Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.04.2019 року у справі №826/8730/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 826/8730/17

адміністративне провадження № К/9901/6614/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року (суддя Федорчук А. Б. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року (головуючий суддя Кучма А. Ю., судді: Аліменко В. О., Безименна Н. В. ) у справі №826/8730/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логопарк" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року №0023831406 та №0029851406.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що податковий орган, дійшовши до висновку про перевищення законодавчо встановленого строку зарахування валютної виручки від нерезидента, не врахував факт моменту перетину кордону товаром, що експортувався, а також допустився помилки в акті перевірки, зазначивши невірну вартість експортованого товару за МД №100270001/2016/051672 від 29 лютого 2016 року на суму 39 758,98 USD, а не 50 782,47 USD. Позивач вважає, що ним не допущено порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93, у зв'язку з відсутністю декларування Товариством простроченої дебіторської заборгованості, яка підлягала обов'язковому декларуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року, позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з відсутності у позивача простроченої дебіторської заборгованості, яка підлягала обов'язковому декларуванню, відсутності повноважень у податкового органу застосовувати штрафні (фінансові) санкції за порушення Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93. Суди також дійшли висновку, що Товариством не порушено термін розрахунків із нерезидентами.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що: висновки, викладені у судових рішеннях, не відповідають фактичним обставинам у справі та суперечать приписам статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", оскільки позивачем порушено строки декларування валютних цінностей; податковий орган мав повноваження застосовувати санкції за порушення валютного законодавства відповідно до пункту 2 статті 16 зазначеного Декрету; дата фактичного вивезення позивачем товарів до покупців, яка підтверджена Міжнародною товарно-транспортною накладною не підтверджує своєчасність розрахунків резидентами за зовнішньоекономічними операціями за експортними контрактами, позивачем порушено термін розрахунків із нерезидентами, внаслідок чого податковим органом правомірно нараховано пеню за відповідними контрактами.

Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він погоджується з висновками судових інстанцій та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що для зарахування валютної виручки слід враховувати дату (момент) перетину товаром валютного кордону України.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними операціями за експортними контрактами від 20 лютого 2015 року №1 з компанією ОАО "Минский тракторный завод" (Республіка Білорусь), від 26 січня 2016 року №1 з компанією ЗАО "Амкодор-Эластомер" (Республіка Білорусь), за результатами якої складено акт від 9 червня 2017 року №588/26-15-14-06-04/35850971 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року №0029831406, яким до Товариства застосовано суму штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 595 068,15 грн та №0029851406, яким застосовано неподаткову штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 680,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення Товариством вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме несвоєчасне надходження виручки в іноземній валюті в сумі 69 680,31 доларів США за контрактом від 20 лютого 2015 року №1 з компанією ОАО "Минский тракторный завод" (Республіка Білорусь) та в сумі 109 909,001 доларів США за контрактом від 26 січня 2016 року №1 з компанією ЗАО "Амкодор-Эластомер" (Республіка Білорусь).

Товариство відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є експорт.

Між Товариством (постачальник) та ОАО "Минский тракторный завод" (покупець) укладено контракт від 20 лютого 2015 року №1, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити комплектуючі до тракторів "МТЗ", в кількості, асортименті, по ціні і сумі згідно специфікації №1, в редакції покупця, що є додатком до даного контракту. Загальна сума контракту на момент укладення складає 830 323,60 доларів США без ПДВ. На виконання вимог даного контракту здійснено експортні операції, які оформлені митними деклараціями, за якими експортований товар перетнув межі митного кордону України.

Так, за митною декларацією від 21 жовтня 2015 року №100270001/2015/575031 на суму 61685,00 USD, відповідно до повідомлення про фактичне вивезення товарів до Міжнародної товарно-транспортної накладної (далі - повідомлення) №513546 термін перетину кордону - 08 листопада 2015 року, через 18 календарних днів з моменту оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 13 грудня 2015 року №100270001/2015/575753 на суму 21460,00 USD, відповідно до повідомлення №513564 термін перетину кордону - 13 грудня 2015 року.

За митною декларацією від 18 грудня 2015 року №100270001/2015/575846 на суму 89555,00 USD, термін перетину кордону - 24 грудня 2015 року (повідомлення №513570), через 6 календарних днів з момент оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 11 січня 2016 року №100270001/2015/051123 на суму 92101,00 USD, термін перетину кордону - 19 січня 2016 року (повідомлення №513574), через 8 календарних днів з момент оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 12 лютого 2016 року №100270001/2016/051482 на суму 94112,00 USD, термін перетину кордону - 14 лютого 2016 року (повідомлення №0846554), через 2 календарних дні з моменту оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 20 лютого 2016 року №100270001/2016/051572 на суму 746,00 USD, термін перетину кордону - 21 лютого 2016 року (повідомлення №086586), через 1 календарний день з моменту оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 29 лютого 2016 року №100270001/2016/051673 на суму 42992,03 USD, термін перетину кордону - 07 березня 2016 року (повідомлення №513582), через 7 календарних днів з моменту оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 29 лютого 2016 року №100270001/2016/051672 на суму 39758,97 USD, термін перетину кордону - 07 березня 2016 року (повідомлення №513592), через 7 календарних днів з моменту оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 18 березня 2016 року №100270001/2016/051923 на суму 93
349,50 USD, термін перетину кордону - 20 березня 2016 року (повідомлення №513586), через 2 календарних дні з моменту оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 21 квітня 2016 року №100270001/2016/052421 на суму 91341,00 USD, термін перетину кордону - 28 квітня 2016 року (повідомлення №548409), через 7 календарних днів з моменту оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 10 червня 2016 року №100270001/2016/053186 на суму 1478,00 USD, термін перетину кордону - 12 червня 2016 року (повідомлення №0035904), через 2 календарних дні з моменту оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 12 серпня 2016 року №100270001/2016/054140 на суму 90513,00 USD, термін перетину кордону - 08 жовтня 2016 року (повідомлення №548435), через 57 календарних днів з моменту оформлення митної декларації.

Між позивачем (постачальник) та ЗАО "Амкодор-Эластомер" (покупець) укладено контракт 26 січня 2016 року №1, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити комплектуючі до тракторів "МТЗ", в кількості, асортименті, по ціні і сумі згідно специфікації №1, в редакції покупця, що є додатком до даного контракту. Загальна сума контракту на момент укладення складає 100 000 доларів США без ПДВ. Постачальник постачає покупцю товар погодженими партіями, на умовах СРТ м. Мінськ (Інкотермс-2010) для автомобільного транспорту. Датою поставки товару вважається дата відмітки в товарно-транспортній накладній про прийом товару на складі покупця (пункт 2.1 контракту).

На виконання вимог даного контракту здійснено експортні операції, які оформлені митними деклараціями, за якими експортований товар перетнув межі митного кордону України.

За митною декларацією від 28 січня 2016 року №100270001/2016/051287 на суму 5130,00 USD, термін перетину кордону - 28 січня 2016 року (повідомлення №021415).

За митною декларацією від 20 лютого 2016 року №100270001/2016/051573 на суму 14250,00 USD, термін перетину кордону - 21 лютого 2016 року (повідомлення №086587), через 1 календарний день з моменту оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 24 березня 2016 року №100270001/2016/051987 на суму 9120,00 USD, термін перетину кордону - 25 березня 2016 року (повідомлення №036583), через 1 календарний день з моменту оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 6 квітня 2016 року №100270001/2016/052191 на суму 6650,00 USD, термін перетину кордону - 07 квітня 2016 року (повідомлення №021248), через 1 календарний день з моменту оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 12 квітня 2016 року №100270001/2016/052256 на суму 21850,00 USD, термін перетину кордону - 13 квітня 2016 року (повідомлення №513595), через 1 календарний день з моменту оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 27 травня 2016 року №100270001/2016/052961 на суму 5000,00 USD, термін перетину кордону - 27 травня 2016 року (повідомлення №031924).

За митною декларацією від 10 червня 2016 року №100270001/2016/053185 на суму 10000,00 USD, термін перетину кордону - 12 червня 2016 року (повідомлення №0035903), через 2 календарних дні з моменту оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 2 липня 2016 року №100270001/2016/053513 на суму 20000,00 USD, термін перетину кордону - 02 липня 2016 року (повідомлення №031402).

За митною декларацією від 25 серпня 2016 року №100270001/2016/054275 на суму 40000,00 USD, термін перетину кордону - 27 серпня 2016 року (повідомлення №543436), через 2 календарних дні з моменту оформлення митної декларації.

За митною декларацією від 3 листопада 2016 року №100270001/2016/055365 на суму 40 000,00 USD, термін перетину кордону - 14 грудня 2016 року (повідомлення №037560), через 42 календарних дні з моменту оформлення митної декларації.

Із встановлених судами обставин у даній справі вбачається, що на виконання вимог зазначених вище контрактів здійснено експортні операції, які оформлені відповідними вантажними митними деклараціями, за якими експортований товар перетнув межі митного кордону України не в день оформлення митної декларації, а через відповідний проміжок часу з моменту оформлення таких митних декларацій, визначений у відповідних повідомленнях про фактичне вивезення товарів.

У даній справі спірним питанням є вплив дати (моменту) перетину товаром митного кордону України на законодавчо встановлений строк для зарахування валютної виручки, при цьому не є спірним встановлені судами фактичні обставини у справі щодо дат перетину товару та дат здійснення платежу за імпортними операціями.

Також спірним питанням у цій справі є наявність повноважень у податкового органу щодо застосування санкцій за порушення валютного законодавства відповідно до пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення відносин, далі - Закон №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановою Правління Національного банку України від 3 вересня 2015 року №581 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", яка набрала чинності з 4 вересня 2015 року та діяла до 4 грудня 2015 року включно передбачалось, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Аналогічні положення були закріплені в постанові Правління Національного банку України від 4 грудня 2015 року №863 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", яка набрала чинності з 5 грудня 2015 року та діяла до 4 березня 2016 року включно, в постанові Правління Національного банку України від 3 червня 2016 року №140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", яка набрала чинності з 5 березня 2016 року та діяла до 8 червня 2016 року включно, в постанові Правління Національного банку України від 7 червня 2016 року №342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", яка набрала чинності з 9 червня 2016 року та діяла до 14 вересня 2016 року включно, в постанові Правління Національного банку України від 14 вересня 2016 року №386 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", яка набрала чинності з 15 вересня 2016 року та діяла до 15 грудня 2016 року включно, в постанові Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року №140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", яка набрала чинності з 16 грудня 2016 року.

Згідно зі статтею 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" або встановлених Національним банком України відповідно до статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, у разі порушення 90-денного строку зарахування виручки резидента в іноземній валюті на валютний рахунок в уповноваженому банку підлягає нарахуванню пеня за кожний день прострочення.

За змістом абзацу десятого статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та абзацу третього підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Експортна операція у розумінні статті 1 Закону №185/94-ВР передбачає здійснення суб'єктом господарювання експорту.

При цьому моментом здійснення експорту (імпорту) - відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом вчинення експортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1,2,4 Закону №185/94-ВР є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України.

З огляду на те, що за даними вантажних митних декларацій задекларований Товариством експортований товар перетнув митний кордон не в день оформлення митних декларацій, а через відповідний проміжок часу з моменту оформлення таких митних декларацій, визначених у відповідних повідомленнях про фактичне вивезення товарів, а валютна виручка за цей товар надійшла на рахунок Товариства своєчасно (з урахуванням дати перетину кордону), суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для притягнення Товариства до відповідальності, встановленої статтею 4 Закону №185/94-ВР та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року №0029831406.

Враховуючи відсутність порушення строків розрахунків за операціями з експорту товарів, та як наслідок відсутність простроченої дебіторської заборгованості, судами попередніх інстанцій правильно скасовано як похідне податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року №0029851406 про нарахування неподаткової штрафної (фінансової) санкції у розмірі 680,00 грн.

Відтак, доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року у справі №826/8730/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник