають у невизнанні податковими деклараціями подані 18.10.2014 декларації з податку на прибуток за 2012 та за 2013 роки протиправними.

На думку позивача, не визнавши як податкову декларацію подані 18.10.2014 року податкові декларації з податку на прибуток за 2012 та 2013 роки ДПІ у м. Рівному вийшла за межі повноважень, діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.02.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «КВАЗАР-ЗАХІД» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній позивач просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.02.2015, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що невизнання відповідачем поданих ТОВ «КВАЗАР-ЗАХІД» декларацій з податку на прибуток податковими деклараціями суперечить положенням пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, оскільки у разі подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог податкового законодавства, контролюючий орган зобов`язаний надати платнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті такої податкової декларації, а не надавати їй статус «не визнано як податкова декларація».

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 18.10.2014 ТОВ «КВАЗАР ЗАХІД» надіслано до ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 та за 2013 роки.

24.10.2014 ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області листом за № 2050/10/17-16-15-02/05 повідомлено позивача, що поданим податковим деклараціям з податку на прибуток підприємства за 2012 рік від 21.10.2014 за № 1400064167 та податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік від 21.10.2014 за № 1400064168 надано статус «не визнано як податкова декларація», оскільки форма податкових декларацій не містить необхідних обов`язкових реквізитів відповідно до пунктів 48.1, 48.3 статті 48 Податкового кодексу України.

Вподальшому, 26.11.2014 податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, про що складено акт №442, яким встановлено порушення позивачем підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме, платником не подано податкову декларацію з податку на прибуток за три квартали 2012 року, податкову декларацію за 2012, 2013 роки.

05.12.2014, на підставі акту перевірки, ДПІ у м. Рівному прийнято податкове повідомлення-рішення №0024421540, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання в сумі 510,00 грн.

12.01.2015 року позивачем до ДПІ у м. Рівному повторно подано декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 та за 2013 роки.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Під час вирішення даного спору судом першої інстанції встановлено, що у поданих 18.10.2014 деклараціях відсутній обов`язковий реквізит - найменування контролюючого органу, до якого подається звітність (п. 8 декларації), що не заперечувалось представником позивача.

Наведені обставини свідчать, що податкові декларації позивача від 18.10.2014 не відповідали встановленій формі, оскільки не містили усі дані, передбачені статтею 48 Податкового кодексу України.

Фактично спір між сторонами полягає в тому, що в разі невідповідності форми декларації установленим вимогам контролюючий орган мав відмовити у прийнятті декларації, а не надавати їй статусу «не визнано як податкова декларація».

Згідно вимог пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією в силу закону і цей факт не вимагає додаткових дій/рішень з боку контролюючого органу, а відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Податковим законодавством не затверджено форму та зміст повідомлення про відмову в прийнятті податкової декларації.

Надаючи правову оцінку змісту листа відповідача від 24.10.2014 за № 2050/10/17-16-15-02/05 суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що хоча таке повідомлення за змістом і формою не передбачене податковим законодавством, однак, зміст останнього фактично є відмовою податкового органу в прийнятті податкових декларацій, оскільки подані позивачем декларації не містили всіх обов`язкових реквізитів.

Позивачем повторно подано декларації з податку на прибуток підприємства за 2012, 2013 роки 12.01.2015 та такі декларації контролюючим органом прийнято. Позивачем сплачено й визначене 05.12.2014 податковим повідомленням-рішенням №0024421540 грошове зобов`язання в сумі 510,00 грн. за несвоєчасне подання звітності (термін подання якої сплив вже станом на 18.10.2014).

Право платника податків відновлено, оскільки декларації з податку на прибуток підприємства за 2012, 2013 роки, які подано ТОВ «КВАЗАР-ЗАХІД» після усунення недоліків, прийняті контролюючим органом, що свідчить про відсутність предмету судового захисту у даній справі, оскільки відсутнє порушене право позивача, що потребувало б такого захисту.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання позивача на судові рішення в інших адміністративних справах, оскільки, підставою для задоволення позовних вимог позивачів слугували висновки судів про те, що подана звітність відповідала встановленій формі та містила усі дані, передбачені статті 48 Податкового кодексу України. Таких обставин у даній справі судом не встановлено.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАЗАР-ЗАХІД» залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.02.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду