Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/3104/17 826/10586/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (судді: Губська О.А. (головуючий), Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі № 826/10586/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аґея» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аґея» (далі - позивач, ТОВ «Аґея») звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач, митний орган) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03.06.2016 №100250005/2016/000022/2 та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2016 №100250005/2016/000022/2; визнання протиправною бездіяльність відповідача під час здійснення процедури розмитнення за електронною митною декларацією від 03.06.2016 №100250000/2016 та стягнення 576,00 грн. з відповідача в якості відшкодування завданих позивачу збитків.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС України про коригування митної вартості від 03.06.2016 №100250005/2016/000022/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2016 №100250005/2016/00039 прийняту Київською міською митницею ДФС України, в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ТОВ «Аґея» понесені судові витрати у розмірі 689,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС України.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом митної вартості, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, митний орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Аґея» в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач обмежується цитуванням норм матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на надання останнім документів, які не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не надання міжнародної автомобільної накладної, яка є документом, що підтверджує митну вартість товарів, натомість доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права скаржник не наводить.

ТОВ «Аґея» відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не надало.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.12.2015 між Компанією «Elita Grupa Producentow Owocow» (продавць) та ТОВ «Аґея» (покупець) укладено контракт №1512/15-1, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити за яблука свіжі, в кількості, асортименті, відповідної якості, по ціні, в строки та відповідно інших умов, вказаних в специфікаціях, які є невід'ємною частиною дійсного контракту і котрими оформлюється кожна поточна поставка товару. Відповідно до п.4.1 контракту №1512/15-1 орієнтована сума контракту 400 000 доларів США.

Згідно з інвойсом №FE/1/2016/06 до Контракту (з відміткою «Польської палати центру просування зовнішньої торгівлі» на підтвердження рівня цін, які вказані в даному Інвойсі рівню цін, які існували на той момент в Республіці Польща) ціна за один кілограм яблук 0,24 доларів США.

Запорізькою торгово-промисловою палатою проведено цінову експертизу зовнішньоекономічного контракту і підтвердження цін на яблуко свіже сорт «Ліголь», країни походження Польща, згідно якої мінімальна ціна за один кілограм 0,20 доларів США та максимальна 0,25 доларів США.

03.06.2014 з метою митного оформлення товару по контракту та згідно з специфікацією від 27.05.2016 №1 та підтвердження його митної вартості, визначеної за першим методом, позивачем було надано до митниці: копію сертифікату походження товару від 01.06.2016 №PL/MF/AK 0189177; копію митної декларації країни відправлення від 01.06.2016 (в доларах США); копію митної декларації країни відправлення від 01.06.2016 (в польських злотах); копію прайс-листа Компанії «Elita Grupa Producentow Owocow» sp z.o.o. від 01.06.2016 (з відміткою «Польської палати центру просування зовнішньої торгівлі» на підтвердження рівня цін, які вказані в прайс-листі рівню цін, які існували на той момент в республіці Польща); копію цінової експертизи зовнішньоекономічного контракту і підтвердження рівня цін Запорізької Торгово-промислової палати від 02.06.2016 за вих. №ОИ-457; копію інвойсу №FE/1/2016/06 до Контракту (з відміткою «Польської палати центру просування зовнішньої торгівлі» на підтвердження рівня цін, які вказані в даному Інвойсі рівню цін, які існували на той момент в Республіці Польща); копію специфікації до інвойсу №FE/1/2016/06; копію договору на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньому сполученні від 21.12.2015 №21122015-1; копію заявки від 30.05.2016 №1Т на перевезення автомобільним транспортом; копію довідки про транспортні витрати від 01.06.2016 за вих. №01/06/16-1; копію рахунку-фактури №Т-00000098 за транспортно-експедиційні послуги ТОВ«ТЕЛК» від 01.06.2016; копію контракту.

На виконання вимоги митного органу ТОВ «Аґея» також було подано оригінал Сертифікату походження товару від 01.06.2016 №PL/MF/AK 0189177.

Проте, митним постом «Західний» Київської митниці ДФС України електронним зв'язком було повідомлено ТОВ "Аґея" про необхідність проведення митного огляду.

Крім того 03.06.2016 позивач надав відповідачу митну декларацію країни відправлення від 01.06.2016, копію митної декларації країни відправлення від 01.06.2016, копію прайс-листа Компанії «Elita Grupa Producentow Owocow» sp z.o.o. від 01.06.2016 (з відміткою «Польської палати центру просування зовнішньої торгівлі» на підтвердження рівня цін, які вказані в прайс-листі рівню цін, які існували на той момент в республіці Польща), копію цінової експертизи зовнішньоекономічного контракту і підтвердження рівня цін Запорізької Торгово-промислової палати від 02.06.2016 за вих. №ОИ-457.

За результатами розгляду ЕМД (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.06.2016 № 100250005/2016/000022/2, відповідно до якого митну вартість товару було визначено у сумі 4680 дол. США та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2016 №100250005/2016/000022/2.

Вказаним рішенням відповідач збільшив митну вартість товару з 125 009,70 грн до 185 265,35 грн, в результаті чого сума донарахованого мита складає 5 543,52 грн, а донарахованого податку на додану вартість - 13 159,83 грн.

Так, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим витребувати митниця має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з касаційної скарги виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товарів відповідач обґрунтував тим, що позивачем до митного оформлення не було надано міжнародну автомобільну накладну від 01.06.2016 № 059871, яка зазначена в гр. 44 митної декларації (а.с. 36 - зворот) та з цих підстав витребувано всі документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Проте судами попередніх інстанцій встановлено, що міжнародну автомобільну накладну (СМК) №059871 та копію договору №П/ГР №300522016-1 транспортного перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньому сполучені подано до митного посту «Західний» Київської міської митниці ДФС України 03.06.2016 засобами електронного зв'язку, що також підтверджується і Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2016 №100250005/2016/00039, у якій зазначено про наявність згадуваної міжнародної автомобільної накладної.

Отже колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач надав усі, передбачені Митним кодексом України, документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами існування обставин, якими він обґрунтовував наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості, як не довів і необхідності витребовування у позивача додаткових документів та визначення митної вартості за резервним методом.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що наявність у митного органу інформації про те, що іншими особами ідентичні та подібні товари було оформлено за вищою митною вартістю фактично обумовлює неможливість застосування митницею резервного методу, який був застосований під час митного оформлення товарів позивача, оскільки резервний метод застосовується виключно у разі якщо неможливо застосувати жоден із попередніх методів.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та порушень процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 826/10586/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова