ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 640/3277/19

адміністративне провадження № К/9901/30618/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Стародуба О. П., Чиркіна С. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 у складі Бояринцевої М. А. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 у складі колегії суддів: Епель О. В. (суддя-доповідач), Губської Л. В., Карпушової О. В., у справі №640/3277/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кібо менеджмент груп", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" (надалі - позивач, ТОВ "Міжнародно-діловий центр") звернулося до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач, Департамент), за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Кібо менеджмент груп" (надалі - третя особа, ТОВ "Кібо менеджмент груп"), в якому просив визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження від 09.06.2017 №1033/17/012/009-17, надані Департаментом ТОВ "Кібо менеджмент груп" на об'єкт за адресою: бульв. Тараса Шевченка, 26/4-б у Шевченківському районі м. Києва (надалі - Містобудівні умови та обмеження).

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Судами попередніх інстанцій в межах судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини справи:

3.1. Позивач - ТОВ "Міжнародно-діловий центр" є власником готельно-офісного комплексу з житловими апартаментами, розташованого за адресою: м. Київ, бул. Т.

Шевченка, 28-30 та земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:88: 211:0012.

3.2.08.06.2017 ТОВ "Кібо менеджмент груп" звернулося до Департаменту із заявою про надання містобудівних умов та обмежень для здійснення реконструкції з надбудовою нежилого будинку №26/4-б по бульвару Тараса Шевченка у м. Києві під медичний центр.

3.3. До заяви третьою особою були додані наступні документи: довіреність від
08.06.2017; договір купівлі-продажу нежилого будинку від 01.11.2016; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72021697 від 02.11.2016; ситуаційний план (схему) щодо місцезнаходження земельної ділянки; Черговий кадастровий план (витяг з бази даних міського земельного кадастру від 13.02.2017); викопіювання з топографо-геодезичного плану м 1:2000 (з червоними лініями); фотофіксацію земельної ділянки (з оточенням); договір оренди земельної ділянки від 27.04.2016; містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва, а саме: реконструкції з надбудовою нежилого будинку №26/4-б по бульвару Тараса Шевченка у м. Києві під медичний центр.

3.4.09.06.2017 Департаментом було видано ТОВ "Кібо менеджмент груп" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на бул. Тараса Шевченка, 26/4-б у Шевченківському районі для реконструкції з надбудовою без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані нежилого будинку (літера Б) під медичний центр.

3.5. У зазначених Містобудівних умовах та обмеженнях, зокрема вказано, що відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, функціональним призначенням земельної ділянки є територія громадських будівель і споруд.

3.6. Також, у Містобудівних умовах та обмеженнях відповідачем зазначено про необхідність оформлення права користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:88:211: 0046) у встановленому законом порядку.

3.7. ТОВ "Кібо менеджмент груп" погоджено у Міністерстві культури України історико-містобудівне обґрунтування, яким визначено гранично допустиму висоту об'єкту на рівні до +17 м від рівня денної поверхні.

3.8.19.04.2018 ТОВ "Кібо менеджмент груп" було укладено з Київською міською радою договір оренди відповідної земельної ділянки.

3.9.24.05.2019 Міністерством культури України видано ТОВ "Кібо менеджмент груп" дозвіл на проведення земляних робіт на території пам'ятки, охоронній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць.

3.10. Вважаючи, що видані містобудівні умови та обмеження порушують його права як власника суміжної земельної ділянки, позивач звернувся до суду з метою їх скасування.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача були відсутні визначені законодавством підстави для відмови у видачі Містобудівних умов та обмежень третій особі, а самі Містобудівні умови та обмеження підписані уповноваженою на те особою і не суперечать вимогам законодавства у сфері містобудування. Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено наявності у позивача порушеного прийняттям оспорюваних Містобудівних умов та обмежень права.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач - ТОВ "Міжнародно-діловий центр", подав касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права.

Зокрема, скаржник наполягає, що має місце факт порушення його права внаслідок видачі оспорюваних Містобудівних умов та обмежень, оскільки будівля, щодо якої їх видано, прилягає до будівлі, яка належить на праві власності позивачу і реконструкція цієї будівлі третьою особою передбачає здійснення надбудови без встановлення її максимальної висоти та мінімально допустимої відстані від будівлі позивача.

Крім того, позивач наполягає на неправильному застосуванні (тлумаченні) судами норм пункту 8 частини 1 статті 1, частини 5 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (надалі-Закон №3038-VI) та норм підпунктів 3.1-3.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, що затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 і зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за №912/19650 (надалі - Порядок).

На переконання скаржника, суди неправильно (помилково) застосували ~law12~, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин та порушили статті 72, 76, 77, 78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) і дійшли помилкового висновку про підписання Містобудівних умов та обмежень уповноваженою особою.

6. У подальшому позивачем надано письмові пояснення до касаційної скарги, в яких додатково до викладених у касаційній скарзі доводів просив врахувати роз'яснення, надані Департаментом містобудування, архітектури та планування територій Міністерства розвитку громад та територій України у листі від
19.11.2019 №7/14.3/18378-19.

7. Третя особа - ТОВ "Кібо менеджмент груп", подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7.1. На обґрунтування відзиву зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

Зокрема, третя особа вважає, що у позивача відсутнє право на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, а доводи касаційної скарги є неспроможними та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права і введенні суду в оману.

8. Відповідачем до закінчення встановлено судом строку відзиву на дану касаційну скаргу подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1, 2 статті 341 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Згідно з частиною 2 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

11. Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

12. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що судовому захисту підлягає виключно порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

13. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку. Якщо ж таке право не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

14. Аналогічна правова позиція викладена, серед іншого, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №826/16994/15 та постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №818/294/18

15. Отже, адміністративний суд під час розгляду справи має встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення останнім перешкод для їх реалізації та/або існування інших ущемлень прав та свобод позивача.

16. Як зазначає позивач у поданій ним касаційній скарзі, порушення його прав мало місце внаслідок того, що:

1) оспорювані Містобудівні умови та обмеження були видані третій особі на здійснення реконструкції будівлі, яка прилягає до будівлі, що належить на праві власності позивачу;

2) оспорювані Містобудівні умови та обмеження були видані третій особі не просто на здійснення реконструкції будівлі, без зміни геометричних розмірів її фундаментів, а на здійснення реконструкції будівлі з надбудовою;

3) оспорювані Містобудівні умови та обмеження не встановлюють жодних обмежень щодо максимальної висоти надбудови, не містять мінімально допустимої відстані від надбудови об'єкта реконструкції до прилеглої будівлі позивача.

17. Що стосується перших двох доводів касаційної скарги, то слід зазначити, що саме лише отримання третьою особою Містобудівних умов та обмежень для здійснення робіт з реконструкції будівлі, що прилягає до будівлі, яка перебуває у власності позивача, не може свідчити про факт порушення прав позивача внаслідок існування відповідних обставин. Здійснення надбудови прилеглої будівлі під час такої реконструкції також не може слугувати самостійною підставою аби стверджувати про порушення прав позивача у цій справі, адже такі твердження не ґрунтуються на достатніх доказах та конкретних обставинах справи, позивач лише в загальному зазначає, що реконструкція може завдати йому шкоди.

18. Що стосується доводу касаційної скарги про наявність у позивача порушеного права через стверджувану ним невідповідність оспорюваних Містобудівних умов та обмежень вимогам чинного законодавства, то такі доводи слід перевіряти в межах надання оцінки правильності висновків судів попередніх інстанцій за наслідками розгляду спору по суті, оскільки вони нерозривно пов'язані з необхідністю з'ясування правильності застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права судами під час вирішення питання щодо наявності або відсутності порушень законодавства при видачі оспорюваних Містобудівних умов та обмежень.

19. Відповідно до ~law13~ (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Проектування і будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ~law14~, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

20. За змістом ~law15~, містобудівні умови та обмеження є однією з основних складових вихідних даних (пункт 1).

21. Згідно з частиною 3 цієї статті, містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

22. ~law16~ передбачено, що розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

23. За усталеною практикою Верховного Суду, єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, яка означає, що запланований об'єкт будівництва не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту (постанови Верховного Суду від 15.02.2021 у справі №320/5710/20, від 05.06.2019 у справі №522/6069/14-а).

24. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної законодавством документації. Тому, вирішуючи спір за позовом суміжного землекористувача (власника нерухомого майна) щодо скасування містобудівних умов та обмежень, виданих третій особі, судам належить з'ясувати чи були надані цією третьою особою усі необхідні документи для видачі містобудівних умов та обмежень та чи не було визначених законодавством підстав для відмови у їх видачі.

25. Як встановлено частиною 7 цієї статті, склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

26. Зокрема, відповідно до вимог пункту 2.2 Порядку (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються:

засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою;

ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі);

викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності);

черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру);

фотофіксація земельної ділянки (з оточенням);

містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

27. Згідно з пунктом 2.3 Порядку, для будівництва об'єктів, передбачених частиною 4 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівні умови та обмеження можуть надаватися без документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою.

28. У свою чергу, ~law18~, реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

29. Отже, у разі здійснення реконструкції об'єкту будівництва, від заявника не вимагається надання документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, для отримання містобудівних умов та обмежень.

30. Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №823/1741/17 та від 22.11.2019 у справі №808/331/16.

31. Таким чином, суди попередніх інстанцій, на основі встановленої обставини щодо здійснення третьою особою саме реконструкції, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту в плані нежилого будинку, на підставі спірних Містобудівних умов та обмежень, правильно застосували норми ~law19~ та пункту 2.3 Порядку і дійшли обґрунтованого висновку про відсутність необхідності для надання третьою особою документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, з метою отримання цих Містобудівних умов та обмежень. Крім того, як було встановлено судами, третя особа володіла відповідною земельною ділянкою на праві оренди, що підтверджено договором оренди земельної ділянки від 27.04.2016, наданим для отримання спірних Містобудівних умов та обмежень.

32. Слід відхилити доводи касаційної скарги в частині неможливості застосування судами норми ~law20~ до спірних правовідносин, яка на думку позивача, застосовується виключно до містобудівної документації, яка розроблена на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Такі доводи ґрунтуються на довільному тлумаченні даної норми права, якою передбачено кілька випадків, за умови відповідності яким, надання документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою не вимагається. При цьому, здійснення реконструкції, реставрації або капітального ремонту об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності є двома окремими підставами для звільнення від необхідності надання документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою з метою отримання містобудівних умов та обмежень.

33. Відповідно до ~law21~, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

34. При цьому, не заслуговують на увагу посилання позивача на норми ~law22~ в редакції ~law23~ від 17.01.2017, якою передбачено вичерпний перелік умов, які повинні містити містобудівні умови та обмеження, оскільки вказана редакція даної норми набрала чинності 10.06.2017, у той час як оспорювані Містобудівні умови та обмеження були видані третій особі
09.06.2017, тобто, до моменту набрання нею чинності.

35. Згідно з пунктами 3.1-3.4 Порядку, містобудівні умови та обмеження складаються з текстової та графічної частин. Текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи: "Загальні дані"; "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки".

Розділ "Загальні дані" містить: а) назву об'єкта будівництва; б) інформацію про замовника; в) наміри забудови; г) адресу будівництва або місце розташування об'єкта; ґ) документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою (крім випадків, передбачених пунктом 2.3 розділу II цього Порядку); д) площу земельної ділянки; е) цільове призначення земельної ділянки; є) посилання на містобудівну документацію (у разі наявності); ж) функціональне призначення земельної ділянки; з) основні техніко-економічні показники об'єкта будівництва.

Розділ "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" містить: а) граничнодопустиму висоту будівель; б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови); г) відстані від об'єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам'яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони); д) мінімально допустимі відстані від об'єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд; е) охоронювані зони інженерних комунікацій; є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 "Інженерні вишукування для будівництва"; ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України "Про благоустрій населених пунктів"; з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв'язку; и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту; і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України "Про охорону культурної спадщини"; ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

36. Як вбачається з досліджених судами Містобудівних умов та обмежень:

- в пункті 1 "Граничнодопустима висота будівель" розділу "Містобудівні умови та обмеження" визначено необхідність встановити гранично допустиму поверховість об'єкта згідно вимог ДБН 360-92*, за умови дотримання інсоляційних вимог і нормативних відстаней від оточуючих будівель і споруд та на підставі висновків історико-містобудівного обґрунтування;

- в ~law26~;

- в пункті 4 "Відстані від об'єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови" вказано, що об'єкт проектування знаходиться в середині кварталу та зазначено про необхідність розмістити об'єкт, в тому числі приямки, вхідні групи, сходи та інші конструктивні елементи будівлі, дренажі, оглядові колодязі і мережі, що обслуговують будівлю, на ділянці поза межами охоронних зон інженерних комунікацій, не порушуючи межі землекористування земельної ділянки;

- пункт 5 "Планувальні обмеження (зони охорони пам'яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони)" складається з 17 окремих вимог та обмежень щодо здійснення третьою особою реконструкції та містить посилання на відповідні державні будівельні норми, нормативно-правові акти та рішення Київської міської ради;

- в пункті 6 "Мінімально допустимі відстані від об'єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд" вказано про необхідність визначення з врахуванням побутових та протипожежних розривів від існуючих та запроектованих будівель і споруд відповідно до ДБН 360-92* п. 3.13 та табл. 1 дод. 3.1, ДБН В.1.1-7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва", табл. 4 із визначенням ступеню вогнестійкості оточуючих будинків і споруд та зазначено про необхідність забезпечення нормативної інсоляції та освітленість приміщень об'єкту будівництва та приміщень будинків на суміжних ділянках.

37. Твердження щодо невідповідності саме цих пунктів Містобудівних умов та обмежень нормам ~law27~ та підпунктів
3.1-3.4 Порядку є доводом касаційної скарги.

38. У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №826/9713/18 (в якій брало участь ТОВ "Міжнародно-діловий центр" та яка стосувалась подібних правовідносин з приводу оскарження позивачем містобудівних умов та обмежень, що були видані третій особі) викладено висновок, згідно з яким законодавчі вимоги щодо видачі містобудівних умов та обмежень слід вважати дотриманими у разі вказівки у виданих містобудівних умовах та обмеженнях посилання на подальше визначення показників таких умов відповідно до Генерального плану міста, майбутньої проектної документації, а також зазначення ц них "згідно з чинним законодавством", "відповідно до нормативно-правових актів", "в установленому чинним законодавством порядку", "урахувати законні інтереси та вимоги".

39. На думку Верховного Суду, висловлену у цій постанові, таке формулювання є доречним, зважаючи на те, що стадія отримання вихідних даних, якими є містобудівні умови та обмеження, в силу приписів ~law28~ передує стадії розроблення та затвердження відповідної проектної документації, а тому такі вихідні дані містять лише стислу інформацію щодо законодавчих вимог до параметрів та техніко-економічних показників об'єкта будівництва, про дійсні наміри забудовника та є описовими. Оскільки характеристика об'єкта будівництва визначається не містобудівними умовами та обмеженнями, а складеною у подальшому проектною документацією, то конкретизація параметрів будівництва у цифровому вигляді на даній стадії формування документації законодавчо безпосередньо не передбачена.

40. Колегія суддів Верховного Суду відхиляє посилання позивача на лист Департаменту містобудування, архітектури та планування територій Міністерства розвитку громад та територій України від 19.11.2019 №7/14.3/18378-19, в якому зазначено, що вимоги містобудівних умов та обмежень в частині граничнодопустимої висоти будівель, максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки, максимально допустимої щільності населення, мінімально допустимих відстаней від об'єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та спору мають містити конкретні показники. У першу чергу, слід наголосити, що цей лист не є роз'ясненнями, доступними для загалу і надався у відповідь звернення громадянина. Також, варто зважати, що цей лист має рекомендаційний характер, а викладені у ньому твердження йдуть в розріз із практикою Верховного Суду в подібних до спірних правовідносинах.

41. У зв'язку з цим, слід погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність в оспорюваних Містобудівних умовах та обмеженнях конкретних даних, розрахунків та числових показників у випадку спірних правовідносин не може свідчити про порушення чинного законодавства України та бути підставою для їх скасування.

42. Зважаючи на те, що твердження скаржника про невідповідність оспорюваних Містобудівних умов та обмежень вимогам законодавства не знайшла свого підтвердження, то не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги стосовно наявності у позивача порушеного права внаслідок допущених під час їх видачі порушень чинного законодавства.

43. Як встановлено судами, оспорювані Містобудівні умови та обмеження підписані заступником директора Департаменту ОСОБА_1.

44. Відповідно до пункту 2.4 Порядку, розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

45. Згідно з абзацом 5 пунктом 9 Положення про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від
27.01.2011 №90, Директор Департаменту має першого заступника та заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади Київським міським головою за поданням директора Департаменту та погодженням з відповідним заступником голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов'язків.

46. Пунктом 10 цього Положення визначено, що Директор Департаменту видає в межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання.

47. При цьому, як було з'ясовано судами попередніх інстанцій, наказом від
01.07.2016 №230 "Про розподіл посадових обов'язків між директором Департаменту, першим заступником директора та заступником директора", заступник директора Департаменту - начальник Служби містобудівного кадастру, крім іншого, забезпечує надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок та будівельних паспортів.

48. Відсутність у матеріалах даної справи копії розпорядженням Київського міського голови від 15.07.2016 №717 про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника директора Департаменту, на яке міститься посилання в оскаржуваних судових рішеннях, не впливає на правильність висновків судів попередніх інстанцій в цій частині, оскільки як вбачається безпосередньо з оспорюваних Містобудівних умов та обмежень, їх підписано ОСОБА_1 саме як заступником директора Департаменту, яка мала такі повноваження відповідно до загаданого вище пункту Положення про Департамент.

49. Ураховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій, на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

50. Натомість, доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

51. За приписами статті 350 КАС України (в редакції до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

52. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від
15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі №640/3277/19 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ. М. Шарапа О. П. Стародуб С. М. Чиркін