Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.04.2020 року у справі №820/1171/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2020 року

Київ

справа №820/1171/16

касаційне провадження №К/9901/25104/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 (судді: Перцова Т.С., Дюкарєва С.В., Жигилій С.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верфест» до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Верфест» подало до суду позов, в якому, з урахуванням уточнень, просило: визнати протиправними дії Індустріальної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо невизнання податкової декларації ТОВ «Верфест» з податку на додану вартість за лютий 2016 року; визнати податкову декларацію ТОВ «Верфест» з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками, поданими датою їх фактичного отримання; зобов`язати Індустріальну ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВ «Верфест» за лютий 2016 року з додатками в інформаційних базах ДФС; визнати протиправними дії Індустріальної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 15.10.2015 №151020151, укладеного з ТОВ «Верфест»; зобов`язати Індустріальну ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області поновити договір від 15.10.2015 № 151020151 про визнання електронних документів, укладений з ТОВ «Верфест».

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що між ним та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв`язку. На підставі зазначеного договору позивач подавав в електронній формі з дотриманням встановленого порядку податкову звітність та податкові накладні, що підлягають реєстрації у відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а відповідач зобов`язаний був приймати і реєструвати зазначені електронні документи. Однак 16.02.2016 цей договір відповідач розірвав в односторонньому порядку з необґрунтованих причин, в результаті чого позивач був позбавлений можливості реєструвати в електронному реєстрі податкові накладні та здати звіти до контролюючого органу.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 31.03.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016, адміністративний позов задовольнив повністю та стягнув на користь позивача судовий збір в сумі 6890,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Індустріальної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області.

Індустріальна ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: статті 129 Конституції України, статті 49 Податкового кодексу України та статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що за результатом робочої групи з метою проведення упереджувальних заходів щодо недопущення необґрунтованого формування податкового кредиту та вжиття профілактичних заходів щодо запобігання проявів тіньової економіки у частині комплексного виконання вимог наказу ДФС України від 28.07.2015 року №543 «Про запобігання комплексного контролю податкових ризиків з податку на додану вартість» ухвалено рішення щодо розірвання договору про визнання електронних документів з ТОВ «Верфест». Проте розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів жодним чином не обмежує права позивача, зокрема щодо подання податкової звітності.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.06.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд ухвалою від 22.04.2020 призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 23.04.2020.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

Позивач 12.03.2016 подав до Індустріальної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, однак документ не прийнято з посиланням на порушення позивачем вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, а саме: «Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності».

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 ПК платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 ПК податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з абзацами другим і третім пункту 49.4 статті 49 ПК податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 ПК податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою (підпункт 49.9.1 пункту 49.9 статті ПК).

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 ПК відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Згідно з пунктом 49.13 статті 43 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (далі - Інструкція), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції для подання електронних податкових документів платник податків має попередньо укласти з органом ДПС за місцем реєстрації договір про визнання електронної звітності (за затвердженими формою та змістом - Додаток 1 до Інструкції) та отримати спеціальне програмне забезпечення.

У розділі 6 додатку 1 Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 1). Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (п.3). Орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації (пункт 4). У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається (пункт 5).

Суди попередніх інстанцій установили, що 15.10.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Договір укладено в електронному вигляді. Підтвердженням укладення договору є квитанція № 2.

Умови договору повністю відповідають умовам Примірного договору про визнання електронних документів, що є додатком № 1 до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої Наказом № 233.

Відповідно до розділу 6 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Отже, договір може бути розірваний в односторонньому порядку органом ДФС тільки у випадках, установлених у самому договорі.

Суд апеляційної інстанції установив, що підставою для розірвання вищевказаного договору в односторонньому порядку відповідач визначив рішення робочої групи Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, прийняте за результатами засідання з питань організації роботи структурних підрозділів щодо відпрацювання суб`єктів господарювання ризикових категорій, вжиття заходів щодо безумовного відпрацювання «ризикових» підприємств, доведених наказами ДФС України від 05.09.2014 № 110 та від 28.07.2015 № 543, проведення упереджувальних заходів щодо недопущення необґрунтованого формування податкового кредиту «ризиковими» суб`єктами господарської діяльності.

Натомість, така підстава не визначена у ПК чи у договорі від 15.10.2015 року № 151020151 як підстава для розірвання договору про визнання електронних документів. Інших підстав для розірвання договору в односторонньому порядку, які зазначені у цьому договорі, контролюючим органом не зазначено та судами не установлено.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів та щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року та, відповідно, про необхідність зобов`язання відповідача поновити зазначений договір та визнати зазначену декларацію з додатками, поданою датою їх фактичного отримання.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій визнали протиправними дії щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за лютий 2016 року, є також правильними висновки судів про необхідність зобов`язання відповідача відобразити показники (дані) цієї податкової декларації в інформаційних базах ДФС, оскільки дані інтегрованих карток та електронних баз податкової звітності мають відображати фактичний стан задекларованих платником податків показників.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують правильності вирішення справи судами попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 344, 345, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду